Tag Archives: історія

«Знання — єдина насолода без отрути»

160407_L_Ushkalov
Леонід Ушкалов — про Сковороду, Шевченка і Харків

Один із найсамобутніших наших літературознавців — Леонід Ушкалов. Автор надзвичайної ерудиції, любитель несподіваних поєднань та порівнянь, перекладач, поет, словом, людина вельми універсальна. Не так давно «День» писав про його яскраву книжку «Моя Шевченківська енциклопедія» (див. матеріал «Нові профайли на Шевченка» у № 155 від 21 серпня 2014 року), аж ось нещодавно він упорядкував вибрані твори Сковороди, а тепер побачила світ книжка есеїв Ушкалова «Що таке українська література». Ми вирішили скористатися цією нагодою, щоб поспілкуватися з паном професором, послухати його думки про літературу давню та сучасну, про життя, культуру, про улюблені місця й міста…
Continue reading

Мар’яна Барабаш: Літературні делікатеси в українській літературі

160311_L_Ushkalov_book_s
Леонід Ушкалов. Що таке українська література : Есеї. – Львів, ВСЛ, 2015

На тему «що таке українська література» можна говорити різними мовами: й академічною, і популярною. Професор Леонід Ушкалов обирає шлях «золотої середини»: не цураючись набутих академічних знань, пише цикл популярних есеїв, доступних для найрізноманітніших верств населення.

Отже, якщо у вас поняття «українська література» асоціюється зі шкільною системою освіти, програмовими письменниками, які, мовляв, описували тільки сільський побут, і якщо ви не пов’язуєте з читанням українських письменників свого дозвілля, то ви – саме ті потенційні слухачі альтернативного курсу «Уроків літератури від Л. Ушкалова», такого собі, можна уявити, півторамісячного лекторію (це якщо його 45 уроків «поглинути» за 45 днів та не враховувати, що есеїв насправді було 46 і один із них технічно загубився, за власним зізнанням автора, під час однієї з презентацій книжки).
Continue reading

Школо, рідна моя

160316_Brantsivka_school
Село Бранцівка, рідна сторона,
Краю барвінковий, батьківська земля.
Тут я народилась, тут я і зросла
І від нього в світі кращого нема.

Життя кожної людини пов’язане зі школою. Вона є центром життя у кожному селі. Хочу розповісти про нашу школу – найновішу у районі.

Пам’ятаю її ще з 1950 року, коли я стала першокласницею. Навчались ми в старих будівлях і називали їх – церковна (побудована на кошти церкви у 1893 році), земська школа у 1903 році (побудована на кошти земства), а ще було збудовано одне приміщення на кошти колгоспу.
Continue reading

Професор Леонід Ушкалов розказав, «Що таке українська література»

160222_LU_book-ye1
3 лютого у столичній книгарні на «Золотих воротах» відомий літературознавець, професор Леонід Ушкалов презентував нову книжку «Що таке українська література», котра побачила світ у «Видавництві Старого Лева».

Того тихого зимового вечора до книгарні «Є» зібралось багато охочих послухати Леоніда Ушкалова, науковця, критика, літературознавця, що не тільки вміє писати, а й розказувати історії. Зокрема й історію української літератури, яку він знає настільки добре, що кожен виклад професора — на папері чи усно перед публікою — перетворюється на захопливу мандрівку світом літератури, історії, філософії… Світом людини і людей, образів, персонажів і культурно-історичних перипетій.

Continue reading

СПРАВОЮ ЙОГО ЖИТТЯ БУЛО КРАЄЗНАВСТВО

160121_L_Didorenko1СПРАВОЮ ЙОГО ЖИТТЯ БУЛО КРАЄЗНАВСТВО

На 90-му році пішов із життя відомий краєзнавець, невтомний дослідник історії рідного краю, почесний громадянин Краснопілля Леонід Дмитрович ДІДОРЕНКО. Обірвалася життєва дорога щирої і світлої людини, яскравої і непересічної особистості.

Його юність припала на роки війни. 17-літнім юнаком добровільно пішов на фронт боронити рідну землю від ворога, був мінером, дійшов до Праги. А коли переможні салюти відкликали з військової служби, вдома влився у загін правоохоронців, щоб продовжити справу батька.
Continue reading

Леонід Ушкалов: «Сьогодні» – це лиш невловима межа між «учора» й «завтра»…

151107_2_L_Ushkalov1
АКАДЕМІЧНА НАУКА – ЦЕ «РІЧ ДЛЯ СЕБЕ»

Пане професоре, чим привабила Вас давня українська література, дослідженню якої Ви присвячуєте левову частку свого часу?

Колись Юрій Володимирович Шевельов казав (не пам’ятаю вже про кого): «І в такий спосіб він змарнував своє життя». А потім додав: «Хоч, зрештою, ми всі його марнуємо, тільки кожен по-своєму». Стара українська література – це, коли хочете, мій спосіб «марнування життя». А може, це продовження моєї дитячої любові до книжок. Тільки тепер я називаю це історією літератури…

Мій інтерес до старовини можна трактувати і як таку собі втечу від марноти сьогодення. Мабуть, частка правди в тому буде. Але тільки частка, та й то невелика. Бо «сьогодні» – це лиш невловима межа між «учора» й «завтра», тобто між спогадами і сподіваннями, які прямо залежать одне від одного. Я б сказав, що ця залежність «дзеркальна». Мені здається, що чимало проблем нашого сьогодення – це химерії, пов’язані з пам’яттю. І виходить так, що розуміння сенсу старої поезії чи філософії є не чим іншим, як розумінням самого себе таки ж сьогоднішнього, та ще й певною візією майбуття. А потім можна спробувати поговорити про це з іншими людьми…
Continue reading

У Земляному вперше відзначили День села

151027_Zemliane1
Кожне місто чи село має свою давню історію, традиції та звичаї. Село Земляне є тим населеним пунктом Краснопільщини, де історія села багата й цікава, а традиції та звичаї предків передаються з покоління в покоління, відроджуються та процвітають.

