Monthly Archives: Лютий 2017

Антон Павлович Чехов і Глибне

Сім’я Чехових в Сумах

Прочитавши назву цієї розвідки, спершу можна заперечити – ну що може єднати відомого російського  письменника і невелике сільце на Україні… Насправді ж, просто саме дослідження історії Глибного пов’язане з деякими труднощами. Так, в роки Другої Світової війни село було майже повністю знищене і в ньому навряд чи знайдеться бодай одна довоєнна будівля або навіть старі побутові речі домашнього вжитку. Друга проблема, яка фактично випливає з першої – у Глибному досить мало корінного населення, особливо – людей старшого віку. І якщо історію сусідньої Самотоївки можна викласти, немов з кубиків, з історій окремих сімей, родовід яких нерідко налічить зо три сотні років, то Глибне – це вінегрет з прізвищ найрізноманітнішого походження, серед яких важко знайти людину, спроможну вказати на місце, де до війни жили предки. На щастя, сучасний технічний рівень оснащення краєзнавця дає можливість знаходити нові, навіть зовсім не відомі раніше джерела та матеріали для дослідження історії рідного краю, що і стало приводом для цієї розповіді…

Достатньо й разу побувати в Глибному, щоб помітити, – воно ніби розділене на дві частини. Справді, одна його частина, – велика, з усіма прийнятими ознаками центру села, – знаходиться на шляху до Миропілля. Друга частина знаходиться на Сумській дорозі та веде вбік від неї в сторону залізничної станції. І це неспроста. В давні часи Глибне почало розбудовуватись саме з того місця, де зараз його центральна частина. А от біля дороги з Сум на Краснопілля, станом на середину XIX-го століття, був тільки постоялий двір. Continue reading

Мандрівки педагога І.М.Сбітнєва Краснопільщиною у 1830-х рр.

Пізньої осені, коли рано темніє, небо вкриває густа сіра пелена, по шибках стукотить дощ, а то і перші снігові ковдри вкривають простори рідного краю, для краєзнавця настає пора творчої діяльності. Зручно примостившись в кріслі за прямокутником монітора з філіжанкою запашного чаю, він впорядковує зібрану раніше інформацію, переглядає матеріали у пошуках згадок на обрану тему, підводить підсумки розвідок у нових нарисах. Нерідко, праця над однією темою зароджує несподівані витоки для опусів, писати котрі не було у планах. Ось і цього разу, – у пошуках додаткових аргументів для чергової розвідки, трапились цікаві згадки про наш край двохсотрічної давнини.

Сбітнєв Іван Матвійович – свого часу досить відомий український педагог, засновник шкіл на Волині і Поділлі, приятель Петра Гулака-Артемовського, автор першої згадки про «Історію Русів». Родом з Новгород-Сіверщини, з 1816 р. навчався у нещодавно заснованому Харківському університеті. Найкоротший шлях до Харкова з півночі Чернігівщини, звичайно, – через Суми й нинішню Краснопільщину. Яку й перетинав бричкою щороку, щонайменше. Через дев’ять років після закінчення університету, вирішив згадати чудові студентські часи, відвідавши Харків. Continue reading

До чого прилаштувати меморіальну дошку? (Федір Достоєвський в Малому Приколі)

17 липня 1877 року з Петербурга була надіслана телеграма: “В город Суджу с нарочным в Малый Прикол Сниткину”. Відправив її Федір Михайлович Достоєвський… У той же день і за тією ж адресою він надіслав листа, де були такі рядки: “…Сегодня выезжаю… поскорее к вам, ибо смертельно хочется обнять детей…”. Лист прийшов 23 липня, на другий день після приїзду відправника.

Був колись на мапі Сумської області населений пункт, що називався Малий Прикіл. Але на початку 1970-х років, як і багато інших, потрапив в розряд “неперспективних” і в 1977 році, коли мені, волею випадку, довелося побувати там, був уже практично безлюдний. Пам’ятаю гарний рельєф місцевості, струмочок з кришталево чистою водою, безліч плодових дерев зі стиглими яблуками і грушами (була середина серпня) і… вулиця мертвих будинків, по якій – похилені електричні стовпи з обрізаними проводами. Будинки і паркани стояли ще міцно, але у дворах – зарості кропиви вище голови; і тиша, яка буває тільки на покинутих цвинтарях, від яких стає моторошно і страшно. Continue reading

65 років тому вийшов з друку перший том першого повного зібрання творів Івана Котляревського

15 лютого 1952 р. був надрукований перший том першого повного зібрання творів класика української літератури Івана Котляревського. Видання зібрання письменника у двох томах було доручено Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук Української РСР.

Керував процесом підготовки першого зібрання до друку видатний літературознавець Агапій Шамрай. Саме його стаття «Проблема реалізму в «Енеїді» І. П. Котляревського» і відкриває перший том видання. Більшість істориків літератури сходяться на думці, що це видання стало новим етапом у всій науці про Котляревського. А ті примітки, які вніс Шамрай до прочитання «Енеїди», потім входили в усі наступні перевидання твору нарівні з авторськими.
Continue reading

В нього є мудрість серця

Сьогодні моя розповідь про ювіляра Радівілова Юрія Івановича. Йому 50 років, він народився 6 лютого 1967 року в селищі Угроїди, де мешкає і нині. Тут його родина, сім’я, друзі, куми, сусіди. Була у нього не одна можливість переїхати до іншого міста або іншої країни, але чоловік цього робити не планує, бо він патріот свого села, району, своєї країни. Якби у нашому житті більше таких керівників, як Юрій Іванович, які звертають увагу на проблеми простих людей, ми б давно жили зовсім в іншій Україні – заможній, працьовитій, квітучій.

Спочатку дивуєшся, як він зумів зберегти чистоту сердечну, чуйність душевну? Його благородна інтелігентність, шляхетна скромність, органічна доброзичливість, вміння делікатно і не нав’язливо прийти на допомогу, просто зворушують. І що дуже приємно, інтелігентність і добре серце абсолютно не заважають бути йому твердим, впевненим, наполегливим і терплячим.
Continue reading

Нова книга Леоніда Ушкалова розповість про чай і котів у житті Тараса Шевченка

Наприкінці лютого у «Видавництві Старого Лева» вийде абетка-енциклопедія «Шевченко від А до Я».

«Це неймовірної краси арт-бук для родинного читання, завдяки якому і діти, і дорослі дізнаються не лише біографію талановитого живописця, ґравера, прозаїка, драматурга, співака, актора, скульптора і фотографа Тараса Шевченка, а полюблять його так, як можна любити друзів», – розповіла Cultprostir представниця видавництва Оксана Зьобро.

На думку видавців, цікавим і близьким для читача Тараса Шевченка роблять не тільки (і не стільки) біографічні дати, а значно інтимніші речі: смаки, думки, уподобання. Із книги можна буде дізнатись, яка була улюблена пора року Шевченка, в які очі він полюбляв заглядатися, про що він думав, дивлячись на зорі.
Continue reading