14 листопада минає 40 днів, як не стало нашого захисника Чоботок Романа
Роман Чоботок народився 15 червня 1998 року в селі Самотоївка. У 2005-2014 роках навчався у Самотоївській ЗОШ І-ІІІ ступенів, закінчив 9 класів. В 2014-2015 роках навчався в Краснопільському закладі професійно-технічної освіти. Continue reading
В Україні вже понад півтора року триває війна. В цьому південному місті щодня чутно тривогу. Місцеві мешканці вже давно звикли до нової реальності. Любов Миколаївна Грідчина переїхала до Одеси зовсім недавно. Вона працює бібліотекарем у місцевій школі. Тут живе її донька Ольга з чоловіком і однорічною онучкою Полінкою. Тут похований її син Максим – Герой, який загинув, захищаючи український Маріуполь. Continue reading
Безкрайні поля, на яких працює комбайн під напрочуд спекотним вересневим сонцем. Цією дорогою Дмитро Бабенко щодня діставався до школи у Хмелівці, цією дорогою нещодавно приїздив у відпустку до батьківської хати, обіцяючи знову повернутись з Перемогою. Тепер цією ж дорогою, яку односельчани всипали квітами, Дмитра проводжали в його останню путь…
Дмитро Сергійович Бабенко народився 5 червня 1991 року в с. Веселе тоді Краснопільського, а нині Сумського району. З 1997 року навчався в Хмелівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Брав активну участь у футбольних турнірах, любив настільний теніс, навіть на війні з ним була його улюблена тенісна ракетка. Continue reading
27 липня 2022 року у Свято-Воскресенському храмі ПЦУ м.Корця на Рівненщині відспівали і поховали загиблого військовослужбовця Олександра Леунова, уродженця села Мала Рибиця теперішньої Миропільської громади. Тоді навколо труни, яка потопала у живих квітах та сльозах рідних, зібрались родина, побратими, представники влади, духовенство, друзі, колеги та жителі громади, які прийшли розділити біль втрати.
Але не було серед них рідних братів загиблого Олександра, вони завжди були разом, але війна і тут зробила свою страшну справу, навіть у цей трагічний день розділивши їх – найменший Валерій виконував бойове завдання в найгарячішій точці війни, а середній Сергій перебував у шпиталі після тяжкого поранення. Continue reading
Девайс чи книга?
Нині навряд чи можна здивувати персональним девайсом. Більше, мабуть, здивує його відсутність. Свій настільний девайс зараз є в кожної людини. Або майже в кожної. Без стаціонарного комп’ютера чи моноблока, ноутбука чи ультрабука, вочевидь, нереально уявити людину в середовищі ХХІ століття, причому зовсім не обов’язково технологічно дуже просунуту. Нерідко навіть звичайну сучасну людину, в якої – так складається нині – є свій ментально чи професійно необхідний девайс. Настільний, одне слово.
А от у мене є своя настільна книга. Ароматно білі сторінки якої я гортаю вранці, коли все, здається, лише тільки бере свій розбіг, лишень тільки-но розпочинається, або вдень, коли інерція часу набуває особливо харизматичної відчутності, або й увечері, коли у зовнішньому завершенні цьогоденних подій ледь зримо зароджуються напруга й темпоритміка завтрашнього ранку. Continue reading
Його знають переважно за два романи – “Тигролови” та “Сад Гетсиманський”. Втім, навіть якби Іван Багряний не написав більше нічого, окрім памфлета “Чому я не хочу вертатись в СРСР”, він і тоді залишився б видатним літератором і політиком.
Як каже дослідник письменника, найвідоміший “багрянознавець” Олександр Шугай, сьогодні це малознана праця. Та близько 80 років тому вона стала спасінням для сотні тисяч українців, які опинились у таборах біженців після закінчення Другої світової війни. Continue reading
До 60-х роковин Івана Багряного
Ворог радянського імперіалізму, якого не подужали енкаведисти. Письменник, якому на диво не заважала, а тільки допомагала політична заанґажованість. Іван Багряний – герой із яскравою, карколомною біографією: і творчою, і особистою, і політичною.
