Сергій Панич наче поспішав жити. Швидко закохався. Швидко зробив пропозицію обраниці Ользі. Швидко став не за віком мудрим. І швидко пішов назавжди як Герой, захищаючи свою Батьківщину…
Історію життя і кохання розповіла дружина загиблого воїна Ольга Панич, прямо над серцем у якої є татуювання «Гуцул». Сергій переконував Ольгу не робити цього: мовляв, у подальшому житті тату може заважати їй у стосунках, якщо його не стане… А жінка була впевнена у своїх діях. Continue reading
Павлу Биченку – старшому солдату Національної гвардії України 6 грудня виповнилося б 24 роки.
Молодий Герой з Краснопілля загинув 3 березня 2022 року на Сумщині, у перший тиждень повномасштабного вторгнення росії. Йому було лише двадцять років.
Паша Биченко навчався у Краснопільській ЗОШ І-ІІІ ступенів, після 9 класу вступив до одного із Сумських профтехучилищ. Перед тим, як пов’язати своє життя з армією, хлопець влаштувався працювати заправником на АЗС в м. Суми, звідти і пішов на строкову службу, яку проходив у обласному центрі в лавах Національної гвардії України. Continue reading
Знайомство з цим мудрим чоловіком з юнацьким блиском в очах примусило змінити погляди на сучасні обставини та взагалі на життя. Ще раз переконалась, що народна мудрість про те, що кожна людина є ковалем свого щастя – працює.
Земляне – колиска дитинства
1-го осіннього дня 1935 року у селі Земляне народився наш герой – Михайло Степанович Лазнєвий у родині Тетяни Михайлівни та Степана Михайловича, то ж ім’я хлопчик отримав на честь двох дідусів. Continue reading
Серед багатьох імен та прізвищ, які прозвучали того дня на Софіївській площі у Києві, було названо і Артема Володимировича Шаркова. У столиці відбувались заходи у зв’язку із першою річницею широкомасштабного ворожого вторгнення в Україну, і Президент Володимир Зеленський вручав нагороди захисникам.
Ще не генерал, але…
«Шаркови» – досить поширене прізвище у Краснопільській громаді на Сумщині. Володимир Степанович Шарков, зокрема, тривалий час працював у колишньому Краснопільському районі директором однієї зі шкіл та головою Славгородської сільради. То чи не його сину Артему, підполковнику ЗСУ, Президент вручає Золоту Зірку Героя України? – подумалось, коли 24 лютого стежили за подіями у столиці. Як опісля з’ясувалось, так воно і було. Наш земляк удостоєний найвищої нагороди «за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України». Continue reading
Автобіоґрафія Павла Грабовського*
Родив ся я 1864 року в Охтирському повітї, Харківської губернїї. Батько мій був паламарем у слободї, занедужав на сухоти і помер у молодому віцї, лишивши пятеро дїтий ; так жили вбого, а тепер стало іще гірше. Менї було всього віcїм лїт і я ходив до школи; вчив дякон і вчив погано. По десятому роцї мати віддала мене до охтирської бурси, де я перебув пять лїт і з початку не мав великого нахилу до науки, бо вчитель-піп відбивав усяку охоту вчитись: він приїхав з якоїсь великоруської ґубернїї, нї слова не розумів по нашому, сьміяв ся з нас, як Українцїв, і всїх подїлив на два табори — коханців, з котрими поводив ся ласкаво, і нелюбих, до котрих був суворий і несправедливий ; я належав до останнїх і був певний, що після еґзамену мене виженуть. Одначе якимсь чудом мене не вигнали; я почав учитись і в 1879 р. перейшов до харківської семінарії. Continue reading
Людмила Колесник – старший технік відділення зв’язку Краснопільського відділу Сумського прикордонного загону, старший сержант.
