Tag Archives: художник

Леонід Ушкалов. Моя шевченківська енциклопедія. БЕЗКОНЕЧНІСТЬ

БЕЗКОНЕЧНІСТЬ

Шевченко часто говорить про безконечність, безмір, безкрайність. Здебільшого ці окреслення мають суто психологічний характер, тобто йдеться про щось таке, що насправді має і початок, і кінець, але в координатах людської психіки перетворюється на безконечне.

Наприклад, це може бути та безконечність, яка «розпочинається» одразу біля тебе. І тоді чи вже велика розкішна майстерня Брюллова, чи крихітна поетова мансарда, розташована «десь під небесами» на Васильєвському острові, ураз стає безкраїм українським степом. Стіни, ці непроникні кордони поетової реальності, його «території інтиму», обертаються вікнами в безмежний паралельний світ. Continue reading

Костянтин Трутовський – уродженець Курська, який намалював Шевченка

Довідка від Краснопілля Інфо:
У дитинстві Костянтин Трутовський жив у маєтку свого батька – в селі Попівка-Семенівка Охтирського повіту Харківської губернії (нині – село Попівка Краснопільського району (до останньої адмінреформи) Сумської області).

Костянтин Трутовський. «Тарас Шевченко з кобзою над Дніпром», 1875 рік

Вшановуючи 160-і роковини з дня смерті Тараса Шевченка (1814–1861), хотілося б згадати одного художника, уродженця сучасної Росії, який, як на мою думку, намалював найкращий портрет нашого великого Кобзаря. Звичайно ж, треба нагадати, що і найвідоміший, «класичний» портрет Тараса Шевченка був написаний українцем Іваном Крамським (1837–1887), що походив родом із теренів слобідського Острогозького полку, нині це частина Воронезької області Росії. Але я маю на увазі іншого українського художника, Костянтина Трутовського (1826–1893). Continue reading

У Краснопіллі відкрилася персональна виставка художника-дизайнера Анатолія Савченка

21 лютого в Краснопільському районному палаці культури відбулася знаменна подія в культурному житті нашого району, а саме відкриття персональної виставки нашого земляка, художника–дизайнера Анатолія Савченка.

Гості свята мали можливість ознайомитися з творчістю відомого в Сумах художника, який володіє різними техніками живопису, постійно перебуває в невпинному пошуку нових форм вираження. Мистецтво його – це спомин про минуле, погляд у майбутнє і невпинний творчий процес. На виставці представлена лише частина його творчої спадщини, бо багато його робіт перебувають у виставкових залах України, частина від щирого серця подарована друзям та різним установам. Continue reading

Ганна Гідора – український художник-живописець, майстер ленд-арту, педагог, організатор міжнародних пленерів

161103_h_gidoraГідора Ганна Володимирівна – український художник-живописець, майстер ленд-арту, педагог, організатор міжнародних пленерів.

Член Спілки художників України (з 2006). Учасник виставок з 1985. Живе (з 2001) і працює в Києві.

Народилася 9 грудня 1959 року в с. Студенок (тепер Миропілля) Краснопільського району Сумської області. Навчалася (1978-1983) в Сумській художній студії Бориса Борисовича Данченка, якого вважає своїм наставником у мистецтві, продовжила освіту на художньо-графічному факультеті Курського педагогічного інституту (1981-1986).
Continue reading

Костянтин Трутовський: «Чиста побілена хата для мене мала велику принадність…»

160520_K_Trutovskyi«Скільки нерозроблених матеріалів дає Україна художникові – і тому, хто малює сцени життя, і пейзажистові! Всі тягнуться в Італію – добре, звичайно, пожити і повчитися там, але не подобає російському художникові обмежуватися італійськими сценами, коли в нас є свої прекрасні види і сцени…».
(з листа К. Трутовського до свого друга М.Рамазанова)

«Село оточене садами, за садами – ставки, за ставками ліс – все потопає в зелені. Біля самого будинку ростуть дерева, і гілки їх лежать на даху, заглядають у вікна. Усі дні бував я з батьком, який займався садами, – сади були його пристрастю. Дуже любив я ходити до селян у гості, де мене завжди лагідно зустрічали. Добрі господарі пригощали і кислим молоком, і паляницями, і медом. Чиста побілена хата для мене мала велику принадність – мені вона подобалася більше нашого будинку. З раннього віку я полюбив українське село з його добрими жителями, з його садами».

Так писав у своїй «Автобіографії» класик українського малярства Костянтин Трутовський (1826–1893). У зрілі роки, проживаючи в Курській губернії, він із сердечною любов’ю згадував і описував село свого дитинства – Попівку-Семенівку Охтирського повіту Харківської губернії (нині в Краснопільському районі Сумської області, на кордоні з РФ). Звідси десятилітній Костик поїхав учитися у пансіон до Харкова, а після його закінчення – до Петербурга. Тут він навчався у двох закладах: у Військовому інженерному училищі та в Академії мистецтв. І де б не бував згодом – у Москві, Києві, Петербурзі, Берліні, Дрездені, Лейпцігу, Кельні, Дюссельдорфі чи в маєтку своєї матері на Курщині, – в його уяві завжди поставали пейзажі рідної Слобожанщини
Continue reading

Мистецтво при дорозі

151117_Samotoivka1Іноді перше враження від міста чи села можна отримати, зійшовши на автобусній зупинці. На жаль, сьогодні приємним воно буває далеко не завжди. Зупинки являють собою прикре видовище: давно не фарбовані, обклеєні оголошеннями та рекламою (часто багаторічної давнини), засмічені, без урн чи смітників… Найгірше ж те, що у них наче немає господаря, тому зачасти зупинками ніхто не переймається. Але там, де є небайдужі до свого села люди, керівники, при дорозі з’являються зупинки-картинки.

Таке мистецтво при дорозі з літа можна побачити у Глибному та Самотоївці, де на стінах старих автобусних зупинок зацвіли волошки, ромашки, мальви, соняшники… Гроші на це знайшли у бюджеті Самотоївської сільської ради, а творчу роботу взяли на себе сільські таланти – у Глибному – ентузіастка Олена Веєвник, а Самотоївці – місцева художниця Світлана Комісар.
Continue reading

Все, що він створив – залишилось людям!

150220_O_Tarasenko
Художник Олександр Петрович Тарасенко народився 27 травня 1918 року в селищі Краснопілля в сім’ї робітника. Ще в дитинстві Олександр захоплювався малюванням. З часом потяг до малюнків зростав і він обрав його своїм основним фахом. Але, перш, ніж здійснилася заповітна мрія, юнак пройшов немало важких років університетів життя.

Колишній курсант вищого військово-морського училища, під час служби на військовому кораблі і гадки не мав, що доведеться колись передчасно залишити море. Мріяв присвятити себе улюбленій справі. Війна перекреслила мрії. Він став піхотинцем. З першого дня «братішка», або «полундра», як жартома називали його друзі-солдати, припав побратимам до душі. Він завжди був попереду: і в розвідці, і в бою, в лавах автоматників 722 стрілецького полку 206 Червонопрапорної орденів Суворова, Кутузова та Богдана Хмельницького Корсунь-Шевченківської дивізії. А коли між боями залягала тиша, або випадали вільні години в обороні, Тарасенко брав олівця і малював. Пейзажі, портрети однополчан. Солдатські листи доносили їх з фронту матерям, дружинам, коханим.
Continue reading

Андрій БАГНО: Про те, що я художник, дізнався від дідуся

1223_Bahno1
«Нові імена в палітрі Сумщини» – таку назву мала виставка професійного художника Андрія Багна, яка відбулася днями в Покровці в рамках щорічної обласної виставки творчих робіт з малюнка і живопису, а також робіт майстрів декоративно-прикладної творчості, кандидатів на здобуття звання «Народний майстер Сумщини 2014-2015». Але у самій Покровці з вами можуть посперечатися, що ім’я Андрія «нове» у мистецькому світі області і не лише її, тут щиро пишаються своїм земляком, та й взагалі родина Багно у селі шанована.

Хоч Андрій і народився на Півночі, але дитячі роки пройшли в Покровці, де навчався в місцевій школі. Нині чоловік з родиною мешкає в Сумах, працює комп’ютерним дизайнером, але батьків провідує часто, каже – кращих місць для натхнення годі й шукати. Почувши це, відразу згадалися слова керівника цього проекту Наталії Наумової, що коли пропонувала Андрію обрати місце проведення своєї виставки, він, навіть не дослухавши, впевнено відповів: «Це буде Покровка».
Continue reading

ПОЕТ, ХУДОЖНИК З СЛАВГОРОДА

140921_Sokolenko1

Петро Соколенко, автопортрет (фото з експозиції Сумського краєзнавчого музею)
Про Петра Максимовича Соколова (Соколенка) не знайти в енциклопедичних словниках, рідко можна зустріти в мистецтвознавчій літературі. А він жив, творив, свого часу приятелював з Тарасом Шевченком. Та краще прослідкуймо за шляхом нашого пошуку.

…У нарисі «Невідомі творці», який уперше надруковано 1892 року у львівському журналі «Зоря», Павло Арсенович Грабовський писав: «В Охтирському… повіті стрів я в кінці 70-х років цікаву людину – старого маляра… То був колись кріпак князя Голіцина; з малих літ пан відвіз його до Петербурга, як способного хлопця учитись малярству заради панських потреб… Він був в Академії художеств, водив знайомство з малярами-худогами і знався з нашим славним Шевченком. На спогад тих взаємин у нього осталася навіть парусова жилетка Шевченкова, – я, власне, бачив її, бачив на ній невеличку печатку незабутнього Тараса: червоний обідець, а всередині – ініціали: «Т. Ш.»… А що найцікавіше для нас – він складав українські пісні, під час доволі гарні». Continue reading