Tag Archives: історія

Павло Арсенович Грабовський і фольклор

До 155-річчя від дня народження Павла Грабовського

(глава з книги: О.І. Дей. Сторінки з історії української фольклористики. — К.: Наукова думка, 1975)

Без особливого перебільшення можна сказати, що немає поета в українській літературі, який би на своєму творчому шляху не натрапляв на безкраї запашні луки народної творчості. Та не кожен з них ходив у ці луки за поезією.

Павло Грабовський належав до плеяди тих митців, які глибоко відчули і понесли в літературу не насмикану на цих луках жменьку барвистих квіточок — художніх тропів, а внутрішній сік і аромат народної поезії, її життєвий соціальний дух. Continue reading

Михайло Москаленко: “Павло Грабовський витворив велику, досі ще не оцінену авторську антологію світової поезії…”

До 155-річчя від дня народження Павла Грабовського

***
Панорама українських перекладів світової літератури в 1890—1910-х роках, певна річ, визначалася не лише творчістю П. Куліша, Олени Пчілки, І. Франка, Лесі Українки, В. Самійленка та інших учасників “Плеяди”. За найскромнішими підрахунками, протягом цього тридцятиріччя побачили світ праці понад 300 українських тлумачів, і це в умовах відомих заборон українського слова за царату. Перекладацьку продукцію цього часу непросто окинути поглядом. За переклади бралися різні люди: і свідомі своєї місії знані майстри слова, для яких перекладання творів чужомовних літератур стояло на чільному або на одному з чільних місць (досить згадати імена Василя Щурата, Агатангела Кримського, Павла Грабовського, Бориса, Марію та Настю Грінченків, Марію Грушевську, Наталю Романович-Ткаченко, Ольгу Косач-Кривинюк, Модеста Левицького та ін.), і письменники, для яких художній переклад був лише одним із складників, і то не завжди першорядним, їхнього творчого світу (Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Микола Вороний, Олександр Олесь), і такі, що перекладали епізодично, з волі обставин або — коли для цього складалися видавничі умови — для заробітку; відомі й cуто дилетантські спроби, приречені на заслужене забуття. Проте українська історія, важкі, а нерідко й трагічні умови існування і розвитку української літератури часто-густо прирікали на вимушене забуття навіть високі здобутки українського слова, зокрема й перекладного. Цей короткий огляд може дати уявлення, і то найзагальніше, лише про найпомітніші, але також і найхарактерніші, найпоказовіші, хоч інколи й призабуті явища української перекладної літератури цих трьох десятиріч. Continue reading

Сергій Наумов. Рецензія на “Окупація України 1918 року: Історичний контекст – стан дослідження – економічні та соціальні наслідки”

Окупація України 1918 року: Історичний контекст – стан дослідження – економічні та соціальні наслідки
(Матеріали міжнародної наукової конференції) / Упор. Вольфрам Дорнік, Стефан Карнер; Переклад з нім. мови Миколи Кушніра. Чернівці: Зелена Буковина, 2009. 205 с.

Серед вад сучасної української історіографії, численних хоча б з огляду на те, скільки про них говориться і пишеться, є і брак колористики, повноспектровости. Складається враження, що її творцям і споживачам — дуже б не хотілося, щоб ці множини взаємно перекривалися, — бракує чогось істотного, чогось такого, що дало б можливість зрештою заявити на весь світ про своє «Я»; заявити так, щоб до цього «Я» прислухалися і про його існування не забували. Continue reading

Сергій Наумов. Організаційна мережа українського політичного руху на Сумщині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Засновники Революційної української партії – члени Харківської студентської громади. 1900 р.

До 100-річчя Української національної революції

Розглядається історія пропагандистських політичних утворень на Сумщині в період кінця XIX – початку XX ст. Подається значення їх діяльності для регіону та країни в цілому. Визначаються характерні риси українського політичного руху міжреволюційного десятиліття.

Розвиток українського політичного руху кінця XIX – початку XX ст. мав істотні відмінності у різних регіонах Наддніпрянщини. Тим часом з цього питання у сучасній монографічній літературі, яка присвячена переважно характеристиці окремих партій та ідеологічним проблемам руху в цілому, регіональний вимір, по суті, ігнорується[1]. Особливо занедбаними є периферійні території, невиграшні з точки зору демонстрації потужності партійних структур. Continue reading

«Сковорода від А до Я»: простими словами про велику людину

«Щастя ні від землі, ні від небес не залежить…»

Нещодавно відома серія абеток-енциклопедій «від А до Я» поповнилася яскравим життєписом Григорія Сковороди. Це чергова книга-лабіринт, яку хочеться читати, розглядати, вивчати та обговорювати.

