Tag Archives: флот

Педагог і сатирик

150717_L_Zabara1
Частенько після робочого дня у тиші кабінету беру до рук збірки книжок своїх добрих знайомих: письменників, поетів, публіцистів, гумористів і сатириків з їх дарчими записами. Щоразу згадую цих талановитих людей, справжніх трудівників красного письменства, захоплююсь їх талантом, вишуканим стилем, багатством словникового запасу. І щоразу після перегляду їх творів чомусь у них вчуся.

Днями на очі потрапила солідна, добре ілюстрована книга, а головне неперевершена у професійності і майстерності такого сатиричного жанру як афоризми. Це книга «Зооафоризми» педагога від Бога, засновника розлогої вчительської династії, опального сатирика з с.Тур’я Л.Ф.Забари. До речі, такої обширної книги гостросатиричних мікросюжетів одиниці. Майстра-освітянина, на жаль, автора цієї книги, прекрасної людини, неперевершеного сатирика вже немає з нами.

Мені приємно, що довелося часто зустрічатися, тісно спілкуватися з цією неординарною людиною, особливо у останні роки його життя, радіти разом з ним виходу у світ такої жаданої для автора і дорогоцінної книги «Зооафоризми», одним з перших отримати її у подарунок від Леоніда Федоровича з дарчим написом.
150717_L_Zabara_book
Почну розповідь про Л.Ф.Забару з його біографії, життєвого і творчого шляху майстерно і захоплююче викладеними у слові автора, вміщеного в книзі «Зооафоризми».

Леонід Федорович Забара народився на Слобожанщині у теперішній прикордонній зоні на стику трьох областей – Курської, Бєлгородської та Сумської – у с. Демидівка, нині Російської Федерації, 29 серпня 1934 року в селянській родині. Батьки були потомственними трударями-хліборобами з Богом у душі. У його роду було чимало вчителів. Тож як було не прийняти йому доленосну естафету рідних , які поклали своє життя заради щастя майбутніх поколінь?! Вони були для нього прикладом формування світогляду, сили волі, патріотизму.
Continue reading

Все, що він створив – залишилось людям!

150220_O_Tarasenko
Художник Олександр Петрович Тарасенко народився 27 травня 1918 року в селищі Краснопілля в сім’ї робітника. Ще в дитинстві Олександр захоплювався малюванням. З часом потяг до малюнків зростав і він обрав його своїм основним фахом. Але, перш, ніж здійснилася заповітна мрія, юнак пройшов немало важких років університетів життя.

Колишній курсант вищого військово-морського училища, під час служби на військовому кораблі і гадки не мав, що доведеться колись передчасно залишити море. Мріяв присвятити себе улюбленій справі. Війна перекреслила мрії. Він став піхотинцем. З першого дня «братішка», або «полундра», як жартома називали його друзі-солдати, припав побратимам до душі. Він завжди був попереду: і в розвідці, і в бою, в лавах автоматників 722 стрілецького полку 206 Червонопрапорної орденів Суворова, Кутузова та Богдана Хмельницького Корсунь-Шевченківської дивізії. А коли між боями залягала тиша, або випадали вільні години в обороні, Тарасенко брав олівця і малював. Пейзажі, портрети однополчан. Солдатські листи доносили їх з фронту матерям, дружинам, коханим.
Continue reading

ГЕРОЙ ВЕЛИКОГО ОКЕАНУ

150206_M_Bespalov
Народився Беспалов Михайло Гаврилович у селі Славгород 28 вересня 1912 року в родині подружжя селян-бідняків Гаврила і Марії Беспалових.

Малий Мишко був четвертою дитиною в родині. Життя його не балувало. Завжди не вистачало то одягу, то взуття, та й з харчами доводилося сутужно.

Сім класів Славгородської семирічної школи Михайло закінчив у 1928 році. Змалку його тягло до моря, до великої води, він мріяв водити по синіх просторах кораблі. Але сталося, що Михайло всупереч своїм бажанням вступив учитися до Сумського машинобудівного технікуму. Думки про морську стихію, про далекі плавання і чудові подорожі ніколи не покидали його.

Якщо вважати так званим бойовим хрещенням не перший артилерійський залп ворога, що накрив тебе, а зразкове виконання наказу командування, то воно відбулося у Михайла Гавриловича Беспалова ще за три роки до початку Великої Вітчизняної війни…
Continue reading

Генерал-майор Гордієнко Григорій Харитонович – головний будівничий Тихоокеанського флоту

150116_G_Gordienko1
В сім’ї Харитона Гордієнка з Миропілля народилася ціла династія військових, відомих далеко за межами нашої малої батьківщини.

Старший син, Гордієнко Михайло Xаритонович (1903 р.н.) – генерал-майор авіації, учасник легендарного перельоту через Атлантику разом з В. Коккінакі. 28 квітня 1939 року пілот Володимир Коккінакі зі штурманом Михайлом Гордієнком на літаку «Москва» здійснили перший унікальний безпосадковий переліт з Москви до Нью-Йорка. Маємо пам’ятати, що маршрутом, прокладеним Коккінакі і Гордієнком, користуються і в наш час для регулярних трансатлантичних польотів з Європи до Північної Америки…

Гордієнко Григорій Харитонович (1906 р.н.) – генерал-майор, був заступником командуючого Тихоокеанського флоту з будівництва, під його керівництвом була створена сучасна інфраструктура флоту на Далекому Сході.

Гордієнко Павло Харитонович (1910 р.н.) – полковник, Почесний громадянин міста Бєлгород. Цим званням Павло Харитонович відзначений за внесок у визволення міста Бєлгорода від німецько-фашистських загарбників у липні-серпні 1943 року.

У цьому матеріалі розповідь буде про Григорія Харитоновича Гордієнка (1906 – 1972) – генерал-майора-інженера, першого Начальника військово-морського будівельного управління «Дальвоенморстрой», у подальшому – заступника командуючого Тихоокеанського флоту з будівництва. На жаль, маємо доволі обмежені відомості про життєвий та службовий шлях відомого земляка, але ветерани Тихоокеанського флоту добре пам’ятають свого головного будівничого. Пропонуємо окремі уривки з історичних довідок про ТОФ та спогадів офіцерів флоту.
Continue reading