З життя наших погранців

150903_edge_SlavhorodСлавгород – це маленьке село в Краснопільському районі. Живе в ньому менше тисячі осіб, з підприємств – тільки пилорама і величезні поля чорнозему, засіяні соняшником. Головна особливість цього населеного пункту – що знаходиться він на кордоні з Росією (Білгородська область), так що найчастіше межа проходить прямо по городу. У цьому селі дислокується відділ прикордонної служби (ВПС) Сумського прикордонного загону, де ми і побували.

Славгородський відділ – один з найбільш малочисельних, служить в ньому близько 40 осіб, які охороняють 30 км кордону. Проходить він по непростій місцевості – вздовж маленької річки Корова, зарослої очеретом, що місцями перетворюється на болото, глибоких ярів і посадок. Наряду до крайньої точки в дощову погоду доводиться йти 14 км, і це по глині та чорнозему, коли через кожні 5 м на берці налипають кілограми бруду.

До речі, з техніки у відділенні є «уазики» (легкові та вантажні), мотоцикли «Мінськ» і гордість бійців – «Нива-Шевроле». Є тепловізор і прилади нічного бачення. Оскільки місцевість тут вкрай незручна, то контрабандисти нечасто намагаються перейти кордон, а ось російські вертольоти і безпілотники останнім часом над кордоном літають часто.

Славгородський відділ розташований в колишньому дитячому садку. Чистий плац з акуратно пофарбованими бордюрами, невелика навчальна площадка (з контрольно-слідовою смугою та фізснарядами), безліч квітів. Є й свій город, так що кожен день на столі, крім каші з тушонкою та інших «статутних» страв, – салати, а взимку – консервація. Загалом, все дуже акуратно, скромно і по-господарськи.

Благодійники та волонтери не забувають про прикордонників. Потрібні бійцям канцтовари – допомагає підприємець Юрій Музикант, шафа для одягу в їдальню – зробив Володимир Ніколаєнко, холодильник пообіцяла подарувати волонтер Валентина Мишакова.

Завдань перед відділом стоїть багато, особливо в плані інженерного забезпечення. Зараз конче потрібні будматеріали – будь-які: від дощок до цвяхів для будівництва бліндажів. Два укриття бійці вже спорудили, а треба принаймні ще чотири. Так що, якщо знайдуться благодійники, які зможуть надати ці матеріали, Славгородські прикордонники будуть їм дуже вдячні.

– Коли в грудні мене перевели з Юнаківського відділу сюди, – каже заступник начальника відділу ВПС, капітан Олексій Грищишин, – то позначення на кордоні були чисто умовні – стовпчики давно прогнили, колючка на них рвана та й та місцями… Сумський прикордонний загін виділив новий колючий дріт, вирубали кілька дерев, спасибі, на місцевій пилорамі нам їх безкоштовно розпиляли, і ми своїми силами протягом усієї ділянки, де це необхідно, зробили нову огорожу. Нещодавно вирито протитанковий рів завдовжки 2,5 км, глибиною 2 м (по-хорошому потрібно ще 6 км). Нам пообіцяли тижнів через два-три знову прислати техніку і продовжити копати рів, але є проблема. Найчастіше межа проходить прямо по земельних паях людей. Рів завширшки займає мінімум 5 м (4 м сам рів плюс з боків насип), от і помножте на довжину наділу, і виходить, що селянам з півгектара треба віддати. Ми, звичайно, працюємо з місцевою владою, щоб натомість цієї ділянки людям виділяли інші із земель запасу. Нас розуміють, і питання поступово вирішується.

Взагалі з місцевим населенням у нас склалися хороші стосунки – якщо люди бачать незрозумілий рух на кордоні, якісь машини, нам відразу ж повідомляють про це. У селі у нас є громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а в школі – клуб юних друзів прикордонників. Так що інформація про можливі порушення найчастіше до нас надходить якраз від місцевих жителів. Саме так ми нещодавно затримали партію контрабандного сиру. Інформація про його можливе переправлення до нас надійшла від людей. А на наступну ніч за допомогою тепловізора ми виявили УАЗ, що рухався під керуванням 44-річного громадянина України. Затримали ми його в декількох метрах від кордону. Завантажений автомобіль був 26 відрами з сирною масою загальною вагою приблизно 260 кг і 16 ящиками по дві головки сиру в кожному (загальна вага близько 265 кг).

– Чи буде що-небудь зроблено найближчим часом в плані технічного оснащення вашої ділянки?

– У нас вже встановлена 17-метрова вишка, яка дає можливість оглядати кордон в радіусі кількох кілометрів, восени нам обіцяють ще дві. Ясна річ, що ми і наявними у нас засобами виконуємо поставлені перед нами оперативні завдання. Але добре б, щоб нас забезпечили ще двома тепловізорами і позашляховиком, щоб ми були більш мобільні і тихохідні. Але це побажання, адже ми розуміємо, що зараз все нове й краще потрібно постачати нашим бійцям в зону АТО.

Вероніка Ганич

Джерело:
http://krasnews.at.ua/news/z_zhittja_nashikh_pogranciv/2015-08-31-5386
31.08.2015
З життя наших погранців

Оригінал статті тут:
http://www.shans.com.ua/?m=nr&in=546&ir=12&id=58573
Из жизни наших погранцов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.