ЛИСТУВАННЯ ІВАНА МІРНОГО З ОЛЕКСАНДРОМ ОЛЕСЕМ

1002_Mirny

ЛИСТУВАННЯ ІВАНА МІРНОГО З ОЛЕКСАНДРОМ ОЛЕСЕМ

Вперше публікуються листи громадсько-політичного діяча І.Мірного до поета О. Олеся.

Цього року (стаття вийшла 2008 року – Краснопілля.Інфо) виповнюється 130 років від дня народження відомого українського поета, уродженця м.Білопілля (нині – Сумської області) Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандиби). У 1919 р. він виїхав до Угорщини, потім – Австрії, а 1923 р. переїхав до Чехо-Словацької Республіки, де і закінчився його життєвий шлях.

1002_Mirny_OlesВ еміграції поет підтримував зв’язки зі своїми земляками та тими, хто жив на Сумщині у різний час – Павлом Зайцевим, Іваном Кобизським, Костем Мацієвичем, Іваном Трубою, Василем Филоновичем та інш. З-поміж друзів і колег Олександра Олеся поважне місце належить його земляку, журналісту, юристу, викладачу Івану Івановичу Мірному. Вони більше 20 років підтримували дружні стосунки і співпрацювали у громадських організаціях, дружили сім’ями.

І.І.Мірний належав до кола активних діячів національно-визвольного руху початку ХХ ст., Української революції 1917-1921 рр. та української еміграції міжвоєнного періоду. Проте у радянські часи на батьківщині ім’я друга і колеги Олександра Олеся було майже невідомим. Лише завдяки перевиданню в Україні Енциклопедії Українознавства[1] та появі наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. енциклопедично-довідкових видань[2] можна було ознайомитися з його короткою біографією. При цьому зазначалося, що він народився на Харківщині. У 1937 р. на сторінках паризького “Тризуба” був опублікований некролог, в якому вказувалося, що місцем народження І.І.Мірного було одне із сіл Сумського повіту тогочасної Харківської губернії.

Народився Іван Іванович 30 серпня 1872 р. Вищу освіту здобув у Петербурзькому університеті, закінчивши 1898 р. юридичний факультет. Фахову діяльність розпочав у місцевих установах Міністерства фінансів. Спочатку працював податковим інспектором в Умані, а з 1910 р. – у Києві, згодом очолив відділ Київської фінансової палати. Він був членом українських студентських, громадських і політичних організацій у Києві, зокрема, Товариства “Просвіта”, Українського клубу і клубу “Родина”, місцевого осередку Товариства українських поступовців. Під час Першої світової війни брав участь в акціях “Общества помощи населению Юга России, пострадавшему от военных действий”, що допомагало біженцям з Галичини, був співробітником Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст.

І.І.Мірний належав до Української радикально-демократичної партії (згодом перейменована на Українську партію соціалістів-федералістів). На початку квітня 1917 р. брав участь у роботі Всеукраїнського національного конгресу, на якому його обрали до складу Центральної Ради. Невдовзі став заступником губернського комісара Київщини. У жовтні 1917 р. в уряді В.Винниченка він був товаришем (заступником) Генерального писаря, а через місяць – Генеральним писарем. З січня 1918 р. І.І.Мірний – Державний писар (секретар) УНР. Після гетьманського перевороту за поданням міністра закордонних справ Дмитра Дорошенка очолив канцелярію МЗС. З приходом до влади Директорії залишився на цій посаді. У цьому ж відомстві на посаді аташе Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині та Посольстві УНР в Австрії навесні-влітку 1919 р. працював Олександр Олесь.

З організацією української делегації на Мирову конференцію у Парижі І.І.Мірний був призначений її скарбником. За рішенням Всеукраїнської національної ради у Відні з квітня 1920 р. він став речником Міністерства фінансів УНР у Берліні. У Німеччині Іван Іванович активно займався громадською роботою. Був заступником голови Об’єднаних українських організацій та голови Української громади[3]. Проживаючи у Берліні, він підтримував стосунки з Олександром Олесем.

