Tag Archives: Слобожанщина

Геннадій Петров. Никанор Онацький на Краснопільщині: з блокнота краєзнавця

В біографії визначного українського художника Никанора Харитоновича Онацького помітне місце займає Краснопільщина. Його приваблював цей край багатим історичним минулим, високоталановитими майстрами народного мистецтва.

Никанор Онацький, автопортрет, 1919 рік

Часто в селах району митцеві довелося бувати в 20-і роки, коли він обіймаючи посаду директора Сумського художньо-історичного музею, посилено збирав по окрузі художні цінності і вів археологічні розкопки. Continue reading

З історії перебігу епідемій у нашому краї минулих часів

Сьогодні кожен з нас через засоби масової інформації та соціальні мережі пильно слідкує за драматичним перебігом пандемії китайського коронавірусу у світі. Розуміючи доволі вагому важкість ситуації, всі намагаються притримуватись рекомендацій епідеміологів, виконувати прості правила санітарії та гігієни. Можливо, деякі уроки для себе ми можемо винести і з історії перебігу епідемій страшних хвороб у нашому краї минулих часів. Continue reading

Січ власноруч

Поки на кордоні з Росією досі не збудовано надійного укріплення, на Слобожанщині, за 10 кілометрів від кордону постає Грунівська Січ – аналог козацької Січі та садиба сільського зеленого туризму. Засновник Володимир Вакула створив простір, де відтворює культуру і побут українського козацтва. Його садиба стала також центром неформальної освіти, адже поряд з будиночками для туристів тут цілий рік працює козацька лицарська школа.

Неформальна освіта, спрямована на різносторонній розвиток молоді в Україні набирає популярності. Існує вже чимало організацій, що займаються патріотичним вихованням молоді та розкривають лідерські якості. Серед них — організації «Пласт» та Українська Академія Лідерства, табір «Козацька фортеця» та інші. З’являються навіть окремі активності для виховання молоді на основі традицій українського козацтва. Наприклад, всеукраїнська дитячо-юнацька гра «Сокіл» («Джура»), а також низка козацьких лицарських шкіл в різних регіонах країни. Та Грунівська Січ унікальна тим, що це поки що єдине місце, де козацько-лицарська школа діє круглий рік на базі садиби зеленого туризму, де можна і відпочивати і вчитися водночас. Continue reading

Приходько Інна. Гнат Михайличенко: таємниці яскравого й трагічного таланту

До 100-х роковин Гната Михайличенка

Трагічна і загадкова постать у нашій літературі. Трагічна, бо загинув не повних двадцяти семи років, знищений денікінцями у Києві 1919 року. Трагічна, бо був викреслений з історії літератури та з пам’яті декількох поколінь і став просто невідомим, для неширокого ж кола фахівців-філологів – обвішаним стереотипними ярличками: “символіст-занепадник”, “хворобливий песиміст” і т. ін. А загадкова – з багатьох поглядів. Народився у Миропіллі (нині Сумщина, тоді – Курщина) у вересні 1892 р., вчився, звичайно ж, у неукраїнських навчальних закладах, та із юних літ була в нього така висока національна свідомість, що дай Боже багатьом нашим сучасникам! І звідки у нього така багата українська мова? Отже, це перша “загадка”: у зросійщеному середовищі – таке живе, таке яскраве українство! Далі будуть загадки біографічного плану, тобто непрояснені моменти життя аж до нез’ясованих обставин загибелі. І будуть загадки художньо-мистецькі, ось хоч би “Блакитний роман”. Безнадійна справа братися доконечно розгадувати таємниці таланту і цього небуденного, дивовижного життя, але погляньмо і подивуймося, який щедрий на оригінальних митців український народ. І задумаймося над тим, що народ наш таки незнищенний, як Фенікс. Continue reading

Сергій Наумов. Напередодні: організаційний стан українського руху в Російській імперії на початку 1917 року (II)

(закінчення)

Вплив суспільно-політичної реакції на УНП (Українська народна партія – ред.) дослідники визначають з відмінностями в нюансах, але сходяться у головному – партія не витримала цього випробування[17]. Вона фактично припинила існування як політична організація, втративши свої осередки й безпосередній зв’язок із суспільством. Як наслідок, вона опинилась у гіршому становищі, ніж дрібні українські організації кінця ХІХ – початку ХХ ст. на кшталт групи І. Стешенка, котрі принаймні видавали літературу під своєю «фірмою». Причина такого стану лежить на поверхні, і це не владні репресії, а слабкість самої партії. Вона й у кращі роки не мала серйозної організаційної мережі, сталого зв’язку з масами, підконтрольних легальних структур, на які б могла опертися в період кризи. З іншого боку, УНП не була здатна на ефективну діяльність у глибокому підпіллі, не маючи для цього необхідних конспіративних осередків, кадрів, досвіду тощо. Continue reading

