ЮВІЛЕЇ РОКУ
1 січня 2020 року Краснопільська дитячо-юнацька спортивна школа відзначила 35-річний ювілей з дня заснування. Це зовсім молодий ювілей, та школа має багате минуле й широкі перспективи розвитку. Вихованці ДЮСШ й сьогодні беруть участь у чемпіонатах України та області, міжнародних змаганнях, а значить й ми не залишаємось без роботи, постійно висвітлюючи спортивні новини на сторінках нашої газети. Continue reading
До 240-ої річниці від дня народження
Григорія Квітки-Основ’яненка
Григорій Квітка-Основ’яненко посідає особливе місце в історії української літератури. Ще за його життя Микола Костомаров у своїй харківській праці 1842 року «Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке» стверджував: «Поза всяким сумнівом, честь піднесення рідного слова на найвищий щабель розвитку, – смію сказати, честь створення української літератури належить письменникові, який заховався під прибраним ім’ям Основ’яненка» [Костомаров, с. 167]. Пройде ще три десятиліття, і Михайло Драгоманов у листі до Мелітона Бучинського від 25 грудня 1872 року напише із Флоренції, що Квітка-Основ’яненко, поруч із Шевченком та Гоголем, належить до трійки найвидатніших українських письменників ХІХ століття [Драгоманов 1910, с. 230]. Та, певна річ, іще поважніше місце Квітка посідає в «історії харківської культури». Про кого б із відомих слобідських діячів не заходила мова, поруч із ним одразу ж зринає Квітка. Згадаймо, як 1906 року газета «Харьковские губернские ведомости» писала про Юрія Говоруху-Отрока: «…В історії харківської культури цей оригінальний письменник та глибокий мислитель посідає таке ж важливе місце, як Сковорода й Квітка-Основ’яненко» [Гончарова, с. 6]. Пройде ще чотири роки, і в 1910-му Дмитро Багалій скаже майже те саме про Василя Каразіна. Мовляв, він «був одним з найвидатніших діячів Харківського краю; тут його слід поставити вслід за Гр. Сав. Сковородою і Гр. Фед. Квіткою-Основ’яненком» [Багалей, с. XVII]. Continue reading
Подивись і здивуйся, яка гарна осінь. В цій порі року зійшлися весна і літо, але господарка все ж таки осінь, бо у неї є всі кольори природи життя. У ці жовтневі дні народилися наші ювіляри Бондарєва Лідія Олексіївна – 7 жовтня 1962 року, та її чоловік Бондарєв Володимир Вікторович – 28 числа цього ж місяця і року. У сумі їхні ювілеї становлять 110 років, як не подивися – а ювілей!
Сім’я Бондарєвих проживає в Угроїдах з 1984 року. Молоді, енергійні, завзяті і активні спеціалісти приїхали в Угроїдський радгосп за направленням після закінчення Сумського сільськогосподарського інституту працювати агрономами. У людини у житті є два шанси на удачу – сліпий випадок і вибір. Хоча яким би не був випадок, перемога завжди на боці вибору. Люди обирають добро і зло, світло чи темряву, працю чи неробство. У кожного свій вибір по життю. Тож у нашої подружньої пари теж були щасливий випадок і вибір залишитися у нашому селищі, чи виїхати десь. Володимира призвали у армію, а Ліда з сином Юрчиком залишилися чекати його у селищі. Листувалися майже кожного дня, дочекалася молода дружина і мама коханого чоловіка, а Юрчик татка. Continue reading
Сьогодні моя розповідь про ювіляра Радівілова Юрія Івановича. Йому 50 років, він народився 6 лютого 1967 року в селищі Угроїди, де мешкає і нині. Тут його родина, сім’я, друзі, куми, сусіди. Була у нього не одна можливість переїхати до іншого міста або іншої країни, але чоловік цього робити не планує, бо він патріот свого села, району, своєї країни. Якби у нашому житті більше таких керівників, як Юрій Іванович, які звертають увагу на проблеми простих людей, ми б давно жили зовсім в іншій Україні – заможній, працьовитій, квітучій.
Спочатку дивуєшся, як він зумів зберегти чистоту сердечну, чуйність душевну? Його благородна інтелігентність, шляхетна скромність, органічна доброзичливість, вміння делікатно і не нав’язливо прийти на допомогу, просто зворушують. І що дуже приємно, інтелігентність і добре серце абсолютно не заважають бути йому твердим, впевненим, наполегливим і терплячим.
