До 155-річчя від дня народження Павла Грабовського
(продовження)
…
2. Cтаття “Несколько слов об украинском писателе Порфирии Кореницком” (1891): невисвітлені контексти
1995 р. Євген Нахлік запровадив до наукового обігу першу редакцію статті Грабовського про Кореницького – “Несколько слов об украинском писателе Порфирии Кореницком” (підпис: Панько; авторська дата: 1891 р.)[24], надрукувавши її за автографом письменника, який походить з архіву Павла Житецького[25]. Новознайдений текст, що його дослідник аргументовано потрактував як “ширший та інформаційно й інтерпретаційно багатший, ніж варіант 1893 р.”[26], містить редакторські виправлення, які в харківській публікації не відтворено (проте він усе ж наводить у примітках редакторську примітку, полемічну стосовно одного положення студії Грабовського). На обкладинці відповідного рукопису є помітка: “Статья, предназначенная для «Киевской старины»”[27]. У перебігу підготовки рукопису до наукового використання псевдонім автора здогадно було розшифровано як належний Пантелеймонові Кулішеві, що публікатор статті у харківському виданні, покликаючись на словник Олексія Дея, слушно заперечив[28]. Це, безумовно, твір Грабовського, який – що добре відомо – використовував псевдоніми Г. А. Панько, Панько.
Проте в інших випадках Нахлік, не вивчивши гаразд контекстів статті і обмежившись мінімалістичними преамбулою та коментарем, висловив кілька помилкових тез, які належить спростувати.
Зокрема, він зазначив, що стаття “Несколько слов об украинском писателе Порфирии Кореницком” не з’явилася на сторінках “Киевской старины” “з невідомих причин”[29]. Насправді це не так, і відповідні матеріали давно запроваджено до наукового обігу: її не було вміщено в часописі з цензурних причин. Володимир Данилов ще 1925 р. надрукував основну частину подання Санкт-Петербурзького цензурного комітету від 13 жовтня 1891 р., на підставі якого Головне управління у справах друку ухвалило рішення про заборону статті[30]. Однак про її авторство у поданні не йшлося, відтак ні Данилов, ні пізніші дослідники, які зверталися до його студії[31], не знали, хто був автором забороненої статті.
—–
24 Невідома редакція статті Павла Грабовського про Порфирія Кореницького / Передм., публ. і прим. Є. Нахліка // Зб. Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. – Харків, 1995. – Т. 5. – С. 181–186. У зібраннях творів письменника відтворювано за автографом текст, що зберігається в архіві Івана Франка у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Ф. 3. – Спр. 3238), – “Порфир Кореницький. (Коротенька замітка)”; авторська дата – серпень 1893 р. Нотатку було вперше надруковано у львівському журналі “Зоря” під назвою “Дещо про Порфира Кореницького” (1894. – Ч. 6; підпис: Павло Граб).
25 Див.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). – Ф. І. – Спр. 46987. – Арк. 1–8. Цей матеріал, однак, не зареєстровано в описі фонду Житецького (див.: Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. – К., 2002. – С. 180–184).
26 Невідома редакція статті Павла Грабовського про Порфирія Кореницького. – С. 181. Розглядаючи статтю 1891 р., Нахлік трактував її то як редакцію, то як варіант замітки 1893 р. На мій погляд, ідеться все ж про редакцію, яку, власне, і слід вміщувати у зібраннях творів Грабовського, подаючи пізнішу версію в розділі “Інші редакції” чи фіксуючи суттєві відмінності текстів у коментарях.
27 Там само.
28 Там само.
29 Там само.
30 Данилів В. “Киевская старина” по цензурним документам // Бібліологічні вісті. – 1925. – № 1/2. – С. 64–65. Дослідник не назвав точної дати подання, обмежившись вказівкою року.
31 Вербицька Є. Г. З розшуків про життя Порфирія Кореницького // Українське літературознавство. – Львів, 1966. – Вип. 2. – С. 65 (дослідниця, обізнана зі студією Данилова, наводить ті ж уступи з подання Юзефовича, але за першоджерелом з архіву Головного управління у справах друку; точної дати подання вона також не називає); Замлинський В. О., Палієнко М. Г. “Киевская старина” під царською цензурою // Український історичний журнал. – 1993. – № 10. – С. 70; Палієнко М. Національна інтелігенція в боротьбі за українське слово // Українські проблеми. – 1997. – № 2. – С. 137.
