Леонід Дідоренко: Живуть старі назви вулиць

5 років тому, 20 січня 2016 року, завершився земний шлях нашого видатного земляка, Почесного громадянина селища Краснопілля Дідоренка Леоніда Дмитровича – краєзнавця, історика, поета, літописця Краснопільщини і щирого патріота рідної землі.

Внесок Леоніда Дідоренка у формування історичної пам’яті земляків переоцінити неможливо… Пропонуємо чудовий нарис Леоніда Дмитровича про старі споконвічні назви краснопільських вулиць, кутків, хуторів. У них закарбувалася сама історія нашого селища і краю.

Живуть старі назви вулиць

Чимале наше селище Краснопілля: майже на 7 км тягнеться воно з заходу на схід і 5 км з півночі на південь. Не враховуючи Новодмитрівки, Михайлівки та селища Михайлівського, які підпорядковані селищній раді.

У Краснопіллі – біля ста вулиць (точніше – 96). Не завжди було воно таким великим. Колись це була фортеця під назвою Краснополь і навколо неї заможні козаки в часи полкового устрою на нашій Слобожанщині заснували невеличкі хутори з однієї-двох садиб, які потім розростались, підходили все ближче до стін фортеці, зливались з її посадом, утворюючи собою вулиці великого населеного пункту. Ці вулиці залишали за собою назву першого фундатора, засновника колишнього хутора.

За назвами вулиць можна прослідкувати історію заселення Краснопілля, відновити в пам’яті розповіді про цих перших осадчих нашого поселення, котрі довго жили в легендах, згадках поколінь і ніколи не забувались, бо пам’ять про них зберігалась у назвах. Це була і наша історія, яка століттями творилась із покоління в покоління.

Та в останні десятиліття заполітизовані й закомплексовані ідеологічними поглядами місцеві органи влади, нехтуючи надбанням минулих поколінь, бездумно розправилися з цими витоками знання про пережите багатьма поколіннями, стерли з пам’яті й карти, старі назви, затоптали й прирекли їх на забуття, перейменували вулиці селища.

Близько тридцяти хуторів залишили свої назви вулицям селища: Прилєпа, Жуківка, Дорошівка, Головківка (від прізвищ Прилєпи, Жука, Дорошенка, Головка). Тепер вони носять нові назви – загальні, зовсім не пов’язані з історією виникнення чи заселення вулиць: Червоноармійська, Пролетарська, Жовтнева, Радянська. Були ще вулиці: Пилипцівка, Ревине, Ханчівка, Ярківська, Заярок, Курінний, Гребельки, Ступівка, Височин, Крюків, Коломиївка, Чернеччина, Клинки, Хрущове, Охрімівка, Михнівка та інші. Їх заснували Пилипці, Коломійченки, Хрущови, Ханці.

Чимало хуторів у різні часи лихоліть і воєн зникли з місцевості, залишивши на топографічних картах назви урочищ: Березове, Важниче, Гончарів, Микитів, Раївський, Сорочин, Ярошенків, Вовківка та ін.

У назвах наших вулиць залишається для нащадків пам’ять, закодовані імена засновників, першопоселенців, а також колишня підпорядкованість, належність окремим власникам, відбиваються події минулих часів, а тому слід обережно підходити до перейменувань вулиць, населених пунктів, або й взагалі утриматись від цього.

Леонід Дідоренко

Веб-джерело:
http://kras-meria.in.ua/storichn-narisi/20-zhivut-star-nazvi-vulic.html
6-04-2013, 16:50
Живуть старі назви вулиць

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.