Алла Овчар завжди була втіленням ділової хватки. Її шлях від офіціантки до співвласниці кафе-бару «Візаві» у Краснопіллі, був описаний на сторінках нашої газети. Це було майже рік тому. Всі ми ще були у рідному селищі. Працювали, вірили, жили… Затишний батьківський дім – був місцем сили для Алли, а власний, ретельно вибудуваний бізнес, здавалося, був її долею. Роками вона вкладала в нього не лише гроші, але й душу, даруючи людям свято та підтримуючи у скорботну годину. Свого часу «Візаві» був найпопулярнішим закладом Краснопілля у цій бізнесовій площині. Але 5-го квітня російський КАБ зруйнував родинне гніздечко Овчарів. Втрата бізнесу стала болючим ударом, що геть вибивав ґрунт з-під ніг…

– Ще у серпні 2024-гороку на кухні у «Візаві» кипіла робота. Ми тримали рестораційний фронт Краснопілля. Звісно, не було таких грандіозних заходів і такої кількості відвідувачів як до повномасштабного вторгнення, але ми задовольняли потреби наших споживачів. Коли російський КАБ знищив колиску дитинства не одного покоління краснопільчан – Краснопільський ЦДЮТ, значних ушкоджень зазнало і приміщення нашого кафе, – з сумом, але без відчаю розповідає пані Алла.

Алла Овчар

Намагалися рятувати будівлю. Закривали вибиті шибки та дверні отвори. То все марно… Техніку і кухонне приладдя врятувати не встигли. Воно просто безслідно зникло.

– Алло, коли настав той самий момент, що привів до рішення виїздити з Краснопілля?

– П’ятого квітня мій батьківський дім теж зруйнував російський КАБ. Ушкодження зробили неможливим подальше проживання мами у рідних стінах. Уцілілі речі вивезли до найманого житла у Сумах. Залишалася, як символ надії лише ікона на покутті… Безнадія, страх і відчай полонив душу – у Краснопіллі залишалася самотньою татусева могила… Але життя не чекало. Розуміла, що маю починати все спочатку, маю не впасти духом, маю бути опорою для мами, взірцем для доньки.

– Чому саме ріелтор?

– Скажу чесно, ця сфера діяльності не була мрією мого життя. Цим займалась дружина мого двоюрідного брата. Саме від неї чула про тонкощі цієї професії. Але вирішальним поштовхом стали слова моєї тітки: «Алло, тобі варто спробувати стати ріелтором. Мені здається, що у тебе все вийде». Для мене це прозвучало, наче благословення. Так доля привела мене до агентства нерухомості «Реал».

– Алло, тебе не лякало те, що після керівної посади – співвласниці «Візаві» ти маєш стати штатною співробітницею і підлеглою?

– Зовсім ні, до речі всі мої знайомі цим переймаються. Я йшла на цю роботу з розумінням справи. Знала, що тут, як говорять «вовка ноги годують». Знала, що відразу і без результату роботи не матиму великих доходів, як у іноземних фільмах про ріелторів. Розуміла, що це безпосереднє і професійне спілкування з людьми, що я маю бути і психологом, і юристом, і фінансистом, і просто людиною, з якою має виникати бажання спілкуватися. Розуміла, що це сфера, де цінуються наполегливість, довіра та вміння бачити потенціал.

– Алло, як тебе сприйняв колектив? Хто твої колеги? Які стосунки склались? Ви конкуренти?

– Ні ми не конкуренти, – мило всміхається жінка. «Реал» – це команда. Ми робимо спільну справу, хоча і кожен на себе. Клієнт сам обирає собі ріелтора, якому довіряє. Але це не шкодить стосункам у колективі. Мої колежанки – це жінки різної вікової категорії, які закохані у свою справу. Вони всі мають різний досвід у ріелторстві. Наша очільниця – неймовірний професіонал і талановита керівниця. Тож працювати цікаво, не зважаючи на те, що фізично іноді буває нелегко. Ще не зовсім гарно знаю місто Суми. Доводиться діставатись до об’єкту різними засобами.

– Алло, чи вдалою була твоя перша угода?

– Так, – вогники радості в очах жінки. – То був, чоловік, що символічно. Він з Краснопілля, це особливо приємно. Пан звернувся особисто до мене, адже ми земляки і були знайомі. За програмою ЄВідновлення мали знайти житло. Мета кожного ріелтора – знайти для клієнта житло його мрії. І тут все склалось. Угоду завершено… Були і сльози радості, і обійми вдячного клієнта.

– Алло, вже маєш досвід у нерухомості, які найбільш популярні послуги у агентстві?

– Всі послуги збалансовані. Люди звертаються з питань купівлі та продажу квадратних метрів. Із здачею в оренду та винаймом житла. Чимала кількість клієнтів за програмами ЄВідновлення та ЄОселя. З нашого небезпечного регіону люди шукають житло у більш віддалених від кордонів з росією регіонах і за кордоном. Маємо задовольнити бажання найвибагливішого клієнта.

– Алло, вбачаєш перспективу свого майбутнього в ріелторстві?

– Так. Я закохуюсь у цю справу. Спілкування з різними людьми, пошуки варіантів. Вивчення попиту та пропозицій. Мені, навіть пішки далекі відстані подобається долати, – всміхається оптимістично Алла. – Моя робота для мене є і засобом від депресії.

– Алло, що б ти побажала тим, хто у відчаї? Хто не може знайти подальшого шляху після кардинальних змін життєвих обставин?

– Хочу побажати – рухатись. Звісно на 180 градусів життєвий вектор не повернеш. А на 90 – можна. І прямувати… Можна помилитися з курсом, потрібно обирати інший, не зважаючи на вік і обставини. Головне – бажання. Врешті, маєте знайти свій шлях і роботу до душі. Головне, щоб ваші матеріальні втрати стали для вас паливом, а не тягарем.

Сьогодні Алла Овчар ріелторка хоча з невеликим, але досвідом. Кожна угода для неї – це не лише комісія, а й тріумф її стійкості. А душу вона так і лікує віршами.

Інна Загорулько
газета “ПЕРЕМОГА”

***

Дорога додому… стає так боляче
Усе кругом квітне, а серце лиш плаче.
І ці всі хмаринки я колись рахувала,
А зараз надія росою опала.

Знайомі стежинки зникають безслідно
Тихенько. Аж страшно. А маки розквітли
По вулицях пусто, десь вітер гуляє
А песик маленький матусю шукає.

Раніше на лавці мене зустрічали,
А зараз розбито усе, що надбали
Одні незворушно стоять бур’яни
Тут щастя жило і його розтоптали,
І мрії родини собі будували

Як сонце сідало за обрій тихенько,
Бабуся молитву читала за неньку
Ми мріяли в краще і світ рятували,
Поки ті «сусіди» нам КАБи кидали.

А вулиця наша – суцільне жахіття,
А все планувалось стояти століття,
А зараз подвір’я – це болю жмуток
Лиш вітер колише яскравий клунок
І останню ікону ми зняли із кутка
ДІМ залишився сам… Ні, Його вже нема..

Алла Овчар
…

Джерело:
https://krasnews.com.ua/lyudy/vid-vizavi-do-realu-yak-alla-ovchar-peretvoryla-vtraty-na-palyvo-dlya-novogo-startu/
20.10.2025
ЛЮДИ
Від «Візаві» до «Реалу»: Як Алла Овчар перетворила втрати на паливо для нового старту