Власенко Михайло Антонович (11.12.1940, с. Миропілля (нині Сумського району) Сумської області – 31.05.2015, Харків) – лікар-кардіолог, доктор медичних наук (1993), професор (2001). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Премія ім. М. Стражеска АМН СРСР (1989). Вища освіта: Харківський медичний інститут (1964). Працював: від 1967 – Харківський медичний інститут; у 1977–95 – доцент; від 1995 – у Харківській медичній академії післядипломної освіти: завідувач кафедрою терапії та нефрології. Сфера наукових інтересів: патогенез артеріальної гіпертензії, стан простагландинів, ренін-ангіотензивної та симпато-адреналової систем при серцево-судинній патології; патогенетичні механізми гострого інфаркту міокарда, недостатності кровообігу та кардіогенного шоку; розробив методи тромболітичної терапії, медикаментозного захисту міокарда та корекції гемодинамічних змін у гострому періоді інфаркту міокарда.
***
О.М. Біловол, академік НАМН України, д. мед. н., професор
Харківський національний медичний університет
Пам’яті професора Власенка Михайла Антоновича
Михайло Антонович Власенко належить до славної плеяди світил української терапевтичної школи. Сьогодні ми особливо гостро усвідомлюємо, наскільки великий його особистий внесок у розвиток вітчизняної кардіології та клінічної медицини загалом. Це був енциклопедично освічений Вчений, яскравий приклад поєднання глибини знань, широти інтересів, сміливості думки та точності передбачення, беззавітного служіння обраній професії, поряд із природною скромністю та інтелігентністю.
Народився Михайло Антонович Власенко 11 грудня 1940 року у селищі Миропілля Сумської області. Після закінчення школи із золотою медаллю Михайло Антонович розпочав трудову діяльність робітником у колгоспі. 1964 року він закінчив з відзнакою Харківський медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа».
Професійне життя М.А. Власенка розпочалося у Харківському медичному інституті: він пройшов усі щаблі ієрархічних сходів від аспіранта, асистента, доцента до професора кафедри госпітальної терапії. З 1995 року очолив кафедру терапії та нефрології Харківської медичної академії післядипломної освіти, де працював до останнього дня свого життя.
Учень академіка АМН СРСР, НАН України, АМН України та Російської академії медичних наук, Героя України, професора Л.Т. Малої. В аспірантурі на кафедрі госпітальної терапії академік Любов Трохимівна Мала відразу відзначила ерудицію, неймовірну працелюбність, високу відповідальність та інтерес до наукової роботи у Михайла Антоновича. У 1967 році вперше в Україні на базі міської клінічної лікарні №27 було відкрито спеціалізоване кардіологічне відділення для лікування хворих на гострий інфаркт міокарда з блоком інтенсивної терапії. Новими сторінками біографії молодого вченого стали довгі години біля ліжка пацієнтів, робота в лабораторії вечорами, вивчення медичних журналів у нічний час, копітка робота над дисертацією. Особливо слід зазначити, що пам’ять про Вчителя Михайло Антонович проніс через все своє життя.
У його кандидатській дисертації «Активність реніну у хворих на гіпертонічну хворобу і симптоматичними артеріальними гіпертоніями», блискуче захищеній у 1971 році, продемонстрована діагностична цінність визначення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи в клініці внутрішніх хвороб, наголошено на ряді питань, вивчення яких сприяло розвитку цілого напряму нових досліджень. 1993 року М.А. Власенко захистив докторську дисертацію на тему «Гуморальні та гемодинамічні аспекти захисту та репарації міокарда при інфаркті міокарда», в якій було закладено основи для подальшого дослідження комплексу найскладніших фундаментальних та клінічних завдань кардіології.
Велике місце у наукових дослідженнях М.А. Власенка зайняли теоретичні та практичні питання в таких сферах кардіології як артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця та їх клінічних проявів і ускладнень, таких як інфаркт міокарда, серцева недостатність, порушення серцевого ритму, відновне лікування, вивчення терапевтичної ефективності нових лікарських засобів. Слід відзначити ту обставину, що монографія «Інфаркт міокарда» (автори Мала Л.Т., Власенко М.А., Мікляєв Ю.І., 1981), за якою навчалося не одне покоління лікарів, до сьогодні цитується у наукових фахових виданнях з цієї проблеми, у статтях, дисертаціях, монографіях, підручниках.
Результати успішної розробки проблеми нейрогуморальної регуляції гомеостазу були узагальнені в монографії «Неускладнені та ускладнені форми загоєння інфаркту міокарда» (автори Мала Л.Т., Яблучанський М.І., Власенко М.А., 1992), що стала настільною книгою для цілого покоління кардіологів.
На основі дослідження біологічно активних речовин у виникненні та перебігу основних хвороб серця, в клінічну практику було впроваджено комплексну фармакологічну корекцію артеріальної гіпертензії залежно від активності реніну, застосовано антибрадикінінові препарати при ішемічній хворобі серця, гіполіпідемічні засоби – при атеросклерозі.