З переїздом у 1924 р. до ЧСР Іван Іванович став діяльним членом українських емігрантських організацій. Він був секретарем Українського громадського комітету й Українського об’єднання в ЧСР, членом рад Українського товариства прихильників книги й Українського товариства прихильників Української господарської академії в Подєбрадах, скарбником Комітету допомоги голодуючим в Україні, членом ревізійної комісії Українського республікансько-демократичного клубу, одним з організаторів та скарбником Союзу українських письменників і журналістів на чужині, головним скарбником Всеукраїнського міжорганізаційного конгресового комітету у Празі, очолював канцелярії Українського високого педагогічного інституту (УВПІ) ім. М.Драгоманова та Українського інституту громадознавства (соціологічний інститут) у Празі. Він пробував свої сили і на педагогічній ниві. Був асистентом в УВПІ, викладав економію та правознавство[4]. У 1934 р. побачила світ його книга з історії цієї вищої української школи за кордоном[5].

Як у часи Української революції, так і в еміграції він залишався членом Української радикально-демократичної партії, очолював її місцевий осередок, обирався до складу ЦК, брав участь у з’їздах, нарадах, закордонному бюро партії. Його товариш по партії Федір Слюсаренко зазначав, що “чиста гуманність і демократизм не лише на словах, а й на ділі, у зносинах з людьми, у власному житті, посвятна відданість українській визвольній ідеї, активність, злучена з безпретензійністю, – ось ті риси, що їх втілював в собі І.Мірний“[6].

Восени 1936 р. Іван Іванович захворів на грип, проте продовжував працювати. Ускладнення від хвороби далися взнаки. 17 березня 1937 р. він помер від саркоми лімфатичної системи.
1002_Mirny_pamiat
Могила подружжя Мірних на Ольшанському кладовищі у Празі (Чехія).
Іван Мірний (1872–1937) – український громадсько-політичний і державний діяч, член Української Центральної Ради, Державний писар УНР;
Зінаїда Мірна (1875–1950) – українська громадська діячка, член Української Центральної Ради

Не менш відомою за чоловіка була його дружина – Зінаїда Василівна Мірна (у дівоцтві – Хильчевська, 1875-1950). Вона була членом Української Центральної Ради, кількох громадських, у тому числі жіночих, організацій, у Празі очолювала Український жіночий союз. Відомий громадсько-політичний діяч Олександр Шульгин згадував: “Коли з Петербургу я приїхав на пам’ятний з’їзд ТУП’у, 25 березня 1917року, я побачив на першій лаві історичної салі Педагогічного Музею дуже гарну й надзвичайно симпатичну пару – Зінаїду Василівну і Івана Івановича Мірних. Вони виділялися своїм виключно інтелігентним виглядом, лагідністю погляду, якоюсь внутрішнєю привабливістю. Знайомлючися з ними, не знав я, що доля потім так поблизить нас між собою і що стільки років доведеться нам ділити долю-недолю разом, що ці люде стануть такими близькими і милими мені друзями… Все довге спільне життя їх зв’язано з українською національною справою. Вони завжди стояли в центрі нашого національного руху. Ніколи не обмежувалися одніми засіданнями і участю в дебатах, а завжди охоче і сумлінно виконували різноманітні доручення, без огляду на те, приємні вони були, чи ні, великі це були діла, чи ні”[7].

В еміграції Іван та Зінаїда Мірні тісно співпрацювали з Олександром Олесем на громадській ниві, у справі поширення книг поета, спільній праці в емігрантських організаціях. Про це свідчить їх інтенсивне листування берлінського і празького періодів життя. Нижче подаємо листи І.І.Мірного (або разом з дружиною) до О.Олеся, датовані 1922, 1930-1933 рр., які зберігаються у Відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (далі – ВРФТ ІЛ). Повністю збережено стиль автора. У тексті лише проставлено апостроф там, де це потрібно за нинішнім правописом. До рукопису додано коментарі – щодо осіб і понять, про які йдеться у ньому. Археографічне опрацювання тексту проведено відповідно до загальноприйнятих правил – пропущені слова, прийменники чи сполучники, що їх відновлено упорядником, взято у квадратні дужки.

