Tag Archives: Славгород

Як козаки канат тягали або коротко про те, які розваги в сучасних українців

161026_slav_school1Кожна пора року дарує нам різноманітні свята, що в своїй більшості так чи інакше є практично частиною нашого національного генетичного коду. Одним із чи не найбільш шанованих із них є Покрова, що відзначається 14 жовтня. Звісно, більшість традицій вже давно втрачено, почасти цьому послугувало осучаснення української мови, культури і навіть історії, що, на жаль, стирає зі свідомості юних українців дуже важливі й часто болючі сторінки того, що передувало їх народженню, що передувало навіть народженню незалежної України (і йдеться не про минуле століття).

Бо наша історія вміщує величезну кількість сторінок. І, знову на жаль, більшість з них або ще не описані, або описані під чийсь наказ і погляд, або настільки заплямовані кров’ю, що ще не скоро ми зможемо усвідомити, що саме тоді було написано і як вплинуло на наше майбутнє.
Continue reading

Берегиня краси

160912_r_mychak1Наша Краснопільщина славна багатьма неординарними особистостями. Напередодні ювілейної дати в житті Мичак Раїси Олександрівни хочеться висловити слова вдячності за її своєрідну, сповнену любові до життя, до людей, до природи життєву позицію.

Народилася вона у с.Славгород, після закінчення школи працювала в колгоспі спочатку дояркою, а потім завфермою. Рано залишилася вдовою з трьома дітьми на руках. Довгими зимовими вечорами почала працювати з голкою та полотном. Любов до рукодільного мистецтва визначила і подальшу долю її професії.

Деякий час працювала у місцевій майстерні, шила односельцям і не тільки їм, ошатне вбрання, оздоблюючи чудовими візерунками хрестиком, гладдю, рішельє.
Continue reading

На Трійцю у Славгороді

160624_Slavhorod1Славгород… сама назва характеризує цей населений пункт. Він дійсно славний своєю історією, людьми, ремеслами, традиціями і звичаями. У його минувшині одночасно тісно переплелися хліборобські і робітничі корені славгородців. Адже тут діяла у дореволюційні часи цукроварня князя Голіцина, де виробляли солодкий продукт місцеві робітники цукровари. Про той давній період тепер свідчать хіба що історичні хроніки, матеріали та експонати музею села, що знаходиться у загальноосвітній школі. Зокрема залізна вивіска, що колись була прикріплена на цьому цукровому заводі. Центром духовності для багатьох поколінь жителів Славгорода був, є і буде прекрасний храм, зведений у 1807 році і освячений на честь Святої Трійці. Відтоді з року в рік тут цього дня на свято Святої Трійці весело і змістовно відзначають славгородці День села.

Нинішнього року у сценарій святкових дійств були враховані і світські, і духовні заходи, побажання різних вікових груп жителів села.
Continue reading

«Мужність залишатися собою»

160518_M_DankoДо 90-річчя від дня народження Миколи Михайловича Данька

Я знаю, віршів цих ніхто не прочитає,
Хоч я давно підвівсь на повен зріст.
Але ніхто, ніхто мене не знає,
Хіба що кегебіст…
Хвала ж тим хлопцям, що за мною стежать
Вночі і вдень… Вони – мої брати.
За них підношу келих, як належить,
Бо славу тільки їм про мене берегти…

Вітчизняна література напрочуд багата талановитими майстрами, які – кожен у свій період – чимало зробили для становлення й розвитку соціальної комунікації, чиї твори виражали дух епохи, що є чи не найголовнішою особливістю літератури.

Саме до таких належить і Микола Данько: поет і журналіст, публіцист і громадський діяч, дисидент. Зазнаючи переслідувань у 60-ті, 70-ті й 80-ті рр. XX ст., він і вихлюпувався поетичними рядками, винесеними нами в епіграф.
Continue reading

Микола Данько: «Й сонця прихилив би!…» Вибрані поезії

160518_M_Danko_poetry

До 90-річчя від дня народження Миколи Михайловича Данька

Пропонуємо читачам сайту низку вибраних поезій з останньої прижиттєвої книги Миколи Данька «Й сонця прихилив би!…» (вірші наводяться у довільному порядку, в дужках після кожного вірша зазначені сторінки, на яких цю поезію можна знайти у книзі).

* * *
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,
Диво ж моє!

Із водоспадами грім-діалектів на плечах,
Із легіоном струмочків-говірок лелечих.
Ти ж блискавками-ключами шугаєш по небу,
Сонечком красним встаєш,
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу.

Хто ж там злічив! Як піску біля Чорного моря, —
Стільки перлин,
Слів-діамантів ясних — ніби рос красовитих
Поспіль на кулі земній, на тополях і квітах.
Більше, як зір, бо сузір’ями й діти говорять:
«Журавленятко, прилинь!»
Так лопотять й оченята — до Чорного моря.
Continue reading

Школо, рідна моя

160316_Brantsivka_school
Село Бранцівка, рідна сторона,
Краю барвінковий, батьківська земля.
Тут я народилась, тут я і зросла
І від нього в світі кращого нема.

Життя кожної людини пов’язане зі школою. Вона є центром життя у кожному селі. Хочу розповісти про нашу школу – найновішу у районі.

