«Це книга-подорож в Україну ХVІІІ століття, …книга-подорож у світ Григорія Сковороди»

«Вийти і прямувати до Абсолюту, а, отже, до самих себе справжніх».

Ці слова були адресовані науковцем Леонідом Ушкаловим Григорію Сковороді та Фритьофу Нансену в книзі есеїв «Що таке українська література?» (2015 рік). У цьому судженні — більше, ніж усе, оскільки життя Григорія Савича — це Абсолют, народжений на глибокій духовності, мудрості та закарбований на скрижалях української культури. Так ми можемо узагальнено висловити думку про нову книгу науковця, присвячену життю українського філософа.

Леонід Ушкалов. Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди — К. : Дух і Літера, 2017. — 368 с. (Серія «Постаті культури»)

Леонід Ушкалов — доктор філологічних наук, професор, знаний в науковому світі літературознавець. Його перу належить чимала кількість оригінальних праць про життєвий шлях, творчість та філософію Григорія Сковороди. Так, у 2017 році з’явилась нова книга професора, що побачила світ завдяки видавництву «Дух і Літера» під назвою «Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди». Це книга-подорож, оскільки життя філософа подано в ній від стежки до стежки, від місцевості до місцевості, якою він мандрував у пошуках самого себе: Чорнухи, Київ, Санкт-Петербург…:

«…Харків, Валки, Великий Бурлук, Гусинка, Ізюм, Куп’янськ, Липці, Моначинівка, Охтирка…» (с. 307).

Це книга-подорож в Україну ХVІІІ століття, в життя і побут Георгія Кониського, Феофана Прокоповича, імператриці Єлизавети, Кирила Розумовського, Катерини ІІ та інших історичних персон; це книга-подорож у світ Григорія Сковороди.

Книга складається з 11-ти розділів, які обрамлені початком — «Prelude» і кінцем — «Finale», як акцентами на значущості життя і буття загалом українського мислителя. Останній розділ — це літературний дискурс 20-х, 60-х рр. ХХ століття, початку ХХІ століття, який зображує зміни настроїв у ставленні поетів та прозаїків до постаті Григорія Сковороди.

Автор описує життя українського мудреця, завдяки висвітленню його іпостасей, серед яких: філософ, богослов, педагог, пророк.

Сковорода-філософ. Філософія для Сковороди — це саме життя. Не раз Григорій Савич повторював слова «Любов — це донька Софії», де Софія — це Мудрість, утілена в Добро. З цього й випливає сутність «софійності» його філософії. Недаремно сама книга має назву «Ловитва невловного птаха…»: автор наводить улюблену притчу Сковороди про пустельника й невловного птаха, подану філософом на початку свого трактату «Silenus Alcibiadis» («Ізраїльський змій»):

«… „птах“ — істина, яку ти вічно ловиш без надії колись упіймати…словом, життя як вічні пошуки Правди-Початку, як безконечне скидання покривал з Абсолютного…» (с. 5).

Висвітлена також спорідненість філософії Григорія Сковороди та Олександра Потебні, що вказує не стільки на «духовну схожість» філософів, а швидше на ментальну основу поняття істини в світоглядній позиції українців й у виборі шляхів пошуку цієї істини. Автор цитує у книзі притчу «Убогий Жайворонок» як наголос на «сродності» українців до добра і «несродності» до зла, а відтак — це вічна боротьба Правди з Кривдою.

Сковорода-богослов. Професор Ушкалов наводить рядки поезії Сковороди, які з латинської переклав так:

«Все мина, лиш любов зостається по всьому. Все мина, та не Бог, не любов» (с. 363).

Саме ці рядки були виголошені Папою Римським Іваном Павлом ІІ під час виступу в Києві у Маріїнському палаці в червні 2001 року. У цих словах — уся сутність ставлення Сковороди до Бога. Автор наводить листи мислителя до свого учня Михайла Ковалинського, в яких учитель розмірковує про Бога, а також описує своє ставлення до церкви й монашества. І першість цієї іпостасі в тому, що Дух Пресвятий народився в ньому вже другої ночі після народження:

«А другої ночі, о Христе, мій Боже, в мені народився твій Дух Пресвятий…» (с. 29).