З великим творчим піднесенням Михайло Антонович розробляв проблему нейрогуморального регулювання гомеостазу при захворюваннях серцево-судинної системи, насамперед при серцевій недостатності. В його роботах проведено вивчення патофізіологічної ролі симпатико-адреналової, ренін-ангіотензин-альдостеронової та калікреїн-кінінової систем, а також натрійуретичних пептидів, ендотеліальної дисфункції та інших вазоактивних субстанцій, що дозволило з нових позицій розглянути питання патогенезу хронічної серцевої недостатності, зокрема, пояснити важливе значення вазоконстрикторних та вазодилатувальних субстанцій у розвитку цієї патології. Результати досліджень дали теоретичне обґрунтування для застосування нейрогуморальних модуляторів, зокрема інгібіторів АПФ, блокаторів АТ1-рецепторів ангіотензину II, блокаторів β-адренорецепторів та антагоністів альдостерону у клінічній кардіології для лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та, що особливо важливо, прогнозування ефективності лікування.
В останні роки Михайло Антонович займався питаннями коморбідних станів, зокрема асоціації патології серця з ожирінням, цукровим діабетом, хронічною хворобою нирок, хронічним обструктивним захворюванням легень, захворюваннями щитовидної залози. Як завжди, це насамперед особливості патогенетичних механізмів розвитку та прогресування асоційованих станів, пошук нових діагностичних маркерів оцінки ступеня тяжкості та прогнозу, обґрунтування лікувальної тактики на різних етапах перебігу коморбідних станів.
Талант, дарований природою М.А. Власенку, поєднувався з гарячою любов’ю до професії. У нього все було сфокусовано і спрямоване на допомогу хворому, це був сенс його життя. Йому був цікавий кожен пацієнт. Під час обходу Михайло Антонович намагався допомогти будь-якому пацієнту незалежно від віку, ступеня тяжкості стану, складності клінічного випадку, – це був зміст усього його життя.
Протягом 20 років Михайло Антонович був консультантом відділення реанімації та інтенсивної терапії Національного інституту терапії імені Л.Т. Малої НАМН України та міської клінічної лікарні №27, міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мещанінова, а також обласної студентської лікарні, шпиталю МВС, санаторію «Роща», Харківських міських поліклінік №8, 26 та ін.
Михайла Антоновича знали лікарі загальної практики – сімейної медицини, кардіологи, терапевти та нефрологи на всій території нашої країни, де він побував з лекціями, доповідями та виступами, беручи участь у науково-практичних конференціях та з’їздах, виїзних атестаційних циклах та циклах тематичного вдосконалення, проводячи клінічні розбори. Михайло Антонович мав клінічне мислення клініциста широкого профілю; його запрошували для участі в консиліумах та клінічних розборах найскладніших діагностичних хворих. Обходи хворих із подальшим обговоренням клінічних особливостей захворювання були справжньою школою для лікарів-практиків. Кожен поставлений ним діагноз був результатом вдумливого аналізу стану пацієнта, а призначена терапія завжди ґрунтувалася на індивідуальних особливостях пацієнта, глибокому розумінні патогенезу захворювання та знанні клінічної фармакології. А чого варта самоосвіта, якою Михайло Антонович займався все життя! Безперечно, М.А. Власенко по праву належить до плеяди відомих українських терапевтів.
Він виховав цілу плеяду лікарів, і саме за їхніми спогадами вимальовується портрет цієї незвичайної людини. Мудрість цієї людини була настільки велика, що він не боявся конкуренції, він не тільки дозволяв своїм співробітникам зростати, а й щедро ділився набутим досвідом з іншими.
М.А. Власенко створив школу клініцистів, які працюють у різних регіонах України, країнах СНД та Європи. Під його керівництвом захищено 3 докторські та понад 20 кандидатських дисертацій.
Результати наукових досліджень професора М.А. Власенка опубліковано у понад 430 наукових працях, у тому числі 5 монографіях та 14 патентах. М.А. Власенко – член редакційної колегії журналу «Проблеми безперервної медичної освіти та науки».
За цикл робіт з інфаркту міокарда 1983 року М.А. Власенко був удостоєний премії імені академіка М.Д. Стражеска АМН СРСР.
Багато років він був незмінним членом спеціалізованої Вченої ради із захисту дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора медичних наук Д 64.600.04 імені Л.Т. Малої.
У 2015 році виповнилося 50 років наукової, лікувальної та педагогічної діяльності завідувача кафедри терапії та нефрології Харківської медичної академії післядипломної освіти, заслуженого діяча науки та техніки України, доктора медичних наук, професора Михайла Антоновича Власенка.
На жаль, 31 травня 2015 року перестало битися серце цієї видатної людини.
Нерідко, перелічуючи всі заслуги та звання вчених, думаєш – як легко та швидко виходить. Адже за цими словами стоїть напружена, тривала робота, часом незбагненна.
Хотілося б вірити, що лікарі, яким пощастило працювати та навчатися у М.А. Власенка, передадуть наступним поколінням частку свого професіоналізму та людяності – і ця ниточка не перерветься.
***
Джерела:
https://esu.com.ua/search_articles.php?id=35109
Власенко Михайло Антонович
Мистецтво лікування, №5–6 (121–122) 2015 р., сс.82-84.
http://www.health-medix.com/articles/misteztvo/2015-10-04/doctor_club.pdf
Памяти профессора Власенко Михаила Антоновича
/ переклад – Краснопілля Інфо /