– Призивалась на службу до Державної прикордонної служби України 23 серпня 2019-го року. За освітою я бухгалтер. Маю досвід роботи і у банківській системі, і у сфері торгівлі, але так комфортно, не зважаючи на дисципліну та інші чинники військової служби, я ще ніде не почувалась. Можливо, це десь закладено на генетичному рівні. Прикордонником свого часу був мій тато, службу проходив і дідусь. Неймовірну підтримку у рішенні поповнити ряди прикордонників отримала від своєї свекрухи Тетяни Іванівни Колесник, яка теж несе службу по охороні кордонів України. Звісно, буває нелегко – наряди, нічні виїзди і постійна готовність виконувати свій обов’язок, незалежно від пори року, дня тижня та часу доби. Але я розуміла, що таке військова служба, пройшла відповідні навчання. Вже навіть не уявляю себе в іншій сфері діяльності. Continue reading
Цікавий, змістовний урок підготував для своїх студентів викладач дисципліни «Захист України» ДПТНЗ «Краснопільське ПТУ» Олексій Іванович Куренінов: «У нашому селищі розташований Краснопільський підрозділ Сумського прикордонного загону, тому я просто не міг не скористатись цим і запросив прикордонників для спілкування з нашими учнями задля знайомства з тонкощами служби від перших осіб, спорядженням солдата та справжньою зброєю. Межування нашого району з сусідньою державою вимагає від нас пильності та виховання у молодого покоління почуття патріотизму і професіоналізму у захисті Батьківщини». Continue reading
Ще зовсім недавно цей юнак був працівником бару «Тандем», що в центрі Краснопілля. Близькі та друзі лагідно звали його «Денчиком», адже він має невисокий зріст і дуже харизматичну зовнішність. Привітний, уважний, чемний та кмітливий, він швидко став улюбленцем у відвідувачів закладу. І здавалося б, що хлопець знайшов себе – робота йому личила, приносила задоволення та прибуток, але…
Денис Сергійович Боярко – випускник 2014 року Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів. За покликом душі на широкому порозі дорослого життя юнак обрав спеціальність ресторатора і вступив до Сумського кооперативного технікуму. Під час навчання проходив виробничу практику у місцевому кафе-барі «Тандем», а по закінченню навчального закладу, вже кваліфікованим адміністратором залу, залюбки повернувся до знайомого дружного колективу барменів та офіціантів. За щоденними турботами минали дні, підходив час призову на строкову військову службу до лав ЗСУ. Юнак не став чекати на повістку з військового комісаріату, а вирішив укласти контракт, адже його найкращий друг Володимир Ганцев вже танкіст. Continue reading
Українська армія переходить на контракт. Для посилення нашої обороноздатності це безперечний плюс. Усвідомлений вибір військової служби передбачає, що виберуть професію військового дійсно мотивовані, розуміючі всі ризики люди. З трьома такими відчайдухами мав нагоду поспілкуватися у штабі ГО «Краснопілля». Краснопільчани Сергій Гавенко та Олександр Семененко після мобілізації в різних підрозділах несли службу в зоні АТО, тепер підписали контракт і знову повертаються до війська. Третій співрозмовник – Володимир Жаботинський, найдосвідченіший, адже на контракті перебуває ще з 2006 року, пройшов війну на сході, але з армією вирішив не поривати. Прочитавши розповіді хлопців, у когось виникнуть питання: а ради для чого? Питання складне, але відповідають на нього мої співрозмовники по чоловічому просто.
Безумовно, служба в армії, а тим більше, коли країна знаходиться в стані війни (називаймо речі своїми іменами), нелегко, тим більше, що до війни як до реального факту наша армія була не готова. Майже як у 1941-му…
Continue reading
Рубрика «Служать хлопці в армії» свого часу була постійною на сторінках нашої газети. Відслужив хлопець строкову службі чи прийшов у заохочувальну відпустку додому, і у райвійськкоматі такому обов’язково порадять зайти до редакції, розповісти про армійські будні. Змінились часи, зовсім іншою стала армія, іншими стали її солдати, і якщо вже погоджуються вони розповісти про свою службу, то чуємо ми не про стройову на плацу, не про вибухи на навчаннях, а про справжні канонади і реальну небезпеку. А що рубрика? Вона залишається і буде постійною, бо справжні хлопці, чоловіки й сьогодні служать в армії.
З одним з них, Володимиром Колесником, нас познайомив спільний товариш. Володимир тоді саме на кілька днів прибув у відпустку. Коротка розмова, в ході якої домовились наступного дня зустрітись у його рідному Земляному, а вже вранці Володимир пригощав у себе гарячим капусняком і не тільки…
Continue reading
