Tag Archives: Суми

Людина-легенда. Ексклюзивне інтерв’ю з ювіляром Михайлом Фоменком

Нашому земляку, відомому футболісту і тренеру, виповнилося 70 років. Михайло Фоменко розповів про футбол, котів, кар’єру, мрії, перемоги і поразки…

Зірка європейського футболу 70-х років минулого століття. Провідний український тренер початку століття нинішнього. Легенда сумського футболу. Гравцем вигравав чемпіонати і Кубки СРСР, ставав володарем Кубка Кубків і Суперкубка в складі «Динамо» (Київ), грав у збірній СРСР; за оцінками фахівців, був одним з кращих центральних захисників Європи. Як тренер перемагав у чемпіонатах України і Кубку, обігравав в єврокубках знамениту «Барселону», вперше в історії вивів збірну України у фінальну стадію чемпіонату Європи.

Це все про нього – про нашого земляка Михайла Фоменка, якому 19 вересня виповнюється 70 років. Дата для будь-якої людини дуже серйозна – є що підсумовувати, є що згадати і про що розповісти. Continue reading

Один рекорд б’є – інший в голові тримає

Зовсім нещодавно ми розповідали про видатну подію в спортивному житті не лише України, а й світу, автором якої став юний краснопільчанин Артем Сіробаба. Тоді, 9 червня за одну хвилину Артем здійснив 34 повторення в підтягуванні з вагою 40 фунтів (18,2 кг) і цим самим перевершив світовий рекорд, внесений до Книги рекордів Гіннеса. Схоже, щоб час очікування підтвердження рекорду не минув дарма, юний рекордсмен замахнувся на ще один. Continue reading

Про досягнення та проблеми Краснопільської ОТГ звітували на UA: СУМИ

20 липня в рамках проекту «Звіти Наживо» в ефірі Суспільного мовника Сумщини телеканалі “UA: СУМИ” звітував Краснопільський селищний голова Юрій Яремчук.

У студії також були присутні представники громадськості: Ніна Мельник, координаторка офісу реформ у Сумському регіональному відділенні Асоціації міст України, а також Юрій Зарко, Білопільський міський голова. Continue reading

«Золото» турніру здобули дівчата з Краснопілля

Футбол – не суто чоловіча гра.

В черговий раз це довели дівчата, які у Сумах розіграли нагороди міні-футбольного турніру. За медалі весняного турніру на майданчику футбольного центру «Барса» вели боротьбу п’ять дівочих команд.

«Краснопілля, Недригайлів і три сумські команди. Наймолодшій – сім років. І до десяти» – говорить організатор турніру Марина Стрілецька. Continue reading

Антон Павлович Чехов і Глибне

Сім’я Чехових в Сумах

Прочитавши назву цієї розвідки, спершу можна заперечити – ну що може єднати відомого російського  письменника і невелике сільце на Україні… Насправді ж, просто саме дослідження історії Глибного пов’язане з деякими труднощами. Так, в роки Другої Світової війни село було майже повністю знищене і в ньому навряд чи знайдеться бодай одна довоєнна будівля або навіть старі побутові речі домашнього вжитку. Друга проблема, яка фактично випливає з першої – у Глибному досить мало корінного населення, особливо – людей старшого віку. І якщо історію сусідньої Самотоївки можна викласти, немов з кубиків, з історій окремих сімей, родовід яких нерідко налічить зо три сотні років, то Глибне – це вінегрет з прізвищ найрізноманітнішого походження, серед яких важко знайти людину, спроможну вказати на місце, де до війни жили предки. На щастя, сучасний технічний рівень оснащення краєзнавця дає можливість знаходити нові, навіть зовсім не відомі раніше джерела та матеріали для дослідження історії рідного краю, що і стало приводом для цієї розповіді…

Достатньо й разу побувати в Глибному, щоб помітити, – воно ніби розділене на дві частини. Справді, одна його частина, – велика, з усіма прийнятими ознаками центру села, – знаходиться на шляху до Миропілля. Друга частина знаходиться на Сумській дорозі та веде вбік від неї в сторону залізничної станції. І це неспроста. В давні часи Глибне почало розбудовуватись саме з того місця, де зараз його центральна частина. А от біля дороги з Сум на Краснопілля, станом на середину XIX-го століття, був тільки постоялий двір. Continue reading

Мандрівки педагога І.М.Сбітнєва Краснопільщиною у 1830-х рр.

Пізньої осені, коли рано темніє, небо вкриває густа сіра пелена, по шибках стукотить дощ, а то і перші снігові ковдри вкривають простори рідного краю, для краєзнавця настає пора творчої діяльності. Зручно примостившись в кріслі за прямокутником монітора з філіжанкою запашного чаю, він впорядковує зібрану раніше інформацію, переглядає матеріали у пошуках згадок на обрану тему, підводить підсумки розвідок у нових нарисах. Нерідко, праця над однією темою зароджує несподівані витоки для опусів, писати котрі не було у планах. Ось і цього разу, – у пошуках додаткових аргументів для чергової розвідки, трапились цікаві згадки про наш край двохсотрічної давнини.