Загалом розрахована вона на дітей віком від 6 до 12-14 років, але, чесно кажучи, і дорослим її погортати буде цікаво. Адже Сковорода був не лише автором ідеї про «сродну» працю, про яку більшість із нас пам’ятає ще зі шкільної програми. Це надзвичайно багатогранна особистість із непростим характером та великим серцем. Continue reading

Михайло Ковенко та деякі сторінки історії Вільного козацтва у 1917 – 1918 роках

До 100-річчя Української національної революції

В центрі — Михайло Ковенко, на задньому плані верхи на коні — один з організаторів Вільного козацтва, полковник російської армії Олексій Астаф’єв (Остапура). На грудях в нього — відзнака за закінчення Миколаївської військової інженерної академії (кадри кінохроніки, 12 січня 1918 р.)

Серед багатьох яскравих сторінок національної історії періоду 1917 – 1918 рр. є виникнення та діяльність Вільного козацтва. Важливим підґрунтям, що поклало початок вільнокозацького руху, була історична пам’ять українського народу, яка зберегла козацькі традиції та звичаї. Continue reading

Федір Турченко: “Міхновський навертав Донбас до української ідеї”

Професор Запорізького національного університету, дослідник творчості Міхновського Федір Турченко. Фото: varta.kharkov.ua

“…Увага слобожанина Міхновського звернулася на найбільш модернізований, але й найбільш русифікований регіон України – Східний. Це був час переосмислення ним ролі економічної еліти в майбутньому українському державотворенні…”

31 березня 2013 року виповнилося 140 років з дня народження автора легендарної брошури “Самостійна Україна” (видана в 1900 році) Миколи Міхновського. А 3 травня – річниця його дивного самогубства у дворі на вулиці Жилянській у Києві у 1924 році.

Біографія Міхновського – це історія ідей, які випереджали свій час на кілька десятиліть. Історія, яка змінює наше уявлення про приреченість українців у ХХ столітті. Continue reading

Федір Турченко: “Перемога проросійських сил під час Майданів означала би кінець української історіографії. За нас би знову писали у Москві” (ч.2)

“Це парадокс, але приводом до написання моїх україноцентричних підручників стала ініціатива “червоних директорів”

– Пане Федоре, як Ви опинилися в Запорізькому університеті після харківської аспірантури?

– Коли я вже дописував свій текст, почалися розмови про те, щоб залишити мене для роботи на кафедрі. Професор Іван Рибалка пробував домовитися “там, нагорі”, але йому відмовили.

“Там” все пам’ятали. Довелося шукати роботу поза Харковом і у січні 1977 р. я став викладачем кафедри історії СРСР і УРСР Запорізького державного педагогічного інституту (з 1985 р. – держуніверситету). Почалася нова сторінка мого життя.

Факультет був молодий, кадрів не вистачало, тому швидко йшов по службовій драбині: викладач, старший викладач, доцент, завідувач кафедрою СРСР і УРСР. На цій кафедрі під моїм керівництвом працювало близько 20 викладачів. Continue reading

Федір Турченко: “Перемога проросійських сил під час Майданів означала би кінець української історіографії. За нас би знову писали у Москві” (ч.1)

– Пане Федоре, чи пригадуєте Ви конкретний момент або період у житті, коли Ви відчули, що хочете бути саме істориком і Вас це цікавить глибше, ніж інші галузі?

– Мій шлях в історичну науку у чомусь типовий, а багато у чому – унікальний. Почну з того, що з першого класу я багато читав. Село Тимофіївка на Сумщині, недалеко від кордону з Росією, де я народився в 1947 р. і закінчив 8 класів, мало три невеликі бібліотеки – сільрадівську, колгоспну і шкільну. Здається, я прочитав там усі книги. Звичайно, ніякої системи не було, але найбільше захоплювали воєнно-історичні твори і наукова фантастика. Вони формували стандартний радянський світогляд: я був переконаний, що у нас все добре, але жити заважають “окремі недоліки”. Коли Хрущов оголосив намір “догнати і перегнати США”, я – восьмикласник – був здивований: а коли ж ті американці встигли нас “обійти”? Continue reading

Федір Турченко: Незворотних тенденцій в історії не буває. В кінцевому рахунку, все залежить від людей. Про це варто пам’ятати

Доктор історичних наук Федір Турченко розповів про вплив історичних подій, постатей та міфів на політичні уподобання сучасних запоріжців

За останні роки чимало сказано про те, що українці як політична нація стали більш згуртованими. Однак історично сформовані ментальні розбіжності, етнічний склад, мова, міфологізовані та ідеологізовані події й постаті впливають і ще довго вливатимуть на політичні уподобання українців. Про те, як це проявлялося у різні роки на Запоріжжі та як позначиться на прийдешніх виборах, чи є в історії регіону герої і антигерої, спроможні згуртувати навколо себе електорат, та чи є сучасні політичні тенденції незворотними, портал Depo.Запоріжжя поспілкувався з доктором історичних наук, багаторічним завідувачем кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету, автором книг з історії запорізького краю Федором Турченком. Continue reading