Віртуальна екскурсія Краснопільським краєзнавчим музеєм

1120_Krasn_museum1Ця розповідь про Краснопільський краєзнавчий музей вперше з’явилася на сайті «Краснопілля. Край Слобожанський» як інтерв’ю з завідувачем музею С.Ю. Снісаренко у травні 2011 року, в переддень Всесвітнього дня музеїв. Розпочинаючи наповнення «Сторінок історії» нашого сайту, пропонуємо цю віртуальну екскурсію також і відвідувачам сайту «Краснопілля Інфо»:

http://krasnews.at.ua/news/skarbnicja_muzeju_nevicheprna/2011-05-16-971
Скарбниця музею – невичерпна

18 травня – Всесвітній день музеїв. Скарбниця музею, як і саме життя, як і наша історія – невичерпна. Тож запрошую вас разом зі мною здійснити таку собі екскурсію Краснопільським краєзнавчим музеєм, а нашим гідом у цій невеличкій подорожі буде його завідуюча С.Ю. Снісаренко.
1120_Krasn_museum2
– Світлано Юріївно, за своїм призначенням музей є своєрідним хранителем історії, цікаво, а яка історія у самого музею?

– Краснопільський краєзнавчий музей на засадах громадського працює з 1985 року, а 13 січня 1994 року йому присвоєно звання народного. На сьогоднішній день у нас налічується 1027 одиниць експонатів основного фонду, ще 3029 одиниць знаходяться на зберіганні. Саме ж приміщення, де ми разом з вами знаходимось, введено в дію ще у 1960 році, на жаль, з того часу жодного ремонту не проводилось. Не дивлячись на це, музей працює і підтримує тісні зв‘язки з навчальними закладами: школами, гімназією, профтехучилищем. Уроки мужності, миру, уроки за окремими темами історії і української літератури для старшокласників, виховні години – це далеко не повний перелік наших заходів. Щороку сюди приходять випускники шкіл минулих років і навіть десятиліть. Вважаю, сила людська в міцному корінні, що єднає минуле і сучасне, батьків і дітей. Не знатимеш минулого – не відчуєш по-справжньому сьогодення.

– Бачу, деякі експонати з дуже древнього минулого, як вони потрапили до музею?
1120_Krasn_museum3
– Під час оранки поля неподалік від с.Хмелівки було знайдено скіфський меч акінак, а також наконечник списа. Акінак дійшов до нас із скіфських часів. Сам меч було передано до Полтавського історичного музею, нам залишилось його фото. А цей наконечник списа дійшов до нас ще з тих часів, коли фортеця Краснопілля була покликана захищати південно-східні кордони Древньоруської держави від частих набігів на наші землі ногайців і кримських татар. Саме тоді, як зброя, використовувались списи, луки із стрілами та дротики. А ось цей меч – одна із цінних історичних речей, яка зберігається в музеї. Його було знайдено в Мезенівці під час риття одного з котлованів і було передано нам.
1120_Krasn_museum4
– Світлано Юріївно, мені неодноразово доводилось бути присутнім під час ваших екскурсій і щороку помічав, що найдовше ви затримуєтесь в залі Бойової Слави?

– Так, Велика Вітчизняна війна вписала багато трагічних і героїчних сторінок в історію нашого краю. Біль утрат, радість перемог – все це показано у залі Бойової Слави. Особливо хвилюють розділи “Навіки в пам‘яті народній”, “Подвиг ваш – безсмертний”, “І в труді, і в бою”. Ось зараз ми зупинились біля стенду про подвиги героїв-комсомольців… Так, в бою за хутір Вовківка 9 серпня 1943 року повторив подвиг Олександра Матросова, закривши своїм тілом амбразуру фашистського дзота, старший сержант Олексій Калінін.
1120_Krasn_museum5
А в бою за висоту 199,7 західніше від Великого Бобрика 13 серпня 1943 року кулеметник Іван Вдовітченко, обв’язавшись гранатами, кинувся під ворожий танк і ціною власного життя допоміг нашій піхоті утримати важливу в тактичному відношенні висоту і зірвати атаку ворога. Обидва воїни удостоєні звання Героя Радянського Союзу. У нас в музеї зберігається копія нагородного листа Героя Радянського Союзу І.Вдовітченка.

