Tag Archives: громада

Є ферма — є робота, є й морока

151116_Zemliane01…Земляне – звичайне українське село. Розташоване на пагорбах, воно гарне у будь-яку пору року. Охайні будиночки, подвір’я, доладовані сумлінними господарями, що виганяють в череду корів, а ще кидається в очі багато дітвори, а внизу, в долині біліє ферма.

Гуляючи вулицями села і спілкуючись із місцевими жителями, не полишає відчуття, ніби повернувся в ті часи, коли всі села переживали найкращі свої часи. Вислуховуючи захоплення, сельчани погоджуються, що Земляному й справді в чомусь поталанило, хоч повністю уникнути пострадянської кризи не вдалося, про що свідчать руїни колишньої тракторної бригади. Зате ферма уціліла.
Continue reading

Територіальні громади: знайомство зблизька. Самотоївська сільська рада

151024_Samotoivka1
Скоро нові вибори до місцевих рад, у зв’язку з чим закінчується каденція і Самотоївського сільського голови Перерви Івана Миколайовича. Саме час, щоб озирнутись на пройдений шлях, окинути поглядом все, що було втілено в життя, підвести підсумки роботи на цій посаді. Не зайвим буде нагадати, що й до обрання головою Перерва І.М. активно брав участь у житті громади, втілював свої ініціативи та підтримував громадські, активно співпрацював з районною владою на благо села.

Для довідки. Самотоївська сільська рада розташована на заході району, “за вхідними дверима” до нього, відповідно – перші враження про Краснопільщину залежать від вигляду населених пунктів, що входять до складу громади. А це села Самотоївка, Глибне, Думівка та хутори Хвойне й Воропай. Площа сільської ради – майже 10 000 га, населення – 1850 осіб. На території сільської ради працюють три фермерських господарства, ТОВ “Краснопільське ХПП”, нижній склад Краснопільського держлісгоспу, рибне господарство “Сироватка”, залізнична станція “Корчаківка”, 14 магазинів (майже всі – приватні), зеленіють ліси Краснопільського, Верхньосироватського та Великобобрицького лісництв.
Continue reading

ТОВ «Псьол»: соціально-відповідальний бізнес і територіальні громади

150921_Psel_ltd1
ТОВ АФ «Псьол», де директором є М.П. Калініченко, – одне з найкращих, найпотужніших високорентабельних господарств Краснопільщини. Тут не обмежуються лише розвитком економічної складової господарства. Сільгосппідприємство першим в районі запровадило модель розвитку територіальних громад: Запсільської, Миропільської та Малорибицької на основі співпраці із соціально-відповідальним бізнесом. Ініціатором цього став Микола Петрович. Розпочав він з будівництва і капітального ремонту доріг. За кілька останніх років прокладені шляхи з твердим покриттям і відремонтовані до всіх населених пунктів, на території яких ТОВ «Псьол» здійснює виробничу діяльність.
150921_Psel_ltd2
– Дороги – це артерії життя, – говорить М.П. Калініченко. Без нормальних шляхів не можливе комфортне проживання сільських жителів, тож нещодавно відремонтована дорога з Малої Рибиці до Великого Приколу. Тепер жителі цього невеличкого віддаленого села не переймаються, як дістатися до центральної садиби. Також керівник ТОВ «Псьол» продемонстрував ще одну новобудову – дерев’яний міст через річку Заудава в районі Пенянки. Він споруджений будівельниками господарства якісно і надовго. Міст здатний витримувати автомобілі вантажопідйомністю до 60 тонн. Жителі Пенянки і Миропілля вже встигли оцінити переваги нового мосту, який сприятиме надійному сполученню з Миропіллям у будь-яку пору року.
Continue reading

СЕЛЯН РЯТУЮТЬ ГРАНТИ

150917_Chernechchyna
На Краснопільщині є сільські громади, які постійно беруть участь у різних конкурсах та проектах. Завдяки цьому роблять ремонти у комунальних закладах, проводять вуличне освітлення, водогони та інше. Свідком таких робіт став у Чернеччині, а голова місцевої сільської ради Іван Федорович Рагулін розповів про те, що вони вже зробили на ґрантові гроші, і що планують облаштувати в майбутньому.

– У 2009 році будівництво водогону у селі розпочали за програмою ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, – розповідає Іван Федорович. – А із січня 2014 року розпочали процедуру участі, а згодом виграли конкурс у Швейцарсько-Українському проекті DESPRO. Згідно з угодою DESPRO брав на себе 40 відсотків витрат, ще 40 мало внести населення, решта – бюджетні кошти. Але, коли у квітні цього року укладали угоду, умови дещо змінилися. Внесок DESPRO залишився без змін, а ось відсоток бюджетних коштів збільшився до сорока відсотків, тоді як людський внесок зменшився до 20%. Якщо говорити мовою цифр, то 420 тисяч гривень – DESPRO, бюджетних коштів – 460 тисяч і кошти людей становить близько трьохсот тисяч.
Continue reading

Отець Іван МАЛЮК: НАМ НІЧОГО ДІЛИТИ, БО МОЛИМОСЯ ОДНОМУ БОГУ!

