Сергій Панич наче поспішав жити. Швидко закохався. Швидко зробив пропозицію обраниці Ользі. Швидко став не за віком мудрим. І швидко пішов назавжди як Герой, захищаючи свою Батьківщину…
Історію життя і кохання розповіла дружина загиблого воїна Ольга Панич, прямо над серцем у якої є татуювання «Гуцул». Сергій переконував Ольгу не робити цього: мовляв, у подальшому житті тату може заважати їй у стосунках, якщо його не стане… А жінка була впевнена у своїх діях. Continue reading
Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці.
***
Нібито вчора працівники сільради дивилися у вікно кабінету на вулицю й казали «О, будиночок поїхав, будиночок поїхав», насправді ж уже минув рік, як у Нижній Сироватці з’явилися десять модульних будинків для переселенців. Їх привозили фурами й встановлювали так швидко, що в селі кажуть — виросли, як гриби після дощу. Наразі в модульному містечку проживають 20 дорослих і 32 дитини, які переїхали сюди з прикордоння Сумщини й Донбасу. Про те, як переселенці влаштувалися на новому місці та з якими складнощами зіштовхнулися, дізналися журналісти сайту «Трибуна.Суми». Continue reading
Проста мрія та перші випробування
Про кращу долю, ніж жити у рідній Хмелівці, створити сім’ю, працювати у місцевому колгоспі трактористом, як батько, Василь з дитинства і не мріяв. А життя, зі свого боку, з повагою ставилося до його планів. Народився наш герой 26 липня 1978 року. Швидко промайнуло щасливе дитинство у звичайних турботах сільської сім’ї. Навчався у Краснопільській ЗОШ, але випускником став Хмелівської школи, яка вперше зустрічала сільських дітлахів, коли Василь Лаврентєв вже йшов до дев’ятого класу. Здобувши базову загальну середню освіту, юнак вступив до Краснопільського ДПТНЗ-43. Continue reading
Син постійно питає Маргариту, коли вони поїдуть додому. Вона відповідає — скоро. Подумки ж додає: скоро — це, мабуть, вже ніколи.
***
На зміні 23 березня 2025 року парамедикиня Маргарита Ночовка та її колеги збирали речі й перевозили їх до Сум. Саме тоді розпочалися масовані атаки на Краснопілля. У лікарню, поруч із якою базувалася підстанція екстреної медичної допомоги, влучили кілька шахедів, саме ж приміщення, де знаходилися парамедики, зруйнували КАБи. Continue reading
З дитинства він мріяв про спортивну кар’єру, але здобув спеціальність муляра. Одинадцять років присвятив залізниці. Фінансові потреби родини змусили працювати за кордоном. Після років перебування у Чехії Руслан приймає рішення залишитись там на постійне місце проживання. Але війна в Україні кардинально змінила життєві плани краснопільчанина.
П’ятнадцятого квітня 1978 року народився Руслан. Він став первістком у подружжя Раїси та Анатолія Борщ. Згодом родина поповнилась ще двома донечками. У любові та турботі зростали діти. Руслан захоплювався спортом і мріяв стати професіоналом саме у спорті. Але по закінченню Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів обрав робітничу професію муляра і вступив до Сумського професійно-технічного училища. Continue reading
Олексій Пиленко – від строкового вишколу до пекла війни
У затишному селі Хмелівка на Краснопільщині 12 березня 1990 року народився Олексій Пиленко. Хлопчина зростав у звичайній сільській родині. У місцевій сільській школі здобув базову загальну середню освіту. Вступив до Краснопільського ПТУ-43. Олексій обрав професію тракториста, але певні обставини змусили хлопця покинути навчання. Наступного року Олексій став студентом цього ж закладу, але за спеціальністю «муляр-штукатур». З 2009 року Олексій Пиленко («Пел») у лавах Збройних сил України. Continue reading
Краснопільська громада на Сумщині переживає трагічну втрату своїх ключових соціально-культурних об’єктів — Палацу культури, лікарні, Центру дитячої та юнацької творчості (ЦДЮТ), Краснопільського ліцею №1. Ці заклади, які роками слугували осередками освіти, культури, медичної допомоги та розвитку талантів, були цілеспрямовано знищені внаслідок багаторазових атак російської федерації у 2022-2025 роках. Continue reading
Понад пів року тому вони пройшли важку дорогу, рятуючи власні життя. 75 переселенців із прифронтових територій знайшли прихисток у гуртожитку Лебединської громади. Більшість із них — люди літнього віку, малорухомі, самотні, але з великою жагою до життя, розповідає керівниця місця тимчасового проживання Любов Білокобильська. Як переселенці облаштувались на новому місці та як змінилася їхня доля — дізнавалися кореспонденти Суспільного. Continue reading
20 листопада — Всесвітній день дитини, також із 2025 року в Україні — це День захисту дітей. За період повномасштабної війни у Сумській області російські військові вбили 27 дітей, повідомили в обласній прокуратурі.
Фото: Суспільне Суми
Найменшій було півтора року. Ще понад 120 дітей поранені через російські обстріли. Згадуємо імена загиблих. Continue reading
Наші захисники – гордість нації. Воїни, чиї імена вписані у новітню історію України разом із високими державними нагородами. Кожен із них – це не просто історія окремої людини, а частинка великого літопису боротьби нашого народу за свободу й незалежність. Завдяки ініціативі начальника Сумської ОВА Олега Григорова розпочинаємо серію публікацій про історії наших мужніх захисників, аби зберегти пам’ять про їхній подвиг. Ці історії водночас болять та надихають, мотивують та нагадують, якою ціною ми тримаємо небо над головою. Історії Героїв залишаються символом мужності, незламності та любові до України. Бо саме з таких життів і подвигів складається книга нашої Перемоги. Continue reading
