Monthly Archives: Лютий 2015

Самотоївка: «Зустріч п’яти поколінь»-2015

150209_Samotoivka_class1
Вже важко й згадати, коли в Самотоївській ЗОШ І-ІІІ ступенів було започатковано традицію – в першу суботу лютого влаштовувати “Зустріч п’яти поколінь”, на яку запрошуються випускники місцевої школи, котрі отримали атестати 10, 20, 30, 40 та 50 років тому. Цьогорічні випускники не зробили виключення – 7 лютого радо вітали в стінах рідної школи її колишніх учнів.

Отже, нагодою побачитись зі своїми шкільними товаришами та вчителями скористалися випускники 1965-го, 1975-го, 1985-го, 1995-го та 2005-го років. Continue reading

Іван Гаврилович Єременко – доктор педагогічних наук, видатний український вчений-дефектолог

150209_I_Yeremenko
Іван Гаврилович Єременко народився 18 квітня 1916 року у селищі Миропілля Сумської області в селянській сім’ї. Коли йому ще не виповнилось 16 років, помер батько, а згодом втратив зір старший брат. На утриманні матері залишилося 5 дітей. У 1932 році він закінчує семирічку і розпочинає навчання на шестимісячних учительських курсах (м. Білопілля на Сумщині). Згодом І. Г. Єременко працює вчителем початкових класів, а через декілька років на посаді інспектора РВНО. У 1934 році він вступає до Полтавського педагогічного інституту, який успішно закінчує у 1938 році і за розподілом призначається на посаду викладача Немирівського педагогічного училища.

У 1941 році, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, І.Г. Єременко добровільно вступає до лав захисників Вітчизни. Він брав участь в обороні Ленінграда, за що був нагороджений медаллю «За оборону Ленинграда». В подальшому І.Г. Єременко – активний учасник фронтових подій, який виконував обов’язки начальника радіостанції. І.Г. Єременко також був і військовим кореспондентом дивізійної газети «Родина зовет», на сторінках якої часто публікували його репортажі про фронтові події. За участь у Великій Вітчизняній війні з фашистською Німеччиною (1941-1945рр.) І.Г. Єременко був нагороджений багатьма урядовими нагородами, зокрема, орденами «Червоної Зірки», Вітчизняної Війни 2-го ступеня, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною» та інші.

Після демобілізації І.Г. Єременко продовжує роботу літературним редактором у газеті «Радянська освіта», а згодом повертається до педагогічної діяльності в педагогічному училищі (спочатку в Новомиргородському, а пізніше в Коростишевському).
Continue reading

У Старому Салтові бережуть пам’ять про Героя Радянського Союзу Олександра Щербака

150209_O_Shcherbak
Швидко плине час. Але чим більше років відокремлює нас від пам’ятного травня сорок п’ятого року, тим яскравіше постає перед усім світом безсмертний подвиг, який здійснив народ у Великій Вітчизняній війні. Незабаром 9 травня 2012 року, світ відзначатиме 67 річницю Великої Перемоги, перемоги, яка принесла людству мир, надії, щасливе дитинство. І все це ми маємо завдяки тому, що інші загинули, віддавши найдорожче –  життя. Ми не маємо права забути події Другої світової війни, не можемо ні забути, ні простити того, що зробили фашисти. Якби ми забули і простили це, ми зганьбили б святу пам’ять мільйонів людей.

Кожне місто, кожне село пам’ятає героїв, які самовіддано захищали від фашистів рідну землю. У нашому селищі таким героєм був Олександр Михайлович Щербак. Його ім’я увіковічнене на меморіальній дошці, яка встановлена на будівлі Старосалтівської селищної ради. Мешканці та гості Старого Салтова можуть прочитати такі рядки: «У цьому селі жив і працював герой Радянського Союзу секретар підпільного Харківського обкому комсомолу Олександр Михайлович Щербак».
150209_2_O_Shcherbak_memory
Хто ж він такий Олександр Михайлович Щербак? Про нього вам може розповісти кожен учень нашої Старосалтівської школи. Вже кілька поколінь учнів Старосалтівської школи продовжують добру традицію по вивченню життєвого шляху та бойового подвигу героя. Свідченням цього є проведення численних зустрічей, екскурсій, походів, уроків мужності, урочистих лінійок, робота пошукової групи. Все це допомагає зберегти пам’ять та відкрити все нові і нові сторінки книги життя Олександра Михайловича Щербака.
Continue reading

Сильніші за смерть

150209_O_Shcherbak
Народився Олександр Михайлович Щербак 22 лютого 1915 року в селі Пушкарне (тепер Грабовське) в селянській сім’ї. Після закінчення Славгородської семирічної школи навчався в сільськогосподарській школі в с. Рясне. В 1931 році переїхав до Харкова, де закінчив партійну школу.

В 1937-1939 роках обирався секретарем Старосалтівського райкому комсомолу. Велика Вітчизняна війна застала Олександра в Старому Салтові Харківської області, де він працював завідуючим парткабінетом райкому партії. Олександр мав пошану й авторитет серед населення, особливо у молоді.

Фронт швидко наближався до території Харківщини. Олександра Щербака викликали в Харківський обком партії. Тут він одержав направлення політруком в партизанський загін, що мав оперувати в навколишніх лісах. Їх було небагато, всього 15 чоловік, але загін бився з ворогом відважно.
Continue reading

ВАША «ТЕРИТОРІЯ СПОРТУ»

150207_fc1
В останні роки у містах широкої популярності набули фітнес-центри та різного роду спортивні заклади. Пояснюється це, напевно, усвідомленням населення важливості здорового способу життя та прагненням до цього. У цьому плані не стало винятком і Краснопілля, 6 лютого тут урочисто відкрили фітнес-центр «Територія спорту».

