Tag Archives: Угроїди

Світле ім’я її – Світлана

Чи ж є ніжніший, веселіший, радісніший і дорожчий звук для вчительського серця, ніж оцей малиновий дзвін звичайного шкільного дзвіночка? В ньому все моє життя, радість праці, любов до дітей, особисте щастя. Школо моя! Радість моя! Ти живеш в моїй пам’яті такою, якою я побачила тебе в перші роки навчання і коли вже свідомо ступила на твій поріг молодою та зеленою вчителькою. Ти залишаєшся в моїй пам’яті назавжди, як свідок моєї неповторної юності.

Світлана Снісаренко

Народилась Світланка у листопаді 1943 року. Родина вчителів вже мала двох синочків. Так склалась доля, що з шестимісячного віку дівчинку та її братів виховувала молода дружина батька, яку вони звали мамою. На той час подружжя Покидченків Юрія Лавроновича – хіміка-біолога за фахом, та Марії Іванівни – вчительки початкових класів, проживало у селі Парне Сумського району. Continue reading

Краснопільський «Зорепад» 2017-го

Вже стало традицією кожного року у грудні місяці проводити районний фестиваль «Зорепад» у концертному залі Краснопільської дитячої музичної школи. Сам фестиваль був започаткований у 2003 році, розширив свою географію і кількість учасників. Так у цьому році участь взяли 31 учень – юні вихованці віком від 5 до 14 років, які завітали на фестиваль із Осоївки, Глибного, Самотоївки, Угроїд, Хмелівки та інших сіл нашого району. Continue reading

З добром у серці легше в світі жить

Подивись і здивуйся, яка гарна осінь. В цій порі року зійшлися весна і літо, але господарка все ж таки осінь, бо у неї є всі кольори природи життя. У ці жовтневі дні народилися наші ювіляри Бондарєва Лідія Олексіївна – 7 жовтня 1962 року, та її чоловік Бондарєв Володимир Вікторович – 28 числа цього ж місяця і року. У сумі їхні ювілеї становлять 110 років, як не подивися – а ювілей!

Сім’я Бондарєвих проживає в Угроїдах з 1984 року. Молоді, енергійні, завзяті і активні спеціалісти приїхали в Угроїдський радгосп за направленням після закінчення Сумського сільськогосподарського інституту працювати агрономами. У людини у житті є два шанси на удачу – сліпий випадок і вибір. Хоча яким би не був випадок, перемога завжди на боці вибору. Люди обирають добро і зло, світло чи темряву, працю чи неробство. У кожного свій вибір по життю. Тож у нашої подружньої пари теж були щасливий випадок і вибір залишитися у нашому селищі, чи виїхати десь. Володимира призвали у армію, а Ліда з сином Юрчиком залишилися чекати його у селищі. Листувалися майже кожного дня, дочекалася молода дружина і мама коханого чоловіка, а Юрчик татка. Continue reading

Берегиня роду свого

Сьогодні розповідь про нашу ювілярку, щиру, дивовижну людину, унікальну, щасливу маму, найкращу дружину, жінку з великим серцем, уродженку смт Угроїди Бондарєву Світлану В’ячеславівну. Їй 3 вересня цього року виповнилось 55. Цій жінці Господь дав доброту і теплоту, які вона дарує тим, хто ніколи їх не відчував, тим, кого вона хоче відігріти. Вона взяла віру і ділиться з кожним, у кого цієї віри немає. Взяла надію, і підтримує нею тих, хто почав її втрачати. Взяла любов і несе цю любов всьому світу. Для Світлани В’ячеславівни любов – це повітря, а без повітря немає дихання, а з цим почуттям у серці дихається легко. Про добрі справи, зроблені цією жінкою окрема розповідь. У народі говорять, що добра людина із скарбниці свого серця добуває добро, а лиха людина із злої скарбниці добуває лихо. Світлана В’ячеславівна – це добра, мудра, гуманна, правдива людина, оптимістка по життю.

