Tag Archives: Чернеччина

Самотоївка і Чернеччина: що нового в освітніх закладах?

Очільник Краснопільської ОТГ Юрій Яремчук відвідав заклади освіти Самотоївського та Чернеччинського старостинських округів.

Спільно з начальником відділу освіти Ларисою Дерев’янченко селищний голова завітав до Самотоївського дошкільного закладу, де його завідувач Тетяна Жиленко розповіла про реалізацію в садочку програми раннього розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», що дає можливість дітям підготуватися до школи та реалізує принцип наступності між закладом дошкільної освіти та Новою українською школою. Continue reading

Велосипеди для соціальних працівників

160606_bikes1Соціальні працівники Краснопільщини, які обслуговують одиноких людей старшого віку в селах району, отримали в подарунок 9 новеньких велосипедів. Запевняють, що з новим транспортом працюватиметься краще. Обійти тих, хто потребує їх допомоги, нелегко, а велосипедом буде швидше. Тому подарунком задоволені. Такий сюрприз піднесли своїм соціальним працівникам п’ять сільських рад. Так Ряснянська сільська рада придбала три веломашини, по дві – Мезенівська і Грабовська, по одній – Бранцівська і Чернеччинська сільські ради.

Вручення велосипедів відбулося біля приміщення територіального центру соціального обслуговування. Привітати колектив соціальних працівників хай з невеликою, але приємною подією завітали голова райдержадміністрації Ю.А. Яремчук та його заступник І.В. Юхта, голова районної ради В.О. Савоненко, Ряснянський і Мезенівський сільські голови В.І. Кащенко та М.В. Гавенко, вітав гостей на правах господаря директор терцентру О.Ф. Демченко.
Continue reading

Чудеса трапляються!

160206_Yasenok
Дорога редакція нашої рідної «районки»! Від імені всіх 33-х жителів села Ясенок (так-так, є ще таке село в районі) звертаюся до вас з великим проханням: надрукуйте цього листа!

Село Ясенок є одним з найвіддаленіших в районі, а останнім часом забуте і Богом і районним керівництвом. А тут ще до всіх економічних негараздів на фоні напруженої обстановки на сході і матінка-природа пред’явила випробування на міцність. Чарівниця-зима завітала до нас не лише із Новорічними святами, колядками та щедрівками, а ще й із сильними снігопадами, заметілями та морозами. Навіть старожили дивуються такому снігопаду! І що вже чекати такому селу як Ясенок, якщо три дні (17, 18 і 19 січня) із снігом не могли впоратися навіть обласний та райцентри. Снігова завіса закрила сім областей України! Та порятунок прийшов до нас зовсім неочікувано.
Continue reading

«Пускаємо собак перед собою, вони доріжку натопчуть, а ми вже по їх сліду йдемо…»

160124_VydnivkaПо хрустящему морозу поспешим на край земли, и среди сугробов дымных затеряемся вдали…Саме ця крилата фраза спадає на думку в контексті боротьби зі снігом, який – підлий – взяв, та й випав серед зими. Навіть зведення із зони АТО відійшли на другий план – вся увага громади прикута до боротьби із стихією. «Зими вже не ті, а от раніше…», – плакались деякі. Хтось скаржився, а розгрібай тепер всім, навіть голова Сумської ОДА з рятувальниками Краснопільщину відвідав.

«Керівники вже не ті, от раніше від одного погляду першого секретаря біля ніг відповідальних осіб сніг так і тане, так і тане…» – знову хтось порине у спогади. Не треба, візит обласного начальства теж поставив декого у тупик, наприклад жителів Бранцівки, які завдяки обласним ЗМІ раптом дізналися, що відтепер у їх селі розташований психоневрологічний диспансер і туди вже без проблем доставляються продукти. А жителів Новодмитрівки від цього повідомлення кинуло у холодний піт, адже їх надія на те, що до них, а отже і до підопічних інтернату, через намети проб’ється цивілізація, почала танути, як сніг навколо колишніх зляканих чиновників… От і почали надходити до нас тривожні дзвінки щодо цієї ситуації, а ще пропозиції самим, без начальства, спробувати дізнатись, як живуть-виживають найменші села, відрізані від цивілізації.
Continue reading

СЕЛЯН РЯТУЮТЬ ГРАНТИ

150917_Chernechchyna
На Краснопільщині є сільські громади, які постійно беруть участь у різних конкурсах та проектах. Завдяки цьому роблять ремонти у комунальних закладах, проводять вуличне освітлення, водогони та інше. Свідком таких робіт став у Чернеччині, а голова місцевої сільської ради Іван Федорович Рагулін розповів про те, що вони вже зробили на ґрантові гроші, і що планують облаштувати в майбутньому.