Передмова, упорядкування та коментарі Т.А. СМЄХОВОЇ, В.М.ВЛАСЕНКА

1002_Mirny_card
№1
Листівка І.Мірного до О.Олеся

Iw. Mirny
Heilbronnerstr. 28
Berlin W 30.

Herrn.
Kandyba
Hotel Anhalter-Hof
Heben Anhalter Bahnhofn.
Berlin
19.1.1922
(за поштовим штемпелем)

Я був у Вас, але на жаль не застав Вас вдома. Ви були ласкаві [нерозбірливо] прочитати нам дещо з Ваших нових творів. Отже дуже просю Вас від імені “Громади”8 не відмовити прибути до нас у “Громаду” у неділю 22-го січня о 8 годині вечора, захопивши з собою обіцяне. Чекатимемо з нетерплячкою. Нове помешкання “Громади”: Genthinerstr. 13 Franen Klub, коло Magdeburger Platz (між Lutzowstr. та Kurfurstenstrasse). Тисну руку.
З найбільшою пошаною Ів.Мірний.

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1469. – Арк.1-1зв. Автограф.

№2
Листівка І.Мірного до О.Олеся

Iw. Mirny
Heilbronnerstr. 28
Berlin W 30.

Herrn.
Kandyba
Hotel Anhalter-Hof
Koniggrutzer str.
Anhalt Bahnhof
Gegenuber
Berlin SW. 11
22.1.1922
(за поштовим штемпелем)

Одержав листа Вашого, і так опанував душею моєю і волосся полізло до гори! Я був х[в]орий, не виходив з хати і не міг бути на засіданні Ради Громади, отже на основі попередніх моїх слів в оповістках уже надрук[овано], що і Ви будьте ласкаві прочитати де-що з своїх ост[анніх] творів. Отже благаю Вас не відмовити прочитати нам Вашу “історію”! Ви не будете самі, бо попросимо прочитати щось і п[ана] Лепкого[9], а також будуть співи і музика. Людей буде небагато, прочитаєте наче в родині. Благаю Вас ще раз не відмовити нам. Ми попередимо, що читання відбуд[еться] несподів[ано] для Вас. Дуже просю змилуватися над Вашим безсчасним Ів[аном] Мір[ним].

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1469. – Арк.2-2зв. Автограф.

№3
Листівка І. Мірного до О. Олеся

Vazeny Pan
p. O.Oles (Kandyba)
Karlovy Vary
“Gottes Segen”
12.ІІІ.1930

Високоповажний і дорогий Олесю Івановичу!
Сердечно вітаємо Вас, дякуємо за пам’ять, та радіємо, що виїхали Ви на купелі. Допоможуть вони Вам чудесно, відновлять увесь організм, і Ви повернетесь додому веселий, здоровий і щасливий. Зін[аїди] Вас[илівни] нема, виїхала саме сьогодні рано до Подєбрад[10], я їду слідом за нею [нерозбірливо], бо маю відпустку, та затримали ріжні справи.
Ваш І.Мірний.
P.S. З Подєбр[ад] напишемо.

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1470. – Арк. 1зв. Автограф.

№4
Листівка З. та І. Мірних до О.Олеся

Velevazeny Pan
p. O.Oles (Kandyba)
“Gotes Segen”
Karlovy Vary
C.S.R.
19.VIII.1930
(за поштовим штемпелем)

Високоповажаний і дорогий Олександре Івановичу! Вітаємо Вас з Подєбрад, де ми з Іваном Ів[ановичем] сподіваємося покупатися й відпочити. Але, здається, марні сподіванки, бо година проти нас.
Дуже раді, що Ви лікуєтеся в K[arlovych] Varach[11] – це якраз те, чого для Вас я так бажала. Але ж ради всього для нас святого, ради майбутніх перспектив лікуйтеся добре, додержуйте[сь] ретельно лікарських приписів, бо-ж ця цілюща вода чудеса робить.
Бувайте здорові й щасливі!
Від нас обох сердечний привіт.
З щирою пошаною З[інаїда] та І[ван] Мірні.