150819_UPCKP1Посада цього чоловіка, на перший погляд, звучить доволі гучно: Благочинний Краснопільського Благочиння, настоятель храмів Покрова Пресвятої Богородиці, Успіння Божої матері. Оце, зрештою, і все Благочиння отця Івана Малюка, принаймні поки що. Попри те, що до Краснопілля він переїхав менше року тому, але вже здобув добру славу серед місцевих жителів, згуртував навколо себе хоч і нечисленну, але дружню громаду. В цьому немає нічого дивного, адже у спілкуванні отець Іван напрочуд щирий і відвертий. Що привело його до Краснопілля, як зустріли його місцеві жителі і з якими повсякденними проблемами зіштовхнувся – відповіді на ці та інші питання він дав під час нашого інтерв’ю.

– Родом я із Львівської області. Сан священика отримав 14 років тому, – починає знайомство отець Іван. – Служив в одному з маленьких сіл Лохвицького району Полтавщини. На жаль, сьогодні це село майже зникло. Тоді звернувся до архієпископа Сумського і Охтирського УПЦ КП Мефодія, який запропонував на вибір очолити Благочиння у Великописарівському або Краснопільському районах. Коли ж вперше відвідав Краснопілля, усі сумніви, що залишусь саме тут, відразу зникли.

Чесно кажучи, я не сподівався, що місцева громада так добре мене прийме, адже район прикордонний. Та згодом дізнався, що у краснопільчан – козацьке коріння, люди свободолюбові, працьовиті, словом, я задоволений. Щонеділі у нас служба, молимося, і так просто люди заходять. Відчувається, що люди тягнуться до духовності.
Continue reading

Краснопіллю – 375! (фоторепортаж)

150814_Krasnopillia-375_day018 серпня вперше за майже десять років саме в Краснопіллі, а не у Миропіллі, як було раніше, на стадіоні «Колос» за ініціативи районної влади при активній підтримці сільських територіальних громад, трудових колективів, обласних депутатів, спонсорів і благодійників відбулося великомасштабне і велелюдне свято – День Краснопільського району, приурочене 72-й річниці визволення Краснопілля від німецьких загарбників, 375-річчю заснування селища та 92-річчю Краснопільщини.

Ще тільки серпневе сонце почало кидати на землю своє ласкаве проміння, як на території стадіону «Колос» почали розгортати свої стилізовані садиби сільські і селищні ради, а сільгосппідприємства, заклади торгівлі райспоживспілки, приватні підприємці району, області, прибулі на свято з інших куточків України – власні торгові точки. Апетитно запахло шашликами, ковбасою, кондитерськими виробами, свіжим хлібом. Continue reading

У наполегливих – все ладиться

SANYO DIGITAL CAMERA

Попередньо домовившись, зустрілися з директором господарства ТОВ АФ «Родина», що у с. Порозок, В.В.Тимошенком в офісі сільгосппідприємства. Не обмовився, дійсно контору ТОВ «Родина» без перебільшення можна назвати офісом. У порівнянні із старим виглядом вона нині як небо і земля. Тут зроблений євроремонт, як всередині, так і зовні, придбані нові сучасні меблі. Чудове освітлення, приємні пастельні кольори інтер’єрів створюють справжній комфорт, сприяють продуктивній роботі.

В’ячеслав Володимирович показав нам сучасну міні-котельню на твердому паливі з теплонакопичувачем, яка під час опалювального сезону продемонструвала свою ефективність і економічність. Далі розмова перейшла у русло повсякденних виробничих турбот, якими нині живе господарство. Агроном за спеціальністю, господарник, котрий, не зважаючи на свій молодий вік, вже має чималий практичний досвід у рослинництві з особливим задоволенням розповідав про те, як перезимували озимі, про догляд за посівами, що вже зроблено для забезпечення врожайності зернових, технічних культур, що планується зробити.
Continue reading

Ми хочемо жити у ріднім селі!..

150615_Brantsivka1
…Я повертаюсь серцем молодим
До витоків через літа й облуду
Й доки живу, пишатись буду тим,
Що я з села, що я з простого люду!
(Петро Ротач, збірка «Що збулось, що не збулося…»)

Між Мезенівкою і Жигайлівкою, Лозовим та Семереньками в долині річки Дернова у всій своїй красі розкинулось наше рідне село Бранцівка. Уже понад 360 років живе, працює і відпочиває, радіє і сумує, народжується і відходить у потойбіччя бранцівський люд. Чого тільки не випадало на долю наших односельчан, адже ми всі і є невід’ємною складовою історії нашої України.

Дуже непросто жилося нашим дідам-прадідам. В пам’яті нащадків залишилися їх оповіді. На їх долю випала повсякденна боротьба за право мати свою ниву та мирно працювати на ній. Велике бажання змінити своє життя на краще, відмінивши кріпосне право. Пізніше – прогнати пана Пилипця і розподілити його землі. Далі ще складніше – громадянська війна, примусова колективізація, укрупнення колективних господарств з переселенням хуторів Заярний, Степ, Коханий. І найжорстокіше – голодомор 1933 року.

Щемить душа за своїх рідних, які опухлими від голоду ногами йшли працювати, щоб вижити. Але знесилені падали, як зорі, і гасли. А у рідних і сусідів не вистачало сил, щоб захоронити по-християнськи. Тому поховання часто велися прямо на обійстях. Так моя прабабуся Параскева в 33-му році спочила прямо за глухою стіною своєї хати. До неї підхоронили сусідську дитину. А прадіда Григорія спровадили відпочивати до загальної могили ще живого, але вже безнадійного. Гробарі економили сили, щоб зайвий раз не їхати.
Continue reading