Tag Archives: Ігнатушине

Самотоївська школа – від церковно-парафіяльної до загальноосвітньої

Історія зародження народної освіти у Самотоївці сягає далеких часів кінця XVII – початку XVIII ст. Українські переселенці з Наддніпрянщини принесли на Слобожанщину свої звичаї, культуру, будували козацькі православні храми, при яких діяли школи. Так, станом на 1732 р., вчителями в Свято-Миколаївському приході Самотоївки працювали дячки Маркін Іван Іванович, Попов Іван Карпович та Прокофьєв Іван Карпович. Метою такої школи було навчити хлопців у мірі, достатній для розуміння храмової служби та використання грамоти у повсякденному житті: читати, писати, рахувати, співати.

Після скасування у 1765 р. Катериною ІІ слобідських козацьких полків, навчання в цих школах було припинено. Перша шкільна реформа (1768 р.) передбачала створення, по можливості, повітових народних училищ з російською мовою навчання, – в Охтирці таку відкрили у 1790 р. 24 січня 1803 р. імператор Олександр І підписує указ “О предварительных правилах народного просвещения”, яким вже наказувалось влаштовувати церковно-парафіяльні школи при місцевих храмах та монастирях. У Самотоївці знову запрацювала школа при Свято-Миколаївській церкві. Continue reading

Територіальні громади: знайомство зблизька. Самотоївська сільська рада

151024_Samotoivka1
Скоро нові вибори до місцевих рад, у зв’язку з чим закінчується каденція і Самотоївського сільського голови Перерви Івана Миколайовича. Саме час, щоб озирнутись на пройдений шлях, окинути поглядом все, що було втілено в життя, підвести підсумки роботи на цій посаді. Не зайвим буде нагадати, що й до обрання головою Перерва І.М. активно брав участь у житті громади, втілював свої ініціативи та підтримував громадські, активно співпрацював з районною владою на благо села.

Для довідки. Самотоївська сільська рада розташована на заході району, “за вхідними дверима” до нього, відповідно – перші враження про Краснопільщину залежать від вигляду населених пунктів, що входять до складу громади. А це села Самотоївка, Глибне, Думівка та хутори Хвойне й Воропай. Площа сільської ради – майже 10 000 га, населення – 1850 осіб. На території сільської ради працюють три фермерських господарства, ТОВ “Краснопільське ХПП”, нижній склад Краснопільського держлісгоспу, рибне господарство “Сироватка”, залізнична станція “Корчаківка”, 14 магазинів (майже всі – приватні), зеленіють ліси Краснопільського, Верхньосироватського та Великобобрицького лісництв.
Continue reading

Перші враження про визволену Україну Олександр Довженко отримав на Краснопільщині

150318_Dovzhenko1
Довженко на фронті, 1943 р.

Книга “Історія Самотоївки від найдавніших часів” була вже майже зверстана до друку, як з села Комиші, що на Охтирщині, прилетіла приголомшуюча звістка. Знайомий краєзнавець з сусіднього району в особистому повідомленні на одному з форумів всесвітньої мережі аргументує, що славетний українець Олександр Довженко бував у Самотоївці. Лист справив враження вибуху бомби. Справді, – Олександр Довженко – людина з великої літери, митець, котрий, в небезпечні для життя “сталінські” часи, не лякався за свою національну свідомість, любов до України, як окремого регіменту, і раптом – має відношення до літопису нашої маленької батьківщини… Та про все по черзі.

1943-й рік. Перший секретар Комуністичної партії України Микита Сергійович Хрущов – один з керівників штабу Воронізького фронту, а Олександр Петрович Довженко, всесвітньо відомий український кінорежисер і кінодраматург, – “приписаний” до цього штабу, як військовий кореспондент. В цей час з майбутнім керівником Радянської держави його поєднують теплі, дружні стосунки; вони обговорюють всі новини та події, діляться планами на майбутнє, Довженко подорожує фронтовими шляхами в одному автомобілі з Хрущовим. 18 статей Довженка побачать світ у газетах, окрім того – він веде свої знамениті “Щоденники“, пише сценарій “України у вогні”, готується до зйомок документального фільму.
150318_Dovzhenko2
Олександр Довженко та Микита Хрущов. Фото 1943-го року.
Continue reading