Tag Archives: Славгород

Як Миколу Данька з Києва виганяли

9 липня 1967 року на VII пленумі Сумського обкому КПУ перший секретар обкому партії Борис Вольтовський ось так громив «ідейно незрілу» збірку поезій сумського поета-шістдесятника Миколи Данька (1926-1993) “Червоне соло”:

[…] В отдельных случаях коммунисты не дают своевременного решительного отпора аполитическим проявлениям, занимают примиренческую позицию к тем, кто клевещет на нашу действительность.

Недавно вышел из печати в Харьковском издательстве «Прапор» сборник стихов сорокалетнего начинающего поэта Николая Данько, литработника газеты «Ленінська правда». Continue reading

За три весни до перемоги. Подвиг артилеристів капітана Івана Криклія

До 110-річчя від дня народження Івана Ілліча Криклія, першого кавалера Ордена Вітчизняної війни І ступеня, уродженця Славгорода

Русявий, підтягнутий капітан пружно вискочив з бліндажа і озирнувся по сторонах. Стояв теплий весняний вечір. Напередодні густо прошумів травневий дощик, і земля, позолочена сонцем, волого парувала. Насторожувала неприродна для прифронтової смуги тиша. Ординарець підвів Криклію коня, і капітан хвацько скочив у сідло. Його викликав до себе командир полку майор Клягін.

У травні сорок другого року після довгої сльоти та дощів в районі Харкова раптом наступили сухі дні. Війська Південно-Західного фронту готували вогневі рубежі, розраховуючи дати противнику серйозну битву. На далеких підступах до Харкова довгою звивистою лінією, якщо дивитися на військову карту, розтягнулися армії, дивізії і полки. Ставка Верховного Головнокомандування поставила перед фронтом завдання: ударами двох великих військових і армійських з’єднань з півночі і півдня прорвати оборону противника, розсікти ворожі війська і очистити від них місто.

Нарада командного складу, на якій ставилися завдання арміям, відбувалася у Куп’янську 9 травня. Попереду було рівно три роки війни. Continue reading

Юні краєзнавці району поділилися результатами пошуків на своїй щорічній конференції

Вивчення історії, географії рідного краю, популяризація його традицій, культурних цінностей, надбаних народом протягом століть, у наш час, є одним із найголовніших завдань, що стоять перед усіма закладами освіти, культури району.

З метою формування гармонійно розвиненої особистості шляхом залучення дітей до активної діяльності з вивчення історичної та культурної спадщини рідного краю, виховання в дітей та учнівської молоді патріотизму, поваги до культурних і духовних цінностей українського народу на базі читального залу районного Палацу культури та спільно з його працівниками проведена щорічна учнівська краєзнавча конференція «В подорож по Краснопільщині». Continue reading

Кабінет початкових класів Славгородської загальноосвітньої школи – переможець обласного конкурсу

Сучасно обладнане освітнє середовище – передумова ефективної організації освітнього процесу та якісних знань учнів. На Сумщині проведено конкурс на найкращий кабінет початкової школи

У ІІІ етапі конкурсу взяли участь кабінети початкових класів п’яти закладів освіти, що відповідають вимогам Нової української школи. У всіх кабінетах створено необхідні осередки для проведення уроків та позакласних заходів на сучасному рівні, їх наповнюваність допомагає здійснювати діяльнісний та інтегрований підходи в навчанні. Шкільні меблі відповідають санітарно-гігієнічним вимогам та віковим особливостям здобувачів освіти. Continue reading

Як козаки канат тягали або коротко про те, які розваги в сучасних українців

161026_slav_school1Кожна пора року дарує нам різноманітні свята, що в своїй більшості так чи інакше є практично частиною нашого національного генетичного коду. Одним із чи не найбільш шанованих із них є Покрова, що відзначається 14 жовтня. Звісно, більшість традицій вже давно втрачено, почасти цьому послугувало осучаснення української мови, культури і навіть історії, що, на жаль, стирає зі свідомості юних українців дуже важливі й часто болючі сторінки того, що передувало їх народженню, що передувало навіть народженню незалежної України (і йдеться не про минуле століття).

Бо наша історія вміщує величезну кількість сторінок. І, знову на жаль, більшість з них або ще не описані, або описані під чийсь наказ і погляд, або настільки заплямовані кров’ю, що ще не скоро ми зможемо усвідомити, що саме тоді було написано і як вплинуло на наше майбутнє.
Continue reading

Берегиня краси

160912_r_mychak1Наша Краснопільщина славна багатьма неординарними особистостями. Напередодні ювілейної дати в житті Мичак Раїси Олександрівни хочеться висловити слова вдячності за її своєрідну, сповнену любові до життя, до людей, до природи життєву позицію.

