Народився Беспалов Михайло Гаврилович у селі Славгород 28 вересня 1912 року в родині подружжя селян-бідняків Гаврила і Марії Беспалових.
Малий Мишко був четвертою дитиною в родині. Життя його не балувало. Завжди не вистачало то одягу, то взуття, та й з харчами доводилося сутужно.
Сім класів Славгородської семирічної школи Михайло закінчив у 1928 році. Змалку його тягло до моря, до великої води, він мріяв водити по синіх просторах кораблі. Але сталося, що Михайло всупереч своїм бажанням вступив учитися до Сумського машинобудівного технікуму. Думки про морську стихію, про далекі плавання і чудові подорожі ніколи не покидали його.
Якщо вважати так званим бойовим хрещенням не перший артилерійський залп ворога, що накрив тебе, а зразкове виконання наказу командування, то воно відбулося у Михайла Гавриловича Беспалова ще за три роки до початку Великої Вітчизняної війни…
Був слюсарем-інструментальником одного з московських заводів, у 1931 році вступив вчитись до Вищого військово-морського училища ім. М. В. Фрунзе в Ленінграді. Так здійснилася заповітна мрія – стати захисником водних рубежів держави. Відтоді й почалася служба моряка.
Тисяча дев’ятсот тридцять шостого року Михайло Гаврилович успішно закінчив училище й був направлений служити на Тихоокеанський флот. Командувати кораблем він почав з 1936 року. Двома роками пізніше його призначили командиром сторожового корабля «Метель» (на знімку нижче), що залишив добру пам’ять в історії флоту.
Тоді ж, у 1938 році, Беспалов здав екзамен на бойову зрілість у справжніх воєнних умовах. У книзі В. Корольова «Герои великого океана» в нарисі «Від Хасана до Сахаліна» розповідається про ці події.
У районі озера Хасан спалахнули жорстокі бої проти японських загарбників, які вдерлися на радянську землю. Користуючись раптовістю удару і чисельною перевагою на вузькій ділянці кордону, противник не тільки захопив пануючі висоти над озером Хасан, а й продовжував заглиблюватися в межі радянської території.
Сторожовий корабель «Метель» одержав бойовий наказ: терміново вийти в море. В складних метеорологічних умовах – в туман, в густий, мряковитий дощ, коли видимість була рівна нулю, екіпаж його ніс дозор біля прикордонної річки Тюмень-Ула. «Метель» прикривав з моря лівий фланг зосередження наших військ для рішучого контрнаступу на ворога.
Гуркіт артилерійської канонади, що доносився з берега, наростав. Військові моряки чули його зовсім виразно. Кожен із них сповнився бажанням внести свій внесок у розгром ворога.
«Метель» провів три конвої з Владивостока в затоку Посьєт з військами і боєприпасами. Корабель перевозив поранених із районів боїв на головну базу флоту. Була надана допомога двом екіпажам літаків.
Військова рада флоту нагородила весь екіпаж корабля «Метель» почесним знаком «Учасник хасанських боїв».
Далі у згаданій книзі зазначено, що як вольовий і грамотний командир, прекрасно знаючий свою справу, здатний не тільки виховувати спеціалістів з числа рядового і старшого складу, але і вирощувати прекрасні кадри. Михайло Гаврилович Беспалов користувався повагою і в особового складу, і в командування флоту. Йому доручали найбільш складні і відповідальні ділянки діяльності флоту.
У 1939 році Беспалов уже командував дивізіоном швидкохідних тральщиків – невтомних трудівників моря. Декілька років дивізіон займав перше місце в з’єднанні по бойовій і політичній підготовці.
Взимку 1943 року Беспалов командував загоном тралення. У воєнних умовах загін уперше на Тихоокеанському флоті провів бойове тралення в районі головної бази і інших військово-морських баз. У склад загону входило до двадцяти кораблів. Діяли вони в умовах, що мало чим відрізнялися від фронтових.
Нове підвищення по службі Михайло Гаврилович одержав у 1944 році: його призначили командиром дивізіону сторожових кораблів. Дивізіон посів перше місце в з’єднанні по бойовій підготовці, а один з кораблів – сторожовик «Молния» був визнаний кращим на флоті й удостоєний грамоти Військової ради.
У травні 1945 року капітан третього рангу М. В. Беспалов на чолі десяти екіпажів був направлений для прийому нових кораблів з військово-морської бази США Холд-Бей на Алясці. Завдання було виконано зразково: всі кораблі прибули на головну базу за п’ять днів до початку війни проти Японії. Вони взяли активну участь у бойових діях на широкому театрі – від бухти Провидіння до корейського порту Гензан.
У серпні 1945 року почалась війна з Японією. Наказом Військової ради Тихоокеанського флоту Беспалов був призначений командиром висадки десанту в порт Сейсін. Так через сім років Михайло Гаврилович зі зброєю в руках знову зустрівся з японськими мілітаристами й зробив усе, щоб раз і назавжди відбити в них бажання зазіхати на священну радянську землю.
