Tag Archives: спогади

НЕ ВИКИНУТИ З ПАМ’ЯТІ (спогади Леоніда Дмитровича Дідоренка)

До 10 роковин Дідоренка Леоніда Дмитровича – незабутнього земляка, Почесного громадянина селища Краснопілля, краєзнавця, історика, поета, літописця Краснопільщини, щирого патріота рідного краю.

Вшановуючи пам’ять Леоніда Дмитровича, пропонуємо його автобіографічний нарис про лихоліття початку 1930-х років, яке довелося пережити нашому народу. Нинішній час не менш трагічний і руйнівний для нашого краю, знову московські кремлівські злочинці замислили і здійснюють геноцид українців, тому спогади про трагічні сторінки 20 століття актуальні як ніколи.

Спогади-роздуми Леоніда Дмитровича Дідоренка побачили світ в Краснопільській районній газеті “Перемога” 17 лютого 1993 року. Continue reading

Кіт, фотографії й записник: що з собою забрала пенсіонерка з Краснопілля?

Стукаю в кімнати гуртожитку до переселенців у пошуках охочих поговорити з журналістами. На контакт ідуть не всі. Хтось прямо відмовляється спілкуватися чи вигадує більш оригінальний спосіб – ховається за дверима в кімнаті. А одна жінка похилого віку радо погоджується на розмову. Ще й запрошує поїсти щойно зварених вареників з вишнями. Це 77-річна Надія, ВПО з Краснопілля. Вона розказує, що має два імені. У паспорті – Анастасія, а в житті всі називають Надією. Запитую, як мені написати в тексті, й зупиняємося на другому варіанті, більш відомому серед друзів і родини. Continue reading

Юрій Царик про поезію Миколи Данька

24 травня (вперше допис опублікований 25.05.2011 – Краснопілля Інфо) виповнилося 85 років з дня народження відомого українського поета, нашого земляка Миколи Данька (1926–1993). Не побоюся сказати, що це найвідоміший сумський поет. Він прожив важке життя, що тотожне, мабуть, іншому вислову: він прожив справжнє життя поета. І як Поет з великої літери, що жив у часи авторитарного Совєтського Союзу він не міг не протистояти державі, компартії, КГБ. Мабуть тому, що поет за природою своєю інакодумець. Проблеми для Данька розпочалися після виходу у світ другої книги його поезій «Червоне соло» (1967 рік). Книга була гостро розкритикована за невідповідність основним ідеологічним догмам комуністичної доктрини, а частина її накладу – знищена.

Після виходу у світ збірки поезій М. Данька інший сумський інакодумець, Юрій Царик, написав на неї захоплену рецензію. Це тепер Юрій Царик – відомий український письменник, автор вісьми книг прози, а тоді, у 1967 році, він був молодим журналістом, що недавно звільнився після річної відсидки у колонії загального режиму, що знаходилась у селі Перехрестівка неподалік Ромнів. За що сидів, запитаєте? За вільнолюбиві розмови, за «довгий язик», за оригінальні думки. Коротше, за те, що хотів бути просто свободним у несвободній країні. Зрозуміло, що в умовах цькування книги М. Данька рецензія Ю. Царика не могла бути надрукована в принципі. А пізніше якось забулося-загубилося. І ось через 43 роки Юрій Миколайович випадково серед старих паперів розшукав цей текст. То ж прочитаємо рецензію і ще раз згадаємо легендарного сумського поета Миколу Данька. Згадаємо людину, яка, наважимося стверджувати, незважаючи ні на що, все таки була щасливою, щасливою у вищому розумінні цього слова. Continue reading

Від дитинства до безсмертя: Життя і подвиг Олександра Лизогуба

«З Сашею ми були знайомі з дитинства. Народились і зростали в одному селі. Але Він був на сім років молодшим. І, звісно, у роки юності я не розглядала його як супутника по життю», – з жалем у голосі і неймовірним сумом в очах починає свою розповідь про Героя Наталія Рибін.

«Свого часу я вийшла заміж і переїхала до села Грабовське. Хоч і народили ми з чоловіком Віру, Надію і Любов, але сімейне життя не склалось…» Continue reading

Прикордонник Олександр Чергінець: Вірний кордону, відданий Батьківщині

ЧЕРГІНЕЦЬ Олександр Олександрович, молодший лейтенант, прикордонник, загинув 8 травня 2025 року під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого обстрілу поблизу Яблунівки, Сумської області. Він був заступником начальника другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування.

