Tag Archives: Київ

Виїзд з окупації: три реальних історії про евакуацію з лівобережної Херсонщини

Чимало людей, які виїхали з окупованої території, скористалися інформацією та розповідями реальних людей, про їх виїзд з окупації, які були розміщені в тематичних групах в соціальних мережах. Пропонуємо вам три реальних історії про виїзд з тимчасово окупованої Херсонщини, якими люди поділилися в соціальних мережах.

Два кілометри — приблизно таку відстань необхідно пройти пішки тим, хто хоче виїхати з тимчасово окупованих територій України через росію гуманітарним коридором Колотилівка (Білгородська область) — Покровка (Сумська область). Continue reading

Раритетний документ авторства Гната Михайличенка у фондах Літературно-меморіального музею-квартири П.Г. Тичини в м. Києві

27 вересня виповнилося 130 років від дня народження письменника, політичного діяча Гната Васильовича Михайличенка. Він був одним із лідерів Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів), а також одним із редакторів журналу «Мистецтво», біля якого гуртувалось чимало тогочасних митців, включаючи Павла Тичину. Ще з 1911 року Гнат Михайличенко почав писати вірші, а згодом і прозу. Саме в жанрі малої прози досяг найбільших висот. Творчість Г. Михайличенка належала до лівого авангардного мистецтва, недаремно у Києві у 1921-1925 рр. діяв експериментальний театр лівого напряму імені Гната Михайличенка. Вершиною його творчого доробку був «Блакитний роман» – один з найекспериментальніших в тогочасній українській прозі, який став предтечею майже всіх новаторських спроб в українській літературі ХХ століття. Continue reading

Історик літератури Агапій Шамрай: текст, твір та оточення (ч.3)

ІСТОРИК ЛІТЕРАТУРИ АГАПІЙ ШАМРАЙ: ТЕКСТ, ТВІР ТА ОТОЧЕННЯ

(закінчення)

***

Подальше вивчення доробку Квітки пов’язане з підготовкою двотомника Вибраних творів письменника у видавництві «Книгоспілка». Історію цієї співпраці може пояснити лист ученого до М. Зерова від 27 червня 1926 р.: «Що ж до Вашої ласкавої пропозиції — дуже дякую, з охотою працюватиму. Я міг би взяти на себе твори Квітки і Стороженка* (коли передбачається його видавати)» [56, арк. 8 зв.]. Імовірно, на пропозицію адресата А. Шамрай готував тексти Квітки до публікації з літа 1926 р. по кінець 1927 р. (про це свідчать примітки до видання). Як відомо, 1928 р. святкували 150 років від дня народження письменника; можливо, «Книгоспілка» планувала випуск цього видання як ювілейного, у будь-якому разі для самого вченого двотомник став підсумком багаторічної роботи. Continue reading

Історик літератури Агапій Шамрай: текст, твір та оточення (ч.2)

ІСТОРИК ЛІТЕРАТУРИ АГАПІЙ ШАМРАЙ: ТЕКСТ, ТВІР ТА ОТОЧЕННЯ

(продовження)

***
Розглядаючи бурхливий розвиток української літератури 1920-х, на якому відобразились різновекторні культурні орієнтири, порушує Шамрай і питання літературної дискусії та низького рівня творів, «заштампованості» текстів (можливо, таку концепцію «штампів» у літературному процесі варто порівнювати з теорією «автоматизації прийому» В. Шкловського) та феномену масової літератури, письменника-аматора, який узявся за перо (за О. Білецьким): Continue reading

Історик літератури Агапій Шамрай: текст, твір та оточення (ч.1)

70 років тому, 7 квітня 1952 року, у Києві внаслідок лікарської помилки помер Агапій Шамрай – провідний український літературознавець, історик літератури, доктор філологічних наук, уродженець міста Миропілля (зараз – Сумської області).

У цьому році виповнюється також 100 років з початку наукової діяльності Агапія Шамрая. «Краснопілля Інфо» пропонує ґрунтовну статтю сучасної дослідниці Оксани Пашко про творчість і науковий внесок нашого земляка.

Оксана ПАШКО, кандидат філологічних наук
Національний університет «Києво-Могилянська академія»

ІСТОРИК ЛІТЕРАТУРИ АГАПІЙ ШАМРАЙ: ТЕКСТ, ТВІР ТА ОТОЧЕННЯ

У статті реконструйовано наукову діяльність українського літературознавця А. Шамрая (1896—1952) з 1922-го по 1929-й роки: період навчання в аспірантурі літературно-етнографічної секції науково-дослідної кафедри історії України (1922—1924), підготовка та публікація підручника «Українська література. Стислий огляд» (1927, 1928), вивчення творчості Г. Квітки. Окремо розглядаються сторінки наукового діалогу з М. Зеровим та полеміки з І. Айзенштоком і журналом «Нова генерація». Continue reading

Круть Олександр Анатолійович – доктор технічних наук, фахівець у галузях вугільної промисловості, енергозбереження

Круть Олександр Анатолійович (02.08.1951, с. Запсілля Миропільського (зараз – Сумського) району Сумської обл.) – фахівець у галузі вугільної промисловості, доктор технічних наук. Вища освіта: Донецький політехнічний інститут (1973). Працював в Інституті гірничої механіки та технічної кібернетики (Донецьк, 1973–77); Міністерстві вугільної промисловості УРСР (Донецьк, 1977–85); Управлінні справами Ради Міністрів УРСР (1986–91); на керівних посадах в органах державної влади України (1992–2012); Головний науковий співробітник Відділу енерготехнологічного використання твердого палива Інституту вугільних енерготехнологій НАН України (Київ, 2012–2016); професор кафедри логістичного управління та безпеки руху на транспорті Східноукраїнського Національного Університету ім. Володимира Даля (Сєвєродонецьк, з 2016 р.). Основний напрям наукових досліджень – розроблення технологій підготовки твердого палива, зокрема кам’яного вугілля з високим вмістом натрію та хлору, для спалювання в енергетичних та теплофікаційних котлах. Встановив залежність гранично можливої масової концентрації водовугільної суспензії від густини фаз, пористості й виходу легких речовин з вугілля. Continue reading

Носенко Віктор Костянтинович – доктор фізико-математичних наук, фахівець з нанотехнологій з Миропілля

Носенко Віктор Костянтинович (23.09.1958, с. Миропілля Краснопільського (нині – Сумського) району Сумської обл.) – науковець, винахідник, фахівець з фізики металів. Доктор фізико-математичних наук (2006). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2011). Вища освіта: фізичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (1981). 1981-2022 – працює в Інституті металофізики ім. Г.В.Курдюмова Національної академії наук України (Київ): з 01.03.2011 по 31.10.2020 – завідувач Відділу кристалізації № 26, з 01.11.2020 – Провідний науковий співробітник Відділу металознавства евтектичних і швидкозагартованих сплавів №27. Член Вченої ради Інституту металофізики НАНУ. Наукові інтереси пов’язані з одержанням і вивченням взаємозв’язку між особливостями структурного стану, магнітними та механічними властивостями аморфних і нанокристалічних стопів на основі алюмінію, заліза та кобальту як наукової бази для створення нових магнітно­м’яких і високоміцних економнолегованих композицій. Continue reading

Грищенко Іван Филимонович – фронтовик, Постпред України, засновник дипломатичної династії

Грищенко Іван Филимонович (28.12.1923, с. Покровка, нині Сумського району Сумської обл. – 16.03.1998, Київ) – український дипломат. Батько дипломата Костянтина Грищенка. Мав дипломатичний ранг Радника 1-го класу. Учасник 2-ї світової війни. Вищу освіту здобув у Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка (1954). У 1957–80, 1985–86, 1989–92 працював у МЗС УРСР, зокрема 1978–80 – начальник відділу міжнародних економічних організацій. 1962–68 – співробітник Секретаріату ООН (Нью-Йорк); 1972–78 – Постійний представник УРСР при Відділенні ООН та інших міжнародних організацій в Женеві. 1980–85 – начальник відділу планування і співробітництва, начальник Управління міжнародних зв’язків АН УРСР; 1989–92 – 1-й секретар Консульського управління МЗС України. Continue reading

Дружина багаторічного редактора «Перця» письменниця Світлана Прудник: «Михайло завжди бажав читачам: «Нехай буде сонячно!»

19 листопада йому б виповнилося 69. Проте спекотне літо, на жаль, стало для нього останнім у житті. Наш колега помер від важкої хвороби. А далі так сталося, що сумна іронія супроводжувала цю напрочуд світлу, веселу і дотепну людину навіть після смерті. Одне видання, друкуючи некролог, назвало його лауреатом Нобелівської премії, хоч насправді йшлося про премію Нобельську, яку вручають майстрам веселого слова у селі Нобель на Рівненщині.

Ідеться про письменника-гумориста і сатирика, фейлетоніста, багаторічного редактора журналу «Перець» Михайла Прудника. До речі, вся родина Прудників творча, адже дружина гумориста і сатирика Світлана теж письменниця. Вона багато років працювала у не менш популярному вітчизняному журналі для дітей «Барвінок», авторка зовсім не сумних книжок. Наша сьогоднішня співрозмовниця — журналістка і письменниця Світлана Прудник. Continue reading

Агапій Шамрай: ХАРКІВСЬКА ШКОЛА РОМАНТИКІВ. Вступні статті. Передні уваги (II)

(закінчення)

Так само пісні, як художньо-естетичний факт, хоч і несміливо, але ж використовуються представниками так званої травестійної школи „Наталка-Полтавка”, „Москаль-Чарівник” Котляревського, твори Білецького-Носенка та інших. Не виходячи в цілому за межі засвоєних смаків і традицій літературних, вони, може мимоволі, відбивали, хоч і несміливо, „дух часу”, могутній потяг до народньої творчости в її „сокровеннейших глубинах”. Не випадково й те, що творчість наших попередників романтизму позначається у якійсь мірі рисами синкретизму — Котляревський пише поруч „Енеїди” і „Наталку-Полтавку”, Білецький-Носенко, письменник продуктивніший, хоч і безталанніший за Котляревського, пише „баллады на малороссийском языке — числом 15“, пробує своїх сил в романсі „Я згадую тебе, ти на умі одна” і перекладає російською мовою Шіллера; нарешті, Гулак-Артемовський пробує перекласти баляду Ґете „Рыбалка”, намагаючись зберегти серйозний тон, такий неподібний до його маніри в „Гараськових одах”. Цих тенденцій, хоч як би вони несміливо виявлялись і яке б скромне місце поруч жанрів, навіяних літературою XVIII століття, не посідали, замовчувати однак не доводиться. Continue reading