—–
В архіві київського окремого цензора з іноземної цензури збереглася дотепер не запроваджена до наукового обігу верстка статті, яку розглядали в СанктПетербурзькому цензурному комітеті й Головному управлінні у справах друку[32]. Стаття мала з’явитися у жовтневому числі “Киевской старины” за 1891 р. (її передбачалося розташувати на сторінках 98–102 після завершальної частини студії Миколи Шугурова “Илья Федорович Тимковский, педагог прошлого времени”). Однак київський окремий цензор з іноземної цензури Борис Юзефович, звернувши увагу на контроверсійність статті, “приостановил печатание еë в ближайшем номере” і 4 жовтня 1891 р. надіслав верстку для прийняття остаточної ухвали про можливість появи відповідної публікації до Головного управління у справах друку[33]. Статтю про Кореницького було заборонено, оскільки, як зазначалося у відгукові Санкт-Петербурзького цензурного комітету, її інспіровано “желанием напомнить о движении украинцев 40-х годов”, а комітет вважав необхідним “останавливать всякое проявление мысли о самобытности Украины”. Стосовно наведеного у статті сатиричного експромту Кореницького було зазначено: “Хотя эстетические произведения на малороссийском языке пропускаются цензурой, но этот отрывок имеет тенденциозное значение и напоминает украинцу те счастливые для него времена, когда и мысль, и самые его действия проявляли преступное влечение к самобытности”[34].
Верстка містить численні зроблені червоним олівцем цензорські підкреслення та відкреслення – їх, публікуючи досліджувану статтю Грабовського у зібраннях його творів, належить уважно вивчити[35].
У преамбулі до публікації аналізованого твору Нахлік звернувся і до вміщеної у жовтневому числі “Киевской старины” за 1899 р. статті Володимира Науменка “Порфирий Кореницкий – забытый малорусский писатель”, у текст якої було інкорпоровано стислу нотатку Миколи Петрова про розшукану ним поезію Кореницького “Нехай” і її саму[36]. “Згадки про статтю Панька-Грабовського про Кореницького в цих матеріалах немає”, – зазначив Нахлік[37]. Проте уважне паралельне прочитання аналізованого тексту і названої публікації Науменка однозначно свідчить, що, за винятком нотатки Петрова, всю іншу наявну в замітці фактичну інформацію про життя і творчість Кореницького запозичено – переважно дослівно – зі статті Грабовського[38]. Про джерело відповідних відомостей Науменко повідомив: “Раньше, чем печатать это стихотворение, мы попытались добыть хоть кое-какие данные о жизни П. Кореницкого, что и удалось нам получить от одного из наших сотрудников, сообщающего сведения о нем со слов свящ. Мартыновича, бывшего сотоварища П. Кореницкого по харьковской семинарии”[39]. Саме Грабовський був тим неназваним кореспондентом часопису, інформації якого щедро використав Науменко (на основі розповідей отця Мартиновича[40] постали як досліджувана редакція статті про Кореницького, так і її пізніша істотно коротша версія, надрукована в “Зорі”, – обидва тексти містять відповідні вказівки).
—–
32 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАК). – Ф. 294. – Оп. 1. – Спр. 226. – Арк. 16зв.–18. Євдокія Вербицька припускала, що верстка загинула (див.: Вербицька Є. Г. З розшуків про життя Порфирія Кореницького. – С. 65).
33 Див.: Російський державний історичний архів. – Ф. 776. – Оп. 12: 1881 р. – Спр. 50. – Арк. 99.
34 Там само. – Арк. 101зв.–102.
35 Інформація про обставини, що стали на заваді появі аналізованої статті в журналі “Киевская старина”, доповнює раніше запроваджені до наукового обігу джерела до теми “Грабовський і російська цензура” (докладно див.: Дудко В. “…Знову взявся за перо українське…”: Балаганська збірка Павла Грабовського: нові матеріали // Книжник. – 1990. – № 5. – С. 10–13; його ж. Збірка П. Грабовського “Кобза”: (До історії публікації і поширення) // Актуальные проблемы изучения и преподавания славянских литератур: Тезисы докладов региональной научно-практической конференции (23–24 мая 1991 г.). – Измаил, 1992. – С. 129–131; його ж. Дві нотатки про Павла Грабовського // Український археографічний щорічник. Нова серія. – К., 2006. – Вип. 10/11. – С. 842– 844).
36 Науменко В. Порфирий Кореницкий – забытый малорусский писатель // Киевская старина. – 1899. – Т. LXVII. – Окт. – Отд. ІІ. – С. 11–14.
