Про Інну Мигаль із прикордонного селища Михайлівське, Краснопільської громади, що на Сумщині, виходив матеріал у газеті «Перемога» у вересні минулого року. Молода жінка втратила чоловіка Олександра у 2023-му, його серце не витримало переживань за дітей через щоденні обстріли та вибухи. Тікаючи від війни та спогадів, щоб убезпечити донечок Варю та Маринку, Інна переїхала до Сум та винаймала кімнату в гуртожитку. У своєму селищі жінка працювала завідуючою лабораторії на заводі, адже має спеціальність «Виробництво тугоплавких, неметалевих силікатних матеріалів і виробів».

В обласному центрі вона знайшла роботу продавчині. Її дівчатка продовжували дистанційно навчатись у Краснопільському ліцеї №1, оскільки їх мама була задоволена ставленням та знаннями, що давали вчителі цього закладу освіти. Молоду жінку дуже підтримували родичі, куми та нові сусіди по гуртожитку, які іноді приглядали за Варею та Маринкою. Сім’я жила на соціальні виплати, зарплату Інни та продукти, що передавала її мама, яка лишалася жити у Михайлівському. У Сумах і тоді лунали повітряні тривоги, аби убезпечити доньок, часто доводилося сходити на перший поверх або лишатися на ніч у родичів. Вона говорила: «Заради дітей тримаюся, буде гучніше – будемо тікати подалі…». Continue reading →