Ідея створення цього спортивного осередку належить В’ячеславу Сіробабі, якому за підтримки та с150207_fc2прияння сумських засновників вдалося зал центру оснастити новими тренажерами, які відповідають найсучаснішим вимогам.

– Зал настільки досконало обладнаний, що там цілком комфортно можуть тренуватися як початківці, так і ті, хто добре знайомий із фізичними вправами, – розповідає В’ячеслав Миколайович. – Адже метою фітнес-центру є залучення якомога більшої кількості людей до здорового способу життя.
Continue reading

У САМОМУ ФАШИСТСЬКОМУ ЛІГВІ…

150207_P_Sablin
Петро Дмитрович Саблін народився 14 липня 1914 року в селі Севрюково Бєлгородського району в сім’ї селянина. Закінчив там початкову школу. Працював у своєму господарстві, а потім в колгоспі імені Леніна. В роки тимчасової окупації жив в Сінному. Тут він одружився з Марією Мусіївною, в них народилася донька Антоніна.

Весь фронтовий шлях Петро Дмитрович пройшов рядовим. Війна кидала його з однієї ділянки боїв на другу, та він чесно і невтомно виконував свій патріотичний обов’язок перед рідною Батьківщиною.

Бойове хрещення П. Д. Саблін прийняв у серпня 1941 року на Південно-Західному фронті, де через два місяці його було поранено. Саме тоді Петро потрапив у село Сінне, де знайшов хороших людей, які врятували його від смерті, знайшов притулок, лікували його в тяжких умовах фашистської окупації.

Та ось наприкінці лютого 1943 року в село вступили партизани з’єднання Наумова. Саблін вступив до одного із загонів з’єднання, а згодом разом з іншими бойовими друзями влився в частини Радянської Армії. Петро воював на Україні, в Молдавії, на території Польщі.

Другого лютого 1945 Петро Дмитрович у боях на Одері пролив свою кров вдруге. Але вже при штурмі столиці фашистської Німеччини гвардієць знову перебував у бойових лавах.
Continue reading

РУБІЖ БУЛО УТРИМАНО

150207_P_Kovtun
Ковтун Павло Максимович
Герой Радянського Союзу

***
Наприкінці вересня 1943 року частини 415-ї стрілецької дивізії, долаючи опір ворога, вийшли до Дніпра на північ від Києва і з ходу почали форсування річки. У числі перших воїнів з’єднання, що переправилися через сивий Славутич, був червоноармієць Павло Ковтун, командир взводу управління 7-ї батареї 686-го артилерійського полку. За наказом командира він замінив начальника розвідки дивізіону, який був поранений.

28 вересня Ковтун отримав завдання розвідати ворожі вогневі точки, наявність живої сили супротивника. До протилежного берега він поплив у човні разом з командиром стрілкового батальйону старшим лейтенантом Лебедєвим і двома бійцями. Гітлерівці прострілювали місцевість. Не встиг човен пройти і ста метрів, як його пошкодило кулями й осколками. Довелося добиратися вплав. Незабаром сміливці приєдналися до невеликої групи солдатів з батальйону Лебедєва, які переправилися туди напередодні. Противник робив відчайдушні зусилля, щоб не дати радянським воїнам закріпитися на захоплених плацдармах.
Continue reading

ЗА СОЛДАТСЬКИМИ СПИНАМИ НЕ ХОВАВСЯ

150206_F_Lysenko1
Народився Федір Костянтинович Лисенко 19 березня 1913 року в селянській сім’ї на Харківщині. Та трудове, самостійне життя розпочалося в с. Осоївка (нині Краснопільського району Сумської області), де працював зоотехніком. А потім війна.

Підполковник Лисенко – командир 249 стрілецького полку 16 Литовської стрілецької дивізії з 8 грудня 1943 року. Він прийняв командування, коли полк знаходився у виключно тяжких обставинах, займав оборону на болотистій місцевості, і, маючи малочисельний склад, перебої в постачанні, піддавався систематичним атакам противника.

Та й у командира 249-го СП 16-ої Литовської Дивізії підполковника Федора Лисенка йшло не все так гладко. Лисенко влітку 1943-го “залетів” у штрафбат з посади командира полку, а в Литовську Дивізію потрапив уже “після спокути кров’ю” (цей факт відбитий у двох мемуарних книгах його однополчан).

Новий командир відразу здобув у бійців і офіцерів славу героя. Нерідко особисто відбивав атаки противника, очолюючи ті чи інші підрозділи полку, надихав своєю відвагою й хоробрістю, а разом з тим за період командування полком, з перших же днів в усіх боях склалася думка, як про грамотного у військовій справі, вольового, рішучого командира.
Continue reading

ГЕРОЙ ВЕЛИКОГО ОКЕАНУ

150206_M_Bespalov
Народився Беспалов Михайло Гаврилович у селі Славгород 28 вересня 1912 року в родині подружжя селян-бідняків Гаврила і Марії Беспалових.

Малий Мишко був четвертою дитиною в родині. Життя його не балувало. Завжди не вистачало то одягу, то взуття, та й з харчами доводилося сутужно.

Сім класів Славгородської семирічної школи Михайло закінчив у 1928 році. Змалку його тягло до моря, до великої води, він мріяв водити по синіх просторах кораблі. Але сталося, що Михайло всупереч своїм бажанням вступив учитися до Сумського машинобудівного технікуму. Думки про морську стихію, про далекі плавання і чудові подорожі ніколи не покидали його.

Якщо вважати так званим бойовим хрещенням не перший артилерійський залп ворога, що накрив тебе, а зразкове виконання наказу командування, то воно відбулося у Михайла Гавриловича Беспалова ще за три роки до початку Великої Вітчизняної війни…
Continue reading