22 липня Краснопільська громада вкотре потерпала від ворожого артобстрілу. Від потужних вибухів здригалось селище Угроїди, страждали люди та їх помешкання. Того дні росіяни цілеспрямовано обстрілювали житлові будинки мешканців Угроїд. Вони свідомо гатили по людях. Не забарились і жахливі новини про поранених мирних жителів селища та загиблого чоловіка.

Сергій Бойченко ще 5 липня приймав вітання з п’ятдесят шостою річницею з дня народження від щиро люблячих його людей. Найближче родинне коло було невеликим – мама, двоюрідна сестра Настя і племінниця Валерія. В Угроїдах чоловік проживав з мамою. Мав золоті руки, не цурався ніякої роботи. Свій талант будівельника використовував у роботі. Сергій працював за кордоном і в Україні.

Завжди знаходив можливість вчасно приїздити додому на посадку, обробку та збір урожаю на городі. Залюбки допомагав односельцям коли перебував вдома. Працював на ремонтних роботах місцевого храму. Він був єдиною надією і опорою своєї вісімдесятидворічної матусі Ганни Макарівни. Саме для її комфортного проживання Сергій власноруч облаштував в будинку всі умови.

Запрошення Насті виїздити з небезпечних Угроїд мама з сином навіть не розглядали. Залишати рідне село та затишну домівку не планували, не зважаючи на інтенсивність обстрілів селища.

– Сергій був не просто доброю, він був великодушною людиною з великим, відкритим, гарячим серцем. Мав насправді золоті руки. Перебудувати, удосконалити, придумати, підлатати, побудувати «з нуля» – все це приносило Йому радість та задоволення, – згадує Сергія Бойченка двоюрідна сестра Анастасія з Дніпра. – Ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Часто сам пропонував її. У його діях не передбачалось корисливості. Все було від щирого серця. Сергій ніколи не скаржився на життя. Завжди був на позитиві. Його жарти «мандрують» селищем.

Як майстерно Він умів з будь якої ситуації створити анекдот. І то завжди було доречно та весело. Ті веселі історії теж ішли далі в люди. Він був добрим сином, вірним другом, люблячим братом, мудрим батьком. Власних дітей Сергій не мав, але для моєї доньки Валерії Він був як тато, багато чому її навчив.

Спілкування з Сергієм, то було насичення позитивом, мудрістю, теплом, ідеями. Він по-справжньому радів, по-справжньому співчував. Сергій був справжнім, щирим та відкритим. Він назавжди займає особливе місце у наших серцях.

Того фатального липневого дня, за свою мужність, чуйність та людяність Сергій сплатив життям. Не вагаючись і не чекаючи припинення артобстрілу, чоловік поспішив на крик про допомогу пораненої сусідки…

Пряме влучання ворожого снаряду в будинок жінки. Аллі роздробило осколками ногу і посікло живіт. Від жахливого болю жінка кричала. Сусіди поспішали на допомогу та наступний снаряд розірвався на дорозі поруч з людьми. Лідії посікло ноги, Віталію ребра, а Сергію осколок потрапив у голову. І лише він зупинив чоловіка, який ніколи нікого не залишав у біді.

Невиліковну рану в серце отримала старенька мама. «Що постраждало у Вас?» – запитали представники благодійної місії «Проліска» у Ганни Макарівни.

«Мені розбили серце», – не стримуючи сліз розпачу, відповіла вбита горем мати.

І.ЗАГОРУЛЬКО,
газета “Перемога”

Джерело:
https://krasnews.com.ua/nezabutni-imena/rozbyte-sercze-materi/
07.09.2023
РОЗБИТЕ СЕРЦЕ МАТЕРІ