До 100-річчя поета-шістдесятника Миколи Данька
Продовжуємо цикл дописів, присвячених постаті і творчості нашого видатного земляка Миколи Данька. Цього разу пропонуємо поетичний нарис-репортаж, що побачив світ навесні 1963 року. Це був час, коли ще зберігалися острівці традицій справжньої, «старої» України… Мине ще кілька років, і настануть «модерні» часи… З усіма їхніми здобутками і втратами… Continue reading
На один день осередком духової музики стало Краснопілля, де 3 липня відбувся обласний фестиваль духової музики «Чарівна мідь оркестрів». Срібним дзвоном духових оркестрів наповнився Краснопільський Палац культури, доносячи красу кожної мелодії до сердець глядачів.
З нагоди відкриття фестивалю учасників та гостей вітали головний спеціаліст відділу культурно-мистецької діяльності і навчальних закладів управління культури Сумської обласної державної адміністрації Тетяна Коршак, секретар Краснопільської селищної ради Ірина Юхта, які відзначили велику роль фестивалю в популяризації духової музики та побажали оркестрантам вдалих виступів. Continue reading
СОВІСТЬ
Совість… Це слово змалечку знайоме кожному з нас, а от що воно означа — до пуття не знає, мабуть, ніхто. Якийсь незбагненний емоційний компас, що веде твою душу вбік добра.
Опанас Сластіон. Ілюстрація до поеми «Наймичка»
Ще в середині XVII століття знаменитий київський філософ і богослов Інокентій Гізель у своєму трактаті «Мир чоловіка з Богом» писав: «Совість — це свідомість себе самого, або розмисл про себе, за допомогою якого людина вирішує, варто їй щось робити чи не варто, добром чи злом є те, що вона робить чи зробила». Якби Гізель почав пояснювати свою думку докладніше, він, як справжній схоласт, мабуть, спершу, вслід за Томою Аквінським і Жаном Жерсоном, розрізнив би совість-синдерезис та совість-консцієнцію, потім зробив би логічний аналіз цих понять… Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(закінчення)
***
Шульга:
Товариш генерал. Звернутися. Дозвольте…
Ні, не чує.
Шульга:
Товариш генерал, простіть мене, простіть…
Мовчить Волошко, сивий, нерухомий.
Шульга оглянувсь й пада на коліна. Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(продовження)
***
Величко:
А що хіба?
Сергій:
Не знаєте нічого?
Величко:
Ні. Я ж весь ранок там,
на залізниці. Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(продовження)
***
Голос діда:
Убиті всі. І цей ось неживий…
Голос онука:
Дідусю, гляньте,
осьде у солдата в зубах чока,
граната біля губ.
Голос солдата:
Ви хто? Ви хто? Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(продовження)
***
Волошко:
То що ж воно за непорозуміння?
Шурлаков:
Є виступаючий один. Шульга тут проти.
Волошко:
Так, пізнаю Юхима,
тобто Йосиповича…
На все завжди своя у нього думка.
Аж неймовірно принциповий чоловік.
Так що ж він там? Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(продовження)
***
Оля:
Не була, а знаю.
Ось ця береза. Вишня. Зацвіла!
Я так хотіла, щоб вона цвіла!
І щоб сьогодні.
Ліда:
І лавочка ось поряд — біля неї.
Давай посидимо.
Давай. Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(продовження)
***
Розгублено дивився Одігнало. Поставив ношу, щоб вона не впала.
Довкола оглянувся. І кинувсь до Волошка нестатечно.
Одігнало:
Товариш лейтенант!
Шульга:
Не лейтенант. Товариш генерал!
Одігнало:
Товариш лейтенант! Іван Григорович! Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
ДІЙОВІ ОСОБИ
Вітчизна-мати
Вічний Солдат
Дід — Величко Тарас Григорович, рядовий, загинув восени 1941 року
Бабуся — Величко Тетяна Захарівна — його дружина, колгоспниця-пенсіонерка
Батько — Величко Володимир Тарасович, їхній син, інженер
Син — Величко Тарас Володимирович, рядовий Радянської Армії, ракетник
Бойовий побратим — Одігнало Іван Максимович, побратим Тараса Григоровича, колгоспний тесля, пенсіонер Continue reading