Сковорода-педагог. Якщо «Любов — це донька Софії», як говорив Григорій Савич, то, напевно, Софію можна по праву вважати донькою педагогіки. Принаймні такий висновок спадає на думку після розкриття цієї іпостасі митця Леонідом Ушкаловим. Автор говорить про «добре виховання», в якому Сковорода вбачав сутність усієї педагогіки: поняття про Добро і Зло, Правду і Кривду мають закласти в людині любов і «сродність» до певного виду діяльності. Це стосується й науки. Багатогранно освічений Григорій Савич стає мудрим учителем для більшості. Навчальний процес у Харківському колегіумі, в якому викладав Сковорода, стосунки з керівництвом закладу, індивідуальні заняття, умови та терміни навчання, критерії оцінювання знань учнів, курс катехізису — усе це виринає спогадами з листів і переказів друзів та учнів, наведених професором Ушкаловим у книзі, та з історичних архівів, які стосуються життя українського світоча.

Сковорода-пророк. Слово «пророк» у національному контексті здебільшого асоціюється з діячами культури та науки. «Містифікація митця» в основному відбувається на ґрунті його творчості й позначає рівень величі особистості, якість творчого здобутку та популярність у суспільстві. Але пророцтва з’являються не у творчості мислителя, а в самому його єстві, з його «Пресвятого Духу». Яскравим і потужним доказом того є наведений Леонідом Ушкаловим переказ Віктора Аскоченського, який згадував, як Григорій Савич передбачив, що «в Києві буде чума» (с. 291). І справді, у 1770 році через війну з Оттоманською Портою Києва досягла страшна моровиця, яка стала причиною великих людських втрат.

Книга професора Ушкалова — це ключ не тільки до життя українського Сократа, а й до його творчості, себто від світогляду митця до форм вираження творчої думки. Як уже зазначено вище, вже перша частина назви книги «Ловитва невловного птаха…» вказує на філософічність письмового надбання Сковороди. Літературний жанр байки, в якому знайшов себе філософ, увібрав у себе риси класичного Сократівського діалогу. А, отже, змістова лінія байок митця апелює більшою мірою до філософії, аніж до літератури.

Значної уваги Леонід Ушкалов приділяє опису Біблії в житті та творчості Григорія Сковороди.

Автор наводить велику кількість листів і творів філософа, наголошуючи на тому, що будь-яке його речення чи текст — це так чи інакше інтерпретація Біблії. Отже, інтертекстуальність творчості мислителя бере початки з Біблії, поєднуючись разом з тим із філософськими концепціями. Стосовно Біблії в житті філософа професор пише:

«Біблія для Сковороди — це, коли хочете, «Symbola et emblemata», узята з «небесної бібліотеки…» (с. 306).

Таким чином, автор акцентує на тому, що текст Біблії для Григорія Савича — не що інше, як саме життя. Можемо сказати, що за схожістю такий підхід та усвідомлення тексту Біблії відсилає нас до концепції філософа-деконструктивіста Жака Дерріди, котрий заснував філософське положення «світ як текст», де світ — це макрообраз, створений з різних символів і знаків у взаємодії різнорідних семіотичних просторів і структур.

Творча лабораторія українського Сократа — літня пора року. До неї ж, мабуть, можна віднести також усамітнення та вічні мандри філософа. Леонід Ушкалов у своїй книзі бере до уваги будь-яку деталь, яка стосується України ХVІІІ століття та оточення Сковороди, яке більшою чи меншою мірою вплинуло і сформувало світогляд митця.

Так, разом з деталями, що стосуються творчої лабораторії, автор розвінчує один із найпопулярніших, особливо в шкільних підручниках, стереотипів про Григорія Сковороду, який звучить так: «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця». Нібито саме так Григорій Савич відповів на запрошення Катерини ІІ стати придворним філософом. Але професор Ушкалов наводить значну кількість фактів, що стосуються як Катерини ІІ, загалом України, так і самого Сковороди, які вказують на те, що патетичний вислів про сопілку і вівцю — це всього лише міф, який розрісся до розмірів стереотипів, на кшталт, «філософ-аскет, що вічно сидів самотою на краю дороги і грав на сопілці».

Слід відзначити також композицію книги Леоніда Ушкалова. Оповідна манера автора виражає не тільки художньо-естетичну цілісність за стилістикою, а й вирізняється своєю кінематографічністю за структурою компонентів тексту. Таким чином, композиційна побудова книги свідчить про довершену образність розповіді, що нагадує стиль художнього кінематографу.

Можливо, колись за книгою «Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди» з’явиться художній фільм, котрий розкриє глядачам істинну сутність українського Сократа.

Анна Пєшкова

Джерело:
http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/48448/
Відгук на книгу про Григорія Сковороду Леоніда Ушкалова
01.03.2017

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *