Tag Archives: руїни

Замість футбольного м’яча — пульт БПЛА: історія 19-річного Кирила, який обрав фронт замість закордону

У тексті однієї з популярних пісень лунає фраза: «Війна — це справа молодих». Слова звучать красиво, майже романтично, але насправді в цій формулі прихована велика трагедія. Війна — це за своєю суттю явище, що суперечить природі людського буття, адже юність має асоціюватися з навчанням, коханням та мріями про майбутнє, а не з окопами та вибухами. Проте саме на плечах таких відчайдушних юнаків сьогодні тримається незалежність України.

Один із них — Кирило Сергійович Карпенко — солдат, номер обслуги гармати у 27-й окремій артилерійській бригаді імені кошового отамана Петра Калнишевського. Йому лише 19. 3 травня він відсвяткує свій двадцятий день народження. Але за плечима у цього хлопця досвід, який не кожен дорослий зможе осягнути. Continue reading

Жити тут і зараз: історія студентки-медикині з Осоївки, яка мріє під звуки війни

Яна Бондар — студентка Сумського медичного інституту СумДУ. Навчається на п’ятому курсі медичного факультету на держбюджеті. Вона поєднує навчання з роботою, яка вже зараз дотична до майбутньої професії. Яна багато усміхається, жартує, але водночас говорить виважено і впевнено — так, як говорять люди, які вже звикли до відповідальності. Continue reading

Позивний — Бог природи, робота — вогонь війни

У районі очікування було тихо, якщо тишею можна назвати коротку паузу між бойовими виходами. До позицій часто виходили лісові звірі — голодні й налякані канонадою. Максим ділив із ними свій пайок, і дикі тварини, які зазвичай цуралися людей, спокійно їли з його рук. Побратими спостерігали за цим із доброю усмішкою, аж поки один не підсумував: «Ти прямо як бог Велес». Відтоді це ім’я приклеїлося до Максима міцніше за статутне звертання. Сьогодні молодший сержант Максим Василенко, командир відділення охорони, повністю виправдовує свій позивний: він опікується тими, хто тримає фронт, і технікою, що несе смерть ворогу. Continue reading

Форпост на руїнах. Ситуація у Попівці Краснопільської громади

Попівка Краснопільської громади перебуває під повним вогневим контролем Сил оборони України, а намагання російських ДРГ проникнути на територію населеного пункту припиняються.

Про це розповів начальник відділу комунікацій 14 Армійського корпусу Віталій Саранцев в ефірі Суспільного.

Міноборони РФ щонайменше тричі заявляло про взяття населеного пункту під свій контроль, проте ця інформація не відповідала дійсності, зазначив Віталій Саранцев. Continue reading

Три секрети стійкості парамедикині Маргарити Ночовки

Син постійно питає Маргариту, коли вони поїдуть додому. Вона відповідає — скоро. Подумки ж додає: скоро — це, мабуть, вже ніколи.

***

На зміні 23 березня 2025 року парамедикиня Маргарита Ночовка та її колеги збирали речі й перевозили їх до Сум. Саме тоді розпочалися масовані атаки на Краснопілля. У лікарню, поруч із якою базувалася підстанція екстреної медичної допомоги, влучили кілька шахедів, саме ж приміщення, де знаходилися парамедики, зруйнували КАБи. Continue reading

Зруйновані, але Нескорені: Як Краснопільська громада зберігає дух

Краснопільська громада на Сумщині переживає трагічну втрату своїх ключових соціально-культурних об’єктів — Палацу культури, лікарні, Центру дитячої та юнацької творчості (ЦДЮТ), Краснопільського ліцею №1. Ці заклади, які роками слугували осередками освіти, культури, медичної допомоги та розвитку талантів, були цілеспрямовано знищені внаслідок багаторазових атак російської федерації у 2022-2025 роках. Continue reading

“Дрони над головою, як мухи, літали”: як змінилась доля переселенців із прифронтових сіл, які оселилися на Лебединщині

Понад пів року тому вони пройшли важку дорогу, рятуючи власні життя. 75 переселенців із прифронтових територій знайшли прихисток у гуртожитку Лебединської громади. Більшість із них — люди літнього віку, малорухомі, самотні, але з великою жагою до життя, розповідає керівниця місця тимчасового проживання Любов Білокобильська. Як переселенці облаштувались на новому місці та як змінилася їхня доля — дізнавалися кореспонденти Суспільного. Continue reading

Від «Візаві» до «Реалу»: Як Алла Овчар перетворила втрати на паливо для нового старту

Алла Овчар завжди була втіленням ділової хватки. Її шлях від офіціантки до співвласниці кафе-бару «Візаві» у Краснопіллі, був описаний на сторінках нашої газети. Це було майже рік тому. Всі ми ще були у рідному селищі. Працювали, вірили, жили… Затишний батьківський дім – був місцем сили для Алли, а власний, ретельно вибудуваний бізнес, здавалося, був її долею. Роками вона вкладала в нього не лише гроші, але й душу, даруючи людям свято та підтримуючи у скорботну годину. Свого часу «Візаві» був найпопулярнішим закладом Краснопілля у цій бізнесовій площині. Але 5-го квітня російський КАБ зруйнував родинне гніздечко Овчарів. Втрата бізнесу стала болючим ударом, що геть вибивав ґрунт з-під ніг… Continue reading

Війна відібрала дім: історія Валерії Бондаренко

З початку повномасштабного вторгнення Росії понад 4,6 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами. Більшість із них досі не має постійного житла та змушена проживати в місцях компактного поселення, які часто не відповідають елементарним нормам. Понад 1,2-1,3 мільйона українських сімей втратили житло через війну — це не лише ВПО, а й мешканці зруйнованих міст і селищ. За оцінками Світового банку, для відновлення зруйнованого та пошкодженого житлового фонду в Україні потрібно щонайменше 86 мільярдів доларів. Через систему «Дія» громадяни подали понад 850 тисяч заявок про пошкодження житла, що складає понад 60 мільйонів квадратних метрів.

Вже більше чотирьох місяців краснопільчанка Валерія Бондаренко працює у територіальному центрі соціального обслуговування Шевченківського району м.Києва, а нещодавно оселилася у гуртожитку для медиків. Continue reading

«Все зруйноване»: чи відновиться життя у Краснопіллі?

Селище Краснопілля розташоване менш ніж за 10 кілометрів від ворожого кордону. У березні цього року громаду фактично розбили російські військові. Це були удари КАБами та з артилерії.

Місцеві звідси виїхали ще тоді, в березні, бо в таких умовах жити було неможливо. Що вдалося відновити у селищі та чи повертаються туди масово люди, дивіться у відео. Continue reading