Олександр народився 30 квітня 1987 року у с.Мезенівка. У 2005 році за прикладом батька, Олександра Володимировича, який присвятив службі на кордоні 14 років, став до лав Державної прикордонної служби України. Continue reading

Історик на тлі епохи: Федір Турченко про свій час

Книга спогадів відомого українського історика Федіра Турченка є панорамою одразу декількох епох: починаючи від пізньосталінського періоду і до сучасної російсько-української війни. Вони є чудовим джерелом для осмислення трансформації, яка відбувалась із цілим поколінням істориків.

Огляд на: Турченко Ф.Г. Перед викликами епохи. Спогади історика. Запоріжжя: Видавничий дім «Гельветика», 2023. 400 с.

Декілька тижнів тому я записував інтерв’ю з одним своїм приятелем-істориком старшого покоління. Розмовляли про його радянський період життя: від школи і до аспірантури. На жаль, через моє технічне невігластво я не зробив правильного запису, і файл був втрачений. Буквально за декілька днів мені потрапила до рук книга спогадів відомого українського історика Федора Турченка «Перед викликами епохи», яку я прочитав з великою цікавістю менш ніж за добу.

Continue reading

Професор Федір Турченко: «Перед викликами епохи. Спогади історика»

Уродженець нашого краю, відомий історик професор Федір Турченко нещодавно відзначив своє 75-річчя. Незважаючи на поважні роки, наш знаний земляк продовжує активно працювати. Зокрема, за минулі роки побачили світ дві нових книги Федора Турченка: «Міф про “Комбата” очима історика» (2017 рік) і «Перед викликами епохи. Спогади історика» (2023 рік). У цьому дописі пропонуємо нашим читачам ознайомитися з мемуарами поважного автора, у яких йдеться і про наш край, і про часи, свідками яких ми стали. Continue reading

Згадуючи Євгена Моголенця. Який слід Він зумів залишити у серцях близьких за такий недовгий життєвий шлях?

17 грудня минуло важких десять місяців, як загинув прикордонник Євген Моголенець з Краснопілля. Жені назавжди 24. Який слід Він зумів залишити у серцях близьких за такий недовгий життєвий шлях?

– Я була класним керівником Жені з п’ятого по восьмий клас, – згадує учня Людмила Омельченко. – У моїй пам’яті Він залишився завжди усміхненим, доброзичливим і щирим хлопчиком. Не пам’ятаю, щоб Женя колись гнівався на когось, сердився, ображався. Саме тому користувався авторитетом як у хлопців, так і у дівчат. Вчився добре, підтримував завжди всі добрі починання в класі. Був душею компанії. Я не уявляю його без посмішки… Не можу й досі змиритися з тим, що він загинув, не вкладається просто в голові! Про таких як Женя говорять – «золота дитина». Continue reading

Професор історії Федір Турченко взяв участь у презентації документального фільму «Дорога свободи»

Професор історії Федір Григорович Турченко, уродженець села Тимофіївка нашого району, якому у лютому цього року виповнилося 75 років, продовжує активну наукову і громадську діяльність. Пропонуємо репортаж про презентацію і обговорення документального фільму запорізького колективу авторів «Дорога Свободи», у створенні якого взяв участь також доктор історичних наук, професор ЗНУ Федір Турченко.

*** Continue reading

Анатолій Новиков: «…він незрідка виручав усю групу, викликаючи на себе «вогонь» і зачаровуючи викладачів своєю ерудицією»

До 65-річчя від дня народження професора Леоніда Ушкалова

5 листопада Леоніду Ушкалову виповнилося б 65 років. Пропонуємо вашій увазі спогади доктора філологічних наук, професора Анатолія Новикова – однокурсника і колеги нашого незабутнього земляка. Спогади написані у листопаді 2019 року.

 

ПРО ЛЕОНІДА УШКАЛОВА І ДОБУ, В ЯКУ МИ ЖИЛИ

Звістка про раптову, неочікувану смерть Леоніда Ушкалова мене, по суті, приголомшила. Цю реальність (для мене це якийсь сюрреалізм) досить важко усвідомити навіть тепер, коли пройшло вже чимало часу – понад дев’ять місяців. Адже він був у розквіті своїх творчих сил і начебто мав для свого віку відносно непогане фізичне здоров’я. Але це, мабуть, так здавалося лише на перший погляд. Очевидно, велика перевтома (Леонід в останні роки щороку друкував по кілька книг, поєднуючи це з викладацькою діяльністю) далася взнаки. Якось Льоня мені навіть жалівся, що від перевтоми непритомнів, проте не хотів збавляти темпів. Таке враження, що він постійно перебував у творчому цейтноті, поспішаючи якомога швидше виплеснути в електронну комп’ютерну пам’ять, а потім на папір свій величезний запас знань, свої непересічні думки. Однак організм не витримав таких темпів, і, на превеликий жаль, сталося те, що сталося. Continue reading