Continue reading
У святкові дні нового року, 3 січня, відзначила ювілейний день народження чарівна жінка, чудовий творчий, досвідчений учитель Семенова Ганна Михайлівна. Таких, як вона, називають учителем від Бога, і у цьому пощастило Великобобрицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Не знаю, люди, жінка це, а чи весна –
Така ж чарівна, ніжна, трепетна вона…
А може, це весняна красна чічка,
А може, це яскрава, пломениста свічка?
Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей – талант, вміння їх розвивати – мистецтво. Саме таким є педагогічне кредо Ганни Михайлівни. Але найважливішим є любов до дитини. Від великої річки біжать дзюркотливі струмки, від великого почуття любові до дитини народжується любов до професії.
Continue reading
8 листопада, у десятий раз жителі Рясного відзначили День села. Воно цього річ було знаковим, адже святкувалося з нагоди 345 річчя заснування населеного пункту та у день храмового празника на честь великомученика Дмитрія Солунського мироточця.
З нагоди ювілею заснування Рясного у центрі села напередодні встановлено пам’ятний знак у вигляді чималого гостроверхого каменя, схожого на козацький курган.
У центрі пам’ятного знака на мармуровому тлі своєрідної вірчої грамоти викарбувано: «Пам’ятний знак встановлено до 345-ої річниці села Рясне, заснованого у 1670 році І.Г.Кондратьєвим». Відтепер він нагадуватиме кожному жителю села від малого до великого, гостям і подорожуючим про його прадавню славну історію.
По обіду, як струмочки до цілющого джерела стікалися рясняни до сільського будинку культури на святкове дійство. Перед початком урочистої частини вони мали змогу скуштувати смачного наваристого кулешу та рибної юшки, які приготували О.В.Головашова, Є.В.Горват та Ю.В.Ткаченко. Першою, як мовиться, зняла пробу цієї страви багатодітна сім’я Степанко. Continue reading
Темна ніч. Спить Успенка. Тільки два хлопчики, схилившись над столом, під керосиновою лампою захоплено читають «Тараса Бульбу».
Такими словами розпочинає свою книгу «На вершині Олімпу» наш земляк, уродженець с. Успенка (тепер північно-східна околиця Краснопілля), Леонід Іванович Жаботинський.
28 січня цього року вся спортивна громадськість України і світу вшанували Леоніда Івановича з ювілеєм – 75-річчям з дня народження. Його спортивні здобутки протягом багатьох років дивували, без перебільшення, всіх людей планети. Неодноразовий переможець внутрішніх чемпіонатів Радянського Союзу, багато разів здобував чемпіонство на змаганнях важкоатлетів у суперважкій вазі Європи і світу. Але основні досягнення Леоніда Івановича – це перемога на Олімпійських іграх 1964 р. в Токіо і 1968 р. в Мехіко. Дві золоті олімпійські медалі – це незгасима пам’ять про молоді роки, славу, спортивне довголіття. Десятки змагань – і майже на кожному встановлення нових світових чи олімпійських рекордів. Овації, оплески, здавалося, піднімали дахи залів, де проходили змагання за участю нашого славетного богатиря.
Continue reading
А правда наша ще і досі бранка.
Не відвертайся. І чоло не морщ.
Моя земля – повія. І повстанка!
Як гріх і святість, блискавка і дощ!
Віками платимо за блуд оцей…
(А. Листопад)
Велика частка мого особистого дитинства та трохи старших років промайнула на Сумщині у селі Грабовське, або, як по-колишньому, то село Пушкарне Краснопільського повіту. На краю села, де колись була хата мого діда Івана та бабусі Василиси, і яку разом з дідом у році 37-му забрали червоні варвари, починається моя Україна.
І то правда, що починається саме там, бо якщо навпрошки перескочити яром та ще трошки через греблю у гайок, то вже простягається Курщина, або, як по-теперішньому, то Білгородщина, тобто Росія. І якийсь дивний був цей куточок нашого села, батьківщини моєї бабусі, мами, діда. Тут завжди співали тужливих пісень. Співали та плакали, а ще згадували, – і кожен про своє, і про тяжке гуртове, – колгоспне та воєнне життя.
Continue reading
Наповнення ресурсу «Краснопілля Інфо» починаємо серією матеріалів про нашого видатного земляка Павла Грабовського – поета-борця, палкого патріота рідної землі та оборонця рідного народу.
11 вересня цього року Краснопільщина та світова українська громада відзначили 150-річчя від дня народження українського поета, публіциста, критика, перекладача з багатьох літератур світу Павла Арсеновича Грабовського, ювілейну дату народження якого внесено до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО.
Про відзначення 150-річного ювілею Павла Грабовського у повідомленнях районних сайтів:
Continue reading
