Tag Archives: Краснопільська громада

«Розстрільні списки»: історія Юлії Михалко з прикордонного Рясного, яка три тижні переховувала дітей від окупантів

Leave a reply

Мешканка с. Рясне Юлія Михалко розповіла про те, як три тижні ховала дітей від окупантів, які хотіли їх розстріляти як родину воїна, а також — як живуть зараз в евакуації.

РОЗСТРІЛЬНІ СПИСКИ

Село Рясне Краснопільської громади знаходиться в безпосередній близькості до кордону з країною-агресоркою, усього лише за 3 км від нього.

В цьому населеному пункті і проживала родина Михалко: Юля та двоє її діточок. Донечці Іринці на той момент було 14 років, синочку Ілюші — 11, а чоловік Артем перебував у лавах української армії, адже з самих перших днів АТО пішов воювати на схід України. Continue reading →

«Коли людина працює з землею, вона отримує імпульс до розвитку». Переселенці в Сумах вирощують рослини

Leave a reply

Мешканці гуртожитку ГО «Плурітон» у Сумах — переселенці з прикордонних громад Сумщини — вирощують квіти та овочеву розсаду, облаштовують клумби і разом доглядають за територією. Для людей, які втратили домівки через війну, спільна праця на землі стала не лише щоденною справою, а й психологічною опорою.

Наталія Михалко евакуювалася з Рясного Краснопільської громади у грудні минулого року — тоді російські військові зайшли в сусіднє село Грабовське. Нині вона живе в гуртожитку «Плурітону». Continue reading →

«Можна одночасно вчити дітей математики, писати еротичні книги й бити татухи». Історія вчительки, яка пише фентезі про Суми

Leave a reply

Темне волосся, окуляри й сіре пальто. На одній руці довгі нігті, пофарбовані в чорний, на іншій — у білий. На них — металеві мухи. Вдень вона викладає математику п’ятикласникам у школі, а ввечері пише фентезі про Суми, де у двориках на Воскресенській відкриваються портали в інші світи. Знайомтеся — це Світлана Василівна, або ж Елана Чунту. Про магічне місто, уроки в ігровій формі, руйнування гендерних стереотипів, а ще чому математика допомагає писати книги — читайте в інтерв’ю Цукру із сум’янкою Світланою Чунту. Continue reading →

Одна родина — дві розбиті долі: Не стало захисника Олександра Корха, серце якого не витримало болю втрати брата

Leave a reply

Війна не завжди вбиває лише кулями чи снарядами. Іноді вона виснажує душу, підриває здоров’я та забирає життя через надлюдські випробування. Сумщина знову у жалобі: у ніч з 19 на 20 квітня 2026 року зупинилося серце Олександра Корха — воїна, який пройшов пекло Донецького аеропорту та повернувся з-за кордону в перші дні повномасштабного вторгнення, щоб захистити свій дім.

Шлях воїна: Від ДАПу до територіальної оборони

Військовий шлях Олександра розпочався ще у 2015 році. У складі славетної 81-ї окремої аеромобільної бригади він боронив околиці Донецького аеропорту. Жартівливо згадував, як дев’ять місяців був «біля кухні» за 150 метрів від «нуля». Після демобілізації чоловік працював далекобійником у Європі, але 24 лютого 2022 року все змінилося. Continue reading →

Сергій Миронов: «Ми все одно повернемося»

Leave a reply

Коли почалася повномасштабна війна, у прикордонних селах Краснопільщини люди найбільше боялися одного: що залишаться без хліба. Але навіть у найважчі дні він там був.

Як працював хлібозавод під обстрілами, як водії їхали через російські блокпости і чому сьогодні підприємство змушене зупинити роботу, розповідає голова правління Краснопільської районної спілки споживчих товариств, депутат селищної ради, і з кінця минулого року Почесний громадянин Сумського району Сергій Миронов. Continue reading →

Після загибелі батька очолила господарство: як працює фермерка з Краснопілля за 10 кілометрів від РФ

Leave a reply

Дар’я Придатко — голова фермерського господарства у Краснопіллі, що за 10 кілометрів від кордону з Росією. Ще кілька років тому вона працювала лаборанткою, а нині керує господарством під обстрілами. 19 серпня 2022 року на міні загинув її батько — голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Сумської області Іван Дейнека. Після цього жінка взяла на себе справу його життя. Continue reading →

З війни — у війну: як у Сумах працює релокована з Краснопілля газета «Перемога»

Leave a reply

Через постійні російські атаки на Сумщині вже релокувалися три прикордонних газети: у 2024 році газета «Ворскла» із Великої Писарівки евакуювалася до Охтирки, у 2025 році – газети «Білопільщина» із Білопілля та «Перемога» із Краснопілля переїхали до Сум. Усі ці редакції знаходилися у 10-кілометровій зоні від кордону з Росією.

Ми поговорили із заступницею редактора газети «Перемога» Ольгою Кисленко про те, як редакція продовжує видавати та розповсюджувати газету серед передплатників попри небезпеку та евакуацію більшості жителів громади. Continue reading →

Міст між Куземином та Краснопіллям: історія евакуації, віри та вірності рідній газеті

Leave a reply

Два перших місяці весни 2025 року для нашого краю стали часом найбільшої катастрофи за весь час війни з рашистським агресором. Пік бомбардувань КАБами почався 18 березня і тривав понад місяць – до останньої декади квітня. За цей час (березень-квітень 2025-го) ворожа авіація “висипала” на Краснопільську громаду понад 1500(!!!) КАБів, а на сусідню Миропільську – понад 300 (яка ще більше потерпала від авіаударів та артобстрілів всю осінь 2024-го і зиму 2024/2025 років).

Саме тому масова евакуація з Краснопілля і сіл громади почалася 19 березня 2025 року. Наш край практично обезлюднів…

Цей нарис присвячений першим роковинам Краснопільської катастрофи. У ньому йдеться про одну з тисяч поламаних доль наших земляків…

*** Continue reading →

Десять дітей, одна війна і шлях крізь терни: історія переселенки Наталії Рудики

Leave a reply

Вона втратила дім і брата-прикордонника, але втримала світ своєї родини. Як живе сім’я, де навчаються діти, які мають мрії мама та її малеча— у цьому матеріалі. Це історія про жінку, багатодітну матір, яка має тяжку хворобу, статус вдови та невичерпний запас віри в те, що завтра обов’язково настане. Попри щоденні клопоти, Наталія знаходить час на навчання та прагне бути корисною. Continue reading →

Не вдома. Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку

Leave a reply

Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку

У підвал — з підвалу

— Посувайся, — каже Сергій до дружини, аби вмоститися поруч для спільного фото.

Вони одружені вже майже пів століття і не знають, як пережили б це поодинці. У березні минулого року пара була змушена покинути Краснопілля після того, як повз їхню багатоповерхівку пролетіли кілька шахедів, що потім влучили у місцеву лікарню. Continue reading →