У Харківській області відзначили 155-річчя від дня народження Павла Грабовського

Початок життєвого шляху Павла Грабовського тісно пов’язаний з рідною Слобожанщиною. Особливо багато пам’ятних і визначальних подій сталося в житті поета-борця на нинішній Харківщині. Тому й сусіди-харків’яни шанують пам’ять про нашого великого земляка теж по-особливому…

11 вересня 2019 року у приміщенні Державного архіву Харківської області, що на просп. Московському, 7, відкрили виставку архівних документів, присвячену 155-річчю від дня народження видатного українського поета, публіциста Павла Грабовського. На виставці представлені документи про харківський період його життя. Continue reading

Грабовський. Із бенкету людожерності (II)

До 155-річчя від дня народження Павла Грабовського

(закінчення)

***

Глибоко шануючи та свідомо розуміючи жертовність інших, а тим паче – коханих, як він міг полишити боротьбу?

Коли бранця етапом приставили до місця відбування покарання – у м. Балаганськ Іркутської губернії, на свавілля місцевої адміністрації по відношенню до політичних засланців він заплющувати очі не зміг: совість є совість. Та й виразно перед очима бовваніло побите обличчя Надії Сигиди, розчахнута труна Софії Перовської.

Отож, із приводу звірячої розправи 22 березня 1889 р. над ув’язненими Павло Грабовський та його нові товариші по неволі написали відомий протест “Заява російському уряду”. Йшлося так званий Монастиревський бунт – криваво придушений виступ політичних засланців в м. Якутську. Continue reading

Грабовський. Із бенкету людожерності (I)

До 155-річчя від дня народження Павла Грабовського

На якісь кволі та м’якотілі сучасність перетворила деякі слова.

Ось, наприклад, що ви уявляєте, коли чуєте словосполучення “український інтелігент”? Якийсь огрядний дядько у вишиванці, який сходами на другий поверх зійти не може без спітнілого чола та підступної задишки? Чи: самодостатня підтоптана молодичка в етнічному одязі від дизайнерки Любки Чернікової або Олександри Цимбали, котра розпатякує про ген культури? Або: на блошиному базарі короткозорий президент із числа колишніх, хто за інерцією підторговує раритетами та іншою нашою культурною спадщиною?

Виявляється, були інші… Повірте, були.

Є нагода сьогодні уповісти про самобутнього представника української інтелігенції – Павла Грабовського, хто за жахливих умов самодержавної Російської імперії вів особисту боротьбу за національне визволення України. Ні більше, ні менше. За соціальне роз’ярмлення свого народу він поклав життя, а нам, більшості з нас, здається: лише створив милий образ ліричного героя – борця за утвердження справедливого ладу. Continue reading

Нові знахідки містечкових печаток Слобожанщини XVIII ст. (за матеріалами фондів ЦДІА України у місті Києві)

Пам’ятки геральдики й сфрагістики містечок (слобід) Слобідської України XVIII ст. – масив джерел, порівняно недавно введений в обіг українського гербознавства. Попри публікації О.Однороженка у виданнях Українського геральдичного товариства, досить незначні за кількістю описаних пам’яток (практично трьох – печаток Лиманської городової ратуші, Мохнацької городової ратуші й фрагмента печатки Андріївської городової ратуші; атрибуція інших пам’яток є сумнівною), доробок вітчизняних геральдистів не може тут похвалитися серйозними здобутками. Проте насправді в архівосховищах України (й насамперед – фондах Центрального державного історичного архіву України у місті Києві) зберігається велике число документів ратуш і сотенних канцелярій міст Слобожанщини XVIII ст., скріплених печатками місцевих урядів, за якими можна легко відновити картину самобутньої геральдики цього козацького регіону. Першу спробу такої реконструкції автор уже здійснив 2010 р. (опублікувавши дані про печатки п’ яти сотенних міст Слобожанщини середини XVIII ст. – Валок, Золочева, Котельви, Мерефи, Соколового). Continue reading

Павло Арсенович Грабовський і фольклор

До 155-річчя від дня народження Павла Грабовського

(глава з книги: О.І. Дей. Сторінки з історії української фольклористики. — К.: Наукова думка, 1975)

Без особливого перебільшення можна сказати, що немає поета в українській літературі, який би на своєму творчому шляху не натрапляв на безкраї запашні луки народної творчості. Та не кожен з них ходив у ці луки за поезією.

Павло Грабовський належав до плеяди тих митців, які глибоко відчули і понесли в літературу не насмикану на цих луках жменьку барвистих квіточок — художніх тропів, а внутрішній сік і аромат народної поезії, її життєвий соціальний дух. Continue reading