Народилася вона у с.Славгород, після закінчення школи працювала в колгоспі спочатку дояркою, а потім завфермою. Рано залишилася вдовою з трьома дітьми на руках. Довгими зимовими вечорами почала працювати з голкою та полотном. Любов до рукодільного мистецтва визначила і подальшу долю її професії.

Деякий час працювала у місцевій майстерні, шила односельцям і не тільки їм, ошатне вбрання, оздоблюючи чудовими візерунками хрестиком, гладдю, рішельє.
Continue reading

На Трійцю у Славгороді

160624_Slavhorod1Славгород… сама назва характеризує цей населений пункт. Він дійсно славний своєю історією, людьми, ремеслами, традиціями і звичаями. У його минувшині одночасно тісно переплелися хліборобські і робітничі корені славгородців. Адже тут діяла у дореволюційні часи цукроварня князя Голіцина, де виробляли солодкий продукт місцеві робітники цукровари. Про той давній період тепер свідчать хіба що історичні хроніки, матеріали та експонати музею села, що знаходиться у загальноосвітній школі. Зокрема залізна вивіска, що колись була прикріплена на цьому цукровому заводі. Центром духовності для багатьох поколінь жителів Славгорода був, є і буде прекрасний храм, зведений у 1807 році і освячений на честь Святої Трійці. Відтоді з року в рік тут цього дня на свято Святої Трійці весело і змістовно відзначають славгородці День села.

Нинішнього року у сценарій святкових дійств були враховані і світські, і духовні заходи, побажання різних вікових груп жителів села.
Continue reading

«Мужність залишатися собою»

160518_M_DankoДо 90-річчя від дня народження Миколи Михайловича Данька

Я знаю, віршів цих ніхто не прочитає,
Хоч я давно підвівсь на повен зріст.
Але ніхто, ніхто мене не знає,
Хіба що кегебіст…
Хвала ж тим хлопцям, що за мною стежать
Вночі і вдень… Вони – мої брати.
За них підношу келих, як належить,
Бо славу тільки їм про мене берегти…

Вітчизняна література напрочуд багата талановитими майстрами, які – кожен у свій період – чимало зробили для становлення й розвитку соціальної комунікації, чиї твори виражали дух епохи, що є чи не найголовнішою особливістю літератури.

Саме до таких належить і Микола Данько: поет і журналіст, публіцист і громадський діяч, дисидент. Зазнаючи переслідувань у 60-ті, 70-ті й 80-ті рр. XX ст., він і вихлюпувався поетичними рядками, винесеними нами в епіграф.
Continue reading

Микола Данько: «Й сонця прихилив би!…» Вибрані поезії

160518_M_Danko_poetry

До 90-річчя від дня народження Миколи Михайловича Данька

Пропонуємо читачам сайту низку вибраних поезій з останньої прижиттєвої книги Миколи Данька «Й сонця прихилив би!…» (вірші наводяться у довільному порядку, в дужках після кожного вірша зазначені сторінки, на яких цю поезію можна знайти у книзі).

* * *
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,
Диво ж моє!

Із водоспадами грім-діалектів на плечах,
Із легіоном струмочків-говірок лелечих.
Ти ж блискавками-ключами шугаєш по небу,
Сонечком красним встаєш,
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу.

Хто ж там злічив! Як піску біля Чорного моря, —
Стільки перлин,
Слів-діамантів ясних — ніби рос красовитих
Поспіль на кулі земній, на тополях і квітах.
Більше, як зір, бо сузір’ями й діти говорять:
«Журавленятко, прилинь!»
Так лопотять й оченята — до Чорного моря.
Continue reading

Школо, рідна моя

160316_Brantsivka_school
Село Бранцівка, рідна сторона,
Краю барвінковий, батьківська земля.
Тут я народилась, тут я і зросла
І від нього в світі кращого нема.

Життя кожної людини пов’язане зі школою. Вона є центром життя у кожному селі. Хочу розповісти про нашу школу – найновішу у районі.

Пам’ятаю її ще з 1950 року, коли я стала першокласницею. Навчались ми в старих будівлях і називали їх – церковна (побудована на кошти церкви у 1893 році), земська школа у 1903 році (побудована на кошти земства), а ще було збудовано одне приміщення на кошти колгоспу.
Continue reading