Дитинство Світлани проходило у мальовничих Угроїдах. Вже тоді доля посилає випробування – тяжка хвороба на десять років прикувала до ліжка її маму. Всі турботи про найдорожчу людину лягли на дитячі плечі. Але це не зламало тендітну білявочку, а загартувало та додало в її серце милосердя. З дитячого будинку повертає в родину братика Михайлика, стає йому опікуном. Після успішного закінчення школи вступає до Лебединського педагогічного училища на факультет дошкільного виховання. Continue reading

Наша рятівниця

…Вже котру добу на вулиці господарювала заметіль. Вітер кружляв понад хатами, жбурляв холодним снігом, заглядав у кожну шпаринку, замітав дороги і маленькі стежки, вкриваючи все навкруги білим покривалом. Небо було сіре і похмуре. На землю поволі спускалися сутінки. Тиха, безлюдна вулиця готувалась до сну. Тільки одинока постать кудись поспішала по майже невидимій доріжці. Зупинялась, відвертаючись від пронизливого вітру, а потім знову йшла, важко переступаючи в глибокому снігу.

Чи часто ми замислюємося над тим, для чого прийшли у цей світ? Хтось починає думати про це, проживши половину свого життя, хтось зовсім над цим не замислюється, пливучи за течією життя, а хтось з дитинства впевнено йде до своєї мети, сіючи кругом себе добро, примножуючи любов, щедро даруючи людям тепло свого серця.

Господь створив людину на добро, дав кожній талант, аби вона змогла реалізувати себе в цьому житті. Кожен із нас обирає свій життєвий шлях, і тільки від нас залежить, якими ми будемо – добрими чи поганими, що принесем у це життя, який слід залишимо після себе після завершення нашого земного буття.
Continue reading

В нього є мудрість серця

Сьогодні моя розповідь про ювіляра Радівілова Юрія Івановича. Йому 50 років, він народився 6 лютого 1967 року в селищі Угроїди, де мешкає і нині. Тут його родина, сім’я, друзі, куми, сусіди. Була у нього не одна можливість переїхати до іншого міста або іншої країни, але чоловік цього робити не планує, бо він патріот свого села, району, своєї країни. Якби у нашому житті більше таких керівників, як Юрій Іванович, які звертають увагу на проблеми простих людей, ми б давно жили зовсім в іншій Україні – заможній, працьовитій, квітучій.

Спочатку дивуєшся, як він зумів зберегти чистоту сердечну, чуйність душевну? Його благородна інтелігентність, шляхетна скромність, органічна доброзичливість, вміння делікатно і не нав’язливо прийти на допомогу, просто зворушують. І що дуже приємно, інтелігентність і добре серце абсолютно не заважають бути йому твердим, впевненим, наполегливим і терплячим.
Continue reading

Олександр Ушкаленко – майстер спорту міжнародного класу з лижних гонок


Олександр Анатолійович Ушкаленко (*02.08.1964, смт. Угроїди Краснопільського району Сумської області) — майстер спорту міжнародного класу, чемпіон світу з лижних гонок серед юніорів (1983, 1984), багаторазовий чемпіон України, срібний та бронзовий призер зимової спартакіади народів СРСР, учасник Олімпійських ігор у Нагано (Японія) 1998 року, старший викладач кафедри спортивних дисциплін та фізичного виховання Навчально-наукового інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка.

Олександр Ушкаленко народився 2 серпня 1964 року в селищі Угроїди Краснопільського району Сумської області. Середню освіту здобув в Краснопільській середній школі № 2. Саме в школі Олександр закохався в спорт, лижі та пізнав смак перших перемог під керівництвом шкільного учителя Володимира Павловича Сумця, який став для Сашка фактично першим професійним тренером.
Continue reading

НЕЗЛАМНА І НЕСКОРЕНА

160821_H_Sokil_1Україна відзначає 25 річницю Незалежності. Кожен з нас сприймає поняття волі, свободи, назалежності по-своєму. Для когось, можливо, це просто слова без змісту і зобов’язань перед країною, громадою. Ось тоді все більше з’являється розмірковувань на кшталт «А що дала мені ця держава?» і майже не чути питання: «А що я зробив для неї?». На жаль, перших ми бачимо, чуємо часто, вони на перших шпальтах газет, вони не зникають з телеекранів, а ось про представників другої категорії ми мало що знаємо, і інколи дізнаємося про складне, трагічне життя лише після їх смерті.

Справжні герої України залишаються в тіні. Нехай Галина Іванівна Сокіл не захищала Україну з автоматом чи гранатою, і ті передані нею кілька цидулок у зв’язковій ланці ОУН лише піщинки у великій справі, однак цей внесок у мрію її життя – незалежну Україну, коштував їй руки і десяти років ув’язнення. Цей матеріал – своєрідна спокута перед мужньою жінкою, якої вже немає серед нас.
Continue reading

Я ЛЮБЛЮ УГРОЇДИ

160804_Uhroidy1Саме таким гаслом 30 липня зустрічали Угроїди своїх жителів, гостей та всіх, кого доля розкидала по різних куточках країни, але, незважаючи на це, хто все ж вважає наше селище своєю малою батьківщиною. Вже стало доброю традицією саме напередодні свята Святого пророка Ілії, на честь якого освячено духовну скарбницю Угроїд – храм, проводити інше, не менш важливе свято – День селища. В цей день різко збільшується населення Угроїд, бо звідусіль на свято поспішають родичі, друзі, знайомі і просто сусіди з навколишніх сіл, щоб розділити з нами радість.

Ще задовго до початку свята лунала над селищем весела музика, на дітлахів чекали атракціони та батути, в повітрі розчинялися смачні пахощі шашликів та пиріжків, а око милувала красиво прикрашена імпровізована сцена та виставка робіт майстрів декоративно-вжиткового мистецтва. Багато прекрасних витончених робіт місцевих майстрів та майстринь було представлено на ній, але, звичайно, найбільше було вишивок: хрестиком, бісером, стрічками. Автори цих робіт А.С. Блужан, Г. О.Рашевська, Ю.А.Ярош, С.В.Бондарєва. Приємно вразили роботи по дереву молодого майстра В.С. Заїки, а його мама Н.А. Заїка поповнила експонати виставки чудовими картинами, написаними в різних техніках. Не залишилися осторонь і майстрині бісероплетіння. Роботи Ю.О.Тетянченко, К. М. Гримайло, сімейного тандему Дробот Н.Г. та її доньки Тетяни вражали красою та довершеністю.
Continue reading

Відродженню Угроїд бути

160708_Uhroidy1Угроїди – це селище міського типу, яке розвивалося протягом 300 років. За цей час ми багато чого досягли. І економіка, і соціальна сфера були на вищому рівні. Ферми розростались, поля колосились, лікарня та цукровий завод працювали повним ходом, пекарня годувала жителів свіжою здобою, школи, дитячі садки, бібліотеки та музеї завжди були наповнені дзвінкими голосами дітлахів… Одним словом, роботи було сповна.

Та в якийсь момент все, наче, зупинилось. Ферми, пекарня як і деякі садки, закрились, лікарня зменшила свою роботу до мінімуму, бібліотеки стали менше відвідувати, а завод і зовсім розібрали.

Як сьогодні пам’ятаю купу екскаваторів, які все рили та розбивали величезний «притулок» робочих, а вантажні автомобілі замість звичайної справи постачання цукрового буряку, вивозили вже «непотрібні» деталі цільного механізму. Це все поступово призвело до зменшення населення в рази: із чотирьох тисяч до двох (за даними 2013 р.).
Continue reading