37 Невідома редакція статті Павла Грабовського про Порфирія Кореницького. – С. 181.
38 Саме тієї редакції статті, яка була в розпорядженні редакції “Киевской старины”, а не друкованої в “Зорі” її стислої версії: львівська публікація не містить усіх характеристик і деталей, які подав Науменко. Пор.: Там само. – С. 182–185; Науменко В. Порфирий Кореницкий – забытый малорусский писатель. – С. 11–13.
39 Там само. – С. 12.
40 Грабовський товаришував із сином свого інформатора Яковом, з яким навчався у Харківській духовній семінарії (див.: Сапухіна Л. Невідомі згадки // Слово і час. – 1992. – № 4. – С. 63–64; Ротач П. З комори Селегеня: Тростянецька знахідка // Ротач П. Рядки за рядками, літа за літами…: Про те, що було дороге й незабутнє. – Полтава, 2005. – С. 163–165).
—–
Відтак з’являються підстави твердити про некоректність деяких положень студії Вербицької, котра, не знаючи джерел публікації Науменка, потрактувала її як таку, що доповнює свідчення, наявні в замітці Грабовського, опублікованій у “Зорі”[41]. Мало того, вона протиставила наведеним у публікації Грабовського інформаціям відомості про обставини смерті Кореницького, подані без конкретної вказівки на джерело у “Хрестоматії нової української літератури” Миколи Плевака[42] (їх, як цілком очевидно, запозичено з публікації Науменка, зареєстрованої у спискові літератури, який укладач подав після біографічної сильвети Кореницького)[43].
Потребує корекції і теза Нахліка про те, що статтю Грабовського редагував Житецький[44]. На підставі зіставлення тогочасних автографів Житецького й Науменка з редакторськими правками у тексті статті Грабовського можна твердити, що її підготував до друку Науменко[45]
—–
41 Див.: Вербицька Є. Г. З розшуків про життя Порфирія Кореницького. – С. 61.
42 Див.: Плевако М. Хрестоматія нової української літератури. – [Харків], 1926. – Т. 1. – С. 121.
43 Див.: Вербицька Є. Г. З розшуків про життя Порфирія Кореницького. – С. 64. Відповідна колізія не є аж такою рідкісною. Так, основним джерелом біографічного нарису Грабовського “Микола Гаврилович Чернишевський” були спогади В’ячеслава Шаґанова про Чернишевського, з яких письменник дослівно запозичив цілі фрагменти, переклавши їх українською. Оскільки джерела названого нарису донедавна не було з’ясовано, деякі дослідники, цитуючи чи реферуючи спогади Шаґанова, підкріплюють його свідчення відповідниками з нарису Грабовського, які саме у Шаґанова й запозичено (докладно див.: Дудко В. Джерела статті Павла Грабовського “Микола Гаврилович Чернишевський” // Український археографічний щорічник. Нова серія. – К., 2009. – Вип. 13/14. – С. 326–336).
44 Див.: Невідома редакція статті Павла Грабовського про Порфирія Кореницького. – С. 185.
45 Для зіставлення було залучено листи Житецького до Василя Гнилосирова від 7 серпня і 1 листопада 1890 р., 22 січня та 10 березня 1892 р. (ІР НБУВ. – Ф. ІІІ. – Спр. 4401–4404) і листи Науменка до Євгена Ківлицького від 31 грудня 1889 р. (Там само. – Спр. 7734) та до Гнилосирова від 22 вересня 1891 р. (Там само. – Спр. 4427).
—–
Насамкінець – про нездійснений намір Олександра Тулуба запровадити аналізовану статтю до наукового вжитку. Джерелом її рукописної копії, яку зробив Тулуб[46], була верстка з архіву київського окремого цензора з іноземної цензури. По-перше, ідеться про копію відредагованої версії статті Грабовського[47]. По-друге, поруч із нею у названій архівній справі зберігається скопійований Тулубом інший призначений для “Киевской старины” матеріал – “Устав славянского общества cвв. Кирилла и Мефодия” (1885)[48], також заборонений цензурою[49]. Виглядає, що у другій половині 1920-х рр. Тулуб готував до друку за матеріалами архіву київського окремого цензора з іноземної цензури, зокрема, статті, які не побачили світу на сторінках “Киевской старины”. Про його інтерес до відповідної проблематики свідчать і детальна, із просторими цитаціями, характеристика документів з архіву київського окремого цензора за 1880-ті та початок 1890-х рр.[50], і підготовлені на їхній основі публікація “Мих. Старицький в боротьбі з цензурою 1880-х років: (З матеріялів Київського цензурного комітету)”[51] та низка досліджень, яких не було надруковано[52]. Дослідник знав, хто був автором аналізованої редакції статті про Кореницького – відповідний псевдонім Грабовського розшифровано в укладених ним “Матеріялах до «Словника псевдонімів українських письменників»”[53]. Імовірно, саме аналізованій редакції статті Грабовського про Кореницького було присвячено студію Тулуба “Матеріали до біографії Павла Грабовського”, яка не побачила світу[54]; рукопис її не розшукано[55].
