Оксана вже з дитинства виділялась серед ровесників не лише занадто худорлявою статурою, але й багатогранністю своїх талантів. Вона чудово малювала, писала змістовні твори, а після уроків у загальноосвітній школі поспішала на заняття з гри на фортепіано до Краснопільської музичної школи.

З роками її справді золоті руки, наполеглива праця та, безперечно, талант внесли чималий внесок у розвиток українського мистецтва. Але ж спершу, за сімейною традицією, дівчина вивчилась на лікаря, закінчивши медичний університет імені Богомольця. Того ж часу вперше спробувала себе і у модельному бізнесі, прикрашаючи обкладинки модних журналів. Впізнали краснопільчани свою юну землячку і у популярному на той час відео кліпі на пісню Ауріки Ротару.

Сьогодні Оксана Левченя є київською художницею, відомим українським дизайнером та засновницею власної майстерні «OLK MANUFACTORY». Виготовляє традиційні українські килими, які є не зовсім традиційними, якщо пригледітись, то серед народного орнаменту, квіткового узору, геометричних фігур та класичних національних малюнків можна побачити таких персонажів, як Пікачу, магістр Йода та Гомер Сімпсон.

Я завжди мріяла прожити декілька життів і розуміла, що ніколи не буду займатись однією справою. Адже навколо скільки всього цікавого, — пояснює свою позицію майстриня. — Спочатку мене цікавила біологія, так я потрапила до медицини і певний час намагалась «роздвоїтись». Потім таки мистецтво в мені перемогло і я стала займатись живописом та інсталяцією.

– Чому зараз саме дизайн килимів є Вашою справою?

– Я почала задумуватись, як саме можна сумістити ремісничі, історичні навики та мистецтво. Але поцікавившись історією, виявилось, що мистецтво «Arts and Krafts» (Мистецтво та ремесло) було вже винайдено Уільямом Морісом у 1869 році. Мені довелось придумати нову назву, аби вивести на світовий рівень нашу доволі високу українську ремесельну майстерність та надати їй нового звучання і відтінку. Так було засновано майстерню «OLK MANUFACTORY». Коли познайомилась з цим мистецтвом, то мене зацікавила сама технологія. Я зрозуміла, що всесвіт безмежний в кольорах і стилях. Що саме у ткацтві килимів можна поєднати таку кількість складових і творити щось неймовірне. Я не могла не спробувати себе у цьому.

– Оксано, у Вас часто запитують – скільки часу вимагає виготовлення одного килима?

– Так, запитують. Я відповідаю, що витратила на це все своє життя. Адже справді вважаю, що весь життєвий шлях — це нові етапи та знання, на які доля нас переводить не дарма, а з метою, щоб все, чому я колись навчилась, якимось чином систематизувалось, трансформувалось для того, щоб змогла створити щось незвичайне. Насправді у художника, чи у митця, якийсь щось творить, йде все життя, щоб якусь секунду зрозуміти: «Нарешті це воно, що я хотів створити»

– Яким чином мультяшний Пікачу потрапив на Ваші килими?

– Впровадивши цього героя, власне як і майстра Йоду, до речі якого я інтегрувала у готовий вже килим, автором якого є Кириченко. Особисто з великою повагою ставлюсь до авторського права. А Пікачу на килимі – це є своєрідна спроба направити вектор розвитку нашого мистецтва до Західної культури та показати, як ми вміємо суміщати наш історичний мистецький потенціал з сучасністю. До речі, кожен етап виробництва килима починається з дизайну, фарбування пряжі для килимів та здійснюється безпосередньо у майстерні та вручну.

– Оксано, де Ви берете ідеї для дизайну килимів?

– Говорять, що ідеї літають у повітрі навколо нас, але це вони витають навколо тих, кому не приходять в голову, — віджартовується майстриня. – Якщо серйозно, то це може бути миттєве явище — побачила я такий, ось і є орнамент. Цей килим «Не важливо» створили жартома разом з друзями. Я часто відповідаю на запитання: «Не важливо», коли розумію, що це дійсно не важливо.