Пам’ятаю її ще з 1950 року, коли я стала першокласницею. Навчались ми в старих будівлях і називали їх – церковна (побудована на кошти церкви у 1893 році), земська школа у 1903 році (побудована на кошти земства), а ще було збудовано одне приміщення на кошти колгоспу.
Continue reading

Інвестиції у майбутнє

151208_Porozok1У Порозку на радість маленьких жителів села та їх батьків 17 листопада введено у дію першу чергу дитячого ігрового майданчика. Місце для нього обрали дуже вдало, розташувався цей об’єкт розваг і відпочинку малечі біля місцевої загальноосвітньої школи. Обладнання атракціонів придбала Славгородська сільська територіальна громада, витративши для цього 59 тисяч гривень. Великий обсяг підготовчих робіт та встановлення обладнання дитячого ігрового майданчика здійснило ТОВ «Родина». Кошторисна вартість цих робіт для господарства склала близько 100 тисяч гривень.

– Спорудженням цього чудового дитячого об’єкту дано старт великого шляху турботи про майбутнє с.Порозок, який є у задумах нашого господарства, – сказав директор ТОВ «Родина», депутат Краснопільської районної ради В.В. Тимошенко. Плануємо доповнити ще й спортивним майданчиком для молоді старшого віку, де будуть встановлені: бруси, турники, рукохід, сучасні спортивні тренажери.
Continue reading

Чарівне вікно лялькового театру

151109_Slavhorod1
Як досягти того, щоб кожна дитина, незалежно від її розвитку, характеру, мови, пам’яті, змогла розкритися, самореалізуватися. А це можливо лише тоді, коли вчитель творчо підходить до навчально-виховного процесу, вміє створити всі умови для саморозвитку кожного учня. Такою людиною у Славгородській ЗОШ І-ІІІ ст. є вчитель образотворчого мистецтва Павлюченко Наталія Євгенівна, яка зі своїми організаторськими здібностями, ентузіазмом, творчістю завжди вміє знайти спільну мову з дітьми.

У 2000 році вона створила ляльковий театр «Буратіно». З 2013 року колектив стає гуртком Краснопільського районного Центру дитячої та юнацької творчості, який працює на базі Славгородської ЗОШ І-ІІІ ст. І ось уже 15 років вихованці гуртка дарують радість глядачам своїми виступами.

– Мої маленькі актори дуже полюбили театр. Хочеться, щоб дитячі таланти не загубились, бо ляльковий театр – це чарівне вікно, крізь яке учні бачать, як бореться добро зі злом, як перемагає правда, яку відповідальність несе людина перед світом, – говорить Наталія Євгеніївна.
Continue reading

Свято села в Мезенівці

151027_Mezenivka1
Жителі с. Мезенівка мають хорошу традицію – збиратися цими жовтневими днями на святкування Дня села. Співи, танці, привітання і частування – є традиційними атрибутами відзначення свята. Традиційно отримує запрошення на свято і наша районна газета. Микола Васильович Гавенко – місцевий голова села, людина досвідчена, мудра, завжди допоможе доброю порадою як місцевим жителям, так і кореспонденту районки – раз сказав, що до нього на свято не варто приїздити за кермом, бо тоді репортаж може не вдатися, значить до поради треба обов’язково дослухатись.
151027_Mezenivka2
У центрі села тривають останні приготування до свята, встановлюються батути та інші атракціони, тривають шахові баталії, а у великому казані закипає куліш. Тут же дівчата пропонують бажаючим придбати білети безпрограшної лотереї. Людей ще небагато, але відразу кидається у вічі, що більшість серед них – жінки. Це не дивно, адже вся чоловіча половина у ці хвилини перебуває на сільському стадіоні, де місцева ФК «Мезенівка» в матчі останнього туру районного чемпіонату з футболу приймає команду з Самотоївки. На кону – бронзові медалі. Continue reading

Творець бібліотеки інформаційного суспільства

150914_L_Kostenko1
Костенко Леонід Йосипович

Науковець у галузі комп’ютерних інформаційних систем, кандидат технічних наук (1981), старший науковий співробітник (1991), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008).

Народився 18 березня 1943 року в с. Славгород Краснопільського району Сумської області. У 1959 році вступив на перший курс Харківського інституту інженерів комунального будівництва (тепер Харківська національна академія міського господарства), з якого в 1963 році перевівся на факультет обчислювальної техніки Харківського інституту радіоелектроніки (тепер Харківський національний університет радіоелектроніки). Диплом про вищу освіту здобув у 1965 році за спеціальністю “Математичні та лічильно-розв’язувальні прилади та пристрої”.

У 1966 році перебував на строковій службі в лавах Радянській Армії. Трудову діяльність розпочав у 1967 році інженером у Інституті кібернетики АН УРСР. У 1970—1986 роках працював у Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона АН УРСР (Дослідно-конструкторське технологічне бюро), де в 1981 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Разработка и исследование агрегатируемых систем программного управления технологическими электронно-лучевыми установками”. З грудня 1986 року працює в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР (тепер Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) на посаді завідувача відділу автоматизації бібліотечно-інформаційних процесів, а з 1993 — керівника Центру комп’ютерних технологій.
Continue reading