Сергій Панич наче поспішав жити. Швидко закохався. Швидко зробив пропозицію обраниці Ользі. Швидко став не за віком мудрим. І швидко пішов назавжди як Герой, захищаючи свою Батьківщину…
Історію життя і кохання розповіла дружина загиблого воїна Ольга Панич, прямо над серцем у якої є татуювання «Гуцул». Сергій переконував Ольгу не робити цього: мовляв, у подальшому житті тату може заважати їй у стосунках, якщо його не стане… А жінка була впевнена у своїх діях. Continue reading
Павлу Биченку – старшому солдату Національної гвардії України 6 грудня виповнилося б 24 роки.
Молодий Герой з Краснопілля загинув 3 березня 2022 року на Сумщині, у перший тиждень повномасштабного вторгнення росії. Йому було лише двадцять років.
Паша Биченко навчався у Краснопільській ЗОШ І-ІІІ ступенів, після 9 класу вступив до одного із Сумських профтехучилищ. Перед тим, як пов’язати своє життя з армією, хлопець влаштувався працювати заправником на АЗС в м. Суми, звідти і пішов на строкову службу, яку проходив у обласному центрі в лавах Національної гвардії України. Continue reading
Обірване життя світлої людини
Життєвий шлях Хаматуліна Олександра Олександровича, світлої та доброзичливої людини, обірвався у 26 років. Він назавжди залишиться в пам’яті та в наших серцях – таким, яким був: життєрадісним, надійним і безмежно відданим своїй родині та Батьківщині.
Олександр Хаматулін народився 5 грудня 1998 року у селищі Краснопілля. Закінчив 9 класів Краснопільської ЗОШ у 2014 році, у 2017-му отримав професію будівельника у ДПТНЗ «Краснопільське ПТУ» та продовжив навчання у Сумському будівельному коледжі. Continue reading
Сивина, зморшки на обличчі, але вогонь у очах – такий він, наш сьогоднішній гість, 65-річний Микола Іванович Пушкалов із Угроїд. Коли у лютому 2022 року російські танки перетнули кордон, він не сховався в підвалі, не склав руки. Він став на захист рідної землі, як зробив його син Андрій, який, на жаль, загинув у бою, захищаючи Україну.
ТИЛ, ЩО ТРИМАЄ ФРОНТ
З перших днів війни він, досвідчений мисливець і знавець лісових стежок, допомагав чим міг: спочатку – партизанськими вилазками, потім – підтримкою Збройних Сил України. Він знає кожен куточок рідного краю, кожну стежку, кожну схованку. І ці знання стали його зброєю у боротьбі з окупантами. Continue reading
Ця історія про Любов, Біль і Незламність, сплетена з долі Богдана Рудики — командира розвідувального відділення 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар», який віддав своє життя за Україну 28 квітня 2025 року поблизу села Богатир на Донеччині. А плекали оповідь з посмішками, адже БогданОк полюбляв веселити своїх любих жінок, зі сльозами, адже всі розуміли, що ніколи більше у цьому світі, ані сестричка Руслана, ані кохана дружина Катя, ані на той час ще ненароджена очікувана донечка Богдана, ані люблячі батьки не зустрінуть тих щирих добрих рідних очей…
Неймовірно гарні, зовсім різні і такі схожі, наче рідні, завітали до нашої редакції дві з трьох найближчих жінок загиблого Богдана Рудики. Тендітна, мила сестричка Руслана і чарівна дружина Катя, яка з неймовірною грацією та гордістю несла свого округлого животика… За тиждень Вона мала стати мамою. Continue reading
У переддень великих свят, Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України, у нашій громаді відбулася подія, що залишиться в серцях назавжди. На урочистій церемонії присвоєно звання «Почесний громадянин Краснопільської територіальної громади» тим, хто віддав найдорожче — своє життя за нашу свободу.
Цього дня вшанували пам’ять 18 наших земляків, справжніх Героїв, які полягли, захищаючи Україну. Їм посмертно присвоєно це почесне звання. Їхні посвідчення були передані найріднішим людям — родинам загиблих воїнів. Це стало знаком безмежної вдячності та вічної пам’яті про їхній безсмертний подвиг. Continue reading
«З Сашею ми були знайомі з дитинства. Народились і зростали в одному селі. Але Він був на сім років молодшим. І, звісно, у роки юності я не розглядала його як супутника по життю», – з жалем у голосі і неймовірним сумом в очах починає свою розповідь про Героя Наталія Рибін.
«Свого часу я вийшла заміж і переїхала до села Грабовське. Хоч і народили ми з чоловіком Віру, Надію і Любов, але сімейне життя не склалось…» Continue reading
ЧЕРГІНЕЦЬ Олександр Олександрович, молодший лейтенант, прикордонник, загинув 8 травня 2025 року під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого обстрілу поблизу Яблунівки, Сумської області. Він був заступником начальника другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування.
Олександр народився 30 квітня 1987 року у с.Мезенівка. У 2005 році за прикладом батька, Олександра Володимировича, який присвятив службі на кордоні 14 років, став до лав Державної прикордонної служби України. Continue reading
В умовах повномасштабної війни, коли щодня українці стикаються з випробуваннями, історії незламності духу стають променем надії та натхнення. Однією з таких історій є життєвий шлях Миколи Олександровича Борща, 57-річного прикордонника із селища Краснопілля на Сумщині. Його приклад демонструє неймовірну силу волі, прагнення до життя та активну громадянську позицію навіть після найтяжчих випробувань. Continue reading
17 грудня минуло важких десять місяців, як загинув прикордонник Євген Моголенець з Краснопілля. Жені назавжди 24. Який слід Він зумів залишити у серцях близьких за такий недовгий життєвий шлях?
– Я була класним керівником Жені з п’ятого по восьмий клас, – згадує учня Людмила Омельченко. – У моїй пам’яті Він залишився завжди усміхненим, доброзичливим і щирим хлопчиком. Не пам’ятаю, щоб Женя колись гнівався на когось, сердився, ображався. Саме тому користувався авторитетом як у хлопців, так і у дівчат. Вчився добре, підтримував завжди всі добрі починання в класі. Був душею компанії. Я не уявляю його без посмішки… Не можу й досі змиритися з тим, що він загинув, не вкладається просто в голові! Про таких як Женя говорять – «золота дитина». Continue reading
