Великий майстер малого жанру

150717_L_Zabara
Гумор і сатира оточують людину з перших років життя. Влучні дотепи, жарти викликають сміх, підвищують тонус, оптимізм, продуктивність праці. Одним з таких діячів “гарячого цеху” є наш земляк з с. Тур’я Леонід Федорович Забара, який зовсім нещодавно відзначив свій 75-річний ювілей.

– Мене, – як курінного, – згадує в альманасі “Весела січ” відомий гуморист Г. Єлишевич, – дуже тішить, що не забарився зі своїми “нащетининими” думками класик сучасного українського афоризму Леонід Забара. Лише перелік видань, що оприлюднюють думки сільського вчителя, зайняв би мінімум півсторінки. Малий жанр, на якому спеціалізується сатирик, не завадив йому увійти у широку пресу. Афоризми Леоніда Забари друкувалися у стількох республіканських та ще тоді всесоюзних часописах, що, мабуть, легше було б перелічити, де не друкувалися. Особливо він полюбляє зооафоризми, що для вчителя біології цілком закономірно. Втім, багато років тому він і гадки не мав, що стане вчителем, а тим паче – сатириком.

Мріяв про моря, далекі подорожі. На відміну від інших ровесників юнаку пощастило: служив на флоті, побував від Крайньої Півночі до Африки. Таке романтичне життя вихлюпнулося на папір ліричними віршами. А потім за словами самого автора, “коли переконався, що в житті нерідко за добро платять злом, побачив зворотний процес еволюції, так би мовити, вихід у люди через несприйняття ситуації, відійшов від лірики і настирливо зайнявся сатирою і гумором.”

Знався з поетами-шестидесятниками Миколою Даньком, Анатолієм Семенютою, Геннадієм Петровим – літературознавцем-слідопитом. Член обласного гумористично-сатиричного куреня імені Остапа Вишні. “Поетичні, сатиричні та гумористичні мініатюри у біологічній освіті” – власна розробка колишнього вчителя біології вищої категорії, вчителя-методиста.
150717_L_Zabara_book
За сімейними обставинами не довелося йому підтвердити втретє свої педагогічні звання. Тяжка хвороба і передчасна смерть вірного помічника і порадника, дружини Лідії Степанівни, вирвала з нормального ритму життя.

– Велику роль у моїй творчості – розповідає Л. Ф. Забара, – відіграла дружина Лідія Степанівна – теж педагог, людина доброї душі і складної долі, чудовий словесник і знавець вітчизняної та зарубіжної літератури.

Л. Забара має дві спеціальності – агронома і вчителя. Перша допомагає йому в побуті, друга – це його робота. Народився в с. Демидівка Красноярузького району Бєлгородської області Російської Федерації в родині колгоспників. Після закінчення семирічної школи у 1950 році вступив до Кучеровського сільськогосподарського технікуму, в 1954 році закінчив його – одержав спеціальність агронома-рільника.
150717_L_Zabara_autograph
У 1957-1963 роках працював агрономом колгоспу в с. Покровка. Любив свою роботу, радів життю, писав вірші, закохався в молоду вчительку німецької мови. І щоб бути до неї ближче, вирішив перекваліфікуватися. У 1968 році закінчив природничий факультет Сумського державного педагогічного інституту імені Макаренка за фахом вчитель біології та основ сільського господарства. Активно працював позаштатним кореспондентом газет “Вперед”, “Перемога”, “Ленінська правда”, “Червоний промінь”, “Сумська новина”, “Панорама”, “Сумщина”, центральних і зарубіжних видань, як білоруських, грузинських, казахських, татарських, чехословацьких.

ХРИСТИЯНІЗМИ

Без Бога – в нікуди дорога.

Якщо у парламенті між Адамом та опонентами сварка – яблук розбрату не уникнути.

Чудотворці: прийняли тисячі законів, які… не діють.

На посадового бога не сподівайся – сам не плошай.

Який всемогутній брехун не вважає свою справу святою правдою?

Продали душі дияволу… І тут ринок.

Сенсація: зареєстровано нову політичну партію “Народний союз простих смертних” на чолі з Кощієм Безсмертним.

Ті, що закликають йти до Європи, рідко ходять до церкви.

Опинились ми без Бога біля бідності порога.

На богослужіння ходять, на проповіді антихристів – заганяють.

Про комунізм дзвонили, а храми валили.

Контингент школи підлості – бісові діти.

Не хлібом єдиним сита людина. Пропонувались ще молочні ріки з кисільними берегами.

Бездушшя – теж стан душі?

Спочатку обікрав ближніх, а потім частину тих коштів передав на будівництво церкви, щоб якось хоч у такий спосіб очиститися від гріхів.

У спустошених селах все вищим стає врожай зерен сумніву.

“Намісник” Бога на землі… А чи дозволить він її продавати?

Кругозір наших “божків” нерідко зводиться до того, що вони добре бачать лише те, що погано лежить.

Визнавав найкращою таку наступність, коли б після ключової посади на цьому світі, йому б передали ключі від райських врат – у потойбічному.

Перелюбствував… А спав сном праведника.

Нинішні богині вроди і битливому чорту здатні наставити роги.

Номенклатурний бог любив троїцю. Тільки у вигляді службового трикутника.

У кожній вотчині – свій гріховодник.

Вища міра кощунства партократичного бога: патякати про створення нової людини.

Лампади розсіюють морок.

Де бездушність, там і бездуховність.

Джерело:
http://krasnews.at.ua/publ/rozpovidi_pro_zemljakiv/velikij_majster_malogo_zhanru/2-1-0-32
24.09.2009
Великий майстер малого жанру

Трохи більше познайомитися з афоризмами Леоніда Забари можна тут:
http://aphorism.org.ua/search.php?keyword=%CB%E5%EE%ED%B3%E4%20%C7%C0%C1%C0%D0%C0

Від «Краснопілля Інфо»
Ця стаття побачила світ на сайті «Краснопілля Край Слобожанський» до 75-річчя Леоніда Федоровича Забари у вересні 2009 року. Наш талановитий земляк Леонід Забара відійшов у Вічність 30 серпня 2010 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *