Tag Archives: Донбас

Капітан Валерій Черненко: “Райвійськкомат сьогодні і зразка 2014 року не піддається жодному порівнянню”

Колектив редакції добре пам’ятає весну 2014 року, коли нашими сусідами по приміщенню стали тоді ще капітан, а нині майор Микола Наріжний і тоді ще старший лейтенант Валерій Черненко, яким належало повернути до життя військкомат, на якому перед тим влада чомусь поставила хрест. Допомагали тоді сусідам і папером, оргтехнікою, одним словом, товаришували.

Час змінився, військкомат розширився так, що, зрештою, вже редакції довелось шукати нове приміщення, але ми не в претензіях, адже розуміли і розуміємо серйозність ситуації. Тож приємною звісткою стало повернення Валерія Черненка до Краснопілля і на репліку, що він “новий” співробітник райвійськкомату, капітан з усмішкою апелює: “Я швидше забутий старий, чим новий”. Але на те й існує “Перемога”, щоб не дати забути “першопрохідців”. Continue reading

Відважному бійцю АТО з Краснопільщини терміново потрібна допомога!

160622_A_Horbenko1Важко поранений військовий із села Велика Рибиця Краснопільського району АНАТОЛІЙ ГОРБЕНКО “Бугор”.

Чоловік добровольцем пішов на Схід. Боєць 46-го Окремого батальйону ЗСУ “Донбас-Україна” пройшов Іловайськ, був в полоні, повернувся на фронт. Нагороджений орденами Богдана Хмельницького III ступеня і “За мужність”. Зараз в обласній клінічній лікарні імені Мечникова (м. Дніпро) у важкому стані.

16 червня під час виконання бойового завдання у районі несення служби – н.п. Мар’їнка Донецької області – отримав осколкове пошкодження кінцівок. Лікарі ампутували чоловікові обидві ноги.
Continue reading

«ВАМ НІКОЛИ НЕ БУДЕ СОРОМНО ЗА МЕНЕ…»

160513_Piddubnyi_memory1Неоголошена війна забрала життя тисячі наших українців. Це страшно, та ще страшніше усвідомлювати, що невідомо, скільки ще матерів, дружин, дітей страждатимуть через непоправні передчасні втрати найдорожчих людей. Наш обов’язок – пам’ятати героїв, хто не повернувся зі Сходу, хто не встиг вдосталь пожити зі своїми рідними, недорадів, недокохав, але встиг піти у безсмертя, захищаючи найдорожче, що є в українців – право на волю і незалежність. Своєю жертовністю вони вщент зруйнували недолугі закиди кремлівських стратегів, що України як держави, а українців як нації взагалі не існує.

Днями у Миропільській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбувся мітинг-реквієм з нагоди відкриття меморіальної дошки в пам’ять про випускника школи, добровольця, героя, справжнього патріота Віталія Володимировича Піддубного, який загинув, захищаючи суверенітет і цілісність держави на Сході.
Continue reading

Реквієм за героєм

160220_Artur Kostiuchenko1
У Мезенівці вшанували роковини загибелі новітнього Героя, односельчанина, Артура Івановича Костюченка. Підполковник Збройних Сил України поліг у зоні АТО під час виконання військового обов’язку 14 лютого 2015 року.

13 лютого в Мезенівському НВК відбувся реквієм «Життя мов спалах», на якому згадували життєвий шлях і бойовий подвиг земляка. Світлу пам’ять Героя учні та вчителі вшанували хвилиною мовчання, поклали квіти до меморіальної дошки, яку встановлено на приміщенні навчального закладу, на могилу загиблого.
Continue reading

Одна з вулиць у Бердянську віднині носить ім’я нашого земляка, уродженця Миропілля Віталія Піддубного

160126_V_Piddubnyi
Одна з вулиць у Бердянську віднині носить ім’я нашого земляка, уродженця Миропілля Віталія Піддубного.

Про це написав у фейсбуці громадський активіст Ігор Касьянов із Бердянська. “Сегодня добились чтобы улицу Куйбышева переименовали в улицу Виталия Поддубного (Сват). Слава Україні! Герої не вмирають! …Огромное спасибо за поддержку при голосовании, и вообще продвижении наших патриотических, украинских названий хочу сказать проф. Лыману И.И. и Зубрицкому И.И. Поверьте там надо было еще повоевать почти за каждое новое название”.

Віталій Піддубний народився 4 жовтня 1977 р. у с. Миропілля. До війни жив у м. Бердянськ, працював будівельником. Був активним учасником самооборони Бердянська. В цьому громадському формуванні про нього звучать найкращі відгуки, зрештою саме із Самооборони Бердянська пішов добровольцем в батальйон “Донбас”, був стрілком, брав участь у багатьох операціях по звільненню України від російських найманців.
Continue reading

«МОНОЛІТ»

151112_Monolit1Уже більше року Україна в очікуванні перемоги, перемоги над «братнім» ворогом, який має можливість з’явитися в будь-яку мить і знищити впритул, посміхаючись та брешучи в очі. Разом з тим маємо честь з повагою говорити про тих, хто став захисником держави у такий надскладний для неї час, коли вона, знесилена політиканством, зрадництвом, заздрощами, майже стоячи на колінах, мусить мобілізуватися й відбити ворога в кількадесят разів сильнішого, й не лише озброєнням. Краснопільчанин Павло Деревицький з позивним «Моноліт» один з таких.

Під час своєї першої за десять місяців служби офіційної відпустки десантник заново переосмислює всі дні, проведені у зоні бойових дій, виконання операцій і свої дії, переосмислює себе. Все це вилилось у своєрідний монолог Павла «Моноліта».
Continue reading

Територіальні громади: знайомство зблизька. Самотоївська сільська рада

151024_Samotoivka1
Скоро нові вибори до місцевих рад, у зв’язку з чим закінчується каденція і Самотоївського сільського голови Перерви Івана Миколайовича. Саме час, щоб озирнутись на пройдений шлях, окинути поглядом все, що було втілено в життя, підвести підсумки роботи на цій посаді. Не зайвим буде нагадати, що й до обрання головою Перерва І.М. активно брав участь у житті громади, втілював свої ініціативи та підтримував громадські, активно співпрацював з районною владою на благо села.

Для довідки. Самотоївська сільська рада розташована на заході району, “за вхідними дверима” до нього, відповідно – перші враження про Краснопільщину залежать від вигляду населених пунктів, що входять до складу громади. А це села Самотоївка, Глибне, Думівка та хутори Хвойне й Воропай. Площа сільської ради – майже 10 000 га, населення – 1850 осіб. На території сільської ради працюють три фермерських господарства, ТОВ “Краснопільське ХПП”, нижній склад Краснопільського держлісгоспу, рибне господарство “Сироватка”, залізнична станція “Корчаківка”, 14 магазинів (майже всі – приватні), зеленіють ліси Краснопільського, Верхньосироватського та Великобобрицького лісництв.
Continue reading

ТЕХНОЛОГІЯ УСПІХУ

150929_Y_Sumets1

Як часто нам доводиться чути, що сільським господарством займатися клопітно, затратно і в цілому дуже невигідно. Яким же чином потрібно вести свою діяльність, щоб вважатися міцним господарством і мати достатньо коштів на утримання працівників, придбання техніки, сплату податків та ще щоб і на соціальну сферу вистачало? Юрій Іванович Сумець спробував себе в різних іпостасях, допоки не повернувся в Угроїди, щоб у рідній стороні створити міцне господарство, що має назву ФГ НВГ «Еліт-картопля», яке займається вирощуванням елітного посадкового матеріалу «цариці городів».

ЧУЖИЙ СЕРЕД СВОЇХ

За освітою Юрій Іванович – вчитель математики. Педагогічну освіту вирушив здобувати на Донбас, де й залишився жити. Тут, у селі Луганське Мар’їнського району місцеві жителі обрали його головою села на перших демократичних виборах. Але вже у дев’яності Юрій Іванович зрозумів, що мати проукраїнські настрої тут небезпечно.

– Будучи головою села відкрив україномовну школу, українську церкву, яка була єдиною ледь не всьому південному Донбасі, – ділиться чоловік. – Але цим налаштував проти себе все районне та обласне начальство. Далі більше. Коли на виборах Президента у 2004 році відкрито підтримував Віктора Ющенка, від погроз взялися до діла: били вікна у будинку, пошкодили автомобіль, почалися цькування, перевірки, ледь не довели до інфаркту, тож від головування вирішив відмовитись і взявся за фермерство.
Continue reading

ДОРОГА НА ПІВДЕННИЙ СХІД

150518_Sumy_volonter1
Цього разу поїздка видалася, чесно кажучи, по не запланованому сценарію. Планували їхати двома мікроавтобусами, але через поломку одного з них наш графік відразу і зруйнувався. От і вирішили волонтери замість двох автомобілів взяти один, з більшою вантажопідйомністю і вирішити всі проблеми. Був виділений пасажирський автобус Мерседес Спринт, на якому ми вже неодноразово їздили в будь-яку погоду в АТО до наших бійців.

В автомобіль акуратно упакували овочі і фрукти, мед, олію, крупи, сало в банках і тушонку, речі гігієни і звичайно ж сумки і передачі від рідних і близьких, все це буде передано особисто в руки адресатам – військовослужбовцям Сумщини, які зараз знаходяться на передових рубежах і захищають нашу Вітчизну від російсько-терористичних військ.

Також хлопці попросили дістати військове обмундирування, так звану «горку», окуляри, десантні фляги, ремені, ложки та інші речі, необхідні для сумських розвідників з 79-ї аеромобільної бригади. І найголовніше, це дитячі малюнки, які цінуються у наших хлопців, як обереги, а кому і як своєрідні ікони, оберігають їх від лиха. І чи то трапеза або захисники йдуть на несення бойової служби, їх постійно супроводжують всі ці дитячі малюнки. Не дарма багато говорять, що деякі малюнки діють сильніше ікони і будь-якого наказу командирів.
Continue reading

Артилерист широкого профілю

150430_D_Hasai
Народився Дмитро Васильович Гасай 22 жовтня 1922 року в селі Мала Рибиця. Після закінчення 7 класів у місцевій школі поїхав в Донбас, навчався в гірничо-промисловому училищі, працював кріпильником, коногоном на шахті в Новій Горлівці.

На початку червня 1941 року одержав відпустку і поїхав у рідне село. Тут його й застала Велика Вітчизняна війна. У липні 1941 року Гасай був призваний до лав Червоної Армії і направлений в м. Чугуїв в полкову школу молодших командирів.

Після закінчення навчання потрапив у 108-й гвардійський стрілецький полк. Був спочатку навідником, а згодом – командиром 76-міліметрової гармати, в обслузі шестеро солдат. Гармату транспортували чотирма кіньми. Важко було їм тягати цю махину фронтовими дорогами. Тому нерідко бійці підставляли й свої плечі.

Якось під Сталінградом у грудневу заметіль з батареї передали, що десь поблизу виявлено двох німецьких солдат в розташуванні артилерійських позицій. Смеркало. Гасай узяв автомат і пішов у завірюху. Було в нього якесь передчуття того, що він може зустрітися з фріцами. «Але ж, – подумав собі, – їх двоє, а я один, і німці завжди добре озброєні»…
Continue reading