Tag Archives: Борис Грінченко

Чудове повернення Павла Грабовського

Письменниця та журналістка з Чернігова Євдокія Тютюнник створила художній роман «Грабовський» про великого українського поета і патріота.

Що ми донедавна знали про Павла Арсеновича Грабовського? Зовсім мало. У радянській літературі його змальовували так, як це було вигідно ідеології того часу. Борець, революціонер, засланець – палкий непримиренний, затятий!.. А що в нього було на душі, окрім думок про боротьбу з ненависним царським режимом?

Проте ніхто не розповідав про те, що шаблонна постать на сірому літературному постаменті – живий, неординарний, яскравий, надзвичайно обдарований добродій, який проникливо мислив, дивовижно мріяв, пристрасно кохав і боровся за вільну Україну. Continue reading

“Чим би я не був, в мені жив перш за все українець” (пам’яті Павла Грабовського)

12 грудня виповнюється 115 років із дня смерті поета, публіциста, перекладача та громадського діяча П. А. Грабовського, чий пам’ятник височить у Валках на Харківщині. Науково-практична конференція «Другі Грабовські читання», яка пройшла у Валках 12 вересня 2017 року – в день народження Павла Арсеновича, присвячувалась цій даті та 25-річчю з часу заснування Валківського краєзнавчого музею, котрий став ініціатором Читань. Пропонуємо скорочений текст доповіді, з якої почалися Другі Грабовські читання.

 

“Чим би я не був, в мені жив перш за все українець” (пам’яті Павла Грабовського)

Доля відміряла Павлу Грабовському коротке, трагічне, але яскраве життя. Із 38 прожитих років лише 18 пройшли на волі, а решта – під наглядом поліції, в царських тюрмах та сибірському засланні.

Відбуваючи покарання в Якутську, політичний в’язень із гіркотою і тугою зазначав: «Можна б вирватися звідси, написавши прошеніє на тему «Грех юности моей и неведения моего не помяни», але такого прошенія не можу написати і не напишу. Значить, сиди, і «нічогісінько не жди», – закінчував він словами Тараса Шевченка. Поет трагічної долі Павло Грабовський був справжнім мучеником за найкращі, найвеличніші християнські ідеали, несучи непохитно тяжкий хрест мук і страждань за Україну, за свободу рідного народу. Він не встиг здійснити й сотої частки задуманого, але позиція «з ума не йдуть знедолені народи, – їм я віддав усі чуття мої» зробила його у слов’янській духовній культурі постаттю неординарною, незабутньою. Continue reading