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1461. – Арк. 1зв. Автограф.

№5
Листівка І.Мірного до О.Олеся

I.Mirnyj
Praha XII
Chodska 16.

Vazeny Pan
p. O.Oles (Kandyba)
Revnice u Prahy
Vedle intern. Ukrajin. Gimnas.
5.1.1931
(за поштовим штемпелем)

Високоповажний і любий Олександре Івановичу!
Ви були такі ласкаві обіцяти мені написати про Вашу розмову з Д-р[ом] Кушніром[12] в справі Союзу Письменників[13]. Чи бачилися Ви з ним, чи балакали? Чи є в нього Статут Союзу? Чи згоджуєтеся Ви з ним скликати загальні збори, як, коли й де. Повідомьте мене ласкаво, дорогий Ол[ександре] Івановичу, про цю справу якнайшвидше, бо крайнє пора цю справу посунути з мертвої точки: багатьох, як то кажуть, нетерплячка бере і руки чешуться до роботи.
Сердечно вітаємо Вас і всю родину Вашу з Новим Роком, зичимо щастя-здоровля, та сповнення усіх жадань ваших в цьому щасному році.
Ваш І.Мірний.

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1471. – Арк. 1-1зв. Автограф.

№6
Листівка І.Мірного до О.Олеся

I.Mirnyj
Praha XII
Chodska 16.

Vazeny Pan
p. O.Kandyba (Oles)
Revnice u Prahy
Ukrajinske Gimnasium
1.1.1932
(за поштовим штемпелем)

Високоповажний і дорогий Олександре Івановичу!
Статут “Союзу Письменників” нарешті затверджено. На понеділок 4/І в 4? год. призначено в кав’ярні “Граф” начальні збори осіб, що підписали статут, в дуже пильній справі. Потрібна участь усіх. Отже, не відмовте ласкаво неодмінно прибути в зазначений час на ці збори (маємо використати одну дуже важливу нагоду в інтересі Союзу).
Вітаємо Вас, Високошан[овну] Пані Дружину Вашу й п[ана] Олега[14] з Нов[им] Роком, та засилаємо найкращі побажання. Сердечний привіт. І.Мірний.

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1471. – Арк.2-2зв. Автограф.

№7
Лист І.Мірного до О.Олеся

13.ІІ.1932

Високоповажний і дорогий Олександре Івановичу!
Зінаїда Васильовна прохала мене зараз (телеф[оном]) написати Вам в імені її й Жіночого Союзу[15], що 4 Ваших книжки поезій вислав був Жін[очий] Союз до Манджурії[16], і тепер прийшли за них гроші – 60 кч[17]. Ці гроші принесено мені сюди до Інституту[18]. Отже, щоб не затримувати їх, Зін[аїда] Вас[илівна] і просить мене переслати їх Вам просто звідці через п[ан]і Шлендик[19]. Отже, Союз з приємністю пересилає Вам цю маленьку суму, що прилетіла аж з Мукдену[20], та радіє, що нове слово Ваше хоч з паперу, пролунало аж на Далекому Сході.
Сердечно вітаю Вас.
Ваш І.Мірний.

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1472. – Арк. 1-1зв. Автограф.