Оксана Левченя з сином Максиміліаном

– А що Ви вважаєте найважливішим у житті?

– Важливо все те, що не викликає стресу у людини. Це стосунки з людьми, родина, але ні в якому разі не такі миттєві явища, як кар’єрне зростання, якісь нагальні проблеми. Важливо те, що рухає людьми.

– Чи бачите Ви майбутнє українського мистецтва?

– Креативний потенціал в України – він безмежний і неперевершений. Мені пощастило брати участь з кількома іншими речовими дизайнерами у виставках за кордоном. Це був неймовірно високий інтерес до робіт українських майстрів, щедрі теплі відгуки. Взагалі Промисловий, предметний дизайн — це одна із сфер, яка здатна вивести Україну на зовсім інший рівень. Ми маємо свою специфічність, маємо модернізм. Ми маємо колосальні ресурси українського мистецтва радянських часів, на основі яких можна створювати унікальні роботи. Дуже сумно те, що наші, вітчизняні виробники, намагаються десь щось запозичити замість того, щоб користуватись своїми безцінними ресурсами у дизайні.

– Оксано, як проходила виставка за участі Ваших робіт у Парижі?

– У травні 2019 року, у неймовірному приміщенні Гран-Палє пройшла міжнародна виставка, присвячена декоративно-прикладному мистецтву, все ж таки більше дизайну, як на мене. Захід проходив при підтримці українського посольства у Франції. Мені пощастило продемонструвати свої роботи разом з такими українськими дизайнерами, як Костянтин Кофта, Інна Педан, Дарія Альошкіна, Гордій Старух, Юрій Мусатов.

– З якими труднощами зустрілись при створенні «OLK MANUFACTORY»?

– Я не знала технології цього виробництва. Не просто було підібрати і майстрів. Траплялись такі собі «огріхи», які мусили виправляти. Але саме завдяки цьому було винайдено нову техніку, яка робить килим майже вічним. Взагалі, робота майстерні тримається на ентузіазмі та талантах наших майстрів. Роботу художника, дизайнера, адміністратора, менеджера, фарбування пряжі я виконую особисто.

– Хто є покупцями Ваших робіт?

– Попитом килими користуються як в Україні, так і в західній Європі, це при тому, що не ведеться ніяка жорстка менеджерська робота з мого боку. Наші покупці приходять з виставок чи після перегляду виставки в інтернеті. Не маємо ми і великої серії продажу одного орнаменту. На сьогодні можемо виготовляти лише 15 примірників одного дизайну.

– Оксано, Ви є прикладом того, що дівчинка з провінції може досягти неабияких висот, до того ж не на одному поприщі? В часи Вашого дитинства, за бажанням, звісно, діти могли розвиватись різнобічно у Краснопіллі?

– Звісно могли. Ці незабутні шкільні роки… Пам’ятаю отримані перемоги три роки поспіль на районних олімпіадах з біології та російської мови і літератури. Але це перемоги моїх викладачів. Дуже вдячна і ніколи не забуваю людину, яка була для мене справжнім Вчителем і залишається однією з найважливіших людей у моєму житті – Омельченко Людмилу Григорівну. Дуже пишаюсь моєю участю у хорі Краснопільської СШ, і його диригентом Леонідом Всеволодовичем Чернієвським. Секція легкої атлетики і тренер Лебеденко Сергій Миколайович, завдяки йому цей вид спорту супроводжує мене все життя. Саме тренер заклав міцний фундамент у дисциплінованість та любов до спорту. Крім того був період балетної студії під керівництвом Басової Світлани Володимирівни, та оркестр народних інструментів під керівництвом Леоніда Всеволодовича.

– Які шкільні предмети були улюбленими?

– Найулюбленішим моїм предметом була біологія. Любов до цієї науки мені прищепила наша неповторна Сунцова Наталія Миколаївна. Незабутні уроки фізики з Фурсовим Олексієм Михайловичем. А години російської мови і літератури з Омельченко Людмилою Григорівною завжди були казкою. Саме Людмилі Григорівні, яка була моїм класним керівником, я дуже вдячна за ерудованість та підтримку. За те, що заохочувала мою невгамовність і захищала від бюрократичних обмежених людей своєю вірою в мої здібності.

Дуже важливо мати вчителя, який тебе помітить і підтримає вчасно. Мої вчителі у Краснопільській середній школі викладали свої предмети так, що не любити і не вивчати – було неможливо. Вважаю наше селище дуже прогресивне і має безліч можливостей для розвитку. Я вдячна людям, які надали можливість скористатись всім цим у дитинстві. У Краснопіллі мене оточували люди, які своєю енергією надихали, надавали шляхи для розвитку і були для мене справжніми вихователями. Всіх пам’ятаю, всім уклінно вдячна. Часто згадую художника Віктора, якому в 14 років асистувала, коли він робив розпис стіни в дитячому відділенні ЦРЛ. А коли я вступала до медичного інституту, то рік працювала молодшою медсестрою у чистій перев’язочній Краснопільської ЦРЛ. І все це такі теплі спогади про дитинство та перші життєві досвіди.

– І все ж таки, Оксано, хто став головним наставником у Вашому житті?

– Серед всіх людей, які дали мені можливості пізнання – найголовніший мій наставник і на сьогодні, людина, яка замінила мені батька – Лазаренко Валерій Іванович. Він неймовірно ерудований та безмежно талановитий лікар від Бога, наймудріший порадник для мене і моїх сестер, його ерудованість дивує навіть моїх найдосвідченіших сьогоднішніх друзів. Він є прикладом для мене на все життя.

Крім того саме з ним я зробила свій перший дизайнерський предмет в гаражі, де ми придумали та втілили дуже кумедну, але новаторську поличку. Він – видатна і різнобічно талановита людина. Ми робили полички та химерні хатки для звірят. Він перевіряв мої вірші, ми могли обговорювати їх годинами.

– Оксано, напевне така обдарована людина могла зрости лише у сприятливому середовищі?

– Не факт, але з родиною мені теж неймовірно пощастило. Моє домашнє виховання було значно важливішим за шкільне. Прикладом для мене є і моя молодша двоюрідна сестра Ольга Валеріївна Піскун-Лазаренко, яка стала прекрасним лікарем в «selfmade women». Цікаві експерименти були і у старшої Наталії Каєти. Ми виховувались в одній родині. Моя мама, Людмила Андріївна Левченя, витримуючи мої експерименти з розписом стін у квартирі та дверей в усіх кімнатах втілила в мене віру, що у творчості все можна, — ностальгічно посміхається художниця. – Тітонька – Світлана Андріївна Лазаренко та брати моєї мами завжди були взірцем для мене – Левченя Володимир Андрійович – поліглот і методолог української освіти, з досвідом військового перекладача, Левченя Анатолій Андрійович – інженер та майстер автоконструкцій. Про свою сім’ю можу говорити безкінечно з великим задоволенням.

– Оксано, розумію, що окрім килимів Ви просто не можете більше ні над чим не працювати. Відкриєте таємницю?

– Я зараз працюю над науково популярним проєктом з циклом лекцій про цікаві відкриття і питання сучасної науки.

– То чекаємо зустрічі з краснопільчанами?

– Обов’язково, як тільки запустимо перший стрім.

– Дякую, Оксано, успіхів Вам!

– Вітання моєму рідному Краснопіллю!

Спілкувалась І. ЗАГОРУЛЬКО.

Джерело:
ОКСАНА ЛЕВЧЕНЯ: «МОЖЛИВІСТЬ РОБИТИ ДЕКІЛЬКА СПРАВ, ЯКА ВИСНАЖУВАЛА В ДИТИНСТВІ – СТАЛА МОЄЮ СУПЕР СИЛОЮ»
Газета “Перемога”, № 3, 15 січня 2021 року

Світлини з:

https://artukraine.com.ua/a/dikist-i-civilizaciya-v-gobelenakh-oksani-levcheni-konstantinovskoi/

https://officiel-online.com/lichnosti/intervju/oksana-levchenya/

https://vogue.ua/ua/article/beauty/byuti-gid/oksana-levchenya-o-svoih-sekretah-krasoty.html

та ін.