Category Archives: Люди нашого краю

Півстоліття між фото

Leave a reply

Знову з неймовірним захопленням та цікавістю гортаю історичні підшивки «Перемоги». Про що писала районка п’ятдесят років тому? Звісно все цікаво. Сільські весілля, передовики сільського господарства, культурна нива, просто милі фото дітлахів. А ось молода жінка з щирою посмішкою та добрими очима, схожа на акторку…

Це свинарка з відгодівельного комплексу хмелівського колгоспу імені Гагаріна Ніна Іванівна Зеленська. Тож повертається Ніна Іванівна на сторінки «Перемоги» через півстоліття.

Народилась Ніна 19 лютого 1941 року у родині простих робітників на Донбасі. Мама мала інвалідність. Згодом родина переїхала до села Мезенівка. У 1947-му у родині з’явилась ще одна дівчинка, яку назвали Надійкою. Скрутне становище родини змусило влаштувати старшу донечку на виховання до інтернату. Там дев’ятирічна Ніна і розпочала свою освіту. Continue reading →

Пам’яті Івана Григоровича Дейнеки

Leave a reply

19 СЕРПНЯ МИНАЄ РІК З ДНЯ СМЕРТІ ІВАНА ГРИГОРОВИЧА ДЕЙНЕКИ

Добігає час, коли душа залишить цей обрій та полине у вись.

На жаль, словами важко загоїти на серці страшну рану від втрати, знайти слова втіхи, проте спогади про Івана Григоровича завжди будуть світлими.

Він жив, радів світу, людям, що оточують його, був відданий своїй справі. Continue reading →

ВСІ ЙОГО ДУМКИ БУЛИ ПРО СЕСТРУ: «ДОПОМАГАЙТЕ СВІТЛАНІ, БУДЬ ЛАСКА, ЯКЩО ЩОСЬ СТАНЕТЬСЯ ЗІ МНОЮ»

1 Reply

Солдат, навідник десантно-штурмового відділення Володимир Іванович Новаковський загинув 20 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області. Він приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією росії проти України. Йому навічно залишилось 44 роки… Поховали Героя 27 червня 2023 року у селі Велика Рибиця Миропільської громади. Continue reading →

Коротке, але яскраве життя Василя Івановича Змислі

Leave a reply

Працелюб за натурою, він ніколи не пасував перед труднощами, згуртовував колектив і націлював його на поступ уперед – чи це колектив ТОВ «Хвиля», чи футбольна команда «Оріон». Він був тим керівником, який ніколи не скупився на добре слово, підтримку, не шкодував ні сил, ні часу, ні здоров’я, щоб втілити намічене в життя. Василь Іванович Змисля, якому 6 січня 2022 року виповнилося б 60 років, встиг зробити для Осоївки справді багато, а скільки йому б ще всього вдалося, якби не хвороба…

Василь Іванович був з тих людей, які не лише щось пропонували, ініціювали, а й не цуралися задля втілення мрій в життя, засукати рукава і разом з іншими працювати в поті чола. Наприклад, палкий фанат футболу, місцевої команди «Оріон», гравцем якої і сам був, Василь Іванович був ініціатором будівництва стадіону, сам особисто, будучи вже директором ТОВ, брав активну участь в роботах. Як результат, на місці колишнього пустиря виріс красень-стадіон, на якому проводить свої матчі чи не найтитулованіша команда району, яка також бореться за призові місця на обласних змаганнях, тут проводяться турніри районного рівня. Continue reading →

Анатолій Новиков: «…він незрідка виручав усю групу, викликаючи на себе «вогонь» і зачаровуючи викладачів своєю ерудицією»

Leave a reply

До 65-річчя від дня народження професора Леоніда Ушкалова

5 листопада Леоніду Ушкалову виповнилося б 65 років. Пропонуємо вашій увазі спогади доктора філологічних наук, професора Анатолія Новикова – однокурсника і колеги нашого незабутнього земляка. Спогади написані у листопаді 2019 року.

 

ПРО ЛЕОНІДА УШКАЛОВА І ДОБУ, В ЯКУ МИ ЖИЛИ

Звістка про раптову, неочікувану смерть Леоніда Ушкалова мене, по суті, приголомшила. Цю реальність (для мене це якийсь сюрреалізм) досить важко усвідомити навіть тепер, коли пройшло вже чимало часу – понад дев’ять місяців. Адже він був у розквіті своїх творчих сил і начебто мав для свого віку відносно непогане фізичне здоров’я. Але це, мабуть, так здавалося лише на перший погляд. Очевидно, велика перевтома (Леонід в останні роки щороку друкував по кілька книг, поєднуючи це з викладацькою діяльністю) далася взнаки. Якось Льоня мені навіть жалівся, що від перевтоми непритомнів, проте не хотів збавляти темпів. Таке враження, що він постійно перебував у творчому цейтноті, поспішаючи якомога швидше виплеснути в електронну комп’ютерну пам’ять, а потім на папір свій величезний запас знань, свої непересічні думки. Однак організм не витримав таких темпів, і, на превеликий жаль, сталося те, що сталося. Continue reading →

Юрій Колодка: «…але для себе вже тоді вирішив, що якщо не вручать повістки, то буду проситись сам»

Leave a reply

ЮРІЙ КОЛОДКА: «ТАМ, НА ВІЙНІ, Я ПОЗНАЙОМИВСЯ ІЗ СПРАВЖНІМИ ЛЮДЬМИ, ЯКІ НІКОЛИ ТЕБЕ НЕ ЗРАДЯТЬ І НЕ ЗАЛИШАТЬ У НАЙСКРУТНІШУ ХВИЛИНУ»

Це була справді передова, розповідає Юрій, адже ворожі позиції розташовувались лише за 500 метрів, тож наші хлопці чули і бачили, що по той бік з ними воюють не «шахтарі», а кадрові військові РФ, в тому місці, швидше за все з морської піхоти, які без особливої на те причини зайвий раз намагались «не світитись», активне життя на ворожих позиціях тривало лише вночі, а вдень на навколишніх полях трактори спокійно обробляли землю. Єдине, що свідчило про бойові дії, так це воронка на пагорбі, де облаштував свою позицію їх снайпер. Continue reading →

Лавандовий рай в Угроїдах

Leave a reply

– Ідею про створення лавандової локації для фотозйомок я виношую з тих пір, як сама захопилась фотографією – розповідає господиня «Lavender dream» Світлана Ганночка. – Власне, саме таку і назву має наша родинна справа – «Лавандова мрія».

– Світлано, з чого ж почалося втілення мрії у життя?

– В лаванду я закохана з дитячих років. Її аромат асоціюється у мене з Кримом, морем та безтурботним щасливим періодом життя. А втілення ідеї почалося з зерняток лаванди, які нам вдалося проростити. Мої батьки, що проживають в Угроїдах, наділили нам частину своїх земельних угідь для розвитку справи. Continue reading →

Найстарший ліквідатор Дмитро Якович Соколов: «Першу річницю аварії я зустрів на Чорнобильській АЕС»

Leave a reply

Світ уже ніколи не буде таким, яким був до 26 квітня 1986 року. Аварія на ЧАЕС змінила його назавжди. Саме цього дня людина зрозуміла, що вона не всесильна, і будь-які, навіть найпередовіші технології, що задумувались як такі, що мають нести благо, можуть в одну мить стати смертоносними.

26 квітня 1986 року світ перевернувся. Але він не перестав існувати, в першу чергу завдяки простим людям, які ні до енергетики, ні до яких-небудь спецпідрозділів стосунку не мали, були простими роботягами, тими, що якщо вже беруться за якусь роботу, навіть небезпечну, то роблять її на совість. До таких належить і 72-річний Дмитро Якович Соколов – найстарший в Краснопіллі ліквідатор аварії на ЧАЕС. Continue reading →

Ларікове «золото»

Leave a reply

«Щоразу, коли бачу у вашій газеті звернення розповісти про людей із цікавими долями, хочу зателефонувати, але все ніяк не наважувався, сумнівався, що історія мого роду когось зацікавить, зрештою, таки зібрався з духом, а ви вже вирішуйте, варта ця історія уваги, чи ні», – така телефонна розмова відбулась із жителем Мезенівки Василем Яковичем Ларіковим, а ще через деякий час він завітав до редакції, щоб розповісти трагічну, але разом з тим дивовижну історію життя своїх пращурів, про їх поневіряння, пов’язані із міфічним золотим скарбом, який зламав не одне життя з родини Ларікових. Золото і по цей день залишається лише міфом, а ось страждання вони принесли цілком реальні. А почалося все з буремних подій 1905 року… Continue reading →

ПАРАСОЧКИНИ. Історія однієї заможної самотоївської сім’ї

Leave a reply

Сто років тому, 27 березня 1921 р., Надзвичайною сесією Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету ухвалено постанову «Про заміну продрозкладки податком», котра ознаменувала перехід до життя в умовах нової економічної політики (НЕПу) – однієї з найколоритніших сторінок історії. Напевне, – якби НЕП не був у 1929 р. скасований та підступно змінений на політику суцільної колективізації – сьогодні б ми жили не гірше, ніж у таких «соціалістичних» країнах, як Франція чи Швеція. Тоді у народі набули надзвичайного піднесення почуття важливості власної участі у процесі будівництва країни нового ладу, зміцнення особистих господарств та кустарного виробництва, вільний найм робочої сили і ринкові відносини, ліквідація неписьменності (лікнеп), всеохоплююча культосвітня та оздоровчо-спортивна робота, українізація державного сектору… Continue reading →