Category Archives: Знані земляки

Гейко Дмитро Єфремович – ветеран війни, доктор медичних наук, професор із Запсілля

Гейко Дмитро Єфремович (25.04.1926, с. Запсілля Миропільської волості Грайворонського повіту Курської губернії (нині – Сумський район Сумської області) – 15.07.1999, Харків) – лікар-патологоанатом, доктор медичних наук (1970), професор (1975). Учасник 2-ї світової війни. Вища освіта: Харківський медичний інститут (1953). Працював: від 1953 – Харківський медичний інститут; від 1975 – професор кафедри патологічної анатомії педіатричного факультету Харківського медичного інституту, водночас 1974–86 – декан педіатричного факультету. Сфера наукових інтересів: проблеми загальної патологічної анатомії, патологічної анатомії серцево-судинної системи та післяопераційних легеневих ускладнень, туберкульозу. Співавтор перекладу українською мовою підручника А.Струкова та В.Сєрова («Патологічна анатомія». Х., 1999). Continue reading

Власенко Михайло Антонович – лікар-кардіолог, доктор медичних наук, професор з Миропілля

Власенко Михайло Антонович (11.12.1940, с. Миропілля (нині Сумського району) Сумської області – 31.05.2015, Харків) – лікар-кардіолог, доктор медичних наук (1993), професор (2001). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Премія ім. М. Стражеска АМН СРСР (1989). Вища освіта: Харківський медичний інститут (1964). Працював: від 1967 – Харківський медичний інститут; у 1977–95 – доцент; від 1995 – у Харківській медичній академії післядипломної освіти: завідувач кафедрою терапії та нефрології. Сфера наукових інтересів: патогенез артеріальної гіпертензії, стан простагландинів, ренін-ангіотензивної та симпато-адреналової систем при серцево-судинній патології; патогенетичні механізми гострого інфаркту міокарда, недостатності кровообігу та кардіогенного шоку; розробив методи тромболітичної терапії, медикаментозного захисту міокарда та корекції гемодинамічних змін у гострому періоді інфаркту міокарда. Continue reading

Гончаренко Валентин Михайлович – математик, професор столичного університету, уродженець Великої Рибиці

Гончаренко Валентин Михайлович (27.07.1936, с. Велика Рибиця Краснопільського району Харківської області (нині – Сумський район Сумської області) – 15.06.2010, м. Київ) – математик, доктор фізико-математичних наук (1992), професор (1995). Вища освіта: Київський політехнічний інститут (1958). 1961–67 – працював у Київському політехнічному інституті; від 1967–2002 – у Київському державному університеті, з них 1993–2002 – професор кафедри математичної фізики. Розробив окремі математичні аспекти теорії випадкових коливань системи близько стійкого стану рівноваги. Continue reading

Єрмолаєва Євгенія В’ячеславівна – доктор хімічних наук, дослідниця вогнетривів у металургії

Єрмолаєва Євгенія В’ячеславівна (04.11.1914, с. Угроїди Охтирського повіту Харківської губернії (нині – Сумський район Сумської області)) – доктор хімічних наук (1967), дослідниця фізико-хімічних характеристик вогнетривів і застосування їх у металургії. Вища освіта: хімічний факультет Харківського державного університету (1937). 1940–41 – працювала у 2-му Харківському медичному інституті, 1941–43 – на заводі № 537 (м. Кіров, РФ), 1943–44 – у Сталінському РК КП(б)У Харкова. 1944–65 – в Українському НДІ вогнетривів: від 1951 – завідувач хіміко-аналітичною лабораторією; 1965–75 – в Українському НДІ металів (обидва – Харків): 1965–71 – старший науковий співробітник, 1971–75 – старший науковий співробітник-консультант. Вивчала фізико-хімічні процеси, які відбуваються у вогнетривах при високих температурах, електровід’ємність катіонів металів та їх використання під час дослідження змочування вогнетривів силікатними розплавами. Continue reading

Круть Олександр Анатолійович – доктор технічних наук, фахівець у галузях вугільної промисловості, енергозбереження

Круть Олександр Анатолійович (02.08.1951, с. Запсілля Миропільського (зараз – Сумського) району Сумської обл.) – фахівець у галузі вугільної промисловості, доктор технічних наук. Вища освіта: Донецький політехнічний інститут (1973). Працював в Інституті гірничої механіки та технічної кібернетики (Донецьк, 1973–77); Міністерстві вугільної промисловості УРСР (Донецьк, 1977–85); Управлінні справами Ради Міністрів УРСР (1986–91); на керівних посадах в органах державної влади України (1992–2012); Головний науковий співробітник Відділу енерготехнологічного використання твердого палива Інституту вугільних енерготехнологій НАН України (Київ, 2012–2016); професор кафедри логістичного управління та безпеки руху на транспорті Східноукраїнського Національного Університету ім. Володимира Даля (Сєвєродонецьк, з 2016 р.). Основний напрям наукових досліджень – розроблення технологій підготовки твердого палива, зокрема кам’яного вугілля з високим вмістом натрію та хлору, для спалювання в енергетичних та теплофікаційних котлах. Встановив залежність гранично можливої масової концентрації водовугільної суспензії від густини фаз, пористості й виходу легких речовин з вугілля. Continue reading

Олександр Десятниченко: На берегах Сироватки

Водна артерія – яке чудове означення людина дала річці. Справді, у старі часи – де річка – там і життя. Вона поїла диких і домашніх тварин, годувала рибою, крутила жорна млинів, слугувала шляхом між бездоріжжя, захищала городища від ворога, зрошувала поля і луки, наповнювала паром дощові хмари.

Найбільша річка КраснопільщиниСироватка, ніби навпіл ділить територію громади на дві частини – північну і південну. Взявши початок за Покровкою, на кордоні України з Росією, 58 кілометрів тече вона до зустрічі з Пслом, більше 25 кілометрів з них – по Краснопільщині. Найбільші притоки Сироватки – Закобильна, Крива, Тонка, Грязна, Воропай, Самотой, Рублена, Бобрик. У давнину ще зо два десятки невеликих струмків з півночі і півдня підживляли річку, а сьогодні від них залишився лише слід. Continue reading

Носенко Віктор Костянтинович – доктор фізико-математичних наук, фахівець з нанотехнологій з Миропілля

Носенко Віктор Костянтинович (23.09.1958, с. Миропілля Краснопільського (нині – Сумського) району Сумської обл.) – науковець, винахідник, фахівець з фізики металів. Доктор фізико-математичних наук (2006). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2011). Вища освіта: фізичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (1981). 1981-2022 – працює в Інституті металофізики ім. Г.В.Курдюмова Національної академії наук України (Київ): з 01.03.2011 по 31.10.2020 – завідувач Відділу кристалізації № 26, з 01.11.2020 – Провідний науковий співробітник Відділу металознавства евтектичних і швидкозагартованих сплавів №27. Член Вченої ради Інституту металофізики НАНУ. Наукові інтереси пов’язані з одержанням і вивченням взаємозв’язку між особливостями структурного стану, магнітними та механічними властивостями аморфних і нанокристалічних стопів на основі алюмінію, заліза та кобальту як наукової бази для створення нових магнітно­м’яких і високоміцних економнолегованих композицій. Continue reading

Пулях Олександр Іванович – педагог, партійний діяч, історик з Миропілля

Пулях Олександр Іванович (29.08.1911, м. Миропілля Суджанського повіту Курської губернії (зараз – Сумський район Сумської області) – 12.1974, Москва). Кандидат історичних наук, доцент. Середню спеціальну освіту отримав в Усманському педагогічному технікумі (1931), вищу – в Московському інституті філософії, літератури та історії (1937) та у ВПШ при ЦК ВКП(б) (1944). У 1931-1933 працював викладачем історії в Усманському педтехнікумі, 1937-1939 – директор педучилища, викладач історії (м. Владімір), 1939-1940 – директор, старший викладач вчительського інституту (м. Владімір). 1940-1941 – навчання у ВПШ при ЦК ВКП(б). 1941-1943 – на партійній роботі в районах Кіровської області РРФСР. 1943-1944 – продовження навчання у ВПШ при ЦК ВКП(б). 1944-1951 – секретар Кемеровського обкому ВКП(б) з пропаганди. 1951 – навчання в аспірантурі Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б). 1951-1952 – служба в органах МГБ (1 головне управління МГБ СРСР). 1952-1954 – зовнішньополітичний рецензент видавництва Госполитиздат (Москва), 1954-1955 – старший редактор історико-партійної редакції видавництва Госполитиздат, 1955-1957 – в.о. завідувача редакції масово-політичної літератури видавництва Госполитиздат. У 1957-1962 – доцент Московського енергетичного інституту, 1962-1967 – завідувач кафедри Всесоюзного заочного енергетичного інституту (Москва), 1967-1974 – завідувач кафедри історії КПРС Московського інституту радіотехніки, електроніки і автоматики. Continue reading

Грищенко Іван Филимонович – фронтовик, Постпред України, засновник дипломатичної династії

Грищенко Іван Филимонович (28.12.1923, с. Покровка, нині Сумського району Сумської обл. – 16.03.1998, Київ) – український дипломат. Батько дипломата Костянтина Грищенка. Мав дипломатичний ранг Радника 1-го класу. Учасник 2-ї світової війни. Вищу освіту здобув у Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка (1954). У 1957–80, 1985–86, 1989–92 працював у МЗС УРСР, зокрема 1978–80 – начальник відділу міжнародних економічних організацій. 1962–68 – співробітник Секретаріату ООН (Нью-Йорк); 1972–78 – Постійний представник УРСР при Відділенні ООН та інших міжнародних організацій в Женеві. 1980–85 – начальник відділу планування і співробітництва, начальник Управління міжнародних зв’язків АН УРСР; 1989–92 – 1-й секретар Консульського управління МЗС України. Continue reading

Дружина багаторічного редактора «Перця» письменниця Світлана Прудник: «Михайло завжди бажав читачам: «Нехай буде сонячно!»

19 листопада йому б виповнилося 69. Проте спекотне літо, на жаль, стало для нього останнім у житті. Наш колега помер від важкої хвороби. А далі так сталося, що сумна іронія супроводжувала цю напрочуд світлу, веселу і дотепну людину навіть після смерті. Одне видання, друкуючи некролог, назвало його лауреатом Нобелівської премії, хоч насправді йшлося про премію Нобельську, яку вручають майстрам веселого слова у селі Нобель на Рівненщині.

Ідеться про письменника-гумориста і сатирика, фейлетоніста, багаторічного редактора журналу «Перець» Михайла Прудника. До речі, вся родина Прудників творча, адже дружина гумориста і сатирика Світлана теж письменниця. Вона багато років працювала у не менш популярному вітчизняному журналі для дітей «Барвінок», авторка зовсім не сумних книжок. Наша сьогоднішня співрозмовниця — журналістка і письменниця Світлана Прудник. Continue reading