ГАНЬБА
Що саме Шевченко трактує як ганебне? Найперше — деякі житейські епізоди, скажімо, п’яне гульбище.
Тарас Шевченко. Програвся в карти. Папір, туш, бістр. [XI 1856 — 10.V 1857].
У повісті «Нещасний» є такий епізод: мати, почувши здалеку звуки музики, весело підходить до будинку своєї знайомої, зазирає у вікно з надією побачити щось приємне, а натомість бачить власного сина, та ще й якого! «О, ганьба й жах! Її милий і п’яний Іполитушка, у розірваній сорочці, без підтяжок та всього іншого, для чого ті підтяжки потрібні, танцював з теж не зовсім тверезою розбитною дівахою комаринського під «звук унылый фортепьяно». Грайлива стилістика розповіді, зокрема останні слова, які відсилають читача до дуже популярного колись «ніжного» романсу «Звук унылый фортепьяно, выражай тоску мою…», лиш трохи пом’якшує ганебність цієї сцени.
Не інакше як ганебні, поет трактує і деякі епізоди власного життя. 19 червня 1857 року він описує свою підготовку до чергової муштри ось так: «Невже це ще не востаннє мене виведуть на майдан напоказ, немов безсловесну тварину? Ганьба й сором! Важко, тяжко, неможливо заглушити в собі всяку людську гідність, стати струнко, слухати команди й рухатись, як бездушна машина»…
Тарас Шевченко. Казарма. Папір, сепія. [Новопетровське укріплення]. [1856 — VII 1857].
Ганебними можуть бути навіть сни. Мені наснилось, нотує поет у щоденнику 15 вересня 1857 року, нібито начальник штабу корпусу жандармів генерал-лейтенант Леонтій Дубельт «у своєму затишному кабінеті перед палаючим каміном марно навертав мене на шлях праведний, погрожував тортурами, а насамкінець плюнув і назвав мене «извергом рода человеческого»… Слід сказати, що Дубельт мав репутацію розумного, доброго й чемного чоловіка. Навіть до тих, кого допитував, він звертався не інакше як «мій милий друже». Може, саме за це його так і ненавиділи. Хоча, з другого боку, вулична лайка й пряме залякування так само не були йому чужі… І мовляв, щойно Дубельт устиг промовити «цей милий епітет», як на його місці з’явився командир роти першого Оренбурзького лінійного батальйону Єгор Косарев і зробив мені «майже паличну догану» за те, що я запізнивсь на муштру. «На цьому, — каже поет, — і закінчився цей ганебний сон».
Та найчастіше Шевченко говорить про ганьбу тоді, коли йдеться про втрачену дівочу незайманість. Про цю «ганьбу до гроба» йдеться і в поемі «Слепая», і в повістях «Наймичка» та «Прогулянка…». Але, мабуть, найпоказовішою в цьому сенсі є звернена до головного героя повісті «Художник» репліка Вілі Штернберга з приводу їхньої юної подруги: «Бережи її, друже мій!.. Або сам бережись її. Як ти сам себе відчуваєш, так і роби. Тільки пам’ятай і ніколи не забувай, що жінка — свята, недоторканна річ, а разом з тим така спокуслива, що жодна сила волі не годна встояти перед цією спокусою. Одне лиш почуття найвищої євангельської любові. Тільки воно може захистити її від ганьби, а нас від вічного докору».
Тарас Шевченко. Свята родина (офорт). 1858.
Цілком очевидно, що гендерні ролі твердо регламентовані тут християнськими морально-етичними настановами, згідно з якими дошлюбний секс — явна ознака моральної розбещеності людини. Однак коли йдеться про чоловіка, то наслідком такого вчинку (старі українські богослови називали його «розбещенням») є всього лиш докори сумління, а от для жінки — це вічна ганьба. Утім, навряд чи сам поет погодився б зі своїм незабутнім другом Вілею. Надто вже багато важив для нього душевний порив, чистий поклик серця, який не зважає ні на що. Недаром поет огортає образи покриток найбільшою ніжністю. Недаром саму Діву Марію він годен трактувати як покритку…
Леонід Ушкалов
Джерело:
Леонід Ушкалов. Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання. – Харків; Едмонтон; Торонто: Майдан, Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 2014 (сс.117-118)
Веб-джерело:
https://chtyvo.org.ua/authors/Ushkalov_Leonid/Moia_Shevchenkivska_entsyklopediia_iz_dosvidu_samopiznannia/
/ поділ на абзаци, підбір ілюстрацій, підписи до них – Краснопілля Інфо /
