Tag Archives: Запсілля

Гейко Дмитро Єфремович – ветеран війни, доктор медичних наук, професор із Запсілля

Гейко Дмитро Єфремович (25.04.1926, с. Запсілля Миропільської волості Грайворонського повіту Курської губернії (нині – Сумський район Сумської області) – 15.07.1999, Харків) – лікар-патологоанатом, доктор медичних наук (1970), професор (1975). Учасник 2-ї світової війни. Вища освіта: Харківський медичний інститут (1953). Працював: від 1953 – Харківський медичний інститут; від 1975 – професор кафедри патологічної анатомії педіатричного факультету Харківського медичного інституту, водночас 1974–86 – декан педіатричного факультету. Сфера наукових інтересів: проблеми загальної патологічної анатомії, патологічної анатомії серцево-судинної системи та післяопераційних легеневих ускладнень, туберкульозу. Співавтор перекладу українською мовою підручника А.Струкова та В.Сєрова («Патологічна анатомія». Х., 1999). Continue reading

Круть Олександр Анатолійович – доктор технічних наук, фахівець у галузях вугільної промисловості, енергозбереження

Круть Олександр Анатолійович (02.08.1951, с. Запсілля Миропільського (зараз – Сумського) району Сумської обл.) – фахівець у галузі вугільної промисловості, доктор технічних наук. Вища освіта: Донецький політехнічний інститут (1973). Працював в Інституті гірничої механіки та технічної кібернетики (Донецьк, 1973–77); Міністерстві вугільної промисловості УРСР (Донецьк, 1977–85); Управлінні справами Ради Міністрів УРСР (1986–91); на керівних посадах в органах державної влади України (1992–2012); Головний науковий співробітник Відділу енерготехнологічного використання твердого палива Інституту вугільних енерготехнологій НАН України (Київ, 2012–2016); професор кафедри логістичного управління та безпеки руху на транспорті Східноукраїнського Національного Університету ім. Володимира Даля (Сєвєродонецьк, з 2016 р.). Основний напрям наукових досліджень – розроблення технологій підготовки твердого палива, зокрема кам’яного вугілля з високим вмістом натрію та хлору, для спалювання в енергетичних та теплофікаційних котлах. Встановив залежність гранично можливої масової концентрації водовугільної суспензії від густини фаз, пористості й виходу легких речовин з вугілля. Continue reading

Леонід Дідоренко: Храми Краснопільщини (IV)

До 95-річчя від дня народження Дідоренка Леоніда Дмитровича

ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ (IV)

(продовження)

Храм Успіння Пресвятої Богородиці у Великій Рибиці

Перший храм у Великій Рибиці був дерев’яний. Про дату його будівництва ми дізнаємося з документів, знайдених серед архівів Миропільського Білгородського монастиря. Уривки з цього документа, який має назву «Грамота царей Иоанна и Петра Алексеевича Белгородскому воеводе боярину Борису Петровичу Шереметьеву», взяті нами у відомого українського історика А.І. Багалія: «а в прошлом в 189 году после смерти деда велено мною землею и всякими угодьи владети бабки Агафьи и деди его Матвею и отцу его Ивану и по старым межам и урочищам и бабка его в том поместье после смерти мужа своего построила церковь в имя Успения Пресвятые Богородицы». Continue reading

Археологія Миропілля

Село Миропілля – розташоване на лівому березі річки Псел, за 30 кілометрів від обласного центру, і за 25 кілометрів від міста Суджа.

Археологічні знахідки свідчать, що люди селилися тут протягом багатьох століть. При розкопках, які велися далеко не фахівцями, були виявлені залишки городища (мал. 1) і курганні могильники сіверян VІІІ – Х століття, скарб із 295 арабських монет. Ця остання знахідка свідчить, що мешканці прадавнього поселення спілкувалися з торговими людьми, які везли товари з країн Сходу і Заходу відомим колись торговим шляхом, який пролягав тут, з’єднуючи літописне місто Куяву (Київ) з Булгаром (столицею булгар на Волзі) (мал. 2). Шлях цей проходив вздовж правого берега Псла і одна з постійних зупинок купців була неподалік Миропілля (на околиці нинішнього Запсілля). Continue reading

Дорогу здолає тільки той, хто не зупиняється

У Миропіллі впевнені: ярмарок відновиться.

Новостворена територіальна громада з центром у Миропіллі на Сумщині поступово окреслює соціально-економічні контури життєдіяльності

Нещодавно обрану голову Миропільської об’єднаної територіальної громади Олену Ординець у сільраді застати вельми складно. Ось і того дня, коли домовилися про зустріч, на спілкування випало лише десяток хвилин – у районному центрі на неї чекали нагальні справи, пов’язані з оформленням та одержанням освітньої та медичної субвенцій.

Утім, це лише один проблемний штрих, яким переймається сільський голова, хоч до подібного робочого графіка їй не звикати. Але останні два місяці після виборів видалися особливо гарячими.

Як наголосила співрозмовниця, об’єднатися не становило особливої проблеми, бо люди висловили готовність гуртом вирішувати всі питання, яких накопичилося аж занадто. А ось сам процес становлення виявився не просто складним. Continue reading

Руслан Головенко – поет із Запсілля

150923_R_Golovenko
Головенко Руслан Васильович (26.09.1938, с. Томичі Білогорського району Амурської обл., Росія – 25.09.1999, Харків) – поет. Кандидат сільськогосподарських наук (1979). Член Спілки письменників України (1974). Закінчив Харківський зооветеринарний інститут (1962), Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Горького у Москві (1979). Працював зоотехніком у Дагестані, Дніпропетровській та Харківській областях. Був директором тресту радгоспів у Харкові та племзаводу «Тростянець» на Чернігівщині. Друкуватися почав у 1957 році. Писав російською мовою. Автор збірок віршів «Лицо земли» (К., 1963), «Левый берег» (Дн., 1967), «Малиновый клевер» (Х., 1972), «Лестница к солнцу» (К., 1977), «Лебеди над степью» (Х., 1979), «Миг возвращения» (Москва, 1981), «Лирический момент» (Х., 1982), «Мирополье» (К., 1986), «Стихотворения» (К., 1988).

Руслан Васильович Головенко народився у 1938 році у селі Томичі Амурської області в Росії. Дитячі і юнацькі літа  майбутнього поета минули вже в Україні — у селі Запсілля Краснопільського району Сумської області. Професійну освіту Руслан Головенко здобув у Курському сільськогосподарському технікумі та Харківському зооветеринарному інституті.

Принагідно варто зазначити, що з цим інститутом пов’язані імена багатьох талановитих українських та російських митців та майстрів слова. Харківський зооветеринарний інститут (зараз – Харківська державна зооветеринарна академія) свій родовід веде від Харківського землеробного училища, заснованого ще в середині ХІХ століття. Випадково чи ні, але саме в Харківському землеробному училищі в кінці XIX — на початку XX ст. навчалось багато у подальшому відомих письменників, поетів і драматургів, видатних вчених. Зокрема, у цьому училищі навчалися видатні українські письменники та поети, уродженці Слобожанщини Олександр Олесь (який у 1902 році закінчив також Харківський ветеринарний інститут), Олекса Слісаренко, Гнат Михайличенко (більше того, відомий український діяч і письменник Гнат Михайличенко народився в слободі Студенок, що зараз є частиною Миропілля, тобто Гнат Михайличенко з Русланом Головенком – близькі земляки). Олександр Олесь в роки свого навчання разом з майбутнім відомим російським письменником Костянтином Треньовим видавав рукописний журнал «Комета». У Харківському зоотехнікумі з 1920 до 1928 р. викладачем української мови та літератури працював відомий український письменник, актор, мистецтвознавець і режисер Гнат Хоткевич (псевдонім Гнат Галайда).
Continue reading

ТОВ «Псьол»: соціально-відповідальний бізнес і територіальні громади

150921_Psel_ltd1
ТОВ АФ «Псьол», де директором є М.П. Калініченко, – одне з найкращих, найпотужніших високорентабельних господарств Краснопільщини. Тут не обмежуються лише розвитком економічної складової господарства. Сільгосппідприємство першим в районі запровадило модель розвитку територіальних громад: Запсільської, Миропільської та Малорибицької на основі співпраці із соціально-відповідальним бізнесом. Ініціатором цього став Микола Петрович. Розпочав він з будівництва і капітального ремонту доріг. За кілька останніх років прокладені шляхи з твердим покриттям і відремонтовані до всіх населених пунктів, на території яких ТОВ «Псьол» здійснює виробничу діяльність.
150921_Psel_ltd2
– Дороги – це артерії життя, – говорить М.П. Калініченко. Без нормальних шляхів не можливе комфортне проживання сільських жителів, тож нещодавно відремонтована дорога з Малої Рибиці до Великого Приколу. Тепер жителі цього невеличкого віддаленого села не переймаються, як дістатися до центральної садиби. Також керівник ТОВ «Псьол» продемонстрував ще одну новобудову – дерев’яний міст через річку Заудава в районі Пенянки. Він споруджений будівельниками господарства якісно і надовго. Міст здатний витримувати автомобілі вантажопідйомністю до 60 тонн. Жителі Пенянки і Миропілля вже встигли оцінити переваги нового мосту, який сприятиме надійному сполученню з Миропіллям у будь-яку пору року.
Continue reading

Цей день в історії району. 20-28 вересня

150921_Krasn_hist_day1
На Угроїдському цукрозаводі хочуть семигодинного робочого дня, в Миропіллі громада бере до рук рушниці і полює на невідомого піромана, який за одну ніч влаштував три підпали. Такими подіями, і не лише, запам’яталися дні в історії району в різні роки.

***
150921_Krasn_hist_day2
1781. 21 вересня затверджено Герб Миропілля, створений герольд-майстром, дійсним статським радником Волковим. Цей герб являв собою щит, на якому згідно опису «…в верхней части – герб Харьковский, в нижней – засеянное рожью поле и на серебряном поле две ветки маслины (ветви мира), обозначающее имя сего города».

 

Continue reading

Олександр Якович Ладний – доктор медичних наук, професор

150821_O_Ladnyi
Ладний Олександр Якович (25.04.1940, с. Запсілля Сумської обл. — 4.05.2008, Львів) — професор кафедри фтизіатрії і пульмонології (від 1995).

Закінчив медичний факультет Львівського медичного інституту (1963).

Працював: дитячий хірург 4-ї міської лікарні Львова (1963-64); торакальний хірург (1964-67), завідувач торакального відділу (1967-76) пульмонологічної лікарні Львівської залізниці; заступник головного лікаря (1976-78), головний лікар (1978-81) Львівського обласного протитуберкульозного диспансеру; заступник завідувача (1981-87), завідувач (1987-90) Львівського облздороввідділу; асистент (1990-93), доцент (1993-96), професор (від 1996) кафедри фтизіатрії та пульмонології Львівського медичного університету.

Кандидат медичних наук (1988), доцент (1993), доктор медичних наук (1994), професор (2001). Заслужений лікар України (2004).
Continue reading

Любов Яківна Ладна-Роговська – видатний фармакогност, педагог і науковець

150717_Ladna-Rohovska01
ЛАДНА-РОГОВСЬКА Любов Яківна (20.08.1931, с. Запсілля Сумської обл. – 15.10.2013, м.Львів) — доктор фармацевтичних наук (1976), професор (1977), завідувач кафедри фармакогнозії (1970–1995) Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

ВИДАТНИЙ ФАРМАКОГНОСТ, ПЕДАГОГ І НАУКОВЕЦЬ
До 80-ліття професора Любові Ладної-Роговської

20 серпня 2011 року виповнилося 80 років професору, доктору фармацевтичних наук, Відміннику охорони здоров’я, колишньому завідувачу кафедри фармакогнозії і ботаніки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Любові ЛАДНІЙ-РОГОВСЬКІЙ.
150717_Ladna-Rohovska02
Любов Яківна народилась у селі Запсілля Краснопільського району Сумської області. У 1949 році, після закінчення середньої школи, приїхала до Львова і, успішно склавши вступні іспити, стала студенткою фармацевтичного факультету Львівського державного медичного інституту. Під час навчання виявила зацікавлення до наукових досліджень, що проводились на факультеті, активно займалась громадською роботою.
Continue reading