У святкові дні нового року, 3 січня, відзначила ювілейний день народження чарівна жінка, чудовий творчий, досвідчений учитель Семенова Ганна Михайлівна. Таких, як вона, називають учителем від Бога, і у цьому пощастило Великобобрицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Не знаю, люди, жінка це, а чи весна –
Така ж чарівна, ніжна, трепетна вона…
А може, це весняна красна чічка,
А може, це яскрава, пломениста свічка?

Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей – талант, вміння їх розвивати – мистецтво. Саме таким є педагогічне кредо Ганни Михайлівни. Але найважливішим є любов до дитини. Від великої річки біжать дзюркотливі струмки, від великого почуття любові до дитини народжується любов до професії.

Важко сказати, коли вперше прокинулося в її душі це почуття. Можливо, відтоді, коли ще маленькою дівчинкою була постійною учасницею всіх свят і шкільних, і сільських. Маленьке, гарненьке дівчатко не боялося сцени, глядачів, а дарувало радість навіть тим, хто постійно сумував і скаржився на життя. Ще будучи школяркою складала маленькі віршики, записувала у щоденник і читала для себе, для мами, для подруг.

Мріяла бути вчителькою ще змалечку, тому без роздумів вступила до Лебединського педагогічного училища на відділення «учитель початкових класів». Вир студентського життя закружляв Ганну старанним навчанням та постійними виступами (педагогічне училище славилося не тільки прекрасно підготованими кадрами, а і знаменитою художньою самодіяльністю). Народний хор, обов’язкові академконцерти із гри на баяні, агітбригади, участь у літературному гуртку під керівництвом прекрасного педагога Любові Григорівни Міщенко – ось неповний перелік захоплень талановитої студентки.

Перші уроки – це не тільки старт, це і велика радість спілкування, вони в пам’яті Ганни Михайлівни надовго. Час летить, скільки допитливих очей, недоспаних ночей на довгому учительському віку. Інколи забуваються імена, прізвища, обличчя учнів, та ось…
– А ви мене впізнали?
– Ні.
– А ви були моєю першою вчителькою. Пам’ятаєте…

Скільки років минуло… Це ж її перші учні, яких навчала у Іваницькій восьмирічній школі Недригайлівського району. Вони згадали, вони пам’ятають – заради цього живе в працює вчитель.

Життя вносить свої корективи, змінюється місце проживання. І ось уже 29 років Ганна Михайлівна працює у нашій школі. Закінчила Глухівський педагогічний інститут ім. Сергєєва-Ценського, має вищу кваліфікаційну категорію, працює творчо, уміє під час уроків захопити, створити ситуацію взаєморозуміння та відвертості. Але ніколи не зрадить, таємниця дитини для неї – це ступінь великої довіри.

Вимоглива, принципова, Ганна Михайлівна, досконало володіє методикою викладання, постійно у пошуку ефективних методів і форм роботи, дітям вона віддає частину свого серця і душі. Ганна Михайлівна знає ціну любові. У щедрому серці жінки вистачає її і для дітей, і для друзів, і для колег. Уже і густа сивина на скронях, але душа її молода. Інколи здається, зараз підніме вона гордовито свою голову, розправить плечі і піде у танок чи заспіває пісню, засміється дзвінким сміхом і подарує світлу частинку себе для радості і втіхи.

Здоров’я тобі, люба колего, терпіння тобі, вірна подруго, радості від дітей і онуків, а про успіхи у роботі і говорити не хочу – вони у тебе є. Хай усміхнеться тобі доля, тільки радість приносять тобі роки.

Л. Нікіфорова

Джерело:
http://krasnews.at.ua/news/nasha_juviljarka/2016-01-06-5905
06.01.2016
Наша ювілярка