—–
46 Див.: Там само. – Ф. 209. – Спр. 109. – Арк. 1–7. Інформацію про цей документ із розкриттям авторства Грабовського, але з неточною датою (1894 р.), див.: Особові архівні фонди Інституту рукопису. – С. 557.
47 Тулуб, однак, не подав відомостей про наявні у верстці цензорські підкреслення та відкреслення, як зробив це в іншому аналогічному випадку (див. далі).
48 Див.: ІР НБУВ. – Ф. 209. – Спр. 109. – Арк. 8–12.
49 Про цю цензурну заборону давно відомо (див.: Данилів В. “Киевская старина” по цензурним документам. – С. 64; Замлинський В. О., Палієнко М. Г. “Киевская старина” під царською цензурою. – С. 70; Палієнко М. Національна інтелігенція в боротьбі за українське слово. – С. 137). Однак верстку нездійсненої публікації (див.: ЦДІАК. – Ф. 294. – Оп. 1. – Спр. 150. – Арк. 60–61зв.) – джерело відповідної копії, в якій відтворено і цензорські підкреслення та нотатки, – дослідники ще не розглядали.
50 Див.: ІР НБУВ. – Ф. 209. – Спр. 116, 117. Копії документів про цензурну заборону статей “Устав славянского общества cвв. Кирилла и Мефодия” та “Несколько слов об украинском писателе Порфирии Кореницком” див.: Там само. – Спр. 117. – Арк. 191– 191зв., 195.
51 Див.: За сто літ. – К., 1929. – Кн. 4. – С. 190–195. (У підзаголовку статті дослідник неточно поінформував про джерело використаних матеріалів: Київський цензурний комітет функціонував лише у 1838–1866 рр.).
52 У списках праць Тулуба кінця 1920-х рр. зареєстровано, зокрема, такі недруковані його дослідження: “Матеріяли до історії цензури на Україні (по архівних матеріялах)” (чимала праця на декілька друкованих аркушів), “Микола Лисенко та цензура (з архівних матеріялів)”, “Лев Толстой та київська цензура (по архівних матеріялах)”, “Мих. Комаров та цензура (з архівних матеріялів)” (ІР НБУВ. – Ф. 209. – Спр. 8. – Арк. 3–3зв.). Укладаючи список публікацій і ненадрукованих досліджень Тулуба, сучасний дослідник помилково подав назву останньої в наведеному переліку праці – “Микола Костомаров та цензура (з архівних матеріялів)”. Див.: Ульяновський В. Олександр Тулуб – “наративіст і наратолог” на тлі власних епізодичних спогадів // Проблемы славяноведения. – Брянск, 2006. – Вып. 8. – С. 189.
53 Див.: Записки історично-філологічного відділу ВУАН. – К., 1928. – Т. XVI. – С. 238.
54 Див.: ІР НБУВ. – Ф. 209. – Спр. 8. – Арк. 6зв.; Ульяновський В. Олександр Тулуб – “наративіст і наратолог”… – С. 190.
55 Див.: Там само. – С. 189–190.
—–
Віктор Дудко (Київ)
(закінчення буде)
…
Джерело:
Віктор Дудко, До вивчення сибірського періоду біографії і творчості Павла Грабовського.
Український археографічний щорічник. – Нова Серія. – 2012. – випуск 16/17
Електронні адреси:
http://chtyvo.org.ua/authors/Dudko_Viktor/Do_vyvchennia_sybirskoho_periodu_biohrafii_i_tvorchosti_Pavla_Hrabovskoho/
http://shron1.chtyvo.org.ua/Dudko_Viktor/Do_vyvchennia_sybirskoho_periodu_biohrafii_i_tvorchosti_Pavla_Hrabovskoho.pdf
(підготовка та форматування тексту – krasnopillia.info)