Охтирка – МАРС
Івана Багряного сьогодні сміливо можна назвати одним із найвідоміших українських письменників ХХ століття і, мабуть, найбільш прочитаним і визнаним в Україні письменником діаспори. Адже хоч він і народився та провів більшість життя в Україні, його основні твори публікувались і прославилися вже за кордоном. А на батьківщину вони повернулися тільки після проголошення незалежності.
На еміграції Багряний також став політиком, який примудрився посваритись і з комуністами, і з націоналістами, а також передбачити сценарій постання вільної України. Continue reading
«Краснопілля Інфо» продовжує публікацію матеріалів з нагоди 60-х роковин Івана Багряного. Пропонуємо статтю видатного багрянознавця, представника міжнародної Фундації імені Івана Багряного в Україні, письменника Олександра Шугая.
Ці роздуми Олександр Шугай написав майже 20 років тому, коли Україна готувалася (на жаль, зробити все заплановане не вдалося…) відзначити 100-річчя від дня народження нашого знаменитого земляка Івана Багряного. На жаль, слова Олександра Шугая не втратили актуальності і справедливості і сьогодні… Україна все ще долає свій важкий шлях до себе і світу, виборюючи право на своє вільне життя. «Біг над прірвою» триває… Continue reading
До 60-х роковин Івана Багряного
Леонід ЧЕРЕВАТЕНКО
Я ПОВЕРНУСЯ ДО СВОЄЇ ВІТЧИЗНИ …
Що ми знаємо про Івана Багряного, а точніше — що ми про нього знали до останнього часу? Знали, що це запеклий антикомуніст, переконаний ворог Радянського Союзу, спритний емігрантський діяч, бездарний графоман, який у своїх незчисленних опусах люттю безсилою сходить до українського народу, закликає до братовбивчої різанини, до війни, до повалення соціалізму. Що вже говорити про спеціальну, специфічну, пропагандистську літературу, — не будемо витрачати часу на цитування викривальних “праць”! Ось приклад свіжіший, а від того ще більш промовистий: датована 1988 роком Українська літературна енциклопедія (том 1, стор. 108) всі твори, що їх Іван Багряний видав за кордоном, характеризує як “позначені антирадянським спрямуванням”. Коротко і ясно. Цю характеристику написав, у всякому разі підписав, не хто інший, як відомий прозаїк Павло Загребельний. Колега його Юрій Смолич, спогади якого ще донедавна були чи не єдиним джерелом відомостей про 20 — 30-ті роки в українській літературі, досить прихильно схарактеризувавши багатьох тогочасних українських письменників, заявляв теж категорично: “І вже справді зовсім інша річ — Багряний. Continue reading
До 60-х роковин Івана Багряного
06.10.1906 – 25.08.1963
Ми є. Ми були. І будемо Ми! І Вітчизна наша з нами!
Іван Багряний
Делеґація Гайльброннської Громади поїхала в Новий-Ульм, щоб з мандрівними приятелями відзначити Поминальний День (60-ліття) борця за українську демократичну державу.
Іван Багряний виріс на Сумщині в бурхливий час першої світової війни, юнаком був очевидцем створення Української Народної Республіки. В нього запалилося прагнення бути учасником розбудови державності. В ході розвитку, після війни, був молодим комсомольцем, навчався на слюсаря, продовжував навчання у студії Академії Мистецтва, почав писати вірші. Через брак фінансів залишив Академію, почав займатися мистецтвом в дитячих будинках та в сиротинцях, виступив із комсомольської організації. У 1925 вступив до літературного об‘єднання «Майстерня революційних слів», тут запізнав Валер’яна Підмогильного та Євгена Плужника. Іван Багряний публікувався в журналах «Ґлобус», «Всесвіт», «Життя і Революція», «Червоний Шлях» Continue reading