Щоразу проводячи екскурсію, із затамуванням подиху та болем у серці беру до рук ось цей комсомольський квиток Олексія Поваляєва. Він у бою знищив 50 фашистів, але ворожа куля влучила і в хороброго хлопця. Помираючи, Олексій витягнув з гімнастерки цей квиток, пробитий кулею, і передав політруку. Його останніми словами були: “Нехай мій комсомольський квиток, облитий кров‘ю, буде прапором для молоді. Бийте фашистів так, як бив їх я!”.

Слава про цих відважних бійців – червоноармійців дійшла до наших часів багато в чому завдяки спогадам їх однополчанина, командира 214 окремого винищувально-протитанкового дивізіону, майора Є.В.Моїсеєва, який після війни працював вчителем і директором Краснопільської школи.
1120_Krasn_museum6
А ось перед нами пожовклий папірець. Цей лист жителя Краснопілля Гаврила Мірошниченка до його дружини Тетяни Степанівни. Передав він його через невідомого чоловіка із сумської в’язниці, де гітлерівці утримували радянських військовополонених. “Прощайте, родные, прощайте, друзья, не вспоминайте злом меня, погибаю… ожидаю с часу на час смерть. Но придет час, отомстят за меня… До свидания, до свидания навсегда. Вас любящий Гаврило Мирошниченко. 16 февраля 1943 года.”
Звичайно, не можуть не зачепити за живе ці скупі рядки передсмертного послання.

А ще в Сумському обласному архіві ми знайшли і зробили копії газетних публікацій часів фашистської окупації Сумської області, де читаємо ось такі рядки:
“До населення м. Суми.
В понеділок 2 лютого 1942 року об одинадцятій годині розстріляли:
1. Чешко Степан – 39 років, українець, мешканець с.Миропілля.
2. Сайко Єгор – 39 років, українець, мешканець с.Вазоївка біля Миропілля, за те, що після вступу німецьких військ брали участь у діях партизан.
Військовий комендант”.
“Газета “Сумський вісник” від 4 лютого 1942”.

А ось ця книга “Оповідання з історії СРСР” 1974 року з автографом відважного льотчика М.Дев‘ятаєва, який перебуваючи в полоні, разом з дев‘ятьма товаришами зуміли викрасти ворожого літака і на ньому повернулися в розташування радянських військ.
1120_Krasn_museum7
Ось цей орден Вітчизняної війни належить нашому земляку, уродженцю с.Славгород І.І.Криклію. Це унікальна нагорода. Першим орденом періоду Великої Вітчизняної війни був саме орден Вітчизняної війни. Заснований він 20 травня 1942 року. Таким орденом І ступеня під номером 1 і був нагороджений капітан Іван Криклій, за бій біля с.Веселе на Харківщині. Один кінець зірки зігнутий – це ворожа куля зім‘яла його. Капітан був тяжко поранений в тому бою і незабаром помер у шпиталі, а цей орден згодом був вручений родині героя.

– Дякую за цікаву екскурсію музеєм, Світлано Юріївно. Але бачу, що один із залів ще знаходиться в стані оформлення?

– Так, експозиція районного історичного музею розташована у чотирьох залах. Один з них – зал сучасності, зараз перебуває у стані оформлення. І в цьому є якась символіка, філософія, адже сучасна історія Краснопільщини твориться саме сьогодні і в кожного з нас є можливість своїми добрими справами, працею вписати і свій рядок в історію. Звичайно ж, сподіваюсь, що музей і надалі наповнюватиметься новими цікавими і унікальними експонатами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.