Родина Степаненків: від квітучого прикордоння до втраченого дому

Дитинство, Друга світова війна та повоєнні роки

Ніна Олександрівна Степаненко народилася 1 січня 1936 року в мальовничому селі Рясне на Сумщині. Її дитинство припало на складні довоєнні та воєнні часи.

«Моя мама народилася 1910 року у багатодітній родині, де було дев’ять дітей, але четверо з них померли ще маленькими. Нас у батьків було четверо — дві дівчинки і два хлопці. Я серед дітей найстарша, і так склалася доля, що на сьогодні з нас чотирьох лишилася тільки я», — ділиться спогадами Ніна Олександрівна. Continue reading

«Навіть війна не забрала у нас можливості мріяти». Як подружжя з Краснопілля відкрило у Сумах власну кав’ярню

Ще кілька днів тому Віта Проценко щоранку прокидалася з думкою про те, скільки ще потрібно встигнути: знайти приміщення, домовитися про ремонт, закупити обладнання, вкластися у строки грантової програми. І головне — не підвести чоловіка та не втратити віру, що все вийде.

Тепер вона стоїть за стійкою власної кав’ярні «Лев кава», усміхається відвідувачам і вже впізнає тих, хто став постійним гостем. Continue reading

Пам’ять, що перетворилася на солодку мрію: як родина загиблого захисника заснувала бренд «КуМед»

Втрата близької людини під час війни — це біль, який важко вгамувати, але пам’ять про полеглих героїв може ставати джерелом світла, сили та натхнення для тих, хто залишився. Через рік після загибелі воїна Романа Лисенка його сестра Лілія започаткувала медове виробництво під назвою «КуМед». Ця назва — ніжне відсилання до військового позивного Романа («Кум»). Для сім’ї створення власної справи стало не лише способом вшанувати пам’ять про захисника, а й можливістю віднайти сенс та наснагу рухатися далі після найважчого року у житті. Continue reading

Пам’ять, що оживає в доньці: біля озера Чеха з’явився острівець на честь полеглого Героя Богдана Рудики «Бурого»

У травні 2026 року біля озера Чеха у Сумах з’явився ще один затишний і водночас скорботно-пам’ятний острівець. Здійснилася мрія родини загиблого Героя з Краснопілля Богдана Рудики (позивний «Бурий»). Мужній сержант-штурмовик загинув 28 квітня 2025 року. У той час молоде подружжя саме планувало дізнатися на УЗД стать дитини, на яку так чекало… На жаль, Катерина Рудика цю новину дізналася вже сама. Ще до народження донечці дали ім’я на честь загиблого тата. «Звісно, вона буде Богданою», — в один голос відповіли колись на запитання сестра Руслана та дружина Катя. Continue reading

Від штанги до «крил»: як спорт і характер колишнього паверліфтера гартують перемогу на Донеччині

Мирне Краснопілля: спогади про життя, яке у нас відібрали

Колись наше Краснопілля жило зовсім іншим, тихим і водночас бурхливим життям. Селище вирувало подіями, а місцева молодь активно шукала себе в спорті. Футбольні баталії, лижні гонки та, звісно, паверліфтинг, з якого Краснопілля неодноразово приймало змагання різних рівнів. Continue reading

Музей, який був частиною життя. Історія Надії Скоропад з Грабовського

Для Надії Скоропад музей Павла Грабовського у селі Грабовське був не просто місцем роботи. Ще п’ятикласницею вона стала екскурсоводкою, а згодом усе трудове життя присвятила бібліотеці й музею. Тут зустрічали гостей з усієї України та з-за кордону, збирали старовинні рушники, поповнювали експозицію новими знахідками, відкривали для відвідувачів життя поета, який народився саме в цьому селі. Continue reading

Три кохання, син-винахідник і заслання до Сибіру. Розповідаємо про поета із Сумщини Павла Грабовського

Павло Грабовський із Сумщини був поетом, публіцистом і перекладачем. У пам’ять про нього назвали село, у якому народився, — Грабовським. Коли поету було трохи більш як 20 років, його заарештували, а згодом відправили на заслання. Жити до України він більше не повернувся. Розповідаємо, як поет друкувався у Львові — за тисячі кілометрів від поселень, у яких жив, мав три кохання, а його син став фізиком — і долучився до створення сучасного телебачення. Continue reading

Ягничка і чотири відра картоплі. Мрія Валентини Ярмош, про день, коли можна буде повернутися в Угроїди

Валентина Іванівна Ярмош сьогодні мешкає в Сумах. Але сама вона на це лише сумно посміхається.

— Я не міська жителька, — каже жінка. — Мій дім в Угроїдах. Переїзд до міста не був її вибором. За неї це зробила війна.

Вона мешкає у квартирі, яку колись отримав її батько, працівник «Хімпрому», але справжнім домом вважає інше місце — свою садибу в Угроїдах, де пройшло майже все життя, де народилися і виросли діти, де кожне дерево посаджене власними руками і де залишилася частинка її душі.

— Я не розумію, як тут жити, — розводить руками Валентина Іванівна. — Це не життя.

Майже щотижня вона намагається вирватися додому. Туди, де зараз немає нормального життя, де небезпека чатує на кожному кроці. Де немає світла, газу і води. Де постійно чути війну. Але там залишилися її кури, коти, собаки, ягничка з ягнятком і спогади. І все це для неї однаково важливе. Continue reading

Немає людей — немає контенту. Як працюють сумські медіа в умовах кадрового голоду

Війна, міграція, низькі зарплати та вигорання змінюють не лише життя людей, а й роботу регіональних медіа. Редакції на Сумщині дедалі частіше стикаються з нестачею журналістів, операторів, smm-фахівців і менеджерів, через що відкладають запуск нових проєктів, змінюють формати роботи та навчають працівників з нуля.

Регіональна представниця Інституту масової інформації у Сумській області Ольга Панфілова поспілкувалися з керівниками чотирьох сумських медіа, щоб з’ясувати, кого сьогодні найважче знайти, як редакції долають кадрову кризу та як вона впливає на контент. Continue reading

Кури ходили через кордон, а селяни робили віники. Яким було життя прикордонних сіл Сумщини до вторгнення

До початку великої війни в Рижівці хати стояли впритул до російських осель, кури спокійно гуляли через кордон. В Іскрисківщині людей об’єднував сільський клуб, пісні й ремесла. А в Миропіллі селяни виготовляли віники — цим і заробляли. Так до повномасштабного вторгнення жили прикордонні села Сумщини. Знайшли архівні відео на сайті «Суспільне Медіатека» про сім населених пунктів на кордоні з Росією. зараз частина з них зруйнована, а деякі окуповані. Розказуємо, яким тут було життя до вторгнення. Continue reading