– У 2009 році будівництво водогону у селі розпочали за програмою ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, – розповідає Іван Федорович. – А із січня 2014 року розпочали процедуру участі, а згодом виграли конкурс у Швейцарсько-Українському проекті DESPRO. Згідно з угодою DESPRO брав на себе 40 відсотків витрат, ще 40 мало внести населення, решта – бюджетні кошти. Але, коли у квітні цього року укладали угоду, умови дещо змінилися. Внесок DESPRO залишився без змін, а ось відсоток бюджетних коштів збільшився до сорока відсотків, тоді як людський внесок зменшився до 20%. Якщо говорити мовою цифр, то 420 тисяч гривень – DESPRO, бюджетних коштів – 460 тисяч і кошти людей становить близько трьохсот тисяч.
Continue reading

Довгий шлях до Берліна

1224_F_Dudko1
Цікаве й змістовне життя прожив Федір Іванович Дудко. Опис зовнішності Федора нам залишив краснопільський краєзнавець Л. Г. Косарєв: «Стрункий, високий, з квадратиком густих вусів, він виглядав значно молодшим від своїх років. Йому, не замислюючись, можна дати яку завгодно професію: хлібороба, металурга, вчителя, механізатора, інженера, лікаря, кооператора… Спокійні рухи, урівноваженість, замисленість у погляді та ще природна скромність, бажання бути таким, як і всі, говорять про його великий життєвий досвід, давно вироблену сталість переконань, хоча з усього видно, особливо, коли починаєш із ним розмовляти – що він цінить і силу, і розум інших людей.

Коли тільки вдивляєшся в нього, чомусь здається, що він народився десь неодмінно наприкінці літа чи то на початку осені. Саме ця пора року відклала на ньому свої приємні, невловимі сліди, з котрими він так і залишився на все життя. І ще думається мимоволі, що приніс його лелека в тиху мрійну хатину з білими стінами, за якими променіли прихилені рожі, що немовби вбачали в долі малого безкінечність грозових доріг і звитягу поєдинків з катами-супостатами».

А народився Федір Іванович 12 вересня 1903 року в трудовій селянській сім’ї. Семирічного віку його віддали навчатися до першого класу місцевої земської школи. Тут за три роки малий Федір навчився читати й писати, вивчив таблицю множення, осилив чотири математичні дії. Цього на той час було достатньо для селянського хлопця, щоб стати надійним помічником батькові. Федір пішов на заробітки до місцевого поміщика. Його послали в майстерню, де він навчився плести кошики з лози.
Continue reading

Дудко Федір Іванович. Повний Кавалер ордена Слави

1224_F_Dudko
Дудко Федір Іванович – командир гарматної обслуги винищувально-протитанкової артилерійської батареї 20-ї танкової бригади 11-го танкового корпусу 1-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту, старшина – на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Народився 25 вересня 1903 року в селі Гребениківка нині Тростянецького району Сумської області в сім’ї селянина. Українець. Закінчив 4 класи. Був бригадиром рільничої бригади в колгоспі у Чуйському районі Киргизької РСР.

У Червоній Армії з 1941 року. Учасник Великої Вітчизняної війни з листопада 1941 року. Відзначився при звільненні Харкова, Новоукраїнки, Первомайська, Дубоссар, форсуванні Дніпра (район Дніпрокам’янки), Південного Бугу, під час Корсунь-Шевченківської та Яссько-Кишинівської операцій. Воював у Польщі, Німеччині. Член ВКП(б)/КПРС з 1944 року.

Командир гарматної обслуги 672-го артилерійського полку (213-а стрілецька дивізія, 53-а армія, 2-й Український фронт) старший сержант Федір Дудко в бою біля села Шпакове, 30 кілометрів на північний захід від міста Кіровограда України, 27 січня 1944 року прямою наводкою підбив танк, брав участь у відбитті 4 контратак противника і завдав ворогові значних втрат у живій силі.
Continue reading