Tag Archives: пам’ять

Коротке, але яскраве життя Василя Івановича Змислі

Працелюб за натурою, він ніколи не пасував перед труднощами, згуртовував колектив і націлював його на поступ уперед – чи це колектив ТОВ «Хвиля», чи футбольна команда «Оріон». Він був тим керівником, який ніколи не скупився на добре слово, підтримку, не шкодував ні сил, ні часу, ні здоров’я, щоб втілити намічене в життя. Василь Іванович Змисля, якому 6 січня 2022 року виповнилося б 60 років, встиг зробити для Осоївки справді багато, а скільки йому б ще всього вдалося, якби не хвороба…

Василь Іванович був з тих людей, які не лише щось пропонували, ініціювали, а й не цуралися задля втілення мрій в життя, засукати рукава і разом з іншими працювати в поті чола. Наприклад, палкий фанат футболу, місцевої команди «Оріон», гравцем якої і сам був, Василь Іванович був ініціатором будівництва стадіону, сам особисто, будучи вже директором ТОВ, брав активну участь в роботах. Як результат, на місці колишнього пустиря виріс красень-стадіон, на якому проводить свої матчі чи не найтитулованіша команда району, яка також бореться за призові місця на обласних змаганнях, тут проводяться турніри районного рівня. Continue reading

Михайло Прудник: Бувальщини від лауреата Нобельської премії

Вшановуючи пам’ять нашого незабутнього талановитого земляка, який відійшов у Вічність 7 серпня цього року, пропонуємо читачам «Краснопілля Інфо» замальовки з однієї з останніх літературних зустрічей Михайла Прудника з колегами і читачами. Запам’ятаймо його таким.

***

Михайло Прудник – персона відома у журналістському та літературному середовищі. Навіть легендарна. З 1975 року працює в журналі «Перець» фейлетоністом, на посадах завідувача відділу культури, відповідального секретаря. З 2002 року — головний редактор видання. Член Національної спілки письменників України (1987), Спілки журналістів України (1979), член приймальної комісії НСПУ. Член журі Всеукраїнських фестивалів гумору та сатири. Постійний учасник всеукраїнських фестивалів «Вишневі усмішки». Лауреат багатьох премій. Continue reading

У Глухові до 90-річчя від дня народження видатного вченого генетика-конопляра Миколи Дмитровича Мигаля відкрито меморіальну дошку

24 травня 2021 р. до 90-річчя з дня народження видатного вченого генетика-конопляра Миколи Дмитровича Мигаля відкрито меморіальну дошку.

Захід організовано ініціативною групою колишніх аспірантів Миколи Дмитровича, яку очолив кандидат сільськогосподарських наук Рухленко Віктор Миколайович. Continue reading

Леонід Ушкалов. Моя шевченківська енциклопедія. ВІЧНІСТЬ

ВІЧНІСТЬ

Ніхто зі смертних не годен збагнути, що таке вічність бодай тому, що живе у світі зникомих речей. А надто — коли твоя душа цілком занурена в дрібні марнотні справи. Згадаймо саркастичні рядки Маланюка з його послання Юрієві Дараганові. «Лиш десять літ — і вже по всім. / Серця сліпі! Серця калічні! / Коротка ця хахлацька вічність, / Непевна і гірка, як дим»

Т. Г. Шевченко. Автопортрет. 1861.

У Любченковому «Вертепі» двоє чоловіків розмовляють про те, яке все перемінне в нашому житті. «Слухайте, але є ж у світі щось вічне?» — вигукує один. «Ні, — спокійно відповідає на те інший. — Нема нічого вічного». «Як? — не здається перший. — А людина? Сама людина з її пристрастями?»… Continue reading

Alma mater пам’ятає свого видатного вихованця

25 лютого 2019 року передчасно пішов із життя український літературознавець, педагог, письменник, професор Леонід Ушкалов.

Два роки без ученого — це багато й мало. Багато, бо україністика втратила видатного дослідника української словесності, який прикладом свого життя утверджував ідеал сучасного науковця-гуманіста, наставника студентської молоді, багатогранного вченого з його енциклопедичними знаннями, проникливим розумінням літератури, філософії, релігії й широтою наукових пошуків та узагальнень. Мало, бо час осмислити зроблене ученим ще не настав. Continue reading

Соло у сутінках. Пам’яті Миколи Данька

Холодного лютневого дня у 93-му ми – ні, не ховали його. Ми вручали Миколу сумській землі, щоб вона берегла і оберігала свого найкоханішого сина. Скільки видатних письменників народжувала Сумщина – один він не полишив її у дні бідувань, прийняв за неї катування і по смерті зостався з нею.

Соло у сутінках

(Стаття Геннадія Петрова у сумській газеті «Добрий день» від 24 травня 1996 року)

Пролунали останні прощальні слова – і оббита чорним крепом труна зникла в могилі, виритій у найдальшім кутку Баранівського кладовища. Так три роки тому завершився страдницький шлях ще одного українського поета – поета видатного, який в часи комуністичного всевладдя, гнаний, переслідуваний, цькований, витримав понадлюдський іспит на вірність українському слову і талантові, яким обдарувала його рідна земля. В Україні це було важко, майже неможливо. Микола сягнув за межу неможливого. Continue reading

Голодомор 1932-1933. Найжахливіші сторінки історії Самотоївки

Голодомор 1932-1933 рр. – найжахливіші сторінки історії Самотоївки, котрі сталися внаслідок спротиву селян політиці суцільної колективізації.

Окрім самої колективізації, керівництво СРСР ставило завдання залякати українське селянство, зробити його слухняним та покірним. У Самотоївці до колгоспів вступали дуже неохоче, адже ще у старі часи більшість селян тут були досить успішними одноосібниками. Для керівництва процесом, до села направили члена ЦК Комсомолу України, уродженця села Залізняк Вірчака Івана Петровича. Це був справді «спеціаліст високого гатунку», – до Самотоївки добре натренувався на «розкуркуленні» у Нижній Сироватці (1930 р.) та Бездрику (1931 р.). У Самотоївці ж він пробув до кінця 1933 р., виявляючи чудеса пошуку захованого зерна в селянських обійстях. Не відставали від нього і місцеві «активісти»: Шевченко Яків, Петренко Митрофан, Кучерявий Костянтин, та, особливо – Леонов Василь, який, називаючи себе «оком партії», по жорстокому та принциповому ставленні до селян міг заткнути за пояс і самого Вірчака. Continue reading

Мартиролог 1933-го однієї вулиці

На краснопільських сайтах вперше ця меморіальна стаття була оприлюднена у 2008-му («Краснопілля», krasnopillya.com.ua) і 2010-му («Краснопілля Край Слобожанський», krasnews.at.ua) роках. Нинішня публікація наводиться з невеликими редакційними змінами, а також з урахуванням зміни назв вулиць (вулиця Колгоспна стала Калиновою).

Замість вступного слова

Цей нарис про жертв 1933-го на кутку Коломиївка селища Краснопілля. Continue reading

В серцях і душах вони не вмирають…

18 жовтня Юрію Андрієнку виповнилось би лише 25…

12 жовтня відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Андрієнку Юрію Олександровичу, який загинув від автоматної черги 8 вересня 2014 року в м. Ясногірка Донецької області захищаючи територіальну цілісність Батьківщини.

Дошку встановлено на приміщенні Великорибицької філії Миропільського НВК, адже саме в цьому навчальному закладі Юрій отримав загальну середню освіту. Героїзм Юрія вчитиме майбутні покоління школярів таким звичним, але часом надскладним людським якостям як гідність, повага, любов і вірність. Continue reading

На малій батьківщині вшанували Леоніда Жаботинського

З нагоди 80-річчя із дня народження у селищі Краснопілля Сумської області вшанували пам’ять видатного земляка Леоніда Жаботинського — дворазового олімпійського чемпіона з важкої атлетики, чемпіона світу і Європи, володаря 17 світових рекордів.

Найсильніша людина планети — приклад для багатьох поколінь земляків. Фото з сайту foto-basa.com

Наприкінці січня 1938 року в сім’ї сільського коваля із села Успенка, що нині входить до складу смт Краснопілля, побачив світ хлопчик, якому судилося стати найсильнішою людиною планети. Саме Леонід Жаботинський був прапороносцем збірної на закритті літніх Олімпіад у Токіо 1964-го та Мехіко 1968 років. Continue reading