Берегиня роду свого

Сьогодні розповідь про нашу ювілярку, щиру, дивовижну людину, унікальну, щасливу маму, найкращу дружину, жінку з великим серцем, уродженку смт Угроїди Бондарєву Світлану В’ячеславівну. Їй 3 вересня цього року виповнилось 55. Цій жінці Господь дав доброту і теплоту, які вона дарує тим, хто ніколи їх не відчував, тим, кого вона хоче відігріти. Вона взяла віру і ділиться з кожним, у кого цієї віри немає. Взяла надію, і підтримує нею тих, хто почав її втрачати. Взяла любов і несе цю любов всьому світу. Для Світлани В’ячеславівни любов – це повітря, а без повітря немає дихання, а з цим почуттям у серці дихається легко. Про добрі справи, зроблені цією жінкою окрема розповідь. У народі говорять, що добра людина із скарбниці свого серця добуває добро, а лиха людина із злої скарбниці добуває лихо. Світлана В’ячеславівна – це добра, мудра, гуманна, правдива людина, оптимістка по життю.

Дитинство Світлани проходило у мальовничих Угроїдах. Вже тоді доля посилає випробування – тяжка хвороба на десять років прикувала до ліжка її маму. Всі турботи про найдорожчу людину лягли на дитячі плечі. Але це не зламало тендітну білявочку, а загартувало та додало в її серце милосердя. З дитячого будинку повертає в родину братика Михайлика, стає йому опікуном. Після успішного закінчення школи вступає до Лебединського педагогічного училища на факультет дошкільного виховання.

У 1981 році Світлана стає студенткою Сумського педагогічного інституту ім. А.С.Макаренка, після закінчення якого вона вчитель української мови та літератури. Доля дарує дівчині кохання, вона знайомиться з Олексієм. Пара одружується. Напевне велике щастя, коли добра людина зустрічає таку ж. В любові і злагоді пара живе разом вже 36 років, бо знає оптимальний варіант сімейного рівноправ’я – на великих справах керує один із подружжя, а на дрібних – другий.

Картина щастя складається із мозаїки дрібниць, а дрібниці життя, в сім’ї, як “міни”, їх можна знешкодити лише поступаючись одне одному, бо в сім’ї, як і в державі, найнебезпечніше – це безвластя. Олексію, треба віддати належне, за його терпіння, адже воно – рідкісна та благородна риса характеру. Подружжя народило, виховало та дало освіту дітям Ромі і Ані. Вони талановиті, як і їх батьки. Утримуюсь, щоб не написати “своїм” дітям, бо їх сім’я має ще 10 дітей, яких вони виховують і не відокремлюють, говорять “всі діти – наші”.

Родина Бондарєвих першою у нашому районі створила дитячий будинок сімейного типу у 2006 році. До цієї події Світлана В’ячеславівна працювала 23 роки у дитячому садочку при цукровому заводі, 21 із них – завідуючою закладом. Тож у розумінні жінки – чужих дітей не буває. Не строгість та спартанське виховання робить дітей достойними людьми, а заряд душевної теплоти, який є в цій родині. Це святе тепло діти несуть далі по життю. У атмосфері довіри, взаємоповаги, співчуття, любові та взаєморозуміння діти сім’ї Бондарєвих розвиваються як особистості. Відчувають, що їх цінують, люблять та поважають. Кожного дня Світлана, ловить себе на думці, що діти – це сенс її життя. Вона живе їхніми думками, їхніми справами, шукає шлях до кожної дитячої душі. Просто не може інакше.

Швидко плине час з дітьми та думками про них. Наче недавно були малесенькі. Приходячи з візитами, разом зі спеціалістами районних служб, пам’ятаю, як Світлана навчала дітей елементарним речам. На моє запитання: “Смачний мама борщ готує?” завжди лунало тверде, різноголосе, дружне: “Так!”. “А що туди мама кладе?”- запитую. “Все дуже просто” – лагідно відповідає мама – “Там любов і картопля, молитва за дітей і капуста, прохання про здоров’я і бурячок, потім засмажечка і спогади про те, які дітки були маленькими. На останок лавровий листочок та трішечки суму, чи все я зробила, для того, щоб усі були щасливі”. У цьому році вже два випускники. Вони впевнені у собі, самодостатні, талановиті, красиві, добрі, щирі. Твоя, Світланко, наука не пройшла дарма.

Світлано В’ячеславівно! Ти – найкраща мама. Низький уклін, тобі за велике, добре, правдиве, материнське серце. Ти передаєш дітям всю велич матері, її чисту і глибоку душу. Саме такою має бути мати, аби її діти були щасливими. Свої материнські задатки, надані Богом ти використовуєш стовідсотково на благо своїх діточок. Правду говорять, якщо людина талановита, то вона талановита в усьому. Написати вірша, розбити та оформити квітника на подвір’ї – не питання для нашої героїні. А щось подарувати – віддає миттєво, без жалю і обов’язково з щирою посмішкою.

Від вишитих руками Світлани рушників, сорочечок, суконь неможливо відвести очей. Її креативні вироби не описати. Їх треба побачити, адже фантазії нашої героїні немає меж. Співуха на все село і район. Організатор, активістка, знаходить спільну мову із молоддю селища, не забуває пенсіонерів. Світлана В’ячеславівна – людина публічна, адже очолює Угроїдський селищний будинок культури з 2012 року і до сьогодні. Неодноразово обиралася депутатом селищної та районної ради. Будь-яку справу доводить до кінця. Запальна українка зі своїми переживаннями, але з великою душею, яка завжди поспішає робити добрі справи.

Побажання від громади, депутатів, сусідів, кумів, сватів, друзів, далеких і близьких однокласників, хористів, від усіх Твоїх дітей, чоловіка, рідні, особисто від мене, від колишніх працівників дитячого садка в Твій ювілей, і на довгі, щасливі роки життя. Ми Тобі бажаємо Божої благодаті, здоров’я, творчих злетів, бути активною, залишатися такою ж душевною, доброю. Спостерігати доброту свою у своїх нащадках.

Л. Прокопенко.
смт Угроїди

Джерело:
http://krasnews.at.ua/news/bereginja_rodu_svogo/2017-09-10-8353
10.09.2017
Берегиня роду свого

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *