20 вересня народився захисник України, розвідник 58-ї окремої мотопіхотної бригади Іван Захарук (1991–2024). Сьогодні йому виповнилося б лише 35… Але вiн назавжди залишився 32-річним.
Доброволець, розвідник Іван Захарук загинув на Донеччині взимку 2024, коли намагався евакуювати тіло полеглого побратима. Розповідь дружини бійця Катерини про життя і загибель чоловіка – у матеріалі Суспільного. Continue reading
Ще кілька днів тому Віта Проценко щоранку прокидалася з думкою про те, скільки ще потрібно встигнути: знайти приміщення, домовитися про ремонт, закупити обладнання, вкластися у строки грантової програми. І головне — не підвести чоловіка та не втратити віру, що все вийде.
Тепер вона стоїть за стійкою власної кав’ярні «Лев кава», усміхається відвідувачам і вже впізнає тих, хто став постійним гостем. Continue reading
Втрата близької людини під час війни — це біль, який важко вгамувати, але пам’ять про полеглих героїв може ставати джерелом світла, сили та натхнення для тих, хто залишився. Через рік після загибелі воїна Романа Лисенка його сестра Лілія започаткувала медове виробництво під назвою «КуМед». Ця назва — ніжне відсилання до військового позивного Романа («Кум»). Для сім’ї створення власної справи стало не лише способом вшанувати пам’ять про захисника, а й можливістю віднайти сенс та наснагу рухатися далі після найважчого року у житті. Continue reading
У травні 2026 року біля озера Чеха у Сумах з’явився ще один затишний і водночас скорботно-пам’ятний острівець. Здійснилася мрія родини загиблого Героя з Краснопілля Богдана Рудики (позивний «Бурий»). Мужній сержант-штурмовик загинув 28 квітня 2025 року. У той час молоде подружжя саме планувало дізнатися на УЗД стать дитини, на яку так чекало… На жаль, Катерина Рудика цю новину дізналася вже сама. Ще до народження донечці дали ім’я на честь загиблого тата. «Звісно, вона буде Богданою», — в один голос відповіли колись на запитання сестра Руслана та дружина Катя. Continue reading
Мирне Краснопілля: спогади про життя, яке у нас відібрали
Колись наше Краснопілля жило зовсім іншим, тихим і водночас бурхливим життям. Селище вирувало подіями, а місцева молодь активно шукала себе в спорті. Футбольні баталії, лижні гонки та, звісно, паверліфтинг, з якого Краснопілля неодноразово приймало змагання різних рівнів. Continue reading
Війна не завжди вбиває лише кулями чи снарядами. Іноді вона виснажує душу, підриває здоров’я та забирає життя через надлюдські випробування. Сумщина знову у жалобі: у ніч з 19 на 20 квітня 2026 року зупинилося серце Олександра Корха — воїна, який пройшов пекло Донецького аеропорту та повернувся з-за кордону в перші дні повномасштабного вторгнення, щоб захистити свій дім.
Шлях воїна: Від ДАПу до територіальної оборони
Військовий шлях Олександра розпочався ще у 2015 році. У складі славетної 81-ї окремої аеромобільної бригади він боронив околиці Донецького аеропорту. Жартівливо згадував, як дев’ять місяців був «біля кухні» за 150 метрів від «нуля». Після демобілізації чоловік працював далекобійником у Європі, але 24 лютого 2022 року все змінилося. Continue reading
У тексті однієї з популярних пісень лунає фраза: «Війна — це справа молодих». Слова звучать красиво, майже романтично, але насправді в цій формулі прихована велика трагедія. Війна — це за своєю суттю явище, що суперечить природі людського буття, адже юність має асоціюватися з навчанням, коханням та мріями про майбутнє, а не з окопами та вибухами. Проте саме на плечах таких відчайдушних юнаків сьогодні тримається незалежність України.
Один із них — Кирило Сергійович Карпенко — солдат, номер обслуги гармати у 27-й окремій артилерійській бригаді імені кошового отамана Петра Калнишевського. Йому лише 19. 3 травня він відсвяткує свій двадцятий день народження. Але за плечима у цього хлопця досвід, який не кожен дорослий зможе осягнути. Continue reading
Коли Олександр згадує свою юність, на його обличчі з’являється хитра усмішка. Хто б міг подумати, що диплом машиніста-тракториста з Краснопільського ПТУ стане фундаментом для кар’єри одного з кращих техніків 27-ї артилерійської бригади?
Але шлях до «Ураганів» пролягав через… підрив російської економіки зсередини. Continue reading
У районі очікування було тихо, якщо тишею можна назвати коротку паузу між бойовими виходами. До позицій часто виходили лісові звірі — голодні й налякані канонадою. Максим ділив із ними свій пайок, і дикі тварини, які зазвичай цуралися людей, спокійно їли з його рук. Побратими спостерігали за цим із доброю усмішкою, аж поки один не підсумував: «Ти прямо як бог Велес». Відтоді це ім’я приклеїлося до Максима міцніше за статутне звертання. Сьогодні молодший сержант Максим Василенко, командир відділення охорони, повністю виправдовує свій позивний: він опікується тими, хто тримає фронт, і технікою, що несе смерть ворогу. Continue reading
У Сумах вшанували пам’ять Героїв: 24 захисники отримали звання «Почесний громадянин міста» посмертно
25 лютого 2026 року депутати Сумської міської ради ухвалили рішення, яке навіки вкарбує імена мужніх воїнів в історію громади. Днями в. о. міського голови Артем Кобзар та його радник Олександр Лук’яненко передали нагрудні знаки та посвідчення «Почесний громадянин міста Суми» рідним 23 захисників та однієї захисниці, які віддали життя за волю України. Continue reading
