/ продовження /
ОСВІТА
Протягом 2021 року освітня галузь зарекомендувала себе на достатньому рівні у питанні надання якісних освітніх послуг. Пріоритетним завданням освіти є задоволення потреб населення громади, їх національно-культурних, освітніх прав і запитів. Ці потреби задовольняються сформованою мережею підпорядкованих закладів освіти. Continue reading
Працелюб за натурою, він ніколи не пасував перед труднощами, згуртовував колектив і націлював його на поступ уперед – чи це колектив ТОВ «Хвиля», чи футбольна команда «Оріон». Він був тим керівником, який ніколи не скупився на добре слово, підтримку, не шкодував ні сил, ні часу, ні здоров’я, щоб втілити намічене в життя. Василь Іванович Змисля, якому 6 січня 2022 року виповнилося б 60 років, встиг зробити для Осоївки справді багато, а скільки йому б ще всього вдалося, якби не хвороба…
Василь Іванович був з тих людей, які не лише щось пропонували, ініціювали, а й не цуралися задля втілення мрій в життя, засукати рукава і разом з іншими працювати в поті чола. Наприклад, палкий фанат футболу, місцевої команди «Оріон», гравцем якої і сам був, Василь Іванович був ініціатором будівництва стадіону, сам особисто, будучи вже директором ТОВ, брав активну участь в роботах. Як результат, на місці колишнього пустиря виріс красень-стадіон, на якому проводить свої матчі чи не найтитулованіша команда району, яка також бореться за призові місця на обласних змаганнях, тут проводяться турніри районного рівня. Continue reading
До 95-річчя від дня народження Дідоренка Леоніда Дмитровича
ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ (IX)
(продовження)
***
Монастирі
Ряснянський монастир
Ряснянський Свято-Димитрівський монастир — це ціле містечко, котре було відомим духовним і культурним центром для широкої округи і котре зникло, затерте різними соціальними і насильницькими політичними перетвореннями. Його ніяк не можна викреслити з історії нашого минулого. Отож, вважаємо за потрібне розповісти про цей монастир на згадку поколінням. Continue reading
До 95-річчя від дня народження Дідоренка Леоніда Дмитровича
ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ (VIII)
(продовження)
…
Храм Різдва Христового у Тимофіївці
На початку XVIII ст. в селі Тимофіївка (тепер це частина села Осоївка) був збудований дерев’яний храм, але проіснував він недовго, з часом прийшов у непридатність і замість нього побудували кам’яний храм. Він мав особливо величний вигляд, бо ж спорудили його на високому місці, і спостерігати його білі сліпучі стіни можна було здалеку – з сусідніх сіл. Continue reading
До 95-річчя від дня народження Дідоренка Леоніда Дмитровича
ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ (VII)
(продовження)
…
Свято-Дмитрівський храм у Рясному
«Село это, – пише архієпископ Філарет – одно из лучших сел благодатной Украины. Оно расположено на полугоре, с трех сторон окружено водою и прекрасными рощами; во всех дачах почва земли – чистый чернозем, самый плодородный; в каждой равнине можно найти источник чистой воды; лес большей частью строевой»[43]. Село було засноване сумським полковником Герасимом Кондратьєвим у 1670 р. і населене його підданими черкасами. Тоді ж було побудоване в Рясному перше училище. Continue reading
До 95-річчя від дня народження Дідоренка Леоніда Дмитровича
ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ (VI)
(продовження)
…
Храм Різдва Пресвятої Богородиці в с. Осоївці
У селі Осоївці, там, де сьогодні споруджено меморіал зі стелами, на яких вписані прізвища воїнів-односельчан, полеглих на полях битв у Великій Вітчизняній війні, колись височів мальовничо обсаджений ошатними деревами й плодовим садом кам’яний храм, збудований і освячений у минулому столітті на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Згідно з християнським переказом, святі батьки Яким і Анна жили в Назареті. До глибокої старості вони не мали дітей. Тим тяжко мучилися, подовгу постилися і ревно молилися. Урешті їх молитви були почуті Богом. І ось одного разу перед ними з’явився ангел і передав звістку, що Бог пошле їм доньку, яка принесе радість усім людям. Через рік Анна народила дівчинку, якій дали ім’я Марія. У 24 роки Діва Марія народила Сина Божого Ісуса Христа. Continue reading
До 95-річчя від дня народження Дідоренка Леоніда Дмитровича
ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ (V)
(продовження)
…
Свято-Троїцький храм у Мезенівці
Про перший храм у Мезенівці ми знаємо небагато, навіть невідомо, коли він був збудований. Уперше про нього згадується в 1750 р., тут налічувалося 257 парафіян[25]. Continue reading
До 95-річчя від дня народження Дідоренка Леоніда Дмитровича
ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ (IV)
(продовження)
Храм Успіння Пресвятої Богородиці у Великій Рибиці
Перший храм у Великій Рибиці був дерев’яний. Про дату його будівництва ми дізнаємося з документів, знайдених серед архівів Миропільського Білгородського монастиря. Уривки з цього документа, який має назву «Грамота царей Иоанна и Петра Алексеевича Белгородскому воеводе боярину Борису Петровичу Шереметьеву», взяті нами у відомого українського історика А.І. Багалія: «а в прошлом в 189 году после смерти деда велено мною землею и всякими угодьи владети бабки Агафьи и деди его Матвею и отцу его Ивану и по старым межам и урочищам и бабка его в том поместье после смерти мужа своего построила церковь в имя Успения Пресвятые Богородицы». Continue reading
До 95-річчя від дня народження Дідоренка Леоніда Дмитровича
ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ (III)
(продовження)
Храм Святої Великомучениці Параскеви П’ятниці у Бранцівці
У с. Бранцівка перший храм був збудований дерев’яний майже одночасно із заснуванням поселення у 1696 році. Він був освячений на честь св. Параскеви. Дерев’яний храм часто руйнувався, його неодноразово перебудовували, останній раз у 1778 році. Нарешті у 1814 році був збудований новий, тепер уже кам’яний храм, котрий теж був освячений на честь св. Параскеви. Храм побудував на свої кошти поміщик Василь Миколайович Логачев. Дерев’яна дзвіниця цього храму була побудована 1842 року, а в 1895 році церкву розширили на кошти прихожан. Стояла вона на найвищому місці при виїзді з села, біля дороги, що веде на Мезенівку. Continue reading
ШКОЛЯР
Однією з найважливіших прикмет моєї доброї старої України була повага до школи. І таку любу Шевченкові Гетьманщину, і мій рідний Слобідський край вкривала свого часу густа мережа шкіл.
Принаймні на початку XVIII століття їх тут було куди більше, ніж на початку ХХ. Школи мали і полкові міста, і сотенні містечка, і козацькі слободи, і села. У них дяки-«бакаляри» вчили дітей граматики, Псалтиря й Часослова, письма, «осьмогласного співу» та навіть мистецтва складати вірші. І кожен хазяїн вважав святим обов’язком віддати своїх дітей до школи. Continue reading