№8
Лист І.Мірного до О.Олеся

I. Mirnyj
Praha XII
Chodska 16.

Vazeny Pan
p. O.Kandyba (Oles)
Revnice u Prahy
Ukr[ajinske] Gimnasium
22.II.1932

Високоповажний і дорогий Олесю Івановичу!
Чи ж може Ви думати, що ми шуткуємо? Ні, гроші за Ваші книжки дійсно надійшли з Харбіну[21], і Ви можете їх спокійнісенько витрачати.
Ви знаєте, Олесю Івановичу, що я зробив колосальний омин при арбалізації[22] Союзу Письменників. Я зовсім забув (та добре цього тоді ще собі й не усвідомив), що не можна до одного возку впрягти “коня і трепетную лань”. Тому, коли раптом треба було 9-му підписати Статут, то й надумалися дати підписати тому, хто був ближче (це було на маленьких зборах, то комусь і спало на думку). Тепер я боюся, що Ви через це і не взяли ближчої участи в Управі Т-ва[23]. Управа якось ніяк не розпочне праці, бо усе хтось не приходить на засідання (Королів[24] не був ні разу), і це мене дуже болить, бо на мою думку зараз є багато чого, що треба-б зараз зробити, не відкладаючи до “після Наукового З’їзду”[25]. Нам обом дуже хтілося-б побачитися з Вами, і ми дуже просимо Вас заглянути до нас. Зустрічі жадної не буде. Сердечно вітаємо Вас. Відд[аний] Ваш І.Мірний.

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1473. – Арк. 1-1зв. Автограф.

№9
Листівка І.Мірного до О.Олеся

I.Mirnyj
Praha XII
Chodska 16.

Vazeny Pan
p.D-r O.Kandyba (Oles)
Revnice u Prahy
19.X.1932
(за поштовим штемпелем)

18/X – 1932
Дорогий Олесю Івановичу!
Дуже був би радий, коли б книжка Ваша дійсно визволилася з пастки і виправлена за первотвором[26]. Сподіваюся, що так воно і є, бо не припускаю можливости, щоб випущено її було з тими хибами, як то було попереду. Дивно тільки, що Вам її не прислали. А може це ще примірник з першого накладу? Я повернувся з подорожі, в інституті буваю щодня від 9 до 1 год. і з великою радістю побачився б з Вами, коли Вам буде зручніше. Тільки у п’ятницю у нас буває засід[ання] Сенату[27] від 10 до 12. Сердечно вітаю Вас і Зін[аїда] Вас[илівна] теж. Ваш І.Мірний.

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1474. – Арк. 1-1зв. Автограф.

№10
Листівка І.Мірного до О.Олеся

14.XII.1932

Дорогий Олесю Івановичу!
Посилаю Вам запросини на першу літературну вечірку Союзу Письменників. Дуже просимо завітати. Висилаємо Вам окремо повідомлення про одноголосне обрання Вас загальн[ими] зборами Почесним Членом Союзу.
Дуже радію, що міг прислужитися Вам своєю малою, але щирою рецензією[28]. Уявіть собі, що й Кость Вячесл[авович] [29] дякував мені за цю статейку. Про решту побалакаємо ще. Тим часом сердечно вітаю Вас. Зінаїда Василівна також переказує Вам сердечне привітання.      Міцно тисну Вашу руку. Ваш І.Мірний.

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1475. – Арк. 1-1зв. Автограф.

№11
Листівка І.Мірного до О.Олеся

Vazeny Pan
p. O.Oles (Kandyba)
“Gottes Segen”
Karlovy Vary
13.VI.1933
(за поштовим штемпелем)

12.VI.1933
Дорогий Олесю Івановичу!
Книжок досі продано 7, але довелося продавати дешевше. Я вважав це можливим тому, що Ви сказали мені, що з ціни 20 кч робиться знижка 20%. Отже, кожну книжку можна рахувати (при розрах[унку] з Вами) по 16 кч. Довелося продати 4 по 20 кч, 2 по 15 кч і 1 по 10 кч – разом 7 кн[иг] за 120 кч. Отже, припадає з них на Ваш рахунок 112 кч, а 8 к[ч] ще залишається в запасі, що дасть мені змогу й решту книжок (3) продати по 15 кч. 100 кч згідно з Вашим бажанням пересл[али] Хв.Т.Слодоцькому[30], решта у мене. Передали їх через І.В.Шлендика[31], якого сподіваюся побачити у суботу, 17/VI. Найсердечніше вітаю Вас і З[інаїда] В[асилівна] теж. Ваш І.Мірний.
P.S. Коли щось буде ще, зараз Вам передам. І.М.

