Кожне місто чи село має свою давню історію, традиції та звичаї. Село Земляне є тим населеним пунктом Краснопільщини, де історія села багата й цікава, а традиції та звичаї предків передаються з покоління в покоління, відроджуються та процвітають.

Історія села бере початок із 1851 року, коли перші переселенці Грязнянської цукроварні стали справжніми господарями на своїй землі. З тих пір предки сьогоднішніх жителів села були свідками багатьох великих історичних подій. Про це свідчать хоча б козацькі кургани, де вічним сном спочивають захисники рідної землі. Та досить прикрим є той факт, що за часи свого існування жодного разу урочисто та святково День села тут не відзначали. Місцеві жителі кажуть, що вже давно з нетерпінням чекали того дня, коли в селі повсюди гучно лунатиме музика, радітимуть дорослі й малі, а гуляння не знатиме меж. Мрії жителів збулися і на Покрову Пресвятої Богородиці тут погуляли на славу.

Взагалі цей день увійде в історію села, бо багато чого тут відбулося вперше, наприклад ніколи раніше у Земляному не було своєї церкви і місцеві жителі їздили в духовних справах до Преображенського храму у сусіднє село Рясне, або ж його настоятель, отець Сергій приїздив до Земляного і проводив богослужіння у місцевому Будинку культури.

– Біля трьох років тому селяни неодноразово задавалися питанням, що молитися в клубі не зручно, – розповідає отець Сергій, – Тож вирішили громадою шукати приміщення під храм і зупинились на недобудованому дитячому садку. Вікон і дверей у ньому не було, зате уціліла підлога. Тоді сказали собі, що коли буде Божа благодать, то зайдемо сюди колись вже як у храм. Так і сталося. Буквально за місяць людськими руками, молитвами і милостями створили храм для молитов і спасіння наших душ, який освятили на честь Покрови Божої Матері. Без церкви людина гине, а з церквою вона врятується.

Дивлячись сьогодні на зовні охайну і впорядковану будівлю новоствореного Храму не віриться, що ще недавно тут не було жодного вікна, а територію колишнього довгобуду оточували суцільні бур’яни. Звичайно, всередині роботи ще багато, але вже сьогодні отець Сергій разом з прихожанами будують плани на майбутнє, мріють про іконостас, який серед інших прикрашатиме ікона, освячена на Кіпрі на мощах Святого Лазаря, яку подарував храму колишній директор ТОВ «Ряснянське» Юрій Цаплієнко. А ще тут буде багато квітів, благо ставити їх буде куди, бо вже нинішній директор товариства Микола Штукін подарував щойно освяченому Храму вази.

Врятована будівля, а тепер благоустроєна територія, ворота, викладена плиткою доріжка – цього б не могло бути без спільної роботи Ряснянської сільської ради, ТОВ «Ряснянське», пожертв громади Земляного, а ще без зусиль і небайдужої вдачі за долю села шанованих тут людей Михайла Степановича Лазнєвого та його сина Віктора – фермера і підприємця.

Про Михайла Степановича можна, а головне – потрібно писати, бо саме на таких, як він трималося і тримається село. Закарбувались у пам’яті його слова, механізатора, хлібороба від Бога: «Якби можна було, то я б і жив у полі!». І це не просто слова, бо сам був свідком, коли за пару днів до святкування Дня села довелось побувати у Земляному. Десь на тому боці глибоких ярів гуркотів грейдер, перед яким йшов чоловік. На запитання, що відбувається, одна із сільчанок пояснила, мовляв, то дороги чистять, стадіон готують до свята, а слідкує за всім цим Михайло Степанович. І в цьому не було б нічого дивного, якби не вік чоловіка, якому вже вісімдесят п’ять…

А вже за кілька днів над стадіоном майорітиме синьо-жовтий прапор і тут змагатимуться команди молоді та ветеранів Земляного та сусіднього Лісного, і перемогла, як завжди у таких випадках, дружба.

– Чим більше балакати – краще більше робити, – розмірковує Михайло Степанович. – Радує, що всією громадою підготувалися до свята, на яке зібралися багато молоді та гостей. Сподіваюсь, що і надалі всі питання будемо вирішувати усім загалом.

 
Між тим біля сільського Будинку культури уже багатолюдно, адже відзначення Дня села викликало в Земляному небувалий інтерес, особливо серед молоді, дітвори. Люди жартували між собою: — У нас під час виборів голосувати стільки не приходять.

І дійсно, спробуй тут, не прийди, коли до найвіддаленіших хат села дістається аромат шашликів, рибної юшки, тушкованої картоплі і козацького куліша від кухарів Світлани Дяговченко, Лариси Сидоренко та Миколи Лахмієнка. Коли тобі в один момент пропонують скуштувати відразу стільки всього – відчуваєш себе учасником якогось кулінар-шоу. Аж тут ще одна приємність – ніколи б не подумав, що маєш у Земляному стільки знайомих! І чим далі – тим більше!

А в цей час на сцені сільського Будинку культури розпочалося інше дійство – концертне. Кілька годин без перепочинку розважали присутніх, як місцеві учасники художньої самодіяльності, так і з Рясного та Краснопілля. У програмі були і пісні, і гуморески, і театралізовані номери.

А ще селян вітали і бажали усім піднесеного настрою, гарного дня та життєвих гараздів перший заступник голови Краснопільської РДА Сергій Хрупа, секретар Ряснянської сільської ради Тетяна Рева, директор ТОВ «Ряснянське» Микола Штукін.

Також цього дня за вагомий внесок у соціально-економічний розвиток села, активну участь у громадському житті, сумлінну працю та з нагоди Дня села грамотами були нагороджені почесні жителі села Михайло Бойчук, Іван Хільчук, Михайло Лазнєвий, механізатори і тваринники ТОВ «Ряснянське».

Не залишились без подарунків Ганна Павлівна та Павло Іванович Семеренко, які прожили у парі 58 років, найстарша жителька села Ганна Антонівна Гавенко і наймолодша – Таміла Балак, яка народилася у травні цього року.

Земляне – це прекрасне село, в якому живуть хороші й щирі, і гостинні люди. Вкотре пересвідчився в цьому, коли отримав запрошення в гості від знаного і шанованого в селі механізатора Павла Годуненка. На чільному місці у господаря нагороди, якими держава оцінила багаторічну працю на землі Павла Михайловича. Якщо хтось й досі не знає, що має стати для нас, українців, національною ідеєю, приїздіть до Земляного, на щастя дістатись сюди не важко, і такі мешканці цього села, як Гавенки, Балаки, Дерев’янченки, Лазнєві та багато інших дадуть вірну відповідь – що не в балачках і пустих обіцянках політиків сила України, а у працьовитих руках селянина. Скільки ними полів виорано і засіяно, скільки молочних рік надоєно! Своєю працею вони давно перевершили справи колишніх власників цих земель Ямпольського та Вейсе, тож по-праву заслужили право мати своє власне, майже родинне свято. Хто його знає, можливо це подія, значення якої осмислюватимуть наші нащадки. Бо віриться в щасливу будучність Земляного.

Джерело:
http://krasnews.at.ua/publ/zhittja_kraju/gromada/u_zemljanomu_vpershe_vidznachili_den_sela/6-1-0-620
24.10.2015
У Земляному вперше відзначили День села