Ранком 14 серпня 1945 року два радянські кораблі, скориставшись густим туманом, непомітно підійшли до причалів північно-корейського порту Сейсін. З них висадився на берег посилений батальйон морської піхоти. При підтримці артилерії, радянські війська швидко оволоділи портом і частиною міста.
Японці підтягли до Сейсіна свіжі сили. Зав’язалися запеклі бої, що неодноразово переходили в рукопашні сутички. Морській піхоті потрібна була допомога, та в цей час у морі з’явились крейсер і ескадрені міноносці противника, які не давали змоги радянському десанту наблизитись до берега. В цій складній обстановці М Г. Беспалов повністю взяв на себе командування підрозділами піхоти та кораблями і вміло організував бій з ворогом.
Аби чіткіше усвідомити, наскільки запеклими були бої за згаданий вище порт, пропонуємо хронологію того дня, 14 серпня 1945 року, викладену у мемуарах ветерана берегової оборони радянського Військово-Морського Флоту генерал-лейтенанта Сергія Івановича Кабанова «Поле боя – берег»:
«Противник, перегрупувавши свої частини і отримавши чимале підкріплення, перейшов у контратаку. Рота, притиснута до землі вогнем чотирьох великокаліберних кулеметів японців, не могла піднятися для контратаки. Старший сержант Микола Григорович Маркелов, парторг батальйону, використовуючи нерівності місцевості, підповз до окопу, з якого били два великокаліберних кулемета, і закидав їх протитанковими гранатами. Стрибнувши в окоп, він повернув кулемет і відкрив із нього вогонь по противнику. Це було настільки несподіваним, що японці почали тікати. Рота Бебіха відразу піднялася в атаку і захопила висоту. У ніч на 15 серпня противник оточив висоту, зайняту ротою. Керуючи боєм, старший лейтенант Бебіх був поранений в обидві ноги, але поля бою не залишив. Майор Бараболько дізнався про тяжке поранення Бебіха і послав на допомогу роті взводи автоматників, розвідників і мінометників – більше в нього не було резервів. До цього взводу в останню хвилину приєдналися 25 матросів-добровольців з фрегата, надіслані на допомогу морській піхоті командиром висадки капітаном 3-го рангу Михайлом Гавриловичем Беспаловим.
Командир десанту майор Бараболько не мав радіозв’язку з флагманським командним пунктом. Такий радіозв’язок був на фрегаті «ЕК-2» у командира висадки Беспалова. Це і визначило його роль після висадки. Він перетворився фактично в командувача операцією. Знаючи про важку обстановку на березі, що створилася до вечора 14 серпня, М. Г. Беспалов виділив зі складу екіпажу «ЕК-2» і тральщика «АМ-278» групу добровольців до 25 чоловік, призначивши її командиром флагманського артилериста дивізіону сторожовиків капітана 3 рангу Георгія Володимировича Терновського. Цей маленький загін, який бився на правому фланзі 1-ї роти батальйону Бараболько, допоміг відбитися морським піхотинцям. Беспалов ж організував і артилерійську підтримку морської піхоти з кораблів. Розуміючи, що чотирма сотками не надаси необхідної допомоги навіть роті, він послав командувачу о 18 годині 32 хвилини радіограму: «Обстановка ускладнюється. Прошу прискорити прихід хоча б одного судна забезпечення. Беспалов». О 20 годині 14 серпня командувач відповів: «Беспалову. «ЕК-2». Тримайтеся. Йде 13-та бригада морської піхоти. Юмашев». Японці, що вклинилися в розташування 1-ї роти були знищені, і резерв батальйону разом з групою Тернавського з’єдналися з оточеними.
О 17-й годині 14 серпня батальйон японців, за підтримки вогнем бронепоїзда, підійшов з півдня до мосту, атакувала позиції загону Денісіна і роти Касатонова. Атака не вдалася, і японці зазнали великих втрат. Незабаром почалися шалені атаки на флангах. Взагалі в тактиці противника ясно позначилося прагнення покінчити з десантом в Сейсіні, оточити його і знищити за будь-яку ціну. Ось тоді-то полковник Денісін, у якого вже бракувало боєприпасів, особливо гранат, почав відхід і через дві години, вийшовши на територію порту, зайняв оборону. В цей же час і у майора Бараболько різко змінилася обстановка. Рота автоматників старшого лейтенанта Тонкошкурова, оточена на висоті 130,0, після запеклого бою все ж пробилася в район порту. Виникла загроза прориву противника вздовж берега бухти. Якщо це відбудеться, батальйон буде відрізаний від води і порту. До того ж і наші кораблі, що стоять в порту біля стінки, зазнали обстрілу з японського бронепоїзда і польових батарей. По кораблях били мінометні батареї, їх бомбили японські літаки. Довелося їм від стінки відійти і вести вогонь по берегу на ходу, через що різко впала точність стрільби.