Сбітнєв Іван Матвійович – свого часу досить відомий український педагог, засновник шкіл на Волині і Поділлі, приятель Петра Гулака-Артемовського, автор першої згадки про «Історію Русів». Родом з Новгород-Сіверщини, з 1816 р. навчався у нещодавно заснованому Харківському університеті. Найкоротший шлях до Харкова з півночі Чернігівщини, звичайно, – через Суми й нинішню Краснопільщину. Яку й перетинав бричкою щороку, щонайменше. Через дев’ять років після закінчення університету, вирішив згадати чудові студентські часи, відвідавши Харків. Continue reading

Можливість поділитися теплом серця

Не один рік учнівський та педагогічний колективи Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів займаються благодійністю. Вони збирають гроші на ярмарках на новеньку музичну апаратуру для школи, то зносять продукти харчування, кошти, малюють малюнки, плетуть маскувальні сітки для потреб бійців української армії. А нещодавно відгукнулися на звернення допомогти обласному спеціалізованому будинку дитини у місті Суми, де знаходяться дітки віком від народження до 6 років.

Дізнавшись про те, що необхідно маленьким жителям цього закладу, за тиждень учні школи зібрали чималенький гуманітарний вантаж: багато одежини для малюків, іграшки, гроші, за які придбали соки, цукерки, памперси, соски, пустушки, миючі засоби, зубні пасти та ін.

До благодійної акції школярів доєдналися і приватні підприємці, які працюють на Краснопільському ринку. Вони через школярів передали новенькі речі для мешканців Дитячого будинку. Завантаживши весь крам до автобуса, представники шкільного благодійного десанту у супроводі вчителів, вирушили до місця призначення. Про те, що до будинку дитини прибудуть юні волонтери, керівники закладу знали, адже про їх приїзд домовились заздалегідь.
Continue reading

Ганна Гідора – український художник-живописець, майстер ленд-арту, педагог, організатор міжнародних пленерів

161103_h_gidoraГідора Ганна Володимирівна – український художник-живописець, майстер ленд-арту, педагог, організатор міжнародних пленерів.

Член Спілки художників України (з 2006). Учасник виставок з 1985. Живе (з 2001) і працює в Києві.

Народилася 9 грудня 1959 року в с. Студенок (тепер Миропілля) Краснопільського району Сумської області. Навчалася (1978-1983) в Сумській художній студії Бориса Борисовича Данченка, якого вважає своїм наставником у мистецтві, продовжила освіту на художньо-графічному факультеті Курського педагогічного інституту (1981-1986).
Continue reading

Про сумських буржуазних націоналістів періоду побудови світлого майбутнього

160521_M_DankoДо 90-річчя від дня народження Миколи Михайловича Данька

Їх називали буржуазними націоналістами, дисидентами, шестидесятниками, ворогами радянської влади. І лише за те, що вони любили свій край, свою мову, шанували історію і не забували про її чорні плями. Вони не могли мовчати, коли навкруги коїлось безглуздя. Микола ДАНЬКО, Геннадій ПЕТРОВ, Михайло ОСАДЧИЙ, Юрій ЦАРИК, Анатолій СЕМЕНЮТА… Цих людей більшість із сумської творчої інтелігенції пам’ятає, шанує, вклоняється. А були часи, коли їх викреслювали з буття, таврували, зводили з розуму.

Народжені патріотами

Між Миколою Даньком і Геннадієм Петровим незначна десятирічна різниця у віці. Вони навчались в одному вузі, на факультеті журналістики Львівського державного університету. Жили в гуртожитку, працювали в Сумах, обидва зазнали утисків (один більше, другий менше). Та й померли вони майже водночас: Микола в 1993 р., Геннадій — у 1996 р. Continue reading

Віта СЕМЕРЕНКО: Я живу біатлоном і без нього не уявляю своїх буднів

160421_Vita_Semerenko1У програмі про біатлон «150 штрафних» на «Радіо Спорт» 19 квітня Віта Семеренко розповіла про те, як боролася з травмою спини, про свою залежність від лиж, про свої нинішні тренування і про те, як критикує Валю після невдалих гонок.

– Віто, чим зараз займаєшся, як себе почуваєш? Почнемо із загального, а далі з тобою поспілкуємось більш детально.

– Чим я займаюсь? Звичайно, в першу чергу підтримую свою фізичну форму, катаюсь на лижоролерах, адже, на жаль, зима закінчилась. Зараз знаходжусь вдома в м. Суми, тренуюсь на базі «Динамо» в Токарях.

– Віто, ти з якимось сумом сказала, що зима закінчилась?

– Так, адже я скучила за своїм улюбленим видом спорту, за лижами. На жаль, я стала на сніг лише в кінці грудня і не встигла насолодитись цим ковзанням, яке відчуваєш на лижні.
Continue reading