Історія села бере початок із 1851 року, коли перші переселенці Грязнянської цукроварні стали справжніми господарями на своїй землі. З тих пір предки сьогоднішніх жителів села були свідками багатьох великих історичних подій. Про це свідчать хоча б козацькі кургани, де вічним сном спочивають захисники рідної землі. Та досить прикрим є той факт, що за часи свого існування жодного разу урочисто та святково День села тут не відзначали. Місцеві жителі кажуть, що вже давно з нетерпінням чекали того дня, коли в селі повсюди гучно лунатиме музика, радітимуть дорослі й малі, а гуляння не знатиме меж. Мрії жителів збулися і на Покрову Пресвятої Богородиці тут погуляли на славу.
Continue reading

Територіальні громади: знайомство зблизька. Ряснянська сільська рада

151027_Riasne1
Рясне – село, центр сільської ради. Розташоване на річці Корова та її притоці Тельонок за 18 кілометрів на південний схід від районного центру і залізничної станції Краснопілля. Засноване у 1670 році. Дворів 224, населення 735 чоловік. До Ряснянської сільської ради входять села: Рясне, Лісне, Земляне. Голова сільської ради – Кащенко Володимир Іванович, секретар – Рева Тетяна Іванівна. На території сільської ради функціонують – Ряснянський НВК, сільська лікарська амбулаторія, сільський будинок культури, 2 дозвіллєвих об’єкти, бібліотека, відділення поштового зв’язку, аптека, сільське споживче товариство. Економічну діяльність здійснюють ТОВ «Ряснянське», ФГ «П’ятипілля». Усі населені пункти газифіковані, є централізований газопровід.

Історія села

Серед мальовничої природи на «старозаїмочні» землі Сумського полковника Герасима Кондратьєва, що на річці Корова та її притоці Тельонок, його сином Андрієм у 1670 році були поселені його піддані. Це поселення було назване господарем Рясним. Назва була дана не випадково. Місцевість вся рясніла великими природніми дарами. Поселення знаходилось на пагорбі з трьох сторін оточене водою, лісом. Це було одне з кращих, багатих природою сіл Слобідської України. Переселенці обживали нові землі, будували будинки, розорювали цілинний степ, розводили худобу, займались бджільництвом, риболовлею, мисливством, різними промислами і торгівлею.
Continue reading

Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( ІІІ )

150918_history_F_Turchenko1
(закінчення, початок див. Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( І ); Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( ІІ ) )

Україна у складі Російської імперії – Радянського Союзу

Росія до 1917 р. офіційно і фактично була імперією і без врахування цього факту неможливо описати її дореволюційну історію. Тому у першому, досить об’ємному розділі книги О.А. Данилова, який називається «Между реформой и революцией. Россия 1894-1914 гг.» автори, продовжуючи називати «Росією» весь імперський простір, все ж один раз використовують назву «Російська імперія» і одного разу вказують, що Росія «…была еще и величайшая евразийская империя» [15, с.27].

Але, вказавши на цю обставину, необхідно чітко визначити, що означає на практиці імперський статус Росії. Без відповіді на це питання уявлення про історію цієї країни буде неповним. Адже в Російській імперії (чи пак в Росії) неросіяни становили більше половини від загальної кількості населення. Між росіянами і неросіянами були складні відносини. О.А. Данилов пише про суперечності «между центром и окраинами», «между русскими и инородцами» [15, с.104; 12, с.8], характерні для дореволюційної Росії. Але який характер цих суперечностей? Яким було становище російського «центру» в імперії? Чи були «инородцы» колоніально залежними від центру, чи їх статус відрізнявся від становища населення класичних колоній західних країн? Врешті-решт, якою була ієрархія національностей в Російській імперії? Яким було становище імперської, державоутворючої нації? В Україні ці питання досить активно дискутуються [див.: 26; 27, с.153-154]. О.А. Данилов і його співавтори обходять їх і тим самим залишають незрозумілим зміст, який вкладається в поняття «общая история». Як наслідок, це поняття втрачає будь-який науковий зміст і перетворюється на затерте пропагандистське кліше.
Continue reading

Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( ІІ )

150923_history_F_Turchenko01
(продовження, початок див. Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( І )  )


Росія: територія і населення

Почнемо з найзагальнішого питання: які географічні, етнонаціональні і політичні параметри визначають ключове слово концепції О.А. Данилова – О.В. Філіпова «Росія»?

Загальновідомо, що до 1917 р. Росія була поліетнічною імперією. Її офіційною назвою – Російська імперія, послуговувалися громадяни, державні діячі, російські і іноземні дипломати. Цю назву можна знайти в офіційних документах, на політичних картах.

Слід було очікувати, що образ Росії як багатонаціональної імперії знайде належне відображення в концепції історії Росії 1900-1921 рр. О.А. Данилова. Однак, у Вступі до Книги для вчителя цього автора (а це і є його концепція) читач жодного разу не знайде словосполучення «Російська імперія». Зате десятки разів використовується етнонім «Росія». Проаналізувавши його зміст, виявляємо, що О.А. Даниловим слово «Росія» використовується як синонім «Російська держава», «Російська імперія». Географічно Росією у книзі О.А. Данилова охоплюється євразійський простір від кордонів з Німеччиною і Австро-Угорщиною на Заході і до Тихого океану на Сході.
Continue reading