Від штанги до «крил»: як спорт і характер колишнього паверліфтера гартують перемогу на Донеччині

Мирне Краснопілля: спогади про життя, яке у нас відібрали

Колись наше Краснопілля жило зовсім іншим, тихим і водночас бурхливим життям. Селище вирувало подіями, а місцева молодь активно шукала себе в спорті. Футбольні баталії, лижні гонки та, звісно, паверліфтинг, з якого Краснопілля неодноразово приймало змагання різних рівнів. Continue reading

Музей, який був частиною життя. Історія Надії Скоропад з Грабовського

Для Надії Скоропад музей Павла Грабовського у селі Грабовське був не просто місцем роботи. Ще п’ятикласницею вона стала екскурсоводкою, а згодом усе трудове життя присвятила бібліотеці й музею. Тут зустрічали гостей з усієї України та з-за кордону, збирали старовинні рушники, поповнювали експозицію новими знахідками, відкривали для відвідувачів життя поета, який народився саме в цьому селі. Continue reading

Три кохання, син-винахідник і заслання до Сибіру. Розповідаємо про поета із Сумщини Павла Грабовського

Павло Грабовський із Сумщини був поетом, публіцистом і перекладачем. У пам’ять про нього назвали село, у якому народився, — Грабовським. Коли поету було трохи більш як 20 років, його заарештували, а згодом відправили на заслання. Жити до України він більше не повернувся. Розповідаємо, як поет друкувався у Львові — за тисячі кілометрів від поселень, у яких жив, мав три кохання, а його син став фізиком — і долучився до створення сучасного телебачення. Continue reading

Ягничка і чотири відра картоплі. Мрія Валентини Ярмош, про день, коли можна буде повернутися в Угроїди

Валентина Іванівна Ярмош сьогодні мешкає в Сумах. Але сама вона на це лише сумно посміхається.

— Я не міська жителька, — каже жінка. — Мій дім в Угроїдах. Переїзд до міста не був її вибором. За неї це зробила війна.

Вона мешкає у квартирі, яку колись отримав її батько, працівник «Хімпрому», але справжнім домом вважає інше місце — свою садибу в Угроїдах, де пройшло майже все життя, де народилися і виросли діти, де кожне дерево посаджене власними руками і де залишилася частинка її душі.

— Я не розумію, як тут жити, — розводить руками Валентина Іванівна. — Це не життя.

Майже щотижня вона намагається вирватися додому. Туди, де зараз немає нормального життя, де небезпека чатує на кожному кроці. Де немає світла, газу і води. Де постійно чути війну. Але там залишилися її кури, коти, собаки, ягничка з ягнятком і спогади. І все це для неї однаково важливе. Continue reading

Немає людей — немає контенту. Як працюють сумські медіа в умовах кадрового голоду

Війна, міграція, низькі зарплати та вигорання змінюють не лише життя людей, а й роботу регіональних медіа. Редакції на Сумщині дедалі частіше стикаються з нестачею журналістів, операторів, smm-фахівців і менеджерів, через що відкладають запуск нових проєктів, змінюють формати роботи та навчають працівників з нуля.

Регіональна представниця Інституту масової інформації у Сумській області Ольга Панфілова поспілкувалися з керівниками чотирьох сумських медіа, щоб з’ясувати, кого сьогодні найважче знайти, як редакції долають кадрову кризу та як вона впливає на контент. Continue reading

Кури ходили через кордон, а селяни робили віники. Яким було життя прикордонних сіл Сумщини до вторгнення

До початку великої війни в Рижівці хати стояли впритул до російських осель, кури спокійно гуляли через кордон. В Іскрисківщині людей об’єднував сільський клуб, пісні й ремесла. А в Миропіллі селяни виготовляли віники — цим і заробляли. Так до повномасштабного вторгнення жили прикордонні села Сумщини. Знайшли архівні відео на сайті «Суспільне Медіатека» про сім населених пунктів на кордоні з Росією. зараз частина з них зруйнована, а деякі окуповані. Розказуємо, яким тут було життя до вторгнення. Continue reading

“Життя все одно продовжується”. У релокованому Центрі життєстійкості підтримують людей, які вимушено переїхали через війну

Центр життєстійкості Миропільської громади почав працювати у жовтні 2024 року, але через постійні обстріли він за кілька місяців призупинив діяльність. Наприкінці того ж року Центр був релокований до Сум. Тут фахівці в більш безпечних умовах продовжили свою роботу. Нині вони проводять індивідуальні консультації та групові заходи, підтримують ветеранів, родини військових, вчать долати стрес і тривожність дітей та дорослих. Continue reading

Релокація з-під обстрілів, власне виробництво і плани на майбутнє: історія Світлани Ганночки та її лавандового поля

Любов до краси, яка переросла у справу життя. Понад три тисячі кущів лаванди на 34 сотках вирощує підприємиця Світлана Ганночка. Через постійні обстріли та близькість до російського кордону жінка була змушена релокувати своє лавандове поле із села Угроїди до Бездрика. Як доглядати за лавандою, аби вона щороку рясно квітувала, та чому робота серед рослин стала для неї способом відновлення, жінка розповіла кореспондентам Суспільного.

Нині лавандове поле Світлани Ганночки — у селі Бездрик. Жінка каже, робота з рослинами для неї — не лише бізнес, а й спосіб відновитися та створювати красу навколо. Continue reading

Історія зі щасливим хвостом. Як врятована з Краснопільщини собака Аліса знайшла дім у родині журналіста

Війна змусила тисячі людей покинути свої домівки. Зазвичай у новинах це звучить сухо – цифрами, статистикою, зведеннями. Але за кожною цифрою стоїть окрема доля, окрема трагедія, окрема історія втрати.

І дуже часто ці історії – ще й про братів і сестер наших менших. Бо коли люди евакуюються у невідомість, далеко не завжди є можливість забрати із собою тварин. Знайти житло навіть для себе – складно. А знайти прихисток, де погодяться прийняти ще й песика чи кішку, – задача із зірочкою. Не кожен готовий впустити чужу людину, а тим більше – людину з тваринами. Самим тваринам теж потрібні умови, увага, лікування. Continue reading

Газета, яка не залишила свою громаду. Національна рада відзначила заступницю редактора газети «Перемога» Ольгу Кисленко Почесною грамотою

До Дня журналіста Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відзначила Почесною грамотою виконавчу директорку ТОВ «Краснопільська газета «Перемога», заступницю головного редактора Ольгу Кисленко.

Нагорода стала визнанням багаторічної праці та відданості професії, а також роботи, яку колектив газети продовжує виконувати в надзвичайно складних умовах війни. Continue reading