Ще кілька днів тому Віта Проценко щоранку прокидалася з думкою про те, скільки ще потрібно встигнути: знайти приміщення, домовитися про ремонт, закупити обладнання, вкластися у строки грантової програми. І головне — не підвести чоловіка та не втратити віру, що все вийде.
Тепер вона стоїть за стійкою власної кав’ярні «Лев кава», усміхається відвідувачам і вже впізнає тих, хто став постійним гостем. Continue reading
Втрата близької людини під час війни — це біль, який важко вгамувати, але пам’ять про полеглих героїв може ставати джерелом світла, сили та натхнення для тих, хто залишився. Через рік після загибелі воїна Романа Лисенка його сестра Лілія започаткувала медове виробництво під назвою «КуМед». Ця назва — ніжне відсилання до військового позивного Романа («Кум»). Для сім’ї створення власної справи стало не лише способом вшанувати пам’ять про захисника, а й можливістю віднайти сенс та наснагу рухатися далі після найважчого року у житті. Continue reading
У травні 2026 року біля озера Чеха у Сумах з’явився ще один затишний і водночас скорботно-пам’ятний острівець. Здійснилася мрія родини загиблого Героя з Краснопілля Богдана Рудики (позивний «Бурий»). Мужній сержант-штурмовик загинув 28 квітня 2025 року. У той час молоде подружжя саме планувало дізнатися на УЗД стать дитини, на яку так чекало… На жаль, Катерина Рудика цю новину дізналася вже сама. Ще до народження донечці дали ім’я на честь загиблого тата. «Звісно, вона буде Богданою», — в один голос відповіли колись на запитання сестра Руслана та дружина Катя. Continue reading
Мирне Краснопілля: спогади про життя, яке у нас відібрали
Колись наше Краснопілля жило зовсім іншим, тихим і водночас бурхливим життям. Селище вирувало подіями, а місцева молодь активно шукала себе в спорті. Футбольні баталії, лижні гонки та, звісно, паверліфтинг, з якого Краснопілля неодноразово приймало змагання різних рівнів. Continue reading
Для Надії Скоропад музей Павла Грабовського у селі Грабовське був не просто місцем роботи. Ще п’ятикласницею вона стала екскурсоводкою, а згодом усе трудове життя присвятила бібліотеці й музею. Тут зустрічали гостей з усієї України та з-за кордону, збирали старовинні рушники, поповнювали експозицію новими знахідками, відкривали для відвідувачів життя поета, який народився саме в цьому селі. Continue reading
Павло Грабовський із Сумщини був поетом, публіцистом і перекладачем. У пам’ять про нього назвали село, у якому народився, — Грабовським. Коли поету було трохи більш як 20 років, його заарештували, а згодом відправили на заслання. Жити до України він більше не повернувся. Розповідаємо, як поет друкувався у Львові — за тисячі кілометрів від поселень, у яких жив, мав три кохання, а його син став фізиком — і долучився до створення сучасного телебачення. Continue reading
Валентина Іванівна Ярмош сьогодні мешкає в Сумах. Але сама вона на це лише сумно посміхається.
— Я не міська жителька, — каже жінка. — Мій дім в Угроїдах. Переїзд до міста не був її вибором. За неї це зробила війна.
Вона мешкає у квартирі, яку колись отримав її батько, працівник «Хімпрому», але справжнім домом вважає інше місце — свою садибу в Угроїдах, де пройшло майже все життя, де народилися і виросли діти, де кожне дерево посаджене власними руками і де залишилася частинка її душі.
— Я не розумію, як тут жити, — розводить руками Валентина Іванівна. — Це не життя.
Майже щотижня вона намагається вирватися додому. Туди, де зараз немає нормального життя, де небезпека чатує на кожному кроці. Де немає світла, газу і води. Де постійно чути війну. Але там залишилися її кури, коти, собаки, ягничка з ягнятком і спогади. І все це для неї однаково важливе. Continue reading
Війна, міграція, низькі зарплати та вигорання змінюють не лише життя людей, а й роботу регіональних медіа. Редакції на Сумщині дедалі частіше стикаються з нестачею журналістів, операторів, smm-фахівців і менеджерів, через що відкладають запуск нових проєктів, змінюють формати роботи та навчають працівників з нуля.
Регіональна представниця Інституту масової інформації у Сумській області Ольга Панфілова поспілкувалися з керівниками чотирьох сумських медіа, щоб з’ясувати, кого сьогодні найважче знайти, як редакції долають кадрову кризу та як вона впливає на контент. Continue reading
До початку великої війни в Рижівці хати стояли впритул до російських осель, кури спокійно гуляли через кордон. В Іскрисківщині людей об’єднував сільський клуб, пісні й ремесла. А в Миропіллі селяни виготовляли віники — цим і заробляли. Так до повномасштабного вторгнення жили прикордонні села Сумщини. Знайшли архівні відео на сайті «Суспільне Медіатека» про сім населених пунктів на кордоні з Росією. зараз частина з них зруйнована, а деякі окуповані. Розказуємо, яким тут було життя до вторгнення. Continue reading
Центр життєстійкості Миропільської громади почав працювати у жовтні 2024 року, але через постійні обстріли він за кілька місяців призупинив діяльність. Наприкінці того ж року Центр був релокований до Сум. Тут фахівці в більш безпечних умовах продовжили свою роботу. Нині вони проводять індивідуальні консультації та групові заходи, підтримують ветеранів, родини військових, вчать долати стрес і тривожність дітей та дорослих. Continue reading