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1476. – Арк. 1-1зв. Автограф.

№12
Листівка І.Мірного до О.Олеся

Velevazeny Pan
p. O.Kandyba (Oles)
Н. Krc, c 181/I
u Prahy
10.ІІІ.34
(за поштовим штемпелем)
9/ІІІ – 1934.
Дорогий Олесю Івановичу!
Я давно написав те, про що ми з Вами умовилися, але не міг послатися ні на старий закон, бо десь заподів тую брошуру, як минула в ній потреба для мене, ні на новий, бо не можу його дістати. До того треба мати деякі відомості, без яких не можна ніяк обійтися (роки; коли прийн[ято] на службу; коли пострах[ований]; коли звільн[ено]; коли припинено допомогу; по якому розряду (класу) було постраховано або хоч скільки доводилося платити за пострах[овку] місячно чи прийнятий розмір платні (рахуючи й утримання)). Тому дуже прошу Вас зайти в Інстит[ут] у понеділок 12/ІІІ 10-12? год. Чекаю. Сердечно вітаю. І.М[ірний].
P.S. А може Ви будете завтра на Шевче[енковому] Святі, то поговоримо: принесіть зазначені відомості. І.М[ірний].

ВРФТ ІЛ. – Ф.114. – Од.зб. 1477. – Арк. 1-1зв. Автограф.

1 Енциклопедія Українознавства / Словникова частина. Перевидання в Україні. – Львів, 1994. – Т.4. – С.1583.
2 Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Бібліографічний довідник. – К., 1998. – С.130; Стрельський Г.В. Українські дипломати доби національно-державного відродження (1917-1920). – К.: ВД “ДЕМІД”, 2000. – С.24-25; ГоловченкоВ.І. Мірний Іван Іванович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л.В.Губерський (голова) та ін. – К.: Знання України, 2004. – С.118.
3 Слюсаренко Ф. Світлій пам’яті І.І.Мірного // Тризуб. – Париж, 1937. – №12-13. – С.3.
4 Там само. – С.4; Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. – Ч.1. – Прага, 1942. – С.175.
5 Мірний І. Український високий педагогічний інститут ім.М.Драгоманова 1923-1933. -Прага: УВПІ, 1934. – 144 с.
6 Слюсаренко Ф. Вказ. праця. – С.5.
7 Шульгин О. Блаженні чистиї серцем (Пам’яті І.Мірного ) // Тризуб. – 1938. – №11. – С.7-8.
8 Українська громада – громадсько-політична організація української еміграції у Німеччині (Берлін).
9 Богдан Лепкий (1872-1941) – український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець. Навчався у Віденському і Львівському університетах. Професор Ягеллонського університету у Кракові, почесний доктор Українського вільного університету у Празі, почесний член НТШ у Львові, 1938-1939 рр. – депутат польського Сейму. Автор понад 80 книг.
10 Подєбради – невеличке курортне місто на березі р.Лаба у центральній частині Чехії. У 1922-1935 рр. тут діяла Українська господарська академія.
11 Карлови Вари – відомий курорт у Чехії, розташований у долині, оточеній Крушнимі горами, при злитті двох річок – Тепла і Огрже. У цьому місті О.Олесь неодноразово лікувався.
12 Кушнір Володимир (1881-1938) – публіцист і журналіст з Галичини. Засновник (і редактор) журналу “UkrainischeRundschau”, Українського пресового бюро у Відні, редактор газет “Діло” (Львів), “Буковина”, “Народний голос” (Чернівці). Голова Союзу українських журналістів і письменників у Відні. 1923 р. переїхав до Праги, де був доцентом всесвітньої історії, лектором німецької мови УВПІ ім.М.Драгоманова.
13 Йдеться про створення Союзу українських журналістів і письменників на чужині (Прага), що був продовженням подібної організації у Відні у 1919-1925 рр.
14 Олег (Ольжич) – син Олександра Олеся. Відомий український археолог, поет, публіцист, політичний діяч. Один з фундаторів Української національної ради, створеної у листопаді 1941 р. у Києві. Загинув у фашистському концтаборі Заксенхаузен у 1944 р.
15 Український жіночий союз – громадсько-політичне і культурно-виховне товариство, що діяло у 1923-1939 рр. у Празі. Головами союзу були О.Галаган (1923), З.Мірна (1924-1925, 1928-1939), М.Омельченко (1926-1927), Н.Сірополко (1928).
16 Маньчжурія – історична назва області, що включає північно-східну частину Китаю, Приморський і Хабаровський краї Російської Федерації. Після революційних подій 1917-1922 рр. на Далекому Сході у китайській частині Маньчжурії оселилися російські й українські емігранти.
17 Чеські крони – грошова одиниця ЧСР.
18 Український високий педагогічний інститут ім.М.Драгоманова, в якому працював І.Мірний.
19 Шлендик – дружина відомого громадсько-політичного діяча І.В.Шлендика.
20 Мукден (Шеньян) – місто у північно-східній частині Китаю, де у 1920-1930-х рр. проживала українська еміграція.
21 Харбін – місто у північно-східній частині Китаю, де було чимало українських емігрантів.
22 Арбалізація – створення, офіційне заснування.
23 Йдеться про управу Союзу українських журналістів і письменників на чужині.
24 Королів-Старий Василь (1879-1941) – лікар, письменник, громадський діяч. Співробітник газети “Рада”, засновник і директор видавництва “Час” у Києві, редактор журналу “Книгар”. З 1919 р. перебував в еміграції у ЧСР. Доцент Української господарської академії в Подєбрадах. Член Союзу українських журналістів і письменників на чужині у Празі.
25 II Український науковий з’їзд, що відбувся 1932 р. у Празі.
26 Йдеться про резонансну справу – видання спотвореної у видавництві “Червона калина” ХІ книги поезій О.Олеся. Недбало видана книга вразила автора і змусила його власноруч дописувати зіпсовані (конфісковані) рядки до деяких примірників книги. Див.: Макарчук В. З історії створення та публікації збірки Олександра Олеся “Кому повім печаль мою. Книга ХІ” // Олександр Олесь: Творча спадщина і сучасність. Зб. наук. праць. – Суми: Козацький вал, 1999. -С. 165-170; Лисенко Н. Творчі матеріали та листування О.Олеся в його еміграційному архіві // Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. – К., 2007. – С.111-112.
27 Сенат УВПІ ім.М.Драгоманова – адміністративно-організаційний і господарський орган навчального закладу у складі ректора, проректора, деканів і продеканів факультетів та секретаря Професорської ради.
28 М[ір]ний І. “О.Олесь. “Кому повім печаль мою…” // Тризуб. – 1932. – №44. – С.10-14.
29 Імовірно автор листа мав на увазі В’ячеслава Костянтиновича Прокоповича – головного редактора тижневика “Тризуб”, на сторінках якого була надрукована рецензія І.Мірного.
30 Йдеться про українського емігранта Ф.Т.Солодецького, який жив разом із сім’єю у Горних Черношицях поблизу Праги.
31 Шлендик Іван – громадсько-політичний діяч, науковець. З початку 1920-х років перебув в еміграції у ЧСР, де був професором УВПІ ім.М.Драгоманова у Празі. В середині 1930-х рр. переїхав до Маньчжурії. Один із засновників і керівників Української національної колонії у Харбіні. Зі вступом у 1945 р. Радянської армії до Маньчжурії був заарештований і вивезений до СРСР, а наступного року розстріляний.

Джерело:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/siaj/2008_4-5/3/08tasdnp.pdf
СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №IV-V. 2008
ЛИСТУВАННЯ ІВАНА МІРНОГО З ОЛЕКСАНДРОМ ОЛЕСЕМ
(до 130-ліття від дня народження поета)

Фото з:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/siaj/2008_4-5/3/08tasdnp.pdf
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/4d304aa0d0c23/#4

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *