Дар’я Дейнека п’ять років працювала лікаркою-лаборанткою в Сумах, проте їй довелося покинути цю справу й навчитися водити трактор. Сьогодні жінка керує фермерським господарством «Дейнека» на Краснопільщині — за десять кілометрів від російського кордону. Збирає врожай під розвідувальними дронами на полях, де виблискує оптоволокно. Після загибелі батька Дар’я постала перед вибором: продати татове господарство, чи очолити його — без досвіду й у розпал жнив. Розповідаємо, чому місцеві підкидали їй на поля ломи й ланцюги, і наскільки небезпечно збирати врожай на прикордонні. Continue reading
Світлана Семенова: Я з тих жінок, у кого все в порядку
Є люди, поспілкувавшись із якими навіть кілька хвилин, ти наприкінці розмови можеш згадати якусь життєву історію і бути абсолютно впевненим, що вона про те, де ви вдвох взаємодіяли. В уяві навіть вимальовується картинка, і ти вже подумки говориш: «А пам’ятаєш, як…?» І лише за хвильку розумієш: спільного «а пам’ятаєш» у вас немає. Бо ви щойно познайомилися.
Світлана Семенова саме з таких людей. Вона може розповідати безліч історій зі свого життя — веселих і не дуже, хоча більшість усе ж веселі. Адже жінка переконана: у світ потрібно транслювати більше позитиву, бо горя і так забагато. І в її житті також, адже десять років тому втратила чоловіка, а зараз і дім. Continue reading
Академік Борис Лазарєв: Науковий пошук — це крок у невідоме. Як Харків став світовою столицею… холоду
До 120-річчя академіка НАН України Бориса Георгійовича Лазарєва
Продовжуємо знайомити читачів сайту з науковою спадщиною нашого земляка, уродженця Миропілля (у ті часи ще чималого міста, відомого своїми промислами і талановитими мешканцями), академіка Бориса Лазарєва.
У статті наукової журналістки Олени Зеленіної – про видатну подію 95-річної давнини – початок дослідного виробництва рідкого водню, а через рік і рідкого гелію, у кріогенній лабораторії Українського фізико-технічного інституту під керівництвом 25-річного талановитого фізика Бориса Лазарєва, яка стала проривом не лише у науковому житті Харкова і України, але й світової фізики. Адже в стінах цієї лабораторії невдовзі буде зроблено чимало наукових відкриттів світового рівня… Continue reading
До 120-річчя академіка НАН України Бориса Георгійовича Лазарєва
У серпні цього року виповнилося 120 років від дня народження нашого земляка, уродженця Миропілля, академіка Бориса Георгійовича Лазарєва – видатного радянського і українського фізика, одного з фундаторів фізики низьких температур в Україні і СРСР, першовідкривача ядерного парамагнетизму твердого водню, який першим у світі виміряв магнітний момент протона, а також відкрив і дослідив низку фізичних явищ і властивостей речовини у галузі фізики твердого тіла, фізики низьких температур, надпровідності, кріогенної та вакуумної техніки.
Пропонуємо читачам ювілейну статтю про постать академіка Бориса Лазарєва (до 110-річчя від дня його народження), яка побачила світ 2016 року у науково-популярному журналі Національної академії наук України та Головної астрономічної обсерваторії НАН України «Світогляд» (2016, № 5).
*** Continue reading
Родина Степаненків: від квітучого прикордоння до втраченого дому
Дитинство, Друга світова війна та повоєнні роки
Ніна Олександрівна Степаненко народилася 1 січня 1936 року в мальовничому селі Рясне на Сумщині. Її дитинство припало на складні довоєнні та воєнні часи.
«Моя мама народилася 1910 року у багатодітній родині, де було дев’ять дітей, але четверо з них померли ще маленькими. Нас у батьків було четверо — дві дівчинки і два хлопці. Я серед дітей найстарша, і так склалася доля, що на сьогодні з нас чотирьох лишилася тільки я», — ділиться спогадами Ніна Олександрівна. Continue reading
«Навіть війна не забрала у нас можливості мріяти». Як подружжя з Краснопілля відкрило у Сумах власну кав’ярню
Ще кілька днів тому Віта Проценко щоранку прокидалася з думкою про те, скільки ще потрібно встигнути: знайти приміщення, домовитися про ремонт, закупити обладнання, вкластися у строки грантової програми. І головне — не підвести чоловіка та не втратити віру, що все вийде.
Тепер вона стоїть за стійкою власної кав’ярні «Лев кава», усміхається відвідувачам і вже впізнає тих, хто став постійним гостем. Continue reading
Пам’ять, що перетворилася на солодку мрію: як родина загиблого захисника заснувала бренд «КуМед»
Втрата близької людини під час війни — це біль, який важко вгамувати, але пам’ять про полеглих героїв може ставати джерелом світла, сили та натхнення для тих, хто залишився. Через рік після загибелі воїна Романа Лисенка його сестра Лілія започаткувала медове виробництво під назвою «КуМед». Ця назва — ніжне відсилання до військового позивного Романа («Кум»). Для сім’ї створення власної справи стало не лише способом вшанувати пам’ять про захисника, а й можливістю віднайти сенс та наснагу рухатися далі після найважчого року у житті. Continue reading
Пам’ять, що оживає в доньці: біля озера Чеха з’явився острівець на честь полеглого Героя Богдана Рудики «Бурого»
У травні 2026 року біля озера Чеха у Сумах з’явився ще один затишний і водночас скорботно-пам’ятний острівець. Здійснилася мрія родини загиблого Героя з Краснопілля Богдана Рудики (позивний «Бурий»). Мужній сержант-штурмовик загинув 28 квітня 2025 року. У той час молоде подружжя саме планувало дізнатися на УЗД стать дитини, на яку так чекало… На жаль, Катерина Рудика цю новину дізналася вже сама. Ще до народження донечці дали ім’я на честь загиблого тата. «Звісно, вона буде Богданою», — в один голос відповіли колись на запитання сестра Руслана та дружина Катя. Continue reading
Від штанги до «крил»: як спорт і характер колишнього паверліфтера гартують перемогу на Донеччині
Мирне Краснопілля: спогади про життя, яке у нас відібрали
Колись наше Краснопілля жило зовсім іншим, тихим і водночас бурхливим життям. Селище вирувало подіями, а місцева молодь активно шукала себе в спорті. Футбольні баталії, лижні гонки та, звісно, паверліфтинг, з якого Краснопілля неодноразово приймало змагання різних рівнів. Continue reading
Музей, який був частиною життя. Історія Надії Скоропад з Грабовського
Для Надії Скоропад музей Павла Грабовського у селі Грабовське був не просто місцем роботи. Ще п’ятикласницею вона стала екскурсоводкою, а згодом усе трудове життя присвятила бібліотеці й музею. Тут зустрічали гостей з усієї України та з-за кордону, збирали старовинні рушники, поповнювали експозицію новими знахідками, відкривали для відвідувачів життя поета, який народився саме в цьому селі. Continue reading