Японське командування безперервно нарощувало свої війська в Сейсіні за рахунок частин, що відступали під ударами нашої армії і військ Рананського укріпленого району. Бараболько і Беспалов чудово розуміли наміри японського командування. Їм загрожувало оточення і знищення. Беспалов передав по радіо Студенічнікову повну інформацію про ситуацію, що створилася в Сейсіні станом на 23 годину 14 серпня. Таку ж інформацію він послав і командувачу, додавши до неї, що боєзапас на фрегаті і тральщику витрачений на 70 відсотків і що на обох кораблях багато поранених. Група Терновського на той час була відкликана із-за великих втрат на кораблі. Інформація Беспалова дозволила командиру 13-ї бригади Трушину і командиру десанту Студенічнікову прийняти правильне рішення щодо висадки військ. Суть рішення полягало в тому, щоб здійснювати висадку на широкому фронті в один і той же час з усіх трьох загонів кораблів.
Перелом настав лише тоді, коли в Сейсін транспорти «Невастрой», «Дальстрой» і «Ногін» доставили три дивізіони артилерії, мінометів і три СУ-76 13-ї бригади. Батальйони перейшли за їхньої підтримки в рішучий наступ і до 14 години 16 серпня завершили бій за Сейсін».
Незважаючи на сильний вогонь противника, М. Г. Беспалов увесь час знаходився на найнебезпечніших ділянках, особистим прикладом запалював бійців на подвиги. Військова рада Тихоокеанського флоту так оцінила його особисті бойові заслуги:
«При висадці десанту в порту Сейсін, командуючи групою кораблів, проявив особисту відвагу й геройство. В складних обставинах на березі після висадки десанту, Беспалов прийняв на себе повне керівництво висадженими частинами морської піхоти, корабельним десантом і кораблями підтримки. Поставлене завдання було виконано. Бойове управління протягом усього бою здійснювалось цілеспрямовано й організовано. Проявив високу стійкість і витримку в тяжкі моменти бою, особистим прикладом запалював бійців і офіцерів на подвиг. Незважаючи на сильний обстріл ворога, весь час знаходився на найнебезпечніших ділянках бою і безпосередньо командував ним. Завдяки відмінним і рішучим діям Беспалова, артилерія кораблів безперервно вела обстріл ворожих позицій. Ворог зазнав великих втрат.
Завдяки правильним організованим діям кораблів підтримки й висадженого десанту становище радянських частин, що займали оборону в районі порту Сейсін, різко поліпшилось. Вся операція сприяла загальному успіху – зайняттю військово-морської бази Сейсін. Незважаючи на численну перевагу ворога, зайнятий радянськими військами плацдарм був міцно утриманий, розвинуто дальший успіх в оволодінні портом і містом Сейсін».
Після завершення боїв за цей північно-корейський порт капітан третього рангу Беспалов наказом командуючого Тихоокеанським флотом адмірала Юмашева та члена Військової ради флоту генерал-лейтенанта Захарова був призначений командиром конвою і висадки десанту частин стрілецької дивізії в порт Маска на Північному Сахаліні. І ця операція була здійснена успішно. Південний Сахалін став Радянським.
У вересні 1945 року наказом Верховного Головнокомандуючого всьому особовому складу 1-шої бригади сторожових кораблів за успішні бойові дії проти імперіалістичної Японії було оголошено подяку. Багато військових моряків нагороджено орденами і медалями.
За мужність і відвагу, виявлені в боях проти японських мілітаристів, уміле командування групою кораблів при висадці морського десанту в порту Сайсін капітану 3-го рангу Михайлові Гавриловичу Беспалову Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 14 вересня 1945 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
За заслуги перед Батьківщиною він був нагороджений також орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки та медалями.
З 1945 року М. Г. Беспалов навчався в Ленінградській військово-морській академії, яку успішно закінчив у 1949 році. Потім він включно по 1951 рік служив начальником штабу бригади міноносців на Північному флоті.
Командування помітило в Михайла Гавриловича не тільки талант флотоводця, а й хист педагога. Тому у 1951 році його призначено викладачем морської справи у Московській військово-повітряній академії, де він показав себе вмілим наставником молоді.
Талант і здібності педагога Беспалова були достойно оцінені командуванням, і вже у 1953 році він був переведений на посаду викладача в академію Генерального штабу, де працював тривалий час. Помер у 1973 році.
У московському Музеї Збройних Сил встановлено стенд, присвячений Михайлу Гавриловичу Беспалову, командиру 1-ї бригади сторожових кораблів Тихоокеанського флоту, капітана 3-го рангу. На стенді виставлені особисті речі героя, що дбайливо зберігали його родичі.
Уривки з робочого варіанту книги Л. ДІДОРЕНКА, О. МОЦНОГО та О. КОЗИРЯ “ЗОЛОТЕ СУЗІР’Я НАШОГО КРАЮ”.
Джерело:
http://krasnews.at.ua/publ/rozpovidi_pro_zemljakiv/geroji_nashogo_kraju/geroj_velikogo_okeanu/16-1-0-73
21.04.2010
ГЕРОЙ ВЕЛИКОГО ОКЕАНУ
Розповідь про Михайла Беспалова на сайті «Герои страны»:
http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=2586
Беспалов Михаил Гаврилович
28.09.1912 – 27.11.1973
Герой Советского Союза