У маленьких селах не заробляють великих грошей. Тут не починають великий бізнес, не будують нового житла. Але саме у таких маленьких селах, як Великий Прикіл, ховається Україна, яка майже зникла у асфальті великих міст…

Півгодини їзди трасою, а потім польовою дорогою і ось раптом у вибалку бачиш село. Невеличке таке, але затишне. Це, власне, і є Великий Прикіл. Відразу на в’їзді зустрічаємо юрбу людей біля автомашини із хлібом, які й пояснили, що святкування буде відбуватись у місцевому клубі. З іншого боку вулиці дійсно чути якісь музичні мелодії, біля входу бігають маленькі дівчатка у святковому вбранні, а вже за хвилину немов старому знайомому пояснюють, що вже скоро їм підніматися на сцену, тож трішечки хвилюються, на відміну від старших хлопців, яким виступати не треба, тож безтурботно грають у теніс та більярд.

Разом з дівчатками та іншими гостями села роздивляємось невеличку фотовиставку з історії села, роботами місцевих умільців. Окремий розділ займає фотоекспозиція, присвячена заходам, концертам, що в різні роки відбувалися на сцені саме цього сільського клубу. Без зайвих слів стає зрозуміло – відпочивати з піснями у Великому Приколі вміли завжди. А ще місцеві жителі славились, як влучні стрілки, принаймні про це свідчить Грамота, якою у 1955 році нагороджена команда стрілків первинної організації ДОСААФ колгоспу ім. Андреєва за зайняте третє місце у районних змаганнях, присвячених Дню авіації.

Про те, що не перевелися умільці у Великому Приколі і сьогодні, свідчить виставка декоративно-ужиткового мистецтва, на якій представлені роботи Валентини Колесник, Антона Кравченка, Надії Кочури, Марії Кочури, Валентини Кочури та інших сільських умільців.
Неможливо пройти повз вишиті рушники Ніни Петрівни Іскрич – корінної жительки Великого Прикола.

– Тут я народилась, тут вийшла заміж, в юності працювала на фермі біля телят, потім перейшла у торгівлю, – розповідає Ніна Петрівна. – А вечорами сідали за вишивання, а ще збирали обрізки тканин, бо тоді це дефіцит був, фарбували і шили з тих клаптиків на долівку килимки. В роки нашого дитинства і юності вишивання та рукоділля не вважалося чимось дивовижним, адже майже кожна дівчина мала це вміти, і це вміння передавалось із покоління в покоління. Сьогодні, на жаль, все по-іншому.

Ніні Петрівні майже 70 літ, вже 28 років як овдовіла, але коли чуєш, яке господарство лежить на її плечах, почуваєшся якимось слабким і кволим: майже півсотні качок і гусей, пару поросят, а город чистий, немов з картинки. На життя не надто дорікає, бо не голодна, одягнути є що, а коли якусь довідку, ліків із сусіднього села чи з райцентру привезти – тоді, як і решта односельчан, звертається до місцевого депутата Олексія Вакуленка, і той не відмовляє. Єдине, чого хотіла б попросити у Бога, – так це здоров’я, та щоб у такі маленькі села, як їхнє, повернулась молодь, народжувалися діти.

– Сьогодні вранці голова боліла, мабуть тиск, але нічого, приготувала салат, і гайда на День села, – посміхається Ніна Петрівна. А коли пропоную сфотографувати її біля стенду з вишивками, відповідає: – Ви краще нас із подругами у залі сфотографуйте – то такі трудівниці, у яких все в руках горить. Ну хіба можна було відмовити такій співрозмовниці.

За розмовою ми не помічаємо, як починається свято. День села Великий Прикіл відзначається третій рік поспіль, тож на нього сходяться та з’їжджаються кілька десятків чоловік. Місцеві із цікавістю слухають вітання Голови Малорибицької сільської ради Ольги Миколаївни Кочури, яка бажає присутнім радості, благополуччя, здоров’я та вручає Подяки шанованим жителям Петру Івановичу Дегтяренку і Григорію Васильовичу Іскричу. Не без гордості згадали зі сцени і про Сергія та Олександра Дегтяренків, які нині у лавах Збройних Сил боронять Україну на східних рубежах.

Далі селян із святом вітають голови райдержадміністрації і районної ради Юрій Яремчук та Віталій Савоненко, які також виконали приємну місію і нагородили Грамотами за активну життєву позицію депутатів Малорибицької сільради Олексія Вакуленка та Тетяну Брюховецьку, члена виконкому Малорибицької сільради Марію Кравченко.

Настрій глядачам взялись піднімати аматори художньої самодіяльності тріо «Перепілочка» (Олеся Крижна, Олена Вакуленко, Аліна Ваніна), жіночий ансамбль «Калина», Вікторія Жабчик, Олена Ковальчук, Станіслав Денисенко, Ольга Кочура, Ольга Лисенко, а також юні артисти Таня Вакуленко, Ксенія Іляшенко, своїм виступом порадували місцеві школярі. Кожен вихід аматорів сцени вдячні селяни нагороджували цілком заслуженими оплесками.

Продовжилось свято за спільним великим столом. За нього разом сідають і старі, і молоді. Тут не прийнято відмовлятися чи гнути кирпу. Тут усі свої. Тому охоче діляться і сумом, і радістю.

Так, село Великий Прикіл – маленьке. Майже непомітне на карті, але ще не зникле. Воно іще живе, радіє і святкує. Маленьке село, у якому не багато хат. Але насправді у ньому — уся Україна…

Джерело:
http://krasnews.at.ua/news/velike_svjato_malenkogo_sela/2015-09-23-5468
23.09.2015
Велике свято маленького села