Tag Archives: Краснопільська громада

«Хочеться чогось свого». Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці

Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці.

***
Нібито вчора працівники сільради дивилися у вікно кабінету на вулицю й казали «О, будиночок поїхав, будиночок поїхав», насправді ж уже минув рік, як у Нижній Сироватці з’явилися десять модульних будинків для переселенців. Їх привозили фурами й встановлювали так швидко, що в селі кажуть — виросли, як гриби після дощу. Наразі в модульному містечку проживають 20 дорослих і 32 дитини, які переїхали сюди з прикордоння Сумщини й Донбасу. Про те, як переселенці влаштувалися на новому місці та з якими складнощами зіштовхнулися, дізналися журналісти сайту «Трибуна.Суми». Continue reading

Три секрети стійкості парамедикині Маргарити Ночовки

Син постійно питає Маргариту, коли вони поїдуть додому. Вона відповідає — скоро. Подумки ж додає: скоро — це, мабуть, вже ніколи.

***

На зміні 23 березня 2025 року парамедикиня Маргарита Ночовка та її колеги збирали речі й перевозили їх до Сум. Саме тоді розпочалися масовані атаки на Краснопілля. У лікарню, поруч із якою базувалася підстанція екстреної медичної допомоги, влучили кілька шахедів, саме ж приміщення, де знаходилися парамедики, зруйнували КАБи. Continue reading

Зруйновані, але Нескорені: Як Краснопільська громада зберігає дух

Краснопільська громада на Сумщині переживає трагічну втрату своїх ключових соціально-культурних об’єктів — Палацу культури, лікарні, Центру дитячої та юнацької творчості (ЦДЮТ), Краснопільського ліцею №1. Ці заклади, які роками слугували осередками освіти, культури, медичної допомоги та розвитку талантів, були цілеспрямовано знищені внаслідок багаторазових атак російської федерації у 2022-2025 роках. Continue reading

Росія вбила 27 дітей на Сумщині з лютого 2022 року. П’ятеро з них – з Краснопільщини

20 листопада — Всесвітній день дитини, також із 2025 року в Україні — це День захисту дітей. За період повномасштабної війни у Сумській області російські військові вбили 27 дітей, повідомили в обласній прокуратурі.

Фото: Суспільне Суми

Найменшій було півтора року. Ще понад 120 дітей поранені через російські обстріли. Згадуємо імена загиблих. Continue reading

«Для нас була страшна не радянська зброя, а радянська пропаганда»

Сокіл (Харченко) Галина Іванівна – вчителька із селища Угроїди, Краснопільської громади Сумської області, зв’язкова УПА, жертва сталінського терору в Україні. Народилася 18 серпня 1930 року, місто Жовква, Львівська область, — померла 27 липня 2012 року, селище Угроїди, Краснопільський район Сумської області). Була засуджена як діячка ОУН, зв’язкова УПА, жертва сталінського терору в Україні. Потрапила в полон 28 червня 1948 р. Після року допитів, особливою нарадою при МГБ СССР, за статтями 20-54 «а», 54-11 КК УРСР, засуджена на 10 років, які мала відбувати у таборах РСФСР (зокрема на території Республіки Мордовія). В ув’язненні в таборах СССР каралася 6 років 9 місяців.

*** Continue reading

Новий дім на Київщині: Налагоджуючи життя після втрат

Про Інну Мигаль із прикордонного селища Михайлівське, Краснопільської громади, що на Сумщині, виходив матеріал у газеті «Перемога» у вересні минулого року. Молода жінка втратила чоловіка Олександра у 2023-му, його серце не витримало переживань за дітей через щоденні обстріли та вибухи. Тікаючи від війни та спогадів, щоб убезпечити донечок Варю та Маринку, Інна переїхала до Сум та винаймала кімнату в гуртожитку. У своєму селищі жінка працювала завідуючою лабораторії на заводі, адже має спеціальність «Виробництво тугоплавких, неметалевих силікатних матеріалів і виробів».

В обласному центрі вона знайшла роботу продавчині. Її дівчатка продовжували дистанційно навчатись у Краснопільському ліцеї №1, оскільки їх мама була задоволена ставленням та знаннями, що давали вчителі цього закладу освіти. Молоду жінку дуже підтримували родичі, куми та нові сусіди по гуртожитку, які іноді приглядали за Варею та Маринкою. Сім’я жила на соціальні виплати, зарплату Інни та продукти, що передавала її мама, яка лишалася жити у Михайлівському. У Сумах і тоді лунали повітряні тривоги, аби убезпечити доньок, часто доводилося сходити на перший поверх або лишатися на ніч у родичів. Вона говорила: «Заради дітей тримаюся, буде гучніше – будемо тікати подалі…». Continue reading

Війна відібрала дім: історія Валерії Бондаренко

З початку повномасштабного вторгнення Росії понад 4,6 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами. Більшість із них досі не має постійного житла та змушена проживати в місцях компактного поселення, які часто не відповідають елементарним нормам. Понад 1,2-1,3 мільйона українських сімей втратили житло через війну — це не лише ВПО, а й мешканці зруйнованих міст і селищ. За оцінками Світового банку, для відновлення зруйнованого та пошкодженого житлового фонду в Україні потрібно щонайменше 86 мільярдів доларів. Через систему «Дія» громадяни подали понад 850 тисяч заявок про пошкодження житла, що складає понад 60 мільйонів квадратних метрів.

Вже більше чотирьох місяців краснопільчанка Валерія Бондаренко працює у територіальному центрі соціального обслуговування Шевченківського району м.Києва, а нещодавно оселилася у гуртожитку для медиків. Continue reading

Чернеччина попрощалась з родиною Лєсніченків, яку вбила російська «ГЕРАНЬ»

На Краснопільську громаду опустилася не просто жалоба, а гнітюча, чорна тінь, що забрала світло і радість. Сьогодні, у другий день скорботи і в перший день нового, осіннього місяця, село Чернеччина попрощалась з цілою, молодою родиною. З родиною Лєсніченків.

Тридцяте вересня 2025 року, о другій годині тридцять хвилин, стало фатальною межею, за якою обірвалося чисте, сповнене надій життя. російський безпілотник типу «ГЕРАНЬ» нещадно влучив у будинок, де міцно спали, обійнявши свої мрії, батьки, їхні маленькі сини та домашні улюбленці. Continue reading

“Я спеціально газету виписав, щоб їздили”: як працює пересувне відділення “Укрпошти” на прикордонні Сумщини

У селі Глибне на Сумщині, що за 20 км від російського кордону, мешканці кажуть, що бояться залишитися без доставки пенсій, адже транспортне сполучення з населеним пунктом майже відсутнє. Водій відділення Андрій Кулак розповідає, що під час обстрілів у село не заїжджають та намагаються працювати адресно.

Кореспонденти Суспільного проїхали разом із пересувним відділенням та побачили, як працюють поштарі в умовах прикордоння. Continue reading

Михайло Степанович Лазнєвий: “Іншим бути я не можу”

Знайомство з цим мудрим чоловіком з юнацьким блиском в очах примусило змінити погляди на сучасні обставини та взагалі на життя. Ще раз переконалась, що народна мудрість про те, що кожна людина є ковалем свого щастя – працює.

Земляне – колиска дитинства

1-го осіннього дня 1935 року у селі Земляне народився наш герой – Михайло Степанович Лазнєвий у родині Тетяни Михайлівни та Степана Михайловича, то ж ім’я хлопчик отримав на